Рішення № 95537671, 15.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Справа № 160/15427/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Катеринославські меблеві майстерні" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ТОВ «Катеринославські меблеві майстерні» до Дніпропетровської митниці Держмитслужби, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби №UA110300/2020/000032/1 від 05.11.2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема тим, що документи для здійснення митного оформлення імпортованого товару підтверджують митну вартість товару за основним методом (за ціною договору) та митний орган втручається в господарську діяльність між сторонами та не має підстав застосовувати другорядний метод визначення вартості товару.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.12.2020р. відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні.

28.12.2020р. до суду від позивача надана переписка з контрагентом Company Naehmaschinenfabrik Emil Stutznaecker GmbH про підтвердження факту перерахування / отримання коштів за верстат.

23.01.2021р. засобами поштового зв`язку від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає, що за результатами перевірки документів встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме: надані банківські платіжні документи – платіжні доручення про оплату за товар №2 від 09.07.2020, №44 від 16.10.2020 не містять відміток банку, що не дає можливості остаточно підтвердити здійснення оплати за товар; п.5.1 зовнішньоекономічного договору від 26.06.2020 №ЕММ-2606 передбачено здійснення оплати відповідно до проформи інвойсу у розмірі 50% після прийняття та підтвердження замовлення, а також 50% після повідомлення, що машина готова до відвантаження. Проте в рахунку – фактурі від 29.10.2020№22026513 наявне посилання на дві різні проформи інвойс (№22025853 та №22026395); наданий до митного контролю прінт-скрін переписки містить інформацію щодо пропозиції придбати повністю обладнану швейна машину вартістю 390 тис.євро за ціною 230 тис.євро на умовах EXW (плюс упаковка, доставка та монтаж), проте товар придбано за ціною 225 тис.євро на умовах поставки EXW, що з урахуванням упаковки, доставки та монтажу становить 236200 євро (згідно наданої комерційної пропозиції Б/Н від 23.06.2020), але в договорі від 26.06.2020 №ЕММ-2606 взагалі відсутня інформація про наявність будь-яких знижок та їх числове значення; надана комерційна пропозиція Б/Н від 23.06.2020 є спеціальною рекламною пропозицією обмеженою 6 машинами, ексклюзивно при умові першочергової продажі. В розділі «Умови і пропозиції», пункт «Відправка» зазначено, що відправка після замовлення і першої оплати не пізніше 30.06.2020, проте перша оплата здійснена 09.07.2020 платіжним дорученням №2. Комерційна пропозиція б/н від 23.06.2020 та опис верстату б/н від 03.11.2020 містить інформацію щодо характеристик та комплектації, проте відсутня інформація, які саме наявні/відсутні ті чи інші комплектуючі частини, та як це вплинуло на загальну вартість товару. Наданий лист б/н від 04.11.2020 від виробника не містить інформації щодо вартості додаткового оснащення, відсутнього в даній поставці, що унеможливлює порівняння митної вартості.

20.01.2021р. до суду надійшли заперечення на відзив, згідно яких позивач зазначає про достатність поданих ним документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору та наявності підстав для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1-2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовим спором визнається спір у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України визначено поняття суб`єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ст.543 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

Відповідно частини 1 статті 546 Митного кодексу України митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи.

Отже, Дніпропетровська митниця Держмитслужби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб`єктом владних повноважень, відтак зазначений спір є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

26.06.2020р. між ТОВ «Катеринославські меблеві майстерні» (покупець) та Naehmaschinenfabrik Emil Stutznaecker GmbH & Co. KG (Німеччина) (продавець), укладено контракт №ЕММ-2606, згідно якого продавець зобов`язується поставити і передати у власність покупця багатогольний стьобальний верстат з ланцювогим стібком з подвійним замком MAMMUT VMK 250 CNC, в асортименті, кількості та за цінами вказаними в інвойсі на поставку, а покупець зобов`язується прийняти товар і своєчасно здійснювати його оплату на умовах, позначених даним контрактом.

Кількість кожної партії товару, що поставляється за даним контрактом вказується в інвойсі (п.2.1). Поставка товару здійснюється на умовах DAP Олександрія, Україна відповідно до умов Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів у редакції 2010 року. Умови поставки кожної партії зазначаються в інвойсі на відповідну поставку (п.3.1). Валюта контракту – євро (п.3.3). Загальну сума контракту складає 236200,00 євро. (п.4.2). Покупець зобов`язаний заплатити передоплату перед відвантаженням товару згідно Проформи інвойсу продавця шляхом банківського переказу відповідно до графіка: 50% після прийняття та підтвердження замовлення, 50% після повідомлення, що машина готова до відвантаження.

З метою митного оформлення товару позивачем до митного органу подано митну декларацію №UA110300/2020/002931, відповідно до якої до ввезення задекларовано Промисловий, автоматичний багатогольчатий стьобальний верстат з ланцюговим стібком з подвійним замком MAMMUT VMK 250 CNC (Серійний номер К2579) – 1 шт. (комплект) з опціями згідно замовлення, розібраний та запакований для зручності транспортування. З ЧПК, новий 2020 року випуску.

Митна вартість товару, заявленого до митного оформлення, була визначена декларантом за методом 1, тобто за ціною договору (контракту) щодо товару, який імпортується (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, позивачем надано митному органу документи, що перелічені у графі 44 ВМД і посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування.

За результатами контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA110300/2020/000032/1 від 05.11.2020р., згідно якого за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом, визначена митна вартість товару за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 310601,41 євро/шт., та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару «Промисловий, автоматичний багатогольчатий стьобальний вестат з ланцюговим стібком з подвійним замком MAMMUT VMK 250 CNC, країни виробництва та походження – Німеччина, умови поставки EXW, виробник Naehmaschinenfabrik Emil Stutznaecker GmbH & Co. KG, у максимально наближений час, митне оформлення якого здійснено за ціною угоди та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 21.09.2020 №UA209150/2020/015952.

Неможливість визнання заявленої декларантом митної вартості в рішенні №UA110300/2020/000032/1 від 05.11.2020р., митний орган обґрунтовує наявністю розбіжностей в документах, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

- надані банківські платіжні документи – платіжні доручення про оплату за товар №2 від 09.07.2020, №44 від 16.10.2020 не містять відміток банку, що не дає можливості остаточно підтвердити здійснення оплати за товар;

- п.5.1 зовнішньоекономічного договору від 26.06.2020 №ЕММ-2606 передбачено здійснення оплати відповідно до проформи інвойсу у розмірі 50% після прийняття та підтвердження замовлення, а також 50% після повідомлення, що машина готова до відвантаження. Проте в рахунку – фактурі від 29.10.2020 №22026513 наявне посилання на дві різні проформи інвойс (№22025853 та №22026395);

- наданий до митного контролю прінт-скрін переписки містить інформацію щодо пропозиції придбати повністю обладнану швейна машину вартістю 390 тис.євро за ціною 230 тис.євро на умовах EXW (плюс упаковка, доставка та монтаж), проте товар придбано за ціною 225 тис.євро на умовах поставки EXW, що з урахуванням упаковки, доставки та монтажу становить 236200 євро (згідно наданої комерційної пропозиції Б/Н від 23.06.2020), але в договорі від 26.06.2020 №ЕММ-2606 взагалі відсутня інформація про наявність будь-яких знижок та їх числове значення;

- надана комерційна пропозиція Б/Н від 23.06.2020 є спеціальною рекламною пропозицією обмеженою 6 машинами, ексклюзивно при умові першочергової продажі. В розділі «Умови і пропозиції», пункт «Відправка» зазначено, що відправка після замовлення і першої оплати не пізніше 30.06.2020, проте перша оплата здійснена 09.07.2020 платіжним дорученням №2, тому у митного органу є сумніви, що дана комерційна пропозиція дійсна до даної поставки;

- комерційна пропозиція б/н від 23.06.2020 та опис верстату б/н від 03.11.2020 містить інформацію щодо характеристик та комплектації, проте відсутня інформація, які саме наявні/відсутні тих чи інших комплектуючих частини вплинула на загальну вартість товару;

- наданий лист б/н від 04.11.2020 від виробника не містить інформацію, що кожний верстат виготовляється на індивідуальне замовлення. Залежно від характеристик та сировини ціна може відрізнятися. Дану інформацію прийнято до уваги, проте даний лист не містить цінової інформації яка б могла б підтвердити заявлену митну вартість;

- наданий лист б/н від 05.11.2020 від виробника не містить інформації щодо вартості додаткового оснащення, відсутнього в даній поставці, що унеможливлює порівняння митної вартості.

Не погодившись з даним рішеннями, позивач звернувся до суду.

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у Постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Щодо посилання відповідача на відсутність відміток банку у платіжних доручення про оплату за товар №2 від 09.07.2020, №44 від 16.10.2020, та на наявність в рахунку – фактурі від 29.10.2020 №22026513 посилання на дві різні проформи інвойс (№22025853 та №22026395), суд зазначає про їх безпідставність з огляду на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються, та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Разом з тим, в рахунку – фактурі від 29.10.2020 №22026513 із посиланням на рахунки №22025853 та №22026395 та в листі Naehmaschinenfabrik Emil Stutznaecker GmbH & Co. KG від 17.12.2020р., зазначено про отримання оплати на загальну суму 236200,00 євро.

Щодо інших доводів митниці, зазначених у рішенні про коригування митної вартості товарів, то суд також визнає їх безпідставними та такими, що не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю товарів, оскільки, з огляду на наступне.

Згідно з розділом 4 договору від 26.06.2020 №ЕММ-2606 продавець здійснює поставку товару узгодженими партіями за ціною і в кількості, які вказуються в інвойсі за кожну поставку. Загальна сума контракту складає 236200 євро. В період дії контракту загальна вартість договору може бути змінена внаслідок зміни ціни та / або обсягів закупівель.

У наданому постачальником, який являється безпосереднім виробником товару Рахунку-фактурі №22026513 від 29.10.2020р., також зазначена вартість товару на рівні 236200 євро.

Відповідно до статей 627 і 628 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять: умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Таким чином, ціна договору та наявність знижок за умови погодження сторонами здійснюється ними шляхом укладання певного договору. При цьому, сторони вільні у визначені умов договору.

З огляду на викладене, зниження продавцем товару його вартості не знаходиться в причинному зв`язку з коригуванням митної вартості до тих пір, поки митний орган не доведе, що ціна проданого товару, фактично, всупереч зміненим умовам контракту, залишилась незмінною.

При цьому, в матеріалах справи відсутні підтверджуючі документи, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору.

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не було встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, які необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, є протиправними та таким, що підлягають скасуванню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно із частиною 1 статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 21020,00 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №2384 від 02.12.2020 року.

Отже, судовий збір у сумі 21020,00 грн. підлягає поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі – Дніпровської митниці Держмитслужби.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110300/2020/000032/1 від 05.11.2020 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Катеринославські меблеві майстерні» (пров.Бориса Йогансона, буд.9, м.Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 28000; код ЄДРПОУ 33698667) судові витри зі сплати судового збору в розмірі 21020,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (вул.Княгині Ольги, 22, м.Дніпро, 49038; код ЄДРПОУ 43350935).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко