Рішення № 95535764, 16.03.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/7159/20

Провадження №2/639/440/21

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Безбородько І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу №639/7159/20 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

12 листопада 2020 року до Жовтневого районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_1 з позовом ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, відповідно до якого просила суд стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири у розмірі 14 884, 00 грн., витрати на проведення незалежної експертизи 3 500, 00 грн., а разом 18 384, 00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу від 08 червня 2005 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що складається з однієї житлової кімнати, житлова площа квартири 16,1 кв. м, загальна площа 25,3 кв. м.

У даній квартирі позивач проживає із сином - ОСОБА_3 , який є зареєстрованим за цим місцем проживання.

Поверхом вище знаходиться квартира АДРЕСА_2 , яка згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, належить на праві приватної власності ОСОБА_2 , яка є відповідачем у даній справі.

Сусіди зверху внаслідок недбалого поводження з водою неодноразово здійснювали залиття квартири, що належить позивачу на праві приватної власності. Відшкодовувати шкоду добровільно завжди відмовлялися.

21 вересня 2020 року квартиру позивача було затоплено знову, внаслідок чого власності ОСОБА_1 була спричинена значна шкода.

Згідно акту № 436 від 23 вересня 2020 року, складеного комісією співробітників Дільниці № 43 КП «Жилкомсервіс», 21.09.2020 р. близько 21.00 позивач та її син, які проживають у квартирі АДРЕСА_3 , виявили залиття на кухні та у ванній кімнаті з вище розташованої квартири АДРЕСА_4 , яка належить відповідачу.

На момент обстеження встановлено, що на кухні та ванній кімнаті на стелі та стінах маються вологі сліди залиття у вигляді рудих плям, відшарування шпалер, залиття відбувається неодноразово. На кухні під місцем залиття встановлена газова колонка, на яку потрапляє волога.

При обстеженні квартири АДРЕСА_2 було встановлено, що у ванній кімнаті відсутня сантехніка (ванна, крани). Біля унітазу стоїть відро, в яке мешканці квартири набирають воду для користування.

Так, внаслідок залиття квартири позивачу була спричинена матеріальна шкода, стеля на кухні та у ванній кімнаті сильно постраждала, відбулося відшарування шпалер, впала частина бетону, почав з`являтися грибок від постійної сирості.

Вказані обставини і стали підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 26 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди. Призначено судове засідання.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Представник позивача – Войченко І.Л., який діє на підставі Довіреності від 23.12.2020 року, в судовому засіданні заявлений позов підтримав, просив суд його задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував, в подальшому в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач по справі в судове засідання не з`явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлена належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив. У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані сторонами та долучені до матеріалів справи докази встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу від 08 червня 2005 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , що складається з однієї житлової кімнати, житлова площа квартири 16,1 кв. м, загальна площа 25,3 кв. м. (а.с. 9, 10, 11, 12-13)

21 вересня 2020 року позивач та її син, які проживають у квартирі АДРЕСА_3 , виявили залиття на кухні та у ванній кімнаті з вище розташованої квартири АДРЕСА_4 , яка належить відповідачу.

Згідно Акту №436 від 23 вересня 2020 року, комісією співробітників Дільниці № 43 КП «Жилкомсервіс» було встановлено, що 21.09.2020 р. близько 21.00 вечора мешканці квартири АДРЕСА_3 виявили залиття на кухні та у ванній кімнаті з вище розташованої квартири АДРЕСА_4 . На момент обстеження встановлено, що на кухні та ванній кімнаті на стелі та стінах маються вологі сліди залиття у вигляді рудих плям, відшарування шпалер, залиття відбувається неодноразово. На кухні під місцем залиття встановлена газова колонка, на яку потрапляє волога.

