Ухвала суду № 95537638, 15.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

15 березня 2021 року Справа № 160/3511/21 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Неклеса О.М., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача 2: Лівобережної об`єднаної державної податкової інстпекції м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідача 3: Індустріального ВДВС у м. Дніпрі ПСМУ МЮ, відповідача 4: ГУ НП в Дніпропетровській області, відповідача 5: Дніпропетровської обласної прокуратури про зобов`язання вчинити певні дії, визнання вимоги №Ф-7252-25/64У неузгодженою, визнання вимог необґрунтованими, скасування вимог, закриття виконавчого провадження, заборону вчиняти дії, зобов`язання завершити досудове розслідування, видачу довідки про визнання позивача потерпілим, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача 2: Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідача 3: Індустріального ВДВС у м. Дніпрі ПСМУ МЮ, відповідача 4: ГУ НП в Дніпропетровській області, відповідача 5: Дніпропетровської обласної прокуратури, в якій позивач просить:

1) зобов`язати відповідача 1 надати через суд вимогу №Ф-7252-25/64-У яка видана 10.11.2020 та поновити строк її оскарження від дати одержання (якщо суд вважає це необхідним).

2) визнати вимогу №Ф-7252-25/64-У про сплату ЕСВ неузгодженою, та зобов`язати відповідача 1-2 її відкликати та закрити провадження по цьому документу;

3) визнати усі вимоги про сплату ЕСВ не обґрунтованими та скасувати їх (бо відповідач 1 постійно змінює реквізити вимог змінюючи суму та вважає що це не відносися до суті справи - оскаржується право вимоги);

4) зобов`язати відповідача 3 закрити виконавче провадження №64671712 від 02.03.2020;

5) зобов`язати відповідача звітувати про виконання рішення суду про незаконність арешту майна №804/19766/14 від 12.02.2015;

6) заборонити відповідачам 1 - 2 видавати позасудові виконавчі документи та відкривати позасудові виконавчі провадження з приводу несплати ЕСВ;

7) зобов`язати відповідачів 4-5 відкрити провадження за фактами перевищення службовий повноважень, свавілля, самосуд за вказаними фактами, з ознаками зговору та умисного спричинення збитків шляхом позасудового арешту його активів у вигляді нерухомого та рухомого майна, банківських рахунків;

8) зобов`язати відповідача завершити досудове слідство про справі № 12016040660002762 за невиконання рішення суду№804/19766/14 від 12.02.2015; та передати справу до загального суду для відшкодування заподіяної шкоди;

9) зобов`язати відповідача 1-2 надати позивачу довідку про те що він є потерпілим від злочинну

10) відшкодувати моральну шкоду заподіяну відповідачем 2 діловій репутації у вигляди внесення недостовірних даних до реєстру боржників шляхом оприлюднення вибачень у засобах масової інформації та зобов`язати скасувати недостовірну інформацію;

11) зобов`язати відповідачів 1-5 звітувати про виконання рішення суду у розумні строки.

12) звільнити позивача від сплати судового збору.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 07 березня 2021 року він дізнався про відкриття відповідачем 3 виконавчого провадження №64671712 за виконавчим документом вимога на суму 6295,30 грн. №Ф-7252-25/64-У яка видана 10.11.2020 відповідачем 1. В рішенні вказано що документ вступив у законну силу (набрав чинності): 22.02.2021 р., а сам документ має атрибут «У» - що означає узгоджений. Проте вказану вимогу він не отримував та не мав можливості ії оскаржити, тому згідно з 56.18 ПКУ вважати ії узгодженою передчасно. Позивач перебуває на загальній системі оподаткування, та Звіт про відсутність доходу за періоди нарахування ЕСВ відповідач має, тож нарахування ЕСВ безпідставне. Раніше позивач звертався до адміністративного суду з оскарженням ігнорування права на пільги з боку відповідачів, але адміністративний суд Дніпропетровської області у справі №804/19766/14 від 12.02.2015 залишив без уваги це питання і належної правової оцінки не надав, тож спір про наявність або відсутність у позивача права застосування таких пільг до ЕСВ досі судом по суті не вирішено. ОСОБА_1 звертався до апеляційної та касаційної інстанції, але по суті спору і вони рішення не прийняли. За всю свої трудову діяльність з 1997 року з його зарплати як найманого працівника сплачувались відповідні кошті на соціальний захист. Під час праці ФОП (найманих працівників не має) та перебування на спрощеній системі оподаткування до місцевого бюджету сплачувався єдиний внесок. Але коли позивач звернувся за допомогою виявилося що на практиці держава та місцеві органи не виконують своїх зобов`язань і всі його кошти сплачені на страховий випадок він не отримує. Ще з грудня 2014 позивач звернувся до адмін. суду з цього питання, - справа №804/19766/14, але відповідачі не відкликали не узгоджену вимогу, і на цій підставі був скоєний злочин - незаконний арешт майна. З цього привиду відкрито досудове кримінальне провадження № 12016040660002762 за ознаками ч.1 ст382 ККУ яке триває досі, і на протязі 6 років рішення адмін. суду №804/19766/14 від 12.02.2015 не виконується а майно досі під арештом. З цього приводу є ознаки використання службовими особами відповідачів вимог про сплату ЕСВ як привід для відкриття виконавчого провадження та незаконного арешту майна, зокрема нерухомого. Що і було скоєне у 2014 році. Натомість станом на березень 2021 року арешт за рішенням суду не знятий. Існує лише перевірка на підстав якої знятий арешт лише з нерухомого майна, - встановлений факт порушення законодавства що до суми боргу яка на той час була недостатня для арешту нерухомо майна. Такі дії мають ознаки рецидивного злочину, і з урахуванням невиконання рішення суду потребують особливого правового захисту - заборони вчиняти відповідачами певні дії - видавати позасудові вимоги та накладати позасудові арешти на майно. Позивач неодноразово звертався до прокуратури та поліції с заявою про злочин з 2015 р,, але лише у 2016 р відкрили досудове провадження № 12016040660002762. Свавілля, самосуд перевищення службових обов`язків - проігноровані. Такі дії відповідачів 4-5 також потребують уваги адміністративного суду в одному провадженні і разом з ними заслуговують уваги і дії суддів, бо це є співучасть у злочинній діяльності.

