Рішення № 95538797, 16.03.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2021 р. справа № 300/399/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Микитюка Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 08.02.2021 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (надалі, також - відповідач, Головне управління ПФУ в Івано-Франківської області) про визнання дій протиправними та зобов`язання до їх вчинення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є військовим пенсіонером Міністерства оборони України і отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 по справі №300/264/20 вирішено, зокрема зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити з 05.03.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до складеної Івано-Франківським ОВК нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019. Рішення набрало законної сили 27.10.2020. ГУ ПФУ в Івано-Франківській області рішення суду виконало частково. Провело з 27.10.2020 перерахунок пенсії з обмеженням її максимального розміру 10-ма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. 23.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення з 05.03.2019 перерахунку пенсії без обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами. Листом від 15.01.2020 ГУ ПФУ у відновленні порушеного права на отримання пенсії в повному розмірі відмовлено. Враховуючи викладене, позивач просить визнати протиправними дії відповідача, що полягають в обмеженні йому загального розміру пенсії, перерахованого з 05.03.2019 відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, при обчисленні розміру пенсії для її виплати та зобов`язати відповідача здійснити з 05.03.2019 перерахунок та виплату пенсії без обмеження загального її розміру максимальним розміром, що не перевищує десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, із врахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2021 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.15-16).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, що надійшов на адресу суду 09.03.2021, в якому проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві, який міститься в матеріалах справи (а.с.21-24). У відзиві, зокрема зазначив, що 01.01.2016 набули чинності норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-III, відповідно до якого "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 по 31 грудня 2016, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень". Також Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, який набрав чинності 01.01.2017 строк тимчасової дії положення про обмеження розміру пенсії продовжено до 31.12.2017, тобто, законодавець установив обмеження пенсії до кінця 2017 в розмірі 10740 грн. Відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 01.01.2018 становив 1373 грн., розмір якого з 01.07.2018 підвищився до 1435 грн., а з 01.12.2018 - до 1497 грн. У зв`язку з цим переглядався максимальний розмір пенсії, передбачений ст. 43 Закону: з 01.07.2018 із 13730 грн. до 14350 грн., та з 01.12.2018 до 14970 грн. Відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2019 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 01.07.2019 становив 1564 грн., розмір якого з 01.12.2019 підвищився до 1638 грн. Відповідно до ЗУ "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 01.07.2020 становив 1712 грн., з 01.01.2021 прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність становив 1769 грн. У зв`язку з цим максимальний розмір пенсії, передбачений ст. 43 Закону: з 01.12.2019 становив 16380 грн., з 01.07.2020 становив 17120 грн., а з 01.01.2021 становив 17690 грн. Норма закону про обмеження максимального розміру пенсії, а саме ст. 43 не визнавалась неконституційною. Визнавались неконституційними зміни до ст. 43 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" №2262, які вносились Законом №911-VIII від 24.12.2015 про обмеження максимального розміру пенсії на 2016 рік. Сама стаття 43 щодо максимального розміру пенсії чи на 2017 рік, чи на 2018 рік, чи на 2019 рік, а також на 2020 рік, 2021 рік не визнавались неконституційними і на даний час є чинними. Також зазначив, на пропуск позивачем строку звернення до суду. Просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на них, встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером Міністерства оборони України і отримує пенсію на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб". Пенсія позивачу призначена з 2011 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.08.2020 по справі №300/264/20, яке набрало законної сили 27.10.2020 вирішено, зокрема зобов`язати ГУ ПФУ в Івано-Франківській області здійснити з 05.03.2019 перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до складеної Івано-Франківським обласним військовим комісаріатом нової довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019 (а.с.7-9).

Головне управління пенсійного фонду України в Івано-Франківській області проведено ОСОБА_1 з 27.10.2020 перерахунок пенсії з обмеженням її максимального розміру 10-ма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність (а.с.10).

23.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення з 05.03.2019 перерахунку пенсії без обмеженням її розміру десятьма прожитковими мінімумами (а.с.11).

15.01.2020 Головне управління Пенсійного фонду України листом №168-4231/М-02/8-0900/21 у відновленні порушеного права на отримання пенсії в повному розмірі відмовлено. У даному листі зокрема зазначено, що згідно з матеріалами пенсійної справи, позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII та її розмір з урахуванням всіх надбавок і підвищень становить 27434,16 грн. Однак, відповідно до вимог чинного законодавства пенсія виплачується в максимальному розмірі, зокрема з 01.12.2020 в сумі 17690,00 грн. (а.с.12-13).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, право на соціальні виплати є майновим правом, передбаченим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, і зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (рішення у справі "Хонякіна проти Грузії" (Khoniakina v. Georgia), № 17767/08, пункт 72, від 19 червня 2012 року).

