Рішення № 95534349, 16.03.2021, Болехівський міський суд Івано-Франківської області

Справа №339/21/21

38

2/339/45/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2021 року м. Болехів Болехівський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого - судді Головенко О. С.

з участю секретаря судового засідання Латик В.Є.

представника позивача Пицків А.В.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження справуза позовом АТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Представник АТ КБ "Приватбанк" звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованость в розмірі 22 446.23 грн. за кредитним договором б/н від 04 червня 2015 року.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору, ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредиту.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на сайті складає між ним та банком договір про надання послуг.

У подальшому кредитний ліміт збільшився до 14 960 грн.

Однак, відповідач порушувала зобов`язання щодо своєчасності та повноти повернення отриманих коштів, внаслідок чого і виникла зазначена заборгованість.

02 лютого 2021 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, в задоволенні клопотання про огляд доказу на веб - сайті відмовлено.

Відповідач в судове засідання не з`явилася повторно та не подала відзив на позов, про дату, час і місце цього засідання була повідомлена у встановленому законом порядку (а.с.93; 99).

Враховуючи згоду представника позивача, суд, керуючись вимогами ст.280 ЦПК України, ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, заслухавши вступне слово представника позивача, повно та всебічно з"ясувавши обставини, на які представник позивача посилається як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: примусове виконання обов`язку в натурі.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч.3 ст.16 ЦК України).

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України, право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги позивача стосуються порушення відповідачем умов кредитного договору щодо своєчасно повернення отриманих грошових коштів.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ч. 1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Встановлено, що 04 червня 2015 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за умовами якого позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В заяві - анкеті від 04 червня 2015 року зазначено, що відповідач ОСОБА_1 згідна з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та банком договір про надання банківських послуг; що він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та згоден з його умовами, а також, що екземпляр договору про надання банківських послуг він згоден отримати шляхом роздруківки з сайту www.privatbank.ua (а.с. 21).

До кредитного договору банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.22) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms (а.с.23-65).

Наявна в матеріалах справи виписка з рахунку свідчить про те, що на підставі зазначеної заяви ОСОБА_1 надані кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, розмір якого збільшувався з 2000,00 грн. до 14 960,00 грн. та видано кредитні картки: № НОМЕР_1 (дата відкриття 04.06.2015 термін дії 02/18), № НОМЕР_2 (дата відкриття 26.03.2016 термін дії 03/20), № НОМЕР_3 (дата відкриття19.09.2017 термін дії 09/21) (а.с.19-20).

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача за вказаним кредитним договором станом на 02 грудня 2020 року становить 22 446,23 грн., з яких: 15 689,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. 15 689,15 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 6757,08 грн. - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.8-18).

Отже, судом встановлено, що 04 червня 2015 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку і таким чином уклала із банком договір про надання банківських послуг, за умовами якого отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.21).

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів та користування ними підтверджується випискою з рахунку відповідача (а.с.14-18), а наявність заборгованості за кредитним договором - розрахунком заборгованості (а.с.8-13), який відповідачем не спростований.

Пред`являючи вимоги про погашення кредиту, банк просив, окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник в розмірі 15 689, 15грн.), стягнути з відповідача 6757,08 грн. заборгованість за простроченими відсотками.

Статтею 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У анкеті-заяві від 04 червня 2015 року процентна ставка за користування кредитними коштами, а також розміри штрафів та підстави їх стягнення не зазначені (а.с. 21).

Обґрунтовуючи право вимоги в наведеній частині, позивач, крім самого розрахунку заборгованості, посилався також на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, як невід`ємних частин спірного договору.

Разом з тим, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи, Умови та правила надання банківських послуг розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (штрафів), та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом яких договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 (провадження №14-131цс19), без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

За таких обставин в задоволенні позовної вимоги в розмірі 6757, 08 грн. про стягнення заборгованості за простроченими відсотками слід відмовити.

Разом з тим, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 15 689,15 грн.

Так, враховуючи ту обставину, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку позивачеві не повернуті, а також з огляду на зміст ч.2 ст.530 ЦК України, якою передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, в даному випадку позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом стягнення з боржника фактично отриманої суми кредитних коштів у розмірі 15 689,15 грн.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, суд вирішує питання щодо витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді, які в даному спорі становлять 2270 грн. (сплата судового збору при подачі позовної заяви).

Виходячи з того, що вимоги позивача задоволено судом на 69,90 % (15 689,15: 22 446,23 х 100), з урахуванням приписів пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених вимог, а саме 1587 грн. (2270 х 69,90%).

На підставі викладеного ст. 526,610, 1054 ЦК України, керуючись ст. 141, 211, 258-259, 263-265, 280-288 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" заборгованість за простроченим тілом кредиту станом на 02 грудня 2020 року в сумі 15 689 (п`ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн., а також 1587 (одну тисячу п"ятсот вісімдесят сім)грн. судових витрат.

В решті позовних вимог про стягнення 6757 грн. заборгованості за простроченими відсотками - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Болехівський міський суд.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання :

Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" - місцезнаходження вул. Грушевського, 1Д м. Київ, код ЄДРПОУ 14360570.

ОСОБА_1 - реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_4 , місце реєстрації АДРЕСА_1 .

Дата складання повного тексту рішення 16 березня 2021 року.

Суддя О.С.Головенко