Рішення № 95537112, 12.03.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

12 березня 2021 р. Справа № 120/7725/20-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулася ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо визнання протиправними дій в частині відмови у зарахуванні до спеціального стажу періоду її роботи викладачем музичної школи та, як наслідок, відмови у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи її педагогічний стаж, що складає 36 років 10 місяців 6 днів, що дає право на пенсію за вислугу років, та здійснити нарахування та виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначила, що з 01 серпня 1982 року по 25 серпня 1986 року працювала у Барській дитячій музичній школі викладачем по класу фортепіано, з 17 серпня 1987 року продовжила працювати у Барській дитячій музичній школі викладачем по класу фортепіано.

Загальний педагогічний стаж позивачки складає 36 років 10 місяців 06 днів.

12 листопада 2020 року позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою, у якій просила призначити та виплатити грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак, листом від 19 листопада 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повідомило заявницю про відсутність підстав для виплати зазначеної грошової допомоги, оскільки посада викладача у позашкільних навчальних закладів не відноситься до посад, які дають право на виплату грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Позивачка вважає такі дії органу пенсійного фонду протиправним, тому й звернулася до суду з цим позовом.

Ухвалою від 14 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд її здійснювати з правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

28 грудня 2020 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх безпідставними і необґрунтованими. Зокрема, відзив аргументований тим, що відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. При цьому,

Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" від 04 листопада 1993 року №909. При цьому зазначеного, що відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, музичні школи відносяться до позашкільних навчальних закладів. Відтак, на думку представника відповідача, посада викладача у позашкільних навчальних закладів не відноситься до посад, які дають право на виплату грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

При ухваленні даного рішення суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якими передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, слід звернути увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновків, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.

Як свідчать записи у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у період з 01 серпня 1982 року по 25 серпня 1986 року працювала у Барській музичній школі викладачем по класу фортепіано, з 17 серпня 1987 року продовжила працювати у Барській музичній школі викладачем по класу фортепіано.

З 27 травня 2020 року позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

12 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Однак, за результатами розгляду такої заяви відповідач листом від 19 листопада 2020 року вих. №4982-5109/Н-02/8-0200/20 відмовив у призначенні та виплаті такої допомоги, оскільки відповідно до пункту 7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року №909 затверджено перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, відповідно до якої музичні школи відносяться до позашкільних навчальних закладів, а посада викладача у позашкільних навчальних закладів не відноситься до посад, які дають право отримання грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зважає на таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

Відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Отже, наведені приписи свідчать про те, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із досягненням пенсійного віку, наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Водночас, порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (надалі - Порядок №1191).

Пунктом 2 Порядку №1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону №1788-XII, що передбачені зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років".

Відповідно до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, викладачі музичних шкіл, а також директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи, які працювали у позашкільних навчальних закладах, мають право на пенсію за вислугу років.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників" затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, яким передбачено, що посада "викладач" належить до категорії педагогічних працівників.

Разом із тим, відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про освіту" невід`ємними складниками системи освіти, зокрема, є позашкільна освіта.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про позашкільну освіту" позашкільна освіта є складовою системи безперервної освіти, визначеної Конституцією України, Законом України "Про освіту", цим Законом, і спрямована на розвиток здібностей та обдарувань вихованців, учнів і слухачів, задоволення їх інтересів, духовних запитів і потреб у професійному визначенні.

Частиною 4 статті 21 Закону України "Про позашкільну освіту" передбачено, що педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Частиною 3 статті 12 України "Про позашкільну освіту" передбачено, що заклади позашкільної освіти можуть функціонувати у формі центрів, комплексів, палаців, будинків, клубів, станцій, кімнат, студій, шкіл мистецтв, малих академій мистецтв (народних ремесел), малих академій наук, мистецьких шкіл, спортивних шкіл, дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, фізкультурно-спортивних клубів за місцем проживання, фізкультурно-оздоровчих клубів осіб з інвалідністю, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл олімпійського резерву, дитячих стадіонів, дитячих бібліотек, дитячих флотилій, галерей, бюро, оздоровчих закладів, що здійснюють позашкільну освіту.

При цьому, мистецька школа - заклад спеціалізованої мистецької освіти: музична, художня, хореографічна, хорова, школа мистецтв тощо, який надає початкову мистецьку освіту (статті 1 України "Про позашкільну освіту").

Крім того, пунктом 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2001 року №433, до позашкільних навчальних закладів віднесено початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відтак, системний аналіз наведених приписів свідчить про те, що стаж роботи викладачем та концертмейстером у позашкільному навчальному закладі (дитячій музичній школі) зараховується до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що дає право на отримання грошової допомоги при призначенні пенсії.

Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17, від 13 лютого 2019 року у справі №233/4308/17 та у постановах Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі №876/5312/17, від 23 грудня 2020 року у справі №456/2087/16-а.

За наведених вище обставин відповідачем необґрунтовано відмовлено позивачці в призначені та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з тих підстав, що посада викладача у позашкільних навчальних закладів не відноситься до посад, які визначені постановою Кабінету Міністрів України №909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", що дають право на виплату грошової допомоги у розмірі їх десяти місячних пенсій.

Відтак, позовна вимога щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області в частині відмови у призначенні та виплаті позивачці грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

З приводу вимоги зобов`язального характеру, то варто врахувати наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Водночас, згідно з пунктом 10 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд керується принципом ефективності захисту такого права, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом.

Разом із тим, суд звертає увагу на положення частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача в частині відмови у призначенні та виплаті грошової допомоги при призначенні пенсії за віком, а тому позовна вимога щодо зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" також підлягає задоволенню.

Водночас, вимога в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до спеціального стажу позивачки періоду її роботи викладачем музичної школи та зобов`язання зарахувати до стажу роботи її педагогічний стаж, що складає 36 років 10 місяців 6 днів, не підлягає задоволенню з огляду на те, що в ході судового розгляду встановлено, що пенсійний орган при призначенні пенсії ОСОБА_1 зарахував до страхового стажу періоди її роботи у Барській музичній школі, адже загальний стаж позивачки складає 37 років 9 місяців 14 днів.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, суд дійшов висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що позивачкою при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, що підтверджується квитанцією №0.0.1931829729.1 від 07 грудня 2020 року.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Водночас, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, з огляду на те, що позивачкою при зверненні до суду з адміністративним позовом сплачено судовий збір в розмірі 840,80 гривень, а тому на її користь слід стягнути 420,40 гривень за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Визначаючись з приводу розміру судових витрат, які належить стягнути на користь позивачки, суд зважає на те, що позивач звернулася до суду з позовними вимогами, які співвідносяться між собою як основна та похідна, сплативши при цьому судовий збір в розмірі 840,80 гривень як за звернення до суду з позовом з однією немайновою вимогою. А тому, задовольняючи позов частково, суд вважає, що половина від суми сплаченого судового збору і є пропорційною до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 243, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій за віком станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (місцезнаходження: 21028, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 13322403)

Повний текст рішення складено 12.03.2021

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович