Рішення № 95535367, 04.03.2021, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.03.2021 Справа № 554/11181/20

Справа № 554/11181/20

Провадження № 2/554/305/21

РІШЕННЯ

іменем України

04.03.2021 Октябрський районний суд м.Полтав в складі головуючого судді Бугрія В.М., при секретарі Сорока Ю.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої залиттям квартири,-

встановив:

Позивач звернулася в Октябрський районний суд м.Полтави із позовною заявою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав власності № 152763303. Поверхом вище над її квартирою розташована квартира ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 , згідно інформації з Держаного реєстру прав власності № 234007846. 04 листопада 2020 року з квартири відповідача сталося залиття квартири позивача.

Цього ж дня, 04 листопада 2020 року, представником ТОВ «ПОЛТАВАКОМУНСЕРВІС » Скриль В.І., в її присутності та в присутності відповідача, було складено акт залиття квартири та зафіксовано причину залиття - несправність котла в квартирі АДРЕСА_2 . Відповідач визнав даний факт, допомагав виносити воду з її квартири, відповідні пошкодження зафіксовано на фото додатках до акту. Проте, пізніше ОСОБА_2 доступу до своєї квартири не надав та не надає, добровільно шкоду відшкодовувати не бажає.

Станом на дату подачі позовної заяви проведено частково ремонтні роботи щодо відновлення квартири на загальну суму: 38674,12 гривень, що підтверджується квитанцією від 12 листопада 2020 року та відповідним замовленням покупця № 1989 від 12 листопада 2020 року на суму 1500 гривень, квитанцією від 13.11.2020 року на суму 296, 50 гривень, квитанцією від 24 листопада 2020 року та відповідним замовленням покупця № 1990 від 24 листопада 2020 року на суму 3500 гривень, квитанцією від 24 листопада 2020 року та відповідним замовленням покупця № 1987 від 24 листопада 2020 року на суму 296, 01 гривень, товарним чеком від 19 листопада 2020 року на суму 400 гривень, квитанцією від 17.11.2020 року на суму 1549, 86 гривень, товарним чеком № 19/1 від 19 листопада 2020 року на суму 8100,00 гривень, квитанцією від 24 листопада 2020 року на суму 87 гривень, квитанцією від 09 листопада 2020 року та відповідним замовленням покупця № 1988 від 2020 року на суму 22944, 75 гривень.

Загальна сума матеріальних збитків, завданих залиттям квартири, відповідно до звіту про незалежну оцінку майна № 983 ПП «Центр незалежної оцінки та експертиз» становить 46916,00 гривень. Вартість проведення даної оцінки становить 5000, 00 гривень (акт приймання - передачі робіт від 24 листопад 2020 року).

Відповідно до ч.1 ст.274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Ухвалою судді 07.12.2020 року визначено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 04.03.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Частиною восьмою статті 178 ЦПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Аналогічне положення міститься і в ч. 2 ст. 191 ЦПК України.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач відповідно до витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно, про реєстрацію прав власності № 152763303 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зареєстрована та проживає у вказаній квартирі.

Квартира АДРЕСА_2 . належить ОСОБА_2 - відповідачу у справі.

З наданих позивачем Акту про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 04.11.2020 року, вбачається, що 04 листопада 2020 року відбулося залиття квартири АДРЕСА_1 з вище розташованої квартири : АДРЕСА_3 . Причина залиття несправність котла в квартирі АДРЕСА_2 .

Відповідно до звіту про незалежну оцінку майна № 983 ПП «Центр незалежної оцінки та експертиз» становить 46916,00 гривень. Вартість проведення даної оцінки становить 5000, 00 гривень, акт приймання - передачі робіт від 24 листопад 2020 року.

Відповідно до частини другої статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Згідно з приписами ст. 1166 ЦК України, яка встановлює загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У частині першій статті 81 ЦПК України закріплене загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків наявності підстав звільнення від доказування.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Враховуючи встановлене вище, суд вважає доведеними факти залиття квартири та заподіяння власнику квартири збитків.

Разом з цим відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляли та не надали інших доказів щодо розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині відшкодування заподіяної матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

У відповідності до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті.

Як зазначає п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданим споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З огляду на це, позивач не довела наявності моральної шкоди, завданої їй відповідачем.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд вважає за необхідне стянути з відповідача суми сплати судового збору у розмірі 840, 80, витрати за складання звіту у розмірі 5000 грн. Вказані витрати підтверджені матеріалами справи, доведені.

Керуючись ст.4; 10; 12-13; 15; 76-80; 81-82; 133; 137; 141; 223; 258-259; 263-265 ЦПК України, на підставі ст.3 ЦПК України, ст.15; 16; 22; 23; 1166, суд, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої залиттям квартири - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІПН НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) суму матеріальної шкоди у розмірі 46916 грн., суму сплати судового збору у розмірі 840, 80 грн., витрати за складання звіту у розмірі 5000 грн.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення через районний суд, шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя Бугрій В.М.