Рішення № 95536629, 16.03.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

Справа №:755/12561/20

Провадження №: 2/755/749/21

"16" березня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправними дій та скасування рішення про реєстрацію місця проживання, -

у с т а н о в и в :

03.09.2020 року позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання протиправними дій та скасування рішення про реєстрацію місця проживання, у якому просить визнати незаконною реєстрацію в предметі іпотеки та відновити становище, що існувало до порушення, шляхом скасування реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у нерухомому майні, яке є предметом іпотеки, а саме у квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги позовної заяви мотивовано тим, що 15.02.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11299527000 на суму 40000,00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 13,90 річних. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 15.02.2008 року був укладений договір іпотеки №77293 за умовами якого в іпотеку було передано кв. АДРЕСА_1 . 12.12.2011року між АКІБ «УкрСиббанк» та позивачем були укладені Договір факторингу №1 та Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, згідно яких право вимоги за вищевказаним кредитним договором та договором іпотеки перейшло до позивача. Позивач вказує, що у квартирі АДРЕСА_1 , що є предметом іпотеки, зареєстровані особи без достатніх правових підстав, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на положення ст.ст. 627, 628 ЦК України, а також зазначає, що згідно п. 2.4.6. Договору іпотеки №77293 від 15.02.2008 року, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як Іпотекодавці зобов`язалися не реєструвати в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя. ТОВ «Кей-Колект» не надавало згоди на реєстрацію будь-кого в іпотечному майні, а саме: квартирі АДРЕСА_1 . Окрім того, у п. 1.4. Договору іпотеки вказано, що предмет іпотеки жодним чином не відчужений, у спорі та під арештом (забороною) не перебуває, в оренду/лізинг/довірче управління не переданий. Також, що укладанням цього договору не порушені права та/або інтереси третіх осіб, в тому числі не порушені права дітей. Посилаючись на положення ст.ст. 9, 10 Закону України «Про Іпотеку» позивач зазначає, що право користування об`єктом іпотеки може здійснюватися виключно за згодою іпотекодержателя, тобто без наявності письмової згоди останнього, будь-яка особа позбавлена можливості здійснювати реєстрацію свого місця проживання на об`єкті, що є предметом іпотеки. Власники квартири (яка знаходиться в іпотеці) вправі зареєструвати у ній своїх рідних або членів сім`ї (зокрема малолітніх та неповнолітніх дітей за згодою батьків), а також інших осіб при наявності належного дозволу іпотекодержателя такої квартири, що передбачено ст. 9 Закону України «Про іпотеку». Посилаючись на положення ст. 8 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» позивач вказує, що власник нерухомого майна, що обтяжено, та є предметом іпотеки, може використовувати його тільки за цільовим призначенням та розпоряджатися останнім тільки за наявності відповідної згоди іпотекодержателя, чого в даному випадку не відбулося, та під час реєстрації осіб у жилому приміщенні іпотекодержатель своєї згоди на вчинення зазначених дій не надавав. Також позивач зазначає, що із системного аналізу ст.ст. 1, 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» вбачається, що реєстрація місця проживання сама по собі здійснюється з метою обліку і не може породжувати жодного права, в тому числі права користування. І навпаки, лише наявне право користування майном може бути підставою для наявності реєстрації місця проживання чи перебування в цьому майні. Тобто реєстрація відповідачів не свідчить про те, що відповідачі мають право користування зазначеною квартирою.

Ухвалою суду від 10.09.2020 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

Ухвалою суду від 16.01.2021 року залучено до участі у справі, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Службу у справа дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації.

Як вбачається з матеріалів справи, направлена на адресу місця реєстрації відповідачів судова кореспонденція повернулась до суду із відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відзиву на позов відповідач не подав.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не викладав жодних заперечень проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 15.02.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11299527000 на суму 40000,00 доларів США зі сплатою 13,90 річних.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором кредиту 15.02.2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 був укладений договір іпотеки №77293, предметом якого стала квартира АДРЕСА_1 .