Європейський Суд наголошував на тому, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі "Колишній Король Греції та інші проти Греції" (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява № 25701/94, пп. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Чинне законодавство України чітко визначає випадки, при виникненні яких у держави виникає право на обмеження права і свобод громадянина, у тому числі і пенсійних виплат.

Відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Таку правову позицію Конституційний Суд України висловив у Рішенні від 20.03.2002 року №5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій) (пункт 6 мотивувальної частини).

Тобто, згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються державою і не можуть бути скасовані або обмежені. Звуження змісту прав і свобод особи означає зменшення кола суб`єктів, розміру території, часу, розміру або величину (кількість) благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

У відзиві на позов представник Пенсійного органу в сукупності зазначив, що позивач отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII та її розмір з урахуванням всіх надбавок і підвищень становить 27434,16 грн. Однак, відповідно до вимог чинного законодавства пенсія виплачується в максимальному розмірі, зокрема з 01.12.2020 в сумі 17690,00 грн., оскільки відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Тобто, з одного боку Пенсійний орган не допустив звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод позивача та не обмежив його пенсію до встановленого максимального розміру, а з іншого застосовує обмеження та не здійснює перерахунок пенсії у відповідності до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Позиція відповідача зводиться до того, що пенсійний орган визнає, що законодавчо встановлені обмеження розміру пенсії до позивача застосуванню не підлягають, проте безпідставно самостійно встановлює певні обмеження у виплатах нарахованого щомісячного пенсійного забезпечення, що суперечить вимогам Конституції України щодо обов`язку діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до роз`яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 1 листопада 1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції та в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акта прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію у разі, коли зі змісту норм Конституції не випливає необхідність додаткової регламентації її положень законом.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (Рішення Конституційного Суду України N7-рп/2004 від 17.03.2004, N 20-рп/2004 від 01.12.2004, N 8-рп/99 від 06.07.1999, N 5-рп/2002 від 20.03.2002, N 20-рп/2004 від 01.12.2004).

У зв`язку з прийняттям Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI, ще в 2011 році редакція ч. 7 ст. 43 Закону №2262-ХІІ викладена у наступній редакції: "Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність". Аналогічні зміни були внесені до ч. 3 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, розмір обчисленої за наслідками проведеного позивачу з 05.03.2019 перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перевищує відповідні розміри десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, станом на вказані дати.

З 01.01.2017 максимальний розмір пенсії визначено окремим Законом, прийнятим 06.12.2016 №1774-VIII, який вніс зміни до статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Оновленою редакцією статті 43 цього Закону передбачено, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Суд звертає увагу на те, що наведені вище положення першого речення ч. 7 ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а саме: про те, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, - в цілому визнано неконституційним відповідно до рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016.

Так, згідно із п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016, зокрема, частина 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до Законів України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII, у частині 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вносились лише зміни до другого речення зазначеної частини ст. 43 Закону №2262-ХІІ.

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VIII з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина 7 статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр, є нереалізованими.

При цьому, після прийняття Конституційним Судом України описаного вище рішення від 20.12.2016, зміни до першого речення ч. 7 ст. 43 Закону аналогічного змісту новими законами не вносились.

Це означає, що починаючи з 2017 року стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №127/4267/17, від 16.10.2018 у справі №522/16882/17 та від 06.11.2018 у справі №522/3093/17.

Таким чином, суд приходить до висновку, що право позивача на нарахування пенсії без її обмеження є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Щодо доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про пропуск позивачем шестимісячного строку для звернення з цим позовом, то суд виходить із такого.

Заробітна плата та пенсія мають однакову правову природу, тобто є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України № 2235-III "Про громадянство України" заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.

В частині 2 статті 2 Закону України № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" заробітна плата і пенсія також включені до переліку доходів.

Згідно з частиною 3 статті 51 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з не проведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 05.04.2019 у справі № 809/248/18.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 908,00 гривень.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) щодо застосування обмеження максимальним розміром при виплаті пенсії ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з 05 березня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити виплату з 05.03.2019 ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсії в повному розмірі без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Микитюк Р.В.