Рішення № 95537321, 10.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

10 березня 2021 р. Справа № 120/6479/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Маслоід О.С.,

за участю:

секретаря судового засідання: Карпінської Т.В.

представника відповідача: Лозінської І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу:

за позовом: Фермерського господарства «ВВ Сокольвака» (вул. с. Чуків, Немирівський р-н., Вінницька обл., 22851)

до: Головного управління ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС України (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

про: визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулося Фермерське господарство «ВВ Сокольвака» (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання протиправними дій відповідача щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 0000210506 від 22.09.2020 року та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000210506 від 22.09.2020 року про застосування штрафних санкцій.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем за наслідками перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції. Позивач з вказаним рішенням не погоджується, оскільки неправильно зазначено суб`єкта господарської діяльності стосовно якого було здійснено перевірку, зокрема, перевірка була проведена стосовно позивача - ФГ «ВВ Сокольвака», натомість в акті перевірки зазначено – ФГ «Сокольвака»; позивачеві всупереч вимог п. 81.1 ст. 81 ПК України не вручено під розписку копію наказу на проведення фактичної перевірки та не ознайомлено останнього із направленням на проведення перевірки; відповідачем порушено вимоги щодо встановлення мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину пов`язаного з поширенням коронавірусної хвороби; до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем всупереч положенням ст. 42 ПК України не долучено розрахунків штрафних санкцій; відповідачем неправильно зазначено суму штрафної (фінансової) санкції, зокрема, в одній графі зазначено – 250 000 грн. 00 коп., одночасно в іншій – 500 000 грн. 00 коп.. Додатково позивач вказує, що ним 10.03.2020 року подано заяву до відповідача для отримання ліцензії на право зберігання пального. Це й стало причиною звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою від 16.11.2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення недоліків.

30.11.2020 року за вх.№ 40261 та № 40248 позивачем надано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, до яких додано квитанції про сплату судового збору.

Ухвалою від 07.12.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, а також визначено, що вона буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 12.01.2021 року.

23.12.2020 року за вх. № 44905/20 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з позовними вимогами та викладеними обставинами. По суті спірних правовідносин повідомив, що ним на підставі направлень № 1954, № 1955 від 01.09.2020 року, № 1984 від 02.09.2020 року проведена фактична перевірка позивача з питань дотримання вимог ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», за наслідками якої встановлено порушення ч. 1 ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а саме: у приміщенні складі позивача встановлено факт зберігання пального (дизельне паливо) у кількості 3 000 л по ціні придбання 19 грн. 40 коп./за 1 л. на загальну суму 58 200 грн. 00 коп., без придбання відповідної ліцензії. Вказані обставини зафіксовані в акті перевірки, на підставі якого й прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Додатково відповідач вказав, що позивач отримав ліцензію на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) лише 29.09.2020 року за № 02140414202001643, тобто вже після проведення перевірки.

У судовому засіданні 12.01.2021 року представниками сторін надані пояснення по суті спірних правовідносин. Судом зобов`язано відповідача надати у наступне судове засідання витяг з реєстру за березень 2020 року або інший документ, який підтверджує неподання позивачем заяви та докази отримання позивачем листа про зміну суми штрафних санкцій. Судове засідання відкладено на 20.01.2021 року.

19.01.2021 року за вх. № 2739/21 представником відповідача через канцелярію суду подано клопотання про долучення документів.

20.01.2021 року за вх. № 2906/21 позивачем через канцелярію суду подано відповідь на відзив, в якій останній зазначив, що відповідачем не спростовано доводи, що містяться у позовні заяві, тому він позовні вимоги підтримує та просить задовольнити з мотивів, що викладені у позовній заяві. Крім того, позивач в обґрунтування протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення посилається на правову позиція Верховного Суду, викладену в постанові від 21.12.2020 року у справі № 2а/0370/357581. У судовому засіданні 20.01.2021 року досліджено докази. Судове засідання відкладено на 26.01.2021 року

26.01.2021 року за вх. № 3928/21 представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Позивач у судове засідання 26.01.2021 року не з`явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив. Судове засідання відкладено на 10.02.2021 року.

09.02.2021 року за вх. № 6765 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Представник відповідача у судове засідання 10.02.2021 року не з`явився. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причин неявки суду не повідомив.

