Рішення № 95536332, 16.03.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/170/21

2/703/525/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Ігнатенко Т.В.,

секретар судових засідань Бондаренко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ

16 січня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість станом на 15 грудня 2020 року за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 30 вересня 2019 року у розмірі 129912 гривень 78 копійок, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2270 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк», який є правонаступником ПАТ КБ «ПриватБанк», з метою отримання банківських послуг, в зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 30 вересня 2019 року.

Відповідач при підписанні анкети - заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт. У подальшому, відповідач, ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 24 грудня 2019 року, отримав картку типу - преміальна картка World Black Edition (кредитний ліміт до 200000 гривень).

АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Виконання відповідачем договору вбачається з виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування.

Проте позичальник порушив зобов`язання і не надає своєчасно грошові кошти для погашення кредиту, відсотків і інших витрат відповідно до умов договору, що призвело до утворення заборгованості.

Позивач стверджує, що у зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 15 грудня 2020 року має заборгованість у сумі 129912 гривень 78 копійок, яка складається з наступного: 120726 гривень 42 копійки - заборгованість за кредитом, в тому числі 102976 гривень 94 копійки - заборгованість за поточним тілом кредиту, 17749 гривень 48 копійок - заборгованість за простроченим тілом кредит; 5427 гривень 57 копійок - заборгованість за нарахованими відсотками; 3758 гривень 79 копійок - заборгованість за простроченими відсотками, в зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Ухвалою судді від 28 січня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою, в якій просить розгляд справи проводити без його участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, на їх задоволенні наполягає, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст.128 ЦПК України, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, а також відповідно до вимог ч.10 ст.187 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України. Відзиву на позовну заяву та заперечень щодо позовних вимог до суду не направив.

З урахуванням положень ч.4 ст.223 та ч.1 ст.280 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішити справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалити, за результатами її розгляду, заочне рішення.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, врахувавши позицію представника позивача, яка викладена у його заяві про розгляд справи без її участі, приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, тобто належним виконанням зобов`язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування ним у строки, у розмірі та валюті, як це було визначено кредитним договором.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 30 вересня 2019 року підписав анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.24).

У вказаному формулярі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в «Приватбанку» заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 .

Також, згідно вказаної Анкети - Заяви, відповідач надав згоду, що ця заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг складають договір про надання банківських послуг, на підставі ст.634 ЦК України. Він ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, довідкою про систему гарантування вкладів фізичних осіб, які розміщено на офіційному сайті банку privatbank.ua, пам`яткою клієнта, тарифами та отримав їх примірник (шляхом самостійного роздрукування в електронній формі шляхом власноручного підписання цифровим підписом та направленням повідомлення про одержання. Погоджується із збільшеним строком позовної давності, зазначеним в Умовах та правилах та з тим, що зміна Умов та правил вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє його про внесені зміни шляхом використання визначених Умовами та правилами каналів зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов та правил є підтвердження його погодження та повного і безумовного прийняття зміненої редакції Умов та правил. Зі змінами Умов і правил надання банківських послуг зобов`язуюсь ознайомлюватись самостійно на офіційному сайті банку privatbank.ua. Підписанням цієї анкети - заяви він надає АТ КБ «ПриватБанк» дозвіл на обробку і використання його персональних даних, у тому числі конфіденційної інформації, а також їх передачу третім особам, у порядку, передбаченому чинним законодавством і Умовами та правилами. Ця згода є безстроковою. Підтверджує, що надані ним відомості повні і правдиві, та зобов`язується повідомляти АТ КБ «ПриватБанк» про будь-які зміни в наданій інформації, які можуть статися в період обслуговування в банку, впродовж 3 робочих днів з дня настання таких змін. В разі використання ним електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису для підписання цієї анкети-заяви такий підпис прирівнюється до його власноручного підпису.

При цьому, з наданої позивачем Анкети-заяви від 30 вересня 2019 року вбачається, що відповідач бажання щодо отримання ним кредитної картки, в тому числі преміальної картки World Black Edition, не виявляв та суму бажаного кредитного ліміту не вказував.

Крім того, у вищевказаній анкеті-заяві відсутні будь-які відомості про розмір відсотків, який сплачується позичальником за користування кредитом.

На підтвердження умов договору, АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви, крім анкети-заяви, додано: паспорт споживчого кредиту; витяг з Тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature; витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку; розрахунок заборгованості; довідку про зміну умов кредитування та обслуговування картки, оформленої на ім`я відповідача; довідку про видачу банківських карток на ім`я відповідача; виписку за договором №б/н на ім`я відповідача станом на 17 грудня 2020 року; копію паспорту відповідача.

Однак, вищевказані докази, які надані АТ КБ «ПриватБанк», не підтверджують погоджених сторонами договору умов кредитування.

Так, інформація, яка зазначена у паспорті споживчого кредиту від 24 грудня 2019 року, в якому викладені умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк» кредитних карток: картка Універсальна, картка Універсальна Gold, картка Platinum, картка МС World Black Edition, картка МС World Elite, картка VISA Infinite, картка VISA Signature, дійсна до 08 січня 2020 року (а.с.25-26).

Відповідно до змісту паспорту споживчого кредиту, умови кредитування можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з врахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.

Також, у розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.

При цьому, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача та має тимчасовий характер.

Крім того, вказаний паспорт споживчого кредиту не підписаний відповідачем, а підстави вважати, що зазначення у відповідному рядку прізвища, ім`я та по батькові відповідача з буквено-цифровим відображенням, є цифровим підписом відповідача, відсутні, оскільки про таке підписання відповідачем даного документу позивач у позовній заяві не зазначає та докази цьому не надано.

Таким чином, паспорт споживчого кредиту не є підтвердженням ознайомлення відповідача з конкретною відсотковою ставкою по кредиту.

Також, з наданих позивачем доказів суд позбавлений об`єктивної можливості встановити вид кредитної картки, яку отримав відповідач при укладенні договору з АТ КБ «ПриватБанк» та використував її.

Використання даних, які наведені у Тарифах обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature, а також паспорті споживчого кредиту є можливим лише за умови, що в Анкеті-заяві позначено про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв`язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи.

Крім того, наведені Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, витяг з Тарифів обслуговування позичальником не підписані (а.с.27-31, 32-48).

За клопотанням позивача судом проведено огляд веб-сайту АТ КБ «ПриватБанк» за посиланням www.privatbank.ua/terms, в ході якого встановлено, що в розділі «Архів договорів» за посиланнями «більше», сторінка №2, наявний електронний документ з назвою: «Повний договір (актуальний на 01.09.2019р)».

При відкритті вищевказаного електронного документу, судом встановлено, що він складається з 758 сторінок, та на сторінках 28-34 розміщений текст, який частково аналогічний викладеному тексту в наданому позивачем витязі з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Разом з тим, вищевказаний документ також не підписаний відповідачем, в тому числі електронним підписом, при цьому не містить жодних посилань на дату його розміщення на веб-сайті позивача, що позбавляє суд об`єктивної можливості встановити його розміщення на веб-сайті позивача на час укладення договору з відповідачем, та що саме з даним договором відповідач був ознайомлений під час підписання анкети-заяви.

Отже, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови кредитування розумів відповідач, був ознайомлений і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання ОСОБА_1 кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не підписані Умови та Правила надання банківських послуг не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду також вказала на мінливість Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому їх не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Крім того, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у ст.8 Конституції України.

Відповідно до ч.4 ст.42 Конституції України, держава захищає права споживачів.

Згідно ч.1 ст.1 ЦК України, цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (ч.1 ст.11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII«Про захист прав споживачів».

Згідно п.22 ч.1 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно - правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Враховуючи вищевикладене, суд не знаходиться підстав вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

АТ КБ «ПриватБанк», пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив стягнути складові повної вартості кредиту, зокрема, заборгованість за поточним тілом кредиту, простроченим тілом кредиту, а також нарахованими та простроченими відсотками.

Суд зазначає, що надані банком паспорт споживчого кредиту, Витяг з Тарифів та Умов достовірно не підтверджують обставини про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами.

Крім того, порядок нарахування сум (міри відповідальності за порушення зобов`язання), не узгоджені з позичальником. Банк, заявляючи вимоги про їх стягнення, не надав належних доказів, які б підтверджували, що позичальник був обізнаний про такі умови кредитування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення з відповідача заборгованості за нарахованими та простроченими відсотками, є необґрунтованими в зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

Враховуючи вимоги ч.2 ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому АТ КБ «ПриватБанк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором №б/н від 30 вересня 2019 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 15 грудня 2020 року, на який АТ КБ «ПриватБанк» посилається у своїй позовній заяві, позивач нарахував ОСОБА_3 заборгованість: за поточним тілом кредиту - 102976 гривень 94 копійки; за простроченим тілом кредиту - 17749 гривень 48 копійок (а.с.7-10).

Відповідно до вказаного розрахунку заборгованості, даний розрахунок складений за період часу з 24 грудня 2019 року по 15 грудня 2020 року, при цьому станом на 24 грудня 2019 року зазначені наступні показники, зокрема: витрати клієнтом кредитних коштів - 123842 гривні 40 копійок; тіло кредиту поточне - 123842 гривні 40 копійок; сума коштів внесена клієнтом на погашення заборгованості 2901 гривня; заборгованість за наданим кредитом - 120941 гривня 40 копійок.

