Рішення № 9553649, 22.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 11/53722.03.10 За позовомАкціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»

До

Про Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»

стягнення 41420,98 грн.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача

від відповідача Хімікус О.С. –представник, Тильчик Т.М.- представник

Балюта Н.О.- представник Рішення прийнято 22.03.2010, оскільки в судовому засіданні 05.03.2010 оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Телесистеми України»41420,98 грн., в тому числі 30914,40 грн. основного боргу за договором оренди нерухомого майна № 29-02/418 від 02.01.2008, 1355,10 грн. інфляційних втрат, 479,59 грн. 3% річних, 3355,89 грн. пені та 5316,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що договірні відносини між позивачем та відповідачем відповідно до договору оренди нерухомого майна № 29-02/418 від 02.01.2008 виникли з моменту підписання договору та діяли до 31.12.2008 року. По закінченню строку дії Договору оренди відповідач продовжував користуватися орендованим майном, тому відповідно до ст. 746 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, дія договору між сторонами була продовжена на тих же умовах, які передбачені договором, і на такий самий строк, тобто до 31.12.2009. У 2009 році зобов’язання зі сплати орендної плати за користування орендованими приміщеннями відповідач належним чином не виконує та має заборгованість з орендної плати за період лютий 2009 року по липень 2009 року у розмірі 30914,40 грн.

Відповідач позову не визнає та вказує на те, що правові підстави для сплати коштів за договором оренди нерухомого майна № 29-02/418 від 02.01.2008 у нього відсутні, оскільки строк дії договору закінчився 31.12.2008. Відповідач зазначає, що мав намір укласти з відповідачем новий договір оренди за умови зменшення орендної плати, але сторони не дійшли згоди стосовно всіх істотних умов. Крім того, відповідач зазначає, що оскільки з 4 листопада 2008 року не міг використовувати приміщення за цільовим призначенням, то на підставі ст. 762 Цивільного кодексу України звільнений від сплати орендної плати за весь час, протягом якого не використовує орендоване майно (відзив на позовну заяву у справі).

Дослідивши наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

В С Т А Н О В И В:

02.01.2008 між Товариством Акціонерною судноплавною компанією «Укррічфлот», як орендодавцем, та Закритим акціонерним товариством «Телесистеми України», як орендарем, укладено договір оренди нерухомого майна № 29-02/418 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору орендодавець зобов’язується передати, а орендар зобов’язується прийняти в строкове платне користування об’єкт оренди –нежитлове приміщення за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, дах (частина) –8 м2, поверх 9, кімната № 16 (36,7 м2). Загальна площа приміщень, що передається в оренду, складає 44,7 м2.

Згідно п.3.2 Договору розмір щомісячної орендної плати за користування приміщеннями складає 8724,00 грн. в тому числі ПДВ 1459,00 грн.

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно авансом, не пізніше 5 числа поточного місяця на рахунок орендодавця, зазначений у розділі 12 цього Договору оренди, на підставі виставленого орендодавцем рахунку. У разі неотримання та/або несвоєчасного отримання орендарем рахунку у строки, передбачені п. 3.9 цього Договору, оплата має бути здійснена не пізніше 10 числа поточного у розмірі самостійно розрахованому орендарем шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за вже відомий місяць (п. 3.3 Договору).

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу приміщення, що підтверджується актом прийому –передачі від 02.01.2008.

Актом прийому –передачі приміщень від 30.11.2008 орендарем повернуті, а орендодавцем прийняті приміщення за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, дах (частина –8 м2), поверх 9, кімната № 16 загальною площею 44,7 м2.

01.12.2008 до Договору оренди нерухомого майна № 29-02/418 від 02.01.2008 сторонами укладена Додаткова угода № 1, якою до Договору оренди внесли зміни у розділ 1 Договору, виклавши п. 1.1 Договору в новій редакції:

«1.1 Орендодавець зобов’язується передати, а орендар зобов’язується прийняти в строкове платне користування об’єкт оренди –нежитлові приміщення з такими характеристиками:

1.1.1.Місце розташування Приміщення: м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, дах (частина –8 м2), поверх 10, кімната № 4 (6,3 м2) № 3 (частина –2 м2).

1.1.2 Загальна площа Приміщення, що передається в оренду 16,3 м2».

Також сторони внесли зміни до п. 3.2 розділу 3 Договору та погодили, що розмір щомісячної орендної плати за користування приміщеннями складає 5316,00 грн. з ПДВ.

Актом прийому –передачі приміщень від 01.12.2009 орендодавцем передані, а орендарем прийняті, відповідно до Договору оренди нерухомого майна № 29-02/418 від 02.01.2008, нежилі приміщення, розташовані за адресою: м. Київ, вул. Нижній Вал, 51, дах (частина –8 м2), поверх 10, кімната № 4,3 (частина) загальною площею 16,3 м2.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, відповідач зобов’язання з внесення орендної плати за Договором виконав неналежним чином. Розрахунки з позивачем за користування орендованими приміщеннями за період січень - липень 2009 року відповідач здійснив несвоєчасно та не в повному обсязі, а саме 13.03.2009 орендар перерахував на рахунок позивача 6297,60 грн., тобто сплатив орендну плату за січень 2009 року та частину орендної плати за лютий 2009 року. Заборгованість відповідача перед позивачем за період лютий –липень 2009 року становить 30914,40 грн.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином та відповідно до закону, інших правових актів, договору. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Доводи відповідача про відсутність правових підстав щодо сплати орендної плати у зв’язку із закінченням 31.12.2008 встановленого сторонами строку дії Договору оренди нерухомого майна № 29-02/148 від 02.01.2008 судом не приймаються виходячи з наступного.

За умовами Договору оренди нерухомого майна від 02.01.2008 № 29-02/148 строк дії даного Договору починає перебіг з моменту його підписання та діє протягом 12 календарних місяців, тобто до 31 грудня 2008 року (п. 10.1). У випадку, якщо орендар після закінчення строку дії Договору оренди не повертає орендодавцю приміщення (по акту прийому –передачі), цей Договір не буде вважатися таким, що поновлений на новий строк (п. 10,3 Договору).

Частиною 4 статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, після закінчення строку дії Договору оренди нерухомого майна від 02.01.2008 № 29-02/148 орендар продовжував користування орендованими за вказаним Договором приміщеннями. Доказів направлення заяв про закінчення строку дії Договору в порядку та у строки, передбачені ст. 764 Цивільного кодексу України, сторони суду не надали. Надане відповідачем листування з приводу внесення змін до Договору відбулося у лютому, травні та липні 2009 року, в той час як ст. 284 Господарського кодексу України встановлює, що заперечення щодо продовження строку дії договору оренди сторони мають висловити одного місяця після закінчення строку дії договору. Оплата орендної плати за січень 2009 року та частини орендної плати за лютий 2009 року здійснена орендарем з посланням саме на Договір оренди від 02.01.2008, що підтверджується наявною у матеріалах справи банківською випискою. Крім цього, у лютому 2009 року відповідач звертався до позивача щодо зменшення орендної плати саме за Договором оренди нерухомого майна від 02.01.2008 № 29-02/148 (лист від 09.02.2009 № 09/0205). Таким чином, Договір оренди від 02.01.2008 № 29-02/148 пролонгував свою дію на 2009 рік. Не досягнення згоди сторонами щодо зменшення встановленої Договором оренди орендної плати не можуть бути підставою для звільнення відповідача від виконання зобов’язань щодо здійснення оплати за користування орендованим майном.

Доводи відповідача про його звільнення від орендної плати у зв’язку з неможливістю використання орендованих приміщень через відключення їх від електропостачання судом не приймаються, оскільки належних доказів на підтвердження цих обставин відповідачем до справи не надано.

Враховуючи наведене, позовні вимоги про стягнення 30914,40 грн. основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 479,59 грн., збитків від інфляції в розмірі 1355,10 грн., пені в розмірі 3355,89 грн. та штрафних санкцій в розмірі 5316,00 грн., нарахованих за прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими.

Розмір трьох відсотків річних за період, вказаний позивачем у доданому до позовної заяви розрахунку, співпадає з розрахунком суду та становить 479,59 грн. Але розмір інфляційних збитків за цей же період за розрахунком суду є меншим і становить 1213,65 грн., а не 1355,10 грн., як зазначає позивач.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п.1 ст.547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.2 Договору оренди нерухомого майна № 29-02/418 від 02.01.2008 сторони передбачили, що орендар у разі прострочення внесення орендної плати сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

У випадку прострочення орендарем більш ніж 10 календарних днів граничного строку сплати орендної плати та комунальних послуг, орендар зобов’язаних сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати за місяць).

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З огляду на те, що відповідач взяті на себе зобов’язання з оплати орендної плати в повному обсязі не виконав, а також той факт, що відповідальність відповідача у вигляді пені та штрафних санкцій за прострочення зобов’язання передбачена Договором, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача пені та штрафних санкцій.

Пеня, за невиконання відповідачем грошового зобов’язання за Договором оренди в частині оплати орендної плати за період січень-липень 2009 року нарахована позивачем на підставі п. 6.2 Договору у відповідності до ст. 232 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань». Однак за розрахунком суду розмір пені становить 3193,48 грн., а не 3355,89 грн., як вказує позивач.

Виходячи з викладеного, вимоги позивача визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача 30914,40 грн. суми основного боргу, 3193,48 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов’язання за Договором оренди нерухомого майна № 29-02/418 від 02.01.2008, 1213,65 грн. інфляційних нарахувань та 479,59 грн. –3% річних від простроченої суми.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу задоволенню не підлягають, оскільки такі вимоги суперечать положенням ст. 61 Конституції України.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню зі сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 7 А, рахунок № 26008050202604 в КБ «Приватбанк»м. Дніпропетровськ, МФО 305299, рахунок № 26006060104062 в Філії «Розрахунковий центр»КБ «Приватбанк»у м. Києві, МФО 320649, код 22599262, або з будь-якого іншого рахунку, виявленого під час виконавчого провадження) на користь Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»(04071, м. Київ, вул. Нижній Вал», 51, рахунок № 26008012858 в АТ «Державний експортно-імпортний банк України»в м. Києві, МФО 322313, код 00017733) 30 914 (тридцять тисяч дев’ятсот чотирнадцять) грн. 40 коп. основного боргу, 1 213 (одна тисяча двісті тринадцять) грн. 65 коп. втрат від інфляції, 479 (чотириста сімдесят дев’ять) грн. 59 коп. –3% річних, 3 193 (три тисячі сто дев’яносто три) грн. 48 коп. пені, 358 (триста п’ятдесят вісім) грн. 01 коп. державного мита та 203 (двісті три) грн. 97 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Ю.М. Смирнова

Дата підписання рішення:21.04.2010