Судове засідання відкладено на 23.02.2021 року.

23.02.2021 року за вх. № 9268/21 представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю в іншому судовому процесі.

Цього дня за вх. № 9431 9431 відповідачем через канцелярію суду подано клопотання про заміну відповідача правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області як територіальний орган ДПС на правах відокремленого підрозділу.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.02.2021 року клопотання про заміну відповідача правонаступником підтримала та просила задовольнити. Ухвалою суду замінено відповідача на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремлений структурний підрозділ ДПС України. Судове засідання відкладено на 10.03.2021 року.

10.03.2021 року за вх. № 12321/21 представником позивача подано заяву про відкладення розгляду справу на нішу дату у зв`язку з перебуванням на самоізоляції.

10.03.2021 року судом було продовжено розгляд справи за відсутності представника позивача у відповідності до вимог п. 2 ч. 3 ст. 205 КАС України, продовжено дослідження доказів по справі.

Дослідивши усі обставини справи та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив наступне.

На підставі наказу № 2728 від 01.09.2020 року та направлень на проведення перевірки № 1984 від 02.09.2020 року, № 1954 та № 1955 від 01.09.2020 року відповідачем 02.09.2020 року проведено фактичну перевірку позивача. За результатом проведення вказаної перевірки складений акт (довідка) фактичної перевірки, який зареєстрований 03.09.2020 року № 390/02/32/05/06/36357392.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а саме - зберігання пального (дизельне паливо) у кількості 3 000 л. по ціні придбання 19 грн. 40 коп./за 1 л. на загальну суму 58 200 грн. 00 коп. без придбання (наявності) відповідної ліцензії.

З актом перевірки був ознайомлений керівник позивача, про що свідчить відповідний запис та підпис.

За результатами перевірки та виявленого порушення, відповідачем 22.09.2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000210506 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в розмірі 500 000 грн. 00 коп.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються ПК України.

Згідно із пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності, ліцензій, свідоцтв, у том числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений ст. 80 ПК України, згідно якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.

У відповідності до вимог п. 86.5. ст. 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», в редакції Закону № 2628-VIII від 23.11.2018 року, визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Згідно з ч. 9, 10 та 11 ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» суб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.

Ліцензії на право оптової торгівлі пальним видаються терміном на п`ять років органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» передбачено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі оптової торгівлі пальним або зберігання пального без наявності ліцензії – 500 000 гривень.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями і тютюновими виробами та пальним, зберігання пального, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Механізм застосування цих фінансових санкцій визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 (далі – Порядок № 790).

П. 2 Порядку № 790 встановлено, що фінансові санкції застосовуються за порушення, передбачені статтею 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Згідно п. 5 Порядку № 790 підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є: акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства; результати проведення органом, який видав ліцензію, іншими органами виконавчої влади в межах їх компетенції перевірок суб`єкта господарювання, пов`язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; матеріали правоохоронних, податкових та інших органів виконавчої влади щодо недотримання суб`єктами господарювання вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про виробництво та обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

П. 6 Порядку № 790 передбачено, що рішення про застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 2 цього Порядку, приймаються керівником, а у разі його відсутності - заступником керівника органу, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами (ДФС та її територіальні органи, Мінекономрозвитку), чи керівником (його заступником) органів МВС, МОЗ, Держстату, Держспоживінспекції відповідно до їх компетенції, визначеної законодавством.

Системний аналіз наведених норм доводить, що зберігання пального може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності у них ліцензій на зберігання пального, за винятком випадків встановлених законодавством. Здійснення ж таких дій без ліцензії вважається правопорушенням, за яке передбачено застосування фінансових санкцій до такого суб`єкта господарювання.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено фактичну перевірку позивача, за результатами якої складений відповідний акт, на підставі якого й прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

В ході перевірки було встановлено факт зберігання пального (дизельне паливо) у кількості 3 000 л. по ціні придбання 19 грн. 40 коп./за 1 л. на загальну суму 58 200 грн. 00 коп. без придбання (наявності) відповідної ліцензії.

Позивач заперечує проти цього, вказуючи, що ним 10.03.2020 року була подана заява для отримання ліцензії з огляду на, що зберігання пального є правомірним. На підтвердження цих обставин позивач надає копію платіжного доручення № 16 від 10.03.2020 року.

Проте суд не приймає до уваги такі пояснення позивача з огляду на те, що згідно витягу з програми «Ліцензійна програма» у відповідності до Єдиного державного реєстру СГ, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним за березень місяць 2020 року позивач відсутній у переліку суб`єктів господарювання, які протягом березня 2020 року отримали відповідну ліцензію.

Крім того, до матеріалів справи додана заява позивача від 18.09.2020 року щодо видачі ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки), із якою він звернувся до відповідача. Вказана заява отримана відповідачем 25.09.2020 року, що підтверджується штампом вхідної кореспонденції. До вказаної заяви позивачем саме і було додано вказане платіжне доручення про сплату за отримання ліцензії від 10.03.2020 року. Також згідно витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального позивач отримав вказану ліцензію 29.09.2020 року за № 0214041420201643.

Наведене, в свою чергу, спростовує пояснення позивача щодо того, що на момент перевірки ним були подані документи для отримання ліцензії.

Не приймає до уваги суд твердження позивача, що йому не було вручена під розписку копію наказу на проведення фактичної перевірки та не ознайомлено із направленнями на проведення перевірки, з огляду на те, що в матеріалах справи на копіях направлень на перевірку № 1984 від 02.09.2020 року, № 1954 та № 1955 від 01.09.2020 року міститься власноручно написане позивачем підтвердження пред`явлення йому вказаних направлень на проведення перевірки та про те, що йому вручена копію наказу від 01.09.2020 року № 2728 про проведення перевірки. Додатково суд вказує, що у спірному наказі на проведення перевірки вказано код ЄДРПОУ саме позивача, що з`ясовано під час судового розгляду справи шляхом огляду оригіналу вказаного документу.

Не приймає до уваги суд також вказівку позивача, що відповідачем порушено вимоги щодо встановлення мораторію на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, пов`язаного з поширенням коронавірусної хвороби, з огляду на положення п. 522 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, якими передбачено установити мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З наведено слідує, що мораторій на фактичні перевірки щодо обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби не введений, за таких обставин відповідачем правомірно була проведена вказана фактична перевірка.

Стосовно тверджень позивача, що до оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідачем всупереч положенням ст. 42 ПК України не долучено розрахунків штрафних санкцій, суд зазначає таке.

Так, положення ст. 42 ПК України регулюють листування платників податків та контролюючих органів, тобто положення даної статті жодним чином не стосуються обов`язку надання розрахунків суми штрафних санкцій.

Крім того, чинним законодавством передбачено надсилання виключно податкового повідомлення-рішення. Надсилання будь-яких рішень про визначення суми податкового зобов`язання або ж його розрахунків чинним законодавством не передбачено. А від так, не може бути підставою для визнання оскаржуваного податкового повідомлення-рішення протиправним.

Стосовно вказівки позивача на неправильне зазначення в акті перевірки суб`єкта господарської діяльності стосовно якого було здійснено перевірку, суд зазначає наступне.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у графі повне найменування юридичної особи та скорочене у разі його наявності зазначено: Фермерське господарство «ВВ Соковалька», ФГ «Сокольвака».

Разом з тим, в акті (довідці) фактичної перевірки від 03.09.2020 року № 390/02/32/05/06/36357392 у графі суб`єкт господарської діяльності зазначено ФГ «Сокольвака».

З наведеного, суд не вбачає помилки у найменуванні суб`єкта господарювання стосовно якого проведена перевірка, так як в акті перевірки міститься скорочене найменування позивача.

Щодо тверджень позивача про те, що в одній графі оскаржуваного податкового повідомлення-рішення зазначено – 250 000 грн. 00 коп., одночасно в іншій – 500 000 грн. 00 коп., суд приймає до уваги пояснення відповідача про те, що у зв`язку з технічним збоєм програмного забезпечення у податковому повідомленні-рішенні від 22.09.2020 року № 0000210506, прийнятого за результатами проведеної фактичної перевірки 03.09.2020 року у рядку «застосовано штрафні санкції (фінансові) санкції (штрафи) у сумі» (сума штрафних (фінансових санкцій) (штрафу) словами)» допущено описку, а саме: замість тексту «двісті п`ятдесят тисяч гривень 00 копійок» слід читати «п`ятсот тисяч гривень 00 копійок».

