Рішення № 95535658, 11.03.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/4767/19

провадження №2/619/289/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2021 року Дергачівський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді - Остропілець Є.Р.

при секретарі - Суржкової В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Дергачівського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В підтвердження позову ПАТ КБ «Приватбанк» посилається на те, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 28.03.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 134770,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті vvww.рrivatbank.ua., складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено и. 2.1.1.5.7 Договору.

Овердрафт (п. 1.1.1.63 Договору) - це короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операцій по платіжній картці над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування.

Заявою Відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПриватБанку, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

Пунктом 1.1.3.2.4 Договору для АТ КБ «ПРИВАТБАНК» передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. При цьому у сторін Договору виникають обов`язки:

-у кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених ви. 1.1.3.1.9 Договору:

-у позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.1.5 Договору).

На підставі п. 1.1.5.2 Договору неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов`язань за даним договором.

АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору.

У порушення умов кредитного договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав.

Відповідач на підставі п. 2.1.1.5.5 Договору зобов`язався погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.3.3 Договору Відповідач доручив Банку списувати з картрахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену Тарифами Банку при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п.п. 2.1.1.3.5, 2.1.1.12.9 Договору, боржник доручає списувати з будь - якого рахунку відкритого в Банку з картрахунку грошові кошти для здійснення платежу з ціллю повного або часткового погашення боргових зобов`язань, а також списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами Клієнта в межах, встановлених цими договорами (договірне списання).

Відповідно до п.п. 2.1.1.4.2, 2.1.1.4.6. Договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим Договором.

Наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

У зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 20.10.2019 року має заборгованість – 150912,63 грн., яка складається з наступного:

119334,02 грн. – заборгованість за кредитом;

31578,61 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредиту;

Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь яку частину суми заборгованості.

Таким чином, заборгованість до стягнення становить 127700,75 грн., яка складається з наступного:

119334,02 грн. - заборгованість за кредитом;

8366,73 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 28.03.2013 по 22.05.2019.

Представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в наданій суду заяві підтримав позовні вимоги і просить їх задовольнити в повному обсязі, просить розглядати справу у його відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника, без фіксації судового засідання технічними засобами.

Просить відмовити в позові, оскільки позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Відповідно до ст.247 ч.2 ЦПК України судовий розгляд проводиться без фіксації судового засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом було встановлено, що відповідач звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н від 28.03.2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 134770,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті vvww.рrivatbank.ua., складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідач не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв`язку із зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 20.10.2019 року має заборгованість – 150912,63 грн., яка складається з наступного: 119334,02 грн. – заборгованість за кредитом; 31578,61 грн.- заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Таким чином, заборгованість до стягнення становить 127700,75 грн., яка складається з наступного: 119334,02 грн. - заборгованість за кредитом; 8366,73 грн.- заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 28.03.2013 по 22.05.2019.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які лають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК).

Визначення поняття «зобов`язання» міститься у ч.1 ст.509 ЦК.

Відповідно до цієї норми зобов`язання — це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії. а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог — відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення -— невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття — як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (ст.ст.530, 631 ЦК України).

Якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позичальник зобов`язався перед банком сплачувати платежі за цим договором частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, разом з установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору.

Згідно ч. 3 ст. 254 ЦК України строк виконання боржником кожного щомісячною зобов`язання спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо умовами кредитного договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов`язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов`язку, то в разі неналежною виконання позичальником цих зобов`язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якою особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для підмови в позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст.257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлено спеціальну позовну давність. Зокрема. ч.2 ст.258 ЦК передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України.. за загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч.5 ст.261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252—255 ЦК України.

Відповідно до ст.261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язаний здійснювати повернення кредиту частинами (щомісячними платежами) у розмірі та в строки, визначені договором, і щомісяця сплачувати проценти за користування кредитом, а також сплатити пеню за порушення строків повернення кредиту та процентів за користування ним.

Верховний Суд України у своїй постанові від 19.03.2014 року у справі № 6-20цс!4 дійшов висновку, що початок перебігу позовної давності для стягнення щомісячних платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожною із цих зобов`язань.

У постанові Верховного Суду України від 06.04.2016 року суд виходив з того, що у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором позовна давність (стаття 257 ЦК України) за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У постанові Верховного Суду України 03.02.2016 року суд виходив з того, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини від дня. коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Також, матеріали справи містять розрахунки заборгованості лише з 01.09.2015 року, однак позивач просить стягнути заборгованість за період з 28.03.2013 року по 22.05.2019 року.

Окрім цього, з наданих позивачем розрахунків неможливо встановити, чи було відповідачем погашено заборгованість або її частину за період з 01.09.2015 по 22.05.2019 року.

Враховуючи викладене, оскільки останній раз відповідач здійснював платіж на погашення заборгованості за кредитом у 2013 році, позивачем не спростовано вказаний факт оскільки надані ним розрахунки заборгованості не містять відповідних відомостей за 2013-2014 роки, вважаємо, що позивачем було пропущено строк позовної давності на подання позову про стягнення заборгованості за кредитним договором від 28.03.2013 року у 2016 році.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк»

Керуючись ст.ст. 252- 256, 261, 264, 509, 526, 530, 626, 629, 631, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 247, 258, 263-267, 273, 354, 355 ЦПК України суд, –

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити у зв`язку зі спливом строків позовної давності.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку в судову палату по цивільних справах Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було поставлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя Є. Р. Остропілець