Відповідно до пунктів 3, 4 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі “Сокуренко і Стригун проти України” (заяви № 29458/04 та № 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики цього Суду термін “встановленим законом” у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, “що судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом” [див. рішення у справі “Занд проти Австрії” (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза “встановленого законом” поширюється не лише на правову основу самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках цей Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, “встановленим законом”, національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття “суду, встановленого законом” зводиться не лише до правової основи самого існування “суду”, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом п.1, п.2 ч.1 ст.4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За визначенням в ст.4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Згідно п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Так, в пунктах 7-9 позовної заяви позивач просить адміністративний суд:

- зобов`язати відповідачів 4-5 відкрити провадження за фактами перевищення службовий повноважень, свавілля, самосуд за вказаними фактами, з ознаками зговору та умисного спричинення збитків шляхом позасудового арешту його активів у вигляді нерухомого та рухомого майна, банківських рахунків;

- зобов`язати відповідача завершити досудове слідство про справі № 12016040660002762 за невиконання рішення суду№804/19766/14 від 12.02.2015; та передати справу до загального суду для відшкодування заподіяної шкоди;

- зобов`язати відповідача 1-2 надати позивачу довідку про те що він є потерпілим від злочину.

Статтею 2 Кримінально- процесуального кодексу України (далі – КПК України) передбачено, що Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

П. п. 5,6 ч. 1 ст. 3 КПК України передбачено, що досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів.

Частинами 1,2 ст. 55 КПК України передбачено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Права і обов`язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.

Статтею 283 КПК України передбачено, що Особа має право на розгляд обвинувачення проти неї в суді в найкоротший строк або на його припинення шляхом закриття провадження.

Прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій:

1) закрити кримінальне провадження;

2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Отже порядок та процедура відкриття провадження за фактами перевищення службовий повноважень, свавілля, самосуд за вказаними фактами, з ознаками зговору та умисного спричинення збитків шляхом позасудового арешту його активів у вигляді нерухомого та рухомого майна, банківських рахунків, завершення досудове слідство, визнання особи потерпілою визначені Кримінально - процесуального кодексу України.

А тому позовні вимоги, які заявлені позивачем в п.п. 7-9 позовної заяви повинні розглядатися в порядку кримінального судочинства та відноситься до компетенції судів загальної юрисдикції, а тому вказані вимоги не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною 6 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом

Згідно ч. 6 ст. 21 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 172 КАС України не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Частиною 5 ст. 172 КАС України передбачено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Відповідно до ч. 6 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Оскільки позивач об`єднав в одне провадження кілька вимог, що підсудні різним судам, і немає законних підстав для їх роз`єднання в окремі провадження таким чином, щоб після роз`єднання суд міг розглядати у самостійному провадженні позовні вимоги до заявлених відповідачів, які цьому суду не підсудні, позовна заява підлягає поверненню ОСОБА_1 .

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 № 640/7310/19.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд звертає увагу, що статтею 169 КАС України не передбачено повернення частини позовних вимог або залишення позовної заяви без руху з наданням строку на усунення недоліків.

Згідно ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

На підставі наведеного, керуючись статтями 169, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача 1: Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, відповідача 2: Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідача 3: Індустріального ВДВС у м. Дніпрі ПСМУ МЮ, відповідача 4: ГУ НП в Дніпропетровській області, відповідача 5: Дніпропетровської обласної прокуратури про зобов`язання вчинити певні дії, визнання вимоги №Ф-7252-25/64У неузгодженою, визнання вимог необґрунтованими, скасування вимог, закриття виконавчого провадження, заборону вчиняти дії, зобов`язання завершити досудове розслідування, видачу довідки про визнання позивача потерпілим, відшкодування моральної шкоди,- повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачу.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 15.03.2021 року.

Суддя О.М. Неклеса