Однак, сам по собі розрахунок заборгованості не є підтвердженням наявності у відповідача заборгованості за поточним та простроченим тілом кредиту, оскільки він складений виключно самим позивачем, яким до нього може бути внесено інформація, яка є вигідною саме для позивача.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України №578/5 від 12 квітня 2012 року, тому є належним доказом у справі.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, касаційний суд зазначив, що виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Так, позивачем АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви додано виписку по рахунку ОСОБА_1 за договором №б/н станом на 17 грудня 2020 року (а.с.11-21).

Як вбачається з вказаної виписки, будь-які відомості, на підставі яких суд може прийти до висновку, що викладені в ній операції стосуються договору №б/н, укладеного між позивачем та відповідачем саме 30 вересня 2019 року договору, відсутні.

Крім того, відомості, які викладені у вказаній виписці по рахунку не відповідають відомостям, які викладені у заборгованості за договором №б/н від 30 вересня 2019 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 15 грудня 2020 року.

Так, відповідно виписки по рахунку ОСОБА_1 за договором №б/н станом на 17 грудня 2020 року, відповідачем, при використанні карткових рахунків № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 та № НОМЕР_5 , здійснювалося зняття коштів та поповнення рахунків з 28 грудня 2018 року, при цьому станом на 30 вересня 2019 року (день укладення договору, за яким позивач просить стягнути заборгованість) відповідач мав заборгованість по вказаним рахункам у сумі 118172 гривні 55 копійок, а станом на дату встановлення кредитного ліміту у розмірі 125000 гривень, тобто 24 грудня 2019 року (день, з якого розраховано заборгованість у наданому позивачем розрахунку заборгованості), відповідач мав заборгованість по вказаним рахункам 123957 гривень 37 копійок. Загальна заборгованість відповідача складає 128101 гривня 83 копійки (а.с.11-21).

При цьому, згідно вищевказаної виписки по рахунку, заборгованість відповідача за картковими рахунками № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 у сумі 118172 гривні 55 копійок після 30 вересня 2019 року (день укладення договору, за яким позивач просить стягнути заборгованість) по 01 грудня 2020 року (день закінчення операційний, які зазначені у розрахунку), як зменшувалася, так і збільшувалася, однак у повному обсязі не погашалася та мінімальний її розмір у вказаний період становив 109518 гривень 57 копійок.

Враховуючи, що кредитний договір вищевикладене, суд приходить до висновку, що до розрахунку заборгованості за договором №б/н від 30 вересня 2019 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 15 грудня 2020 року, позивачем безпідставно включно заборгованість, яка відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 за договором №б/н станом на 17 грудня 2020 року, утворилася з 28 грудня 2018 року, тобто до укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору про надання банківських послуг №б/н від 30 вересня 2019 року, заборгованість за яким позивач просить стягнути у позовній заяві.

Крім того, як вбачається з довідки про надані кредитні картки, на підставі укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 договору №б/н, останній отримав картки: № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 . При цьому, картковий рахунок № НОМЕР_2 відкритий 27 грудня 2018 року, а картковий рахунок № НОМЕР_3 відкритий 18 січня 2019 року (а.с.23).

Отже, карткові рахунку, які зазначені у вищевказаній довідці, та за якими, відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_1 за договором №б/н станом на 17 грудня 2020 року, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, відкриті до укладення між позивачем та відповідачем 30 вересня 2019 року кредитного договору про надавання банківських послуг №б/н, заборгованість за яким просить стягнути позивач у позовній заяві, в зв`язку не можуть стосуватися даного договору та підтверджувати заборгованість відповідача за ним.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.1-3 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1-4 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем АТ КБ «ПриватБанк» не надано належних та допустимих доказів, що заборгованість за поточним та простроченим тілом кредиту, яка зазначена у розрахунку заборгованості за договором №б/н від 30 вересня 2019 року, укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , станом на 15 грудня 2020 року, та яку позивач просить стягнути з відповідача у своїй позовній заяві, утворилася саме на підставі кредитного договору про надання банківський послуг №б/н від 30 вересня 2019 року, в зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають у повному обсязі.

Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно платіжного доручення №ZZ429B19VK від 29 грудня 2020 року, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду сплачений судовий збір у сумі 2270 гривні 00 копійок.

Однак, приймаючи до уваги, що позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволенню не підлягають, відтак, відповідно до вимог ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача зазначені судові витрати на користь позивача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.12, 13, 76-82, 89, 141, 191, 247, 259, 264, 265, 268, 274-279 ЦПК України, ст.1, 3, 207, 509, 526, 530, 626, 628, 633, 634, 638, 1048, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.8, 42 Конституції України, ст.1, 11 Закону України «Про захист прав споживачів», суд,-

ВИРІШИВ

У задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд.1 Д, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач - ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 .

Головуючий: Т.В. Ігнатенко