При обстеженні квартири АДРЕСА_2 було встановлено, що у ванній кімнаті відсутня сантехніка (ванна, крани). Біля унітазу стоїть відро, в яке мешканець квартири набирає воду для користування. При недбалому поводженні відбувається залиття квартири АДРЕСА_3 . (а.с. 14)

Позивач зазначає, що внаслідок залиття квартири в неї було пошкоджено колонку газопостачання.

Відповідно до Акту від 24.09.2020 року позивачу припинено газопостачання через те, що ВПГ знаходиться в несправному стані. (а.с. 15)

Як вбачається зі Звіту про незалежну оцінку вартості матеріального збитку завданого власнику майна № У111/20 від 05 листопада 2020 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику майна внаслідок залиття квартири 21 вересня 2020 року, на дату оцінки 21 вересня 2020 року складає 14 884, 00 грн. (а.с. 23-80)

За проведення незалежної оцінки позивачем було сплачено 3 500, 00 грн., що підтверджується квитанцією від 05.11.2020 року. (а.с. 24)

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 06.10.2020 року, квартира АДРЕСА_4 належить на праві власності ОСОБА_2 – відповідачу по справі. (а.с. 16)

08 жовтня 2020 року позивач по справі направила на адресу власника квартири АДРЕСА_2 – ОСОБА_2 , відповідача по справі, претензію про відшкодування матеріальної шкоди завданої внаслідок залиття, яка до теперішнього часу залишилася невиконаною. (а.с. 17-19, 20, 21, 22)

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Відповідно до положень ст.12 ЦПК України, особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, встановлених законом.

Частиною першою ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, серед іншого, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, а згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх вказаних умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою, спричиненою потерпілій стороні. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Згідно ст. ст. 177, 179 Житлового кодексу України громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування. Користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний: дотримуватися вимог нормативно правових актів у сфері житлово-комунальних послуг; проводити за власні кошти ремонт квартири (наймач (орендар) згідно з договором найму (оренди); забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання.

Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно вживати заходів щодо усунення виявлених неполадок, пов`язаних з отриманням житлово-комунальних послуг, що виникли з власної вини; за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини; допускати у приміщення, будинки і споруди представників виконавця/виробника в порядку, визначеному законом і договором, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних і профілактичних оглядів та перевірки показників засобів обліку; не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила), передбачено, що у разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил). В додатку № 4 до цих Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної є обов`язковою. В акті повинно бути відображено: дата складання акта (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Положеннями ст. ст. 319, 321 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує, власник не може використовувати право власності на шкоду правам громадян, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник зобов`язаний утримувати майно, яке йому належить.

Згідно статті 322 ЦК України тягар утримання майна лежить на власнику майна.

Частиною 3 статі 386 ЦК України передбачено, що власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому матеріальної та моральної шкоди.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином враховуючи спірні цивільно-правові відносини між учасниками справи, які вирішуються тільки в судовому порядку, суд оцінивши достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, вимоги норм матеріального та процесуального права, приходить до висновку, що позивачем ОСОБА_1 доведено факт того, що мало місце залиття належної їй на праві власності квартири, внаслідок чого їй спричинено матеріальну шкоду, вина відповідача в залитті квартири, належної позивачу, доведена наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами. Належних доказів на спростування вини в залитті квартири, яка належать позивачу, відповідачем не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню в повному обсязі, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода завдана внаслідок залиття належної їй на праві власності квартири у розмірі 14 884, 00 грн. та витрати на проведення незалежної оцінки вартості матеріального збитку у розмірі 3 500, 00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166 ЦК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири у розмірі 18 384, 00 грн. (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят чотири гривні 00 копійок), яка складається з: шкоди завданої внаслідок залиття квартири – 14 884, 00 грн.; витрат на проведення оцінки вартості матеріального збитку – 3 500, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840, 80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 копійок)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий ЦОМ Дзержинського РО ХГУ УМВД України в Харківській області 05 серпня 1998 року, яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 .

Відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення складено 16.03.2021 року.

Суддя В. В. Труханович