У цьому контексті суд зважає на те, що позивача листом за вих. № 14749/10/02-32-07-09 від 09.11.2020 року було повідомлено про технічний збій та одночасно надіслано податкове повідомлення-рішення з виправленою опискою у сумі фінансових санкцій. Вказаний лист отриманий позивачем, що підтверджується матеріалами справи.

Додатково суд зазначає, що положення ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», якими саме передбачено чітку суму фінансових санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії у розмірі 500 000 грн. 00 коп., є імперативними, не передбачають альтернативних варіантів поведінки контролюючого органу стосовно визначення розміру фінансових санкцій та подвійного тлумачення.

Таким чином, розмір фінансових санкцій є відомим для суб`єктів господарювання не залежно від факту проведення перевірки як такого.

У цьому контексті суд не приймає до уваги посилання позивача на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 21.12.2020 року у справі № 2а/0370/3575/11, адже вона не стосується спірних правовідносин, так як у вказаній справі зміна суми грошового зобов`язання була пов`язана з прийняттям додатку до акту перевірки, а не у зв`язку з технічними проблемами у роботі програмного забезпечення, що й спричинило помилку.

З цього приводу суд також вказує, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту (довідки) фактичної перевірки від 03.09.2020 року № 390/02/32/05/06/36357392, в якому у графі «застосувати фінансові санкції у сумі» зазначено розмір « 500 000 грн.». Також правильно зазначено пункт та статтю ЗУ Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», на підставі якого й застосовано ці фінансові санкції.

Крім цього, суд зазначає, що вимогами ПК України, зокрема, гл. 4, не визначений порядок виправлення помилок у подібних ситуаціях, підстави для скасування чи відкликання спірного повідомлення – рішення та прийняття нового у контролюючого органу були також відсутні.

Додатково суд вказує, що позивачем не надано пояснень та не доведено того, що помилки у спірному податковому повідомленні-рішенні були настільки істотними, що порушили будь-яке його право і як само вони могли вплинули на його права.

Крім того, суд наголошує, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватись безпосередньо індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, виходячи із завдання адміністративного судочинства, яке полягає в ефективному захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, для прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу адміністративний суд неодмінно має встановити наявність факту порушення прав чи інтересів позивача у зв`язку з прийняттям такого рішення.

Натомість судом не встановлено реальних порушень законних прав та інтересів позивача, які б окремо або у своїй сукупності давали суду підстави дійти висновку, що задля захисту таких прав необхідним є скасування оскаржуваного рішення відповідача.

Як вже зазначалось, судом встановлено, що позивачем дійсно було допущено порушення вимог законодавства.

Отже, суд доходить висновку, що позивач не довів порушення його прав та законних інтересів, як платника податків.

За таких обставин, спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем правомірно, у відповідності до вимог ст. 2 КАС України.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що згідно вимог ПК України відповідачеві надано право, а власне він зобов`язаний прийняти податкове повідомлення- рішення за результатом проведеної перевірки у разі встановлення порушення суб`єктом господарювання вимог діючого законодавства.

Таким чином, дії відповідача щодо винесення спірного рішення не можуть вважатися протиправними, відповідно позовні вимоги у цій частині також є необгрунтованими.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, відповідно позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись Конституцією України, Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених ст. 17 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 року № 790 та ст. 2, 9, 90, 245, 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви Фермерського господарства «ВВ Сокольвака» до Головного управління ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС України про визнання протиправними дій Головного управління ДПС України у Вінницькій області щодо винесення податкового повідомлення-рішення № 0000210506 від 22.09.2020 року та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000210506 від 22.09.2020 року про застосування штрафних санкцій до Фермерського господарства «ВВ Сокольвака» відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – Фермерське господарство «ВВ Сокольвака» (вул. с. Чуків, Немирівський р-н., Вінницька обл., 22851)

Відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області як відокремленого структурного підрозділу ДПС України (вул. Хмельницьке шосе, б. 7, м. Вінниця, 21100)

Повний текст судового рішення складено та підписано суддею 15.03.2021 року.

Суддя Маслоід Олена Степанівна