За умовами вказаного договору, іпотекодержатель зобов`язався не перешкоджати іпотекодавцям у володінні предметом іпотеки, якщо володіння не порушує умов цього договору та умов Закону України «Про іпотеку». При цьому, іпотекодавці зобов`язались не надавати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки, фізичних та юридичних осіб без згоди іпотекодержателя (п.п. 2.2.1., 2.4.6.).

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому відбулось переуступлення прав вимоги за вказаними договором кредиту та договором іпотеки на підставі договору факторингу №1 від 12.12.2011 року та договору відступлення прав вимоги за договорами іпотеки від 12.12.2011 року, що були укладені між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «Кей-Колект» (а.с. 25-30).

Відповідно до положень ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Згідно ст. 575 ЦК України, Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

За змістом ст. 586 ЦК України, заставодавець має право користуватися предметом застави відповідно до його призначення, у тому числі здобувати з нього плоди та доходи, якщо інше не встановлено договором і якщо це випливає із суті застави. Заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором або законом.

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (ст. 1 Закону України «Про Іпотеку»).

Статтею 9 Закону України «Про Іпотеку» визначено, що Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, одним з іпотекодавців та співвласників квартири АДРЕСА_1 згідно договору іпотеки від 15.02.2008 року є позичальник за договором про надання споживчого кредиту №11299527000 від 15.02.2008 року - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою знаходження вказаного предмета іпотеки.

З огляду на дату народження, прізвище та по батькові, місце реєстрації та ураховуючи надані суду відомості електронного реєстру територіальної громади м. Києва «ГІОЦ/КМДА», іпотекодавець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) та відповідачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) є однією і тією ж самою людиною.

Вбачається, що з часу укладення договору кредиту та договору іпотеки позичальник/іпотекодавець ОСОБА_3 змінила своє прізвище на ОСОБА_1 , що не дає позивачу підстав для вимог визнання незаконною реєстрації ОСОБА_1 у іпотечному майні і не позбавляє її права користування іпотечною квартирою, тому вимоги позивача щодо відповідачки ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними і відповідно не підлягають до задоволення.

Стосовно вимог позивача про визнання незаконною та скасування реєстрації місця проживання малолітньої дитини відповідачки - ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд дійшов висновку, що такі вимоги також не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Згідно ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження.

Відповідно положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 р. № 789-X11) дитина, з огляду на його фізичну й розумову незрілість вимагає спеціального захисту й турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

Таким чином, необхідність реєстрації малолітніх дітей за місцем проживання батьків є обов`язком батьків або їх законних представників.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про іпотеку», іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України «Про іпотеку», не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Згідно ст. 405 ЦК України, члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Частиною 4 ст. 29 ЦК України передбачено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

За змістом ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

В даному випадку малолітня не мала і не має права власності на житло, а набула право користування зазначеним квартирою як член сім`ї власника відповідно до ст. 405 ЦК України, ст.18 Закону України «Про охорону дитинства» та зберігає це право протягом часу перебування будинку в іпотеці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не зазначено про наявність будь-яких порушень основного зобов`язання, які б породжували право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки і відповідно реєстрація в квартирі неповнолітньої особи створювала б перешкоди позивачу у реалізації його прав. Тому, в даному випадку суд також не вбачає порушенням прав іпотекодержателя наявністю реєстрації місця проживання в іпотечному житлі малолітньої дитини.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-81, 89, 141, 178, 258, 259, 263-265, 268, 273, 275, 279, 280, 281, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 29, 405, 546, 575, 586 ЦК України, Законами України «Про іпотеку», «Про охорону дитинства», «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» до ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправними дій та скасування рішення про реєстрацію місця проживання - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 16.03.2021 року.

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, 4/6, корпус «В», поверх 4, кабінет 402, код ЄДРПОУ 37825968);

Відповідач - ОСОБА_2 від імені і в інтересах якої діє ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 );

Відповідач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Дніпровська районна у м. Києві державна адміністрація (м. Київ, вул. Краківська, 20, код ЄДРПОУ 37397237).

Суддя -