Рішення № 95537540, 04.03.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року Справа № 160/2562/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцов Ігор Вікторович, про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні, -

ВСТАНОВИВ:

19.02.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» (далі - позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни (далі – відповідач), в якому просить:

- постанову від 21.12.2020 року про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» основної винагороди приватного виконавця в сумі 468 776,60 грн., винесену приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілією Анатоліївною (РНОКПП НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні №63971387, визнати протиправною та скасувати.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2021 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 01.03.2021 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, даною ухвалою залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова Ігора Вікторовича.

Цією ж ухвалою відповідачу та третій особі було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву до 26.02.2021 року, а третій особі – пояснень на адміністративний позов.

Також, ухвалою суду від 22.02.2021 року задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» про забезпечення адміністративного позову, а саме: зупинено стягнення на підставі виконавчого документу – постанови від 21.12.2020 року №63971387 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» основної винагороди приватного виконавця в сумі 468 776,60 грн., винесеної приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілією Анатолієвною (РНОКПП НОМЕР_1 ) у виконавчому провадженні №63971387.

Ухвалою суду від 02.03.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області ОСОБА_1 – Скоробогатової Д.В. про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з фактичним виконанням боржником виконавчого напису №6180, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» на користь ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» 4 687 765,99 грн. При цьому, за заявою відповідача 15.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим І.В. відкрито виконавче провадження №64521463 щодо примусового стягнення основної винагороди в сумі 468 268,62 грн. на підставі постанови про стягнення з боржника основної винагороди №63971387 від 21.12.2020року. Разом з тим, постанова про стягнення з боржника основної винагороди №63971387 від 21.12.2020 року фактично є такою, що не може бути виконана, оскільки фактичне примусове стягнення грошових коштів з ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро» відбулось лише в сумі 958,77 грн. Таким чином, відповідач має право на основну винагороду виключно в сумі 95,88 грн., яку вже отримала. Зазначає, що основна винагорода приватного виконавця за виконавчим документом майнового характеру стягується у відсотковому співвідношення до частки виконання такого. За таких обставин, постанова приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди №63971387 від 21.12.2020 року є протиправною, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

02.03.2021 року на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому остання проти позову заперечувала, посилаючись на те, що під час примусового виконання виконавчого напису №6180, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» на користь ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» 4 687 765,99 грн., нею вчинялися дії, спрямовані на примусове його виконання, зокрема, винесено постанови про арешт майна та коштів боржника, сформовано вимогу. Однак, у зв`язку з надходженням заяви стягувача про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з чим приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим І.В. 15.02.2021 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 21.12.2020 року в рамках виконавчого провадження №63971387 в сумі 468 268,62 грн. Вважає, що нормами Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» зафіксовано, що основна винагорода залежить від суми, яка підлягає стягненню, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Пояснення щодо позову від третьої особи – приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцова І.В. до суду не надходили.

Відповідно до ч. 4 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 16.12.2020 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Ліаною Леонідівною вчинено виконавчий напис за №6180 про стягнення з боржника ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро» коштів у розмірі 4 687 765,99 грн. на користь ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна».

На підставі заяви ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» від 17.12.2020 року про примусове виконання виконавчого напису №6180, приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілією Анатолієвною 21.12.2020 року відкрито виконавче провадження №63971387, з примусового виконання виконавчого напису №6180, виданого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» на користь ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» 4 687 765,99 грн.

Також, 21.12.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л.А. в рамках виконавчого провадження №63971387 винесені постанови про встановлення розміру мінімальних витрат на суму 400,00 грн., про стягнення з боржника основної винагороди, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника, якою наклала арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору / основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 5 156 942,59 грн.

Судом встановлено, що 11.01.2021 року АТ «ОТП Банк» здійснено списання коштів з рахунку ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро» в сумі 958,77 грн.

У подальшому, листом від 08.02.2021 року №28 ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» повідомило приватного виконавця, що заборгованість ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро» сплачена в повному обсязі в сумі 4 687 765,99 грн. поза межами виконавчого провадження. На підставі викладеного просили закінчити виконавче провадження №63971387.

12.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №63971387 та про зняття арешту з коштів боржника ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро», у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

15.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцовим Ігорем Вікторовичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64521463 з виконання постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 21.12.2020 року в рамках виконавчого провадження №63971387 в сумі 468 268,62 грн.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення приватним виконавцем постанови про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 468 776,60 грн. від 21.12.2020 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частина 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Приписами ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Частиною 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частиною 1 ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про виконавче провадження» основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.

Згідно із ч. 1 ст. 31 Закону України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 та 4 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Частина 5 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачає, що якщо суму, передбачену в частині 4 цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Аналізуючи положення ч. 4 та ч. 5 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень та рішень інших органів», суд дійшов висновку, що питання розміру основної винагороди приватного виконавця залежить від суми фактичної стягнутої ним суми, а не від суми зазначеної у виконавчому документі.

Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення (ч. 6 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до ч. 7 ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Порядок № 643).

Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.03.2020 року у справі №260/801/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця Бурхан-Крутоус Л.А. перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» на користь ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» 4 687 765,99 грн., у зв`язку з чим відповідачем проведено розрахунок основної винагороди у вигляді відсоткову від суми коштів, що підлягали стягненню.

Листом від 08.02.2021 року №28 ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» повідомило приватного виконавця, що заборгованість ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро» сплачена в повному обсязі в сумі 4 687 765,99 грн. поза межами виконавчого провадження. На підставі викладеного просили закінчити виконавче провадження №63971387.

На підставі отриманого листа, 12.02.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Л.А. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №63971387 та про зняття арешту з коштів боржника ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро», у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду.

При цьому, судом встановлено, що примусове стягнення грошових коштів з ТОВ «Агропромислова компанія «Дніпроагро» відбулось лише в сумі 958,77 грн.

Отже, решта суми заборгованості в примусовому порядку на користь ТОВ «Кортева Агрісаєнс Україна» стягнута не була.

Таким чином, відповідач має право на основну винагороду виключно в сумі 95,88 грн.

У відзиві на позов відповідач стверджує, що ним в межах виконавчого провадження №63971387 здійснювалися дії, спрямовані на примусове виконання виконавчого напису, та вважає, що це є достатньою підставою для стягнення основної винагороди з боржника.

Разом з тим, суд вважає, що такі дії не є належними заходами примусового виконання рішень в розумінні норм ст. 10 Закону, оскільки не спричинили фактичного виконання виконавчого документу та стягнення заборгованості з боржника.

Суть примусового виконання рішень майнового характеру полягає у забезпеченні його виконання, а саме, в стягненні присуджених коштів на користь стягувача. Кінцевий результат таких дій проявляється саме у вилученні в боржника коштів, майна на користь стягувача.

Зазначений висновок суду підтверджується також правовою природою основної винагороди приватного виконавця, відповідно до якої такою є винагорода за примусове виконання рішення, розмір якої визначається як відсоток суми стягнення та виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми.

Суд не може погодитися з позицією відповідача, що винесення постанов про арешт майна та коштів боржника, є достатніми заходами примусового характеру в розумінні ст. 10 Закону, оскільки з положень Закону вбачається, що звернення стягнення на кошти та майно боржника полягає не тільки в його арешті, але й у вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Зазначений висновок суду узгоджується також з суттю примусового виконання рішень.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 1 ст. 40 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Таким чином, вказані суми не були стягнуті з боржника безпосередньо приватним виконавцем у виконавчому провадженні, не були зараховані на рахунок приватного виконавця та в подальшому перераховані ним у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки, як це передбачено ч.1 та 3 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця та перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, враховуючи положення ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та пункт 19 Порядку № 643, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження є здійснення приватним виконавцем дій по фактичному стягненню з боржника на користь стягувача зазначених у виконавчому документі сум та основна винагорода обраховується лише від розміру фактично стягнутих сум.

У зв`язку з чим, враховуючи вимоги чинного законодавства та відсутність фактичного виконання виконавчого напису нотаріуса в примусовому порядку, суд вважає, що оскаржена постанова від 21.12.2020 року є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова прийнята не обґрунтовано, без врахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 4 статті 152 КАС України та Законом України «Про судовий збір» передбачено сплату судового збору за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2 270,00 грн., що документально підтверджується квитанцією №0.0.2022640524.2 від 19.02.2021 року.

Також, при зверненні до суду з позовом позивачем сплачено і судовий збір за подання заяви про забезпечення позову у сумі 681,00 грн. згідно квитанції №0.0.2022643355.2, яка була задоволена ухвалою суду від 22.02.2021 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 2 270,00 грн. та заяви про забезпечення позову в сумі 681,00 грн., що разом складає 2 951,00 грн., підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» (49005, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 1-А, офіс 702, код ЄДРПОУ 36161054) до приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни (49027, м. Дніпро, вул. Винниченка Володимира, буд. 2, оф. 6, РНОКПП НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Шевцов Ігор Вікторович (49000, м. Дніпро, вул. Чернишевського, буд. 11, офіс 1), про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення основної винагороди у виконавчому провадженні – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни від 21.12.2020 року про стягнення з боржника основної винагороди №63971387.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Бурхан-Крутоус Лілії Анатоліївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропромислова компанія «Дніпроагро» (49005, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 1-А, офіс 702, код ЄДРПОУ 36161054) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 951,00 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят одна гривня 00 копійок) грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строк, передбачений частиною 6 статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець