Ухвала суду № 95536354, 15.03.2021, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/2519/21

Провадження№ 2-з/712/13/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року Соснівський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді Токової С.Є.

за участю секретаря судових засідань Могила І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Правекс-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю

« Фінансова компанія « Довіра та Гарантія» , Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Андрейків Інни Володимирівни про визнання частково недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Соснівського районного суду м. Черкаси з даним позовом.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що з матеріалів закінчених виконавчих проваджень їй стало відомо про наявність витягу з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна , який містить інформацію про внесення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу запису у реєстр обтяжень рухомого майна відносно транспортного засобу, який належить їй на праві приватної власності та який перебував у заставі ПАТ КБ « Правекс-Банк» з 2007 по 20017 рік. Підставою внесення вказаного запису зазначено договір купівлі-продажу права вимоги за кредитами від 31.05.2017 року та зміну обтяжувача з АКБ « Правекс-Банк» на товариство з обмеженою відповідальністю « Довіра та Гаратнія».

Вона не була обізнана про існування такого договору,оскільки їй не направлялись повідомлення про його укладення. Договір оспорює з тих підстав, що ТОВ « Довіра та Гарантія» не має спеціального дозволу НБУ для здійснення фінансових послуг з надання споживчих кредитів фізичним особам та ведення розрахунково-касового обслуговування клієнтів банку в іноземній валюті; кредитним договором, укладеним між нею та АКБ « Правекс-Банк» (на даний час ПАТ « Правекс-Банк») не передбачено право банку на продаж кредитних договорів третім особам .

Одночасно із зверненням до суду з позовом позивач звернулася із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії пов`язані з відчудженням, продажем, переоформленням та проведенням будь-яких реєстраційних дій по зміни та про будь-якого обтяжувача щодо кредитного договору № 839-001/07 Р від 31.01.2007 року наданого з метою своєчасної оплати вартості автомобіля, що купувався за договором № СДЧ-04/07 купівлі-продажу автомобіля від 25 січня 2007 року та договором застави транспортного засобу № 839-001/07 Р вівд 31.01.2007 року, зареєстрованого в реєстрі за № 681, що були укладені між ОСОБА_1 та АКБ « Правекс-Банк» - до отримання остаточного рішення по даній справі.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що предметом позову є визнання частково недійсним договору купівлі-продажу права вимоги укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк « Правекс-Банк» і Товариством з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія Довіра і Гарантія» від 31.05.2017 року в частині купівлі-продажу права вимоги за кредитним договором укладеним між нею та Банком від 30.01.2007 року.

Вказує, що поданий нею позов не зупиняє дії відповідачів та не забезпечує ефективного захисту порушених прав позивача протягом розгляду справи, а тому звертається із заявою про його забезпечення. Крім того, на думку заявника ОСОБА_2 існує реальна загроза того, що новим кредитором та обтяжувачем майна ( автомобіля) можуть бути вчинені дії, направлені на відчудження як рухомого майна, так і права вимоги за договором кредиту та договором застави.

Пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення заява ОСОБА_1 не містить.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Так, дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши заяву про забезпечення позову суд прийшов до висновку, що заява позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ч. ч. 1 та 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи за ним рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до п. п. 4,5,6 Постанови Пленуму Верховного Суду України за N 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Також слід зазначити, що статтею 124 Конституції України визначено принцип обов`язковості судових рішень, який з огляду на положення статей 2, 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50 N ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Н. проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При чому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Разом із тим, позивачем не доведено того, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких позивач звернувся до суду, зокрема і виходячи із предмету позову, яким є визнання недійсним договору уступки права вимоги.

Окрім того, посилання представника позивача на те, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідлальністю « Довіра та Гарантія» може відчужити автомобіль , що належить на праві власності позивачу, чи майнові права на нього на користь третіх осіб є лише припущеннями позивача та не підтверджені жодними доказами.

Відтак, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 149-154, 259, 260 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк « Правекс-Банк», Товариства з обмеженою відповідальністю « Фінансова компанія « Довіра та Гарантія» , Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Андрейків Інни Володимирівни про визнання частково недійсним Договору купівлі-продажу прав вимоги - відмовити.

Ухвалу може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду через Соснівський районний суд м.Черкаси протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали суду складено 15 березня 2021 року.

Суддя: С.Є. Токова