Рішення № 95536146, 16.03.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

16.03.2021

Справа № 644/8451/20

н/п 2/644/292/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м.Харкова в складі: головуючого - судді Бабенко Ю.П., за участю секретаря – Узденової М.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові справу за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором від 23.12.2015 року у розмірі 23332 грн. 51 коп. та судові витрати по справі. Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір, проте відповідач порушив умови договору та ухилявся від погашення заборгованості за кредитом, внаслідок чого виникла вказана заборгованість. Оскільки відповідач умови кредитного договору не виконував, за ним перед банком виникла сума заборгованості, яка станом на 24.09.2020 року становить в загальному розмірі 23332 грн. 51 коп., яка складається з наступного: 15670 грн. 78 коп. – заборгованість за кредитом; 1104 грн. 21 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 6557 грн. 52 коп. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит. В добровільному порядку відповідач не погашає наявну заборгованість.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, де підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити, просить розглядати справу за його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, надавши суду заяву з проханням розгляд справи проводити за їх відсутності.

Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що 23.12.2015 року з метою отримання кредитної картки ОСОБА_1 заповнив та підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «Приватбанк», але витяг з тарифів, витяг з умов та правил надання банківських послуг в АТ «Приватбанк» відповідачу надані не були та не були ним підписані. За таких обставин вважали, що в даному випадку не можливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки умови та правила надання банківських послуг та тарифи банку, що розміщені на банківському сайті, які не містять підпису відповідача, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного 23.12.2015 року шляхом підписання анкети-заяви. Документи, які додано до матеріалів цивільної справи, не містять доказів, які б підтверджували надання можливості позичальнику ОСОБА_1 мати доступ до кредитних коштів, зокрема доказів отримання ним кредитної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі та відкриття рахунку. Надана позивачем довідка про видачу на ім`я відповідача кредитної картки, не є належним та допустимим доказом, оскільки вона підписана представником ПриватБанку самостійно без зазначення будь-яких даних, що його ідентифікують та не є доказом передачі кредитодавцем позичальнику грошових коштів. Також позивачем не було надано оригіналу розписки про отримання відповідачем платіжної картки з ПІН кодом для верифікації в платіжній системі для доступу до грошових коштів, обумовлених Договором №б/н від 23.12.2015 року, оскільки їх надання не передбачено цією банківською установою. Підстави вважати, що у відповідача виникли будь - які зобов`язання перед позивачем у зв`язку з подачею Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приват-Банку, відсутні. Як вбачається з копії анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, позивач не визначив ліміт по платіжній картці, у той час як у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки позивач зазначає початкову дату проведення 01.03.2018 року, хоча анкета підписана 23.12.2015 року, його розмір 0,00 грн., який у подальшому було змінено на 8000,00 грн., а потім зменшено до 0,00 грн. При цьому, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу, оскільки позивачем не доведено укладання кредитного договору. Розрахунок взагалі підписаний невідомою особою. У заяві-анкеті від 23.12.2015 року базова процентна ставка за кредитом не визначена. Крім того у заяві-анкеті неможливо визначити, чи зазначені умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Також відповідач просить застосувати позовну давність. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). На підставі викладеного, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором та судового збору, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Представник позивача АТ КБ «Приватбанк» надала відповідь на відзив, в якому зазначено, що відповідач звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 23.12.2015 року. З урахуванням викладеного, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком Умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується її особистим підписом. Відповідачем було підписано анкету-заяву, згідно якої ОСОБА_1 висловив свою згоду про укладення договору, та свою згоду на те, що умови та правила надання банківських послуг та тарифів становлять договір про надання банківських послуг. До матеріалів справи додано витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», з якого чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,5% (42,00% на рік), вказано розміри комісій та штрафів. Тобто, сторонами при укладенні кредитного договору були досягнуті усі істотні умови договору. Банк надав до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима. З даного розрахунку чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Пунктом 21 Пленуму ВССУ №5 від 30.03.2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз`яснено, що Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії. Також позивач зазначає, що згідно виписки по рахунку вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Відповідно до п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг встановлено, що банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити або анулювати кредитний ліміт. Відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про його обізнаність щодо умов кредитування. Щодо застосування строків позовної давності зазначено, що кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Відповідно до правил користування карткою строк дії картки зазначено на лицевій стороні картки. Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 12.2021 року. Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 25.10.2020 року, тобто до спливу строку позовної давності. З урахуванням викладеного, просила позов задовольнити у повному обсязі.

Судом встановлено, що 23.12.2015 року відповідач ОСОБА_1 в присутності представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надав представнику банку інформацію про себе і підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку. В даній анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомився з умовами і Правилами надання банківських послуг, тарифами Приватбанку. Відповідач погодився, що дана заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають Договір про надання банківських послуг. Вказана Анкета-заява була підписана і представником банку. (а.с.10)

За розрахунком банку станом на 24.09.2020 року виникла заборгованість у розмірі 23332 грн. 51 коп., яка складається з наступного: 15670 грн. 78 коп. – заборгованість за кредитом; 1104 грн. 21 коп. - заборгованість за простроченими відсотками; 6557 грн. 52 коп. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит. (а.с. 5-7)

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 23.12.2015 року, процентна ставка не зазначена.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку – 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов (а.с.13-66), на які посилається представник позивача, розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вказує, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (14 жовтня 2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ст. ст.12,13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані позивачем Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

За встановлених обставин суд приходить висновку, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Представник позивача надав суду копію інформації про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту від 01.03.2018 року (а.с.11-12). Суд бере до уваги, що ця інформація датована 01.03.2018 року, а анкета – заява була підписана відповідачем 23.12.2015 року. Згідно до розрахунку банку, заборгованість за кредитом виникла в 2018 році, тобто з моменту підписання вказаної інформації, однак суд звертає увагу, що з моменту підписання анкети-заяви жодні відомості, які б свідчили про рух коштів по рахунку відповідача з 23.12.2015 року відсутні. Крім того, вказана інформація зі сторони банку підписана не встановленою особою. Вказана інформація не є належним, допустимим, достатнім доказом, який би підтверджував факт укладання між сторонами кредитного договору.

Беручи до уваги вищевикладене, висновки суду про те, що позивач не довів факт укладання між сторонами по справі кредитного договору, а отже позивач не довів своїх вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, то відсутні підстави для ствердження про порушення прав або інтересів позивача у цій частині. В зв`язку з цим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по простроченим відсоткам у розмірі 1104,21 грн. та заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит у розмірі 6557, 52 грн.

Отримані та використані позичальником кошти, згоду на отримання яких надав відповідач ОСОБА_1 за Анкетою-заявою від 23.12.2015 року, останній в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернув. Згідно до розрахунку заборгованості, наданого банком, станом на 24.09.2020 року відповідач має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 15670,78 грн.

За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Неповернення позичальником отриманих коштів за вимогою Банку свідчить про порушення прав позивача, тому суд вважає обґрунтованими позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення з відповідача на користь позивача отриманих відповідачем та використаних ним коштів за Анкетою-заявою від 23.12.2015 року у розмірі 15670 грн. 78 коп. При цьому суд не стягує заборгованість за відсотками та за відсотками нарахованими на прострочений кредит, так як відсотки відповідач не повинен був сплачувати банку, бо кредитний договір між ними укладений не був.

Посилання відповідача на сплив строку позовної давності, суд не бере до уваги, оскільки згідно розрахунку банку заборгованість за тілом кредиту виникла з 01.03.2018 року, а позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача 26.10.2020 року, тобто в межах строку позовної давності. Крім того, суд бере до уваги і те, що 25.04.2018 року, 26.05.2018 року, 26.06.2018 року, 26.07.2018 року, 09.08.2018 року і в подальшому відповідачем вносилися кошти на погашення заборгованості, а тому у відповідності до вимог ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Вказані обставини не спростовують висновків суду про часткове задоволення позовних вимог. При цьому суд враховує, що відповідач, згідно виписки по рахунку, до певного часу брав у позивача кошти і повертав банку кошти, що свідчить про те, що відповідач кошти від банку отримував і погоджувалася із встановленим йому лімітом.

Посилання представника позивача на факт укладення кредитного договору спростовуються доводами і аналізом, зазначеними вище.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача суд стягує пропорційно до задоволених позовних вимог понесені банком та документально підтверджені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору – 1411 грн. 76 коп.

Всього з відповідача на користь позивача суд стягує 17082 грн. 54 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10-13,76-83,95,141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.207,256-264, 526,626,628,633,634,638,1048,1049,1054,1055,1056-1 ЦК України, - суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України – 14360570) - 17082 грн. 54 коп.

В задоволенні інших позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк», - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду або через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

СУДДЯ: