Рішення № 95537520, 29.12.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2020 року Справа № 160/12892/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1126 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

12 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини А 1126, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 1126 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05.08.2017 року;

- зобов`язати Військову частину А 1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 05.08.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що позивач має статус учасника бойових дій та при звільненні з військової служби відповідачем не нараховано та не виплачено компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 рік, на яке мав право позивач станом на день звільнення з військової служби - 05.08.2017. Позивач вважає вказану бездіяльність відповідача протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

19.10.2020 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у письмовому провадженні. Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Копія ухвали про відкриття провадження була направлена на адресу відповідача та була отримана уповноваженою особою ВЧ А1126, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Правом надання відзиву на позов відповідач не скористався.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (ч.1 ст.257 КАС України).

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.258 КАС України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.250 КАС України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу за контрактом в військовій частині А 1126 на посаді начальника автомобільної служби технічної частини в період з 01.01.2017 року по 05.08.2017 року.

Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_1 , виданого 24.04.2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи.

Згідно з витягом з наказу командира військової частини А 1126 від 21.08.2017 року № 172 (по стройовій частині) майора ОСОБА_1 , начальника автомобільної служби технічної частини, звільненого наказом Командувача Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу) від 20 червня 2017 року № 27 відповідно до пункту один частини восьмої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 04 квітня 2006 року № 3597 – IV з військової служби у запас за пунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) з урахуванням частини восьмої пункту 1 підпункту «і» (які в особливий період (крім проведення мобілізації та введення воєнного стану) проходять військову службу за контрактом і строк контракту яких закінчився, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу) вважати таким, що справи та посаду здав 05 серпня 2017 року. З 05.08.2017 року виключити із списків особового складу частини, зняти з усіх видів забезпечення і направити для зарахування на військовий облік до Новомосковського ОМВК Дніпропетровської області.

Матеріалами справи також підтверджено, що в серпні 2020 року позивач звернувся із заявою до військової частини А1126 в якій просив нарахувати та виплатити компенсацію за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 – 2017 роки.

За результатами звернення відповідач листом від 27.08.2020 року за вих. № 1435/л повідомив позивача про те, що питання щодо виплати компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015 – 2017 року, буде вирішено після отримання рішення суду, оскільки на момент винесення рішення Верховним Судом від 16 травня 2019 року у зразковій справі № 620/4218/18, ОСОБА_1 був звільнений з військової служби.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати компенсації при звільненні за невикористані календарні дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-ХІІ), Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (далі- Закон №3551-ХІІ) та Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 №504/96-ВР (далі- Закон №504/96-ВР).

Порядок надання відпусток військовослужбовцям врегульований ст. 10-1 Закону №2011-Х11.

Так, згідно ч. 1 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно ч. 4 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, виконання обов`язків військової служби яких пов`язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров`я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.

Згідно ч. 9 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, військовослужбовцю надається відпустка за сімейними обставинами без збереження грошового забезпечення.

За змістом вказаних норм надання додаткових відпусток із збереженням грошового забезпечення, крім відпусток, передбачених ч. 4 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ, не передбачено.

Разом з цим, згідно з ч. 8 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.

Так, п. 12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ передбачає, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

Отже, надання військовослужбовцям як учасникам бойових дій додаткової відпустки строком до 14 календарних днів передбачено Законом №3551-ХІІ

Згідно з ч. 14 ст. 10-1 Закону №2011-XII, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до ч.ч. 17, 18 Закону №2011-XII, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

Відповідно до ч. 19 ст. 10-1 Закону №2011-XII надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

Таким чином, надання в особливий період додаткових відпусток тривалістю 14 днів згідно пункту 12 статті 12 Закону України №3551-ХІІ, припинено.

Разом з цим, норми Закону №2011-XII, припиняючи надання додаткових відпусток із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік, передбачених Законом №3551-ХІІ, не припиняють права учасника бойових дій на отримання у рік звільнення грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.

Вказані правові висновки викладені в рішенні Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2019 у зразковій справі №620/4218/18.

Згідно з Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.

Отже спірні правовідносини щодо отримання позивачем грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у зв`язку із звільненням з військової служби виникли в особливий період, протягом якого надання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік припинено на підставі ч. 19 ст. 10-1 Закону №2011-XII.

З огляду на суб`єктний склад спірних правовідносин, зміст позовних вимог та підстави позову, а також правове регулювання спірних відносин, є достатні підстави вважати, що справа, яка розглядається, відповідає ознакам, викладеним у рішенні Великої Палати Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №620/4218/18.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має врахувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Отже, правові висновки Верховного Суду, які зроблені під час розгляду справи №620/4218/18, підлягають врахуванню під час розгляду цієї справи.

Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої пунктом 12 частини першої Закону №3551-ХІІ.

Щодо строку, за який позивач має право на виплату компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, які брали безпосередню участь в антитерористичній операції в зонах її проведення, може бути надано статус учасника бойових дій. Для цього Кабінет Міністрів України розробив і затвердив Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення від 20.08.2014 №413, у п. 9 якого зазначено, що у разі ухвалення рішення про присвоєння особі такого статусу їй видають посвідчення учасника бойових дій і нагрудний знак.

Тобто, факт присвоєння фізичній особі статусу учасника бойових дій засвідчується відповідним посвідченням (форму наведено в постанові КМУ від 12.05.1994 р. № 302).

Судом встановлено, що позивач є учасником бойових дій згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.04.2015 року.

Враховуючи викладене, у позивача виникло право на отримання додаткової відпустки як учаснику бойових дій з 24.04.2015, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі за 2015 -2017 роки.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Позивач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, тому розподіл судових щодо сплати судового збору відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 139, 243-246,257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини А1126 (51270, Дніпропетровська обл., Новомосковський р-н, смт. Гвардійське, код ЄДРПОУ 22994874) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А 1126 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 05.08.2017 року.

Зобов`язати Військову частину А1126 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 по 2017 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 05.08.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева