Рішення № 95536042, 15.03.2021, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/4700/20

Номер провадження 2/629/145/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 року м. Лозова

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді- Мицик С.А., при секретарі судових засідань- Заводяній О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по аліментам та неустойки (пені), -

ВСТАНОВИВ:

12.10.2020 ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості по аліментам та пені. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 квітня 2011 року з відповідача по справі стягнуто аліменти у розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку ( доходу) на утримання дитини ОСОБА_3 13 травня 2020 року Міжрайонним відділом державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документу без виконання. Внаслідок не сплати відповідачем аліментів у виконавчому провадженні, станом по вересень 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 23124,12 грн. Зазначила, що на теперішній час ОСОБА_3 досяг повноліття, заборгованість зі сплати аліментів не погашена, у зв`язку з чим просила стягнути з відповідача заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 23124,12 грн. та суму неустойки (пені) у розмірі 23124,12 грн.

Позивачка в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала та на полягала на його задоволенні.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності. В заяві зазначив, що позов визнає та не заперечує проти його задоволення.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про час та місце судового розгляду.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менш ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 29 березня 2011 року та до досягнення дитиною повноліття, що підтверджується виконавчим листом Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.04.2011 року за справою №2025/2-620/11 (а.с.17).

Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Близнюківському, Лозівському районах та місту Лозова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 13.05.2020 року у виконавчому провадженні №26416249 з виконання виконавчого листа №2025/2-620/11 від 12.04.2011 року згідно заяви стягувача ОСОБА_1 про повернення виконавчого документа без виконання, повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.15).

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 заборгованість за період з січня 2013 року по вересень 2016 року становить 23124,12 грн. (а.с.16).

Вказаний розмір заборгованості зі сплати аліментів, які вже стягнуті рішенням суду, відповідач не оспорював.

Відповідно до вимог ст. ст. 150, 157 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той з батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні та утриманні.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч.3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Виходячи з аналізу норм глави 49 ЦК України та ст. 196 СК України неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання, що має на меті сприяти належному виконанню зобов`язання.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена статтею 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у вигляді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покласти таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках неустойка стягується за весь час прострочення сплати аліментів.

Таким чином, під час вирішення питання про стягнення пені за прострочення сплати аліментів боржником, необхідно брати до уваги фактичні обставини, що зумовили виникнення заборгованості, можливість та обізнаність боржника про необхідність утримувати дитину, у тому числі і на підставі відповідного судового рішення, участь боржника у вихованні дитини, що сприятиме його обізнаності щодо потреб дитини, пов`язаних з її матеріальним забезпеченням.

Обов`язок утримувати дитину не залежить від звернення до суду, адже відповідач був обізнаний про свій обов`язок щомісячно сплачувати аліменти на дитину, тому повинен був прийняти міри для своєчасного перерахування аліментів. У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Частинами 1 та 4 ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відповідач в письмовій заяві, що надійшла через канцелярію суду, визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Оскільки відповідач визнав, пред`явлений позов і визнання позову в частині стягнення неустойки (пені) не суперечить закону, тому суд вважає за необхідне задовольнити вказану позовну вимогу.

Позовну вимогу про стягнення заборгованості по аліментам суд вважає такою, що не підлягає задоволенню, оскільки ця позовна вимога не ґрунтується на вимогах закону з огляду на наступне.

Згідно з ч. 3 ст. 195 Сімейного кодексу України, розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом, що кореспондується з ч. 8 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої суд вирішує питання заборгованості по аліментах лише у разі спору про її розмір.

Згідно пункту 7 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів. Також, пунктом 9 розділу ХVI «Інструкції з організації примусового виконання рішень», затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, встановлено, що виконавець закінчує виконавче провадження про стягнення аліментів після закінчення передбаченого законом строку їх стягнення за умови, що суму аліментів стягнено в повному обсязі. Заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття.

Згідно пункту 10 розділу ХVI Інструкції у разі наявності заборгованості, яка виникла на момент закінчення встановленого строку для стягнення аліментів, її стягнення проводиться у загальному порядку, визначеному Законом.

Порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду визначений статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до частини 3 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті(ч. 4 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини 8 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», суд вирішує питання заборгованості лише у разі спору про її розмір.

Таким чином, у разі відсутності спору про розмір заборгованості зі сплати аліментів, які вже стягнуті рішенням суду, то відсутні і правові підстави для повторного стягнення вказаної заборгованості рішенням суду.

Враховуючи предмет позову та обставини справи, відсутність спору щодо розміру заборгованості, суд вважає, що сума заборгованості по аліментах в даному випадку не підлягає стягненню в судовому порядку, а має стягуватись державним виконавцем у порядку передбаченому Законом України «Про виконавче провадження», за умови примусового виконання ним рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення(п.1 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження).

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по аліментам, пені за прострочення аліментів суд задовольняє частково, та стягує з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення платежів по сплаті аліментів на утримання неповнолітньої дитини в сумі 23124,12 грн.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 76, 78, 81, 82, 95, 141, 206, 263, 265, 354, 355, 430 ЦПК України, ст.ст.150,157, 180, 181, 195,196 Сімейного кодексу України, ст.ст. 26, 39, 71 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити –частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і.п.н. НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , неустойку (пеню) за прострочення платежів по сплаті аліментів на утримання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 квітня 2011 року по 12.10.2020 року в сумі 23124(двадцять три тисячі сто двадцять чотири) гривень 12 коп.

В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і.п.н. НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), р/р UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) у розмірі 840 гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя С.А. Мицик