Вирок № 95534256, 16.03.2021, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7426/17

1-кп/296/118/21

Вирок

Іменем України

16 березня 2021 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді Аксьонова В.Є.

секретаря Майстренка О.М.

за участю прокурора Момота Д.П.

обвинуваченої ОСОБА_1

захисника Грішина Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі кримінальне провадження №12017060170000245 по обвинуваченню ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Сінгури Житомирського району, Житомирської області, громадянки України, одруженої, має на утриманні дитину 2013 року народження, з середньою-спеціальною освітою, не працює, зареєстровану за адресою АДРЕСА_1 , проживаючу за адресою АДРЕСА_2 , раніше несудиму,

за ч.1 ст.190, ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» - період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Відповідно з додатком до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1275-р, м. Вуглегірськ, Донецької області являється населеним пунктом, на території якого здійснювалася антитерористична операція.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» - внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Встановлено, що з 09.10.2009р. по 19.12.2012р. ОСОБА_2 зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_3 , а з 19.12.2012р. зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 . У достовірно невстановлений слідством день жовтня 2014 року ОСОБА_2 була змушена покинути своє місце проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту. Таким чином ОСОБА_2 являлась внутрішньо переміщеною особою.

Взяття на облік внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції проводиться відповідно до вимог Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014р. № 1706-VII, «Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509 (далі - Порядок №509) у відповідності до поданих заяв про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - адресна допомога) проводиться згідно «Порядку надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» від 01.10.2014р. № 505 (далі Порядок №505) у відповідності до поданої заяви для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно до п. 2 Порядку № 505 грошова допомога надається громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які постійно проживають на території України і переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, а також стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, структурних підрозділах з питань соціального захисту населення виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад, з дня звернення за її призначенням та виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

Відповідно до п. 6 Порядку №505 грошова допомога не призначається у разі, коли заявник або будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції.

Так, 17.10.2014р., у невстановлений слідством час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном шляхом обману, а саме грошових коштів отриманими від Управління праці та соціальною захисту населення Житомирської районної Державної адміністрації (ЄДРПОУ 20406164), що розташовується за адресою: м. Житомир, вул. Бориса Тена, 16 (далі УПЗСН) в якості адресної допомоги.

17.10.2014р., у невстановлений слідством час, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 звернулась до УПЗСН із заявою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Перебуваючи у приміщенні УПЗСН у вказаний день та час ОСОБА_2 , з метою заволодіння бюджетними коштами в якості адресної допомоги подала до УПЗСН заяву №7112 від 17.10.2014р. для призначення щомісячної адресної допомоги особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі - заява про надання адресної допомоги) внісши до неї завідомо неправдиві відомості про відсутність у її володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції, при цьому усвідомлюючи, що має у власності 1/3 частку квартири АДРЕСА_4 .

17.10.2014р. за результатами розгляду вказаної заяви, працівниками УПЗСН, які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_2 , прийнято рішення про призначення їй адресної допомоги. На підставі вказаного рішення, працівниками УПЗСН, які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_2 , 01.11.2014р. нараховано та виплачено на картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 1967 грн. 61 коп., 01.12.2014р. нараховано та виплачено 1326 грн., 01.02.2015р. нараховано та виплачено 1326 грн., 01.03.2015р. нараховано та виплачено 1326 грн. та 01.04.2015р. нараховано та виплачено 707 грн. 20 коп., а всього на загальну суму 6652 грн. 81 коп.

Крім того, 06.05.2015р., у невстановлений слідством час, продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , подала до УПЗСН заяву про надання адресної допомоги №6452 від 06.05.2015р. внісши до неї завідомо неправдиві відомості про відсутність у її володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції, при цьому усвідомлюючи, що має у власності 1/3 частку квартири АДРЕСА_4 .

06.05.2015р. за результатами розгляду вказаної заяви, працівниками УПЗСН, які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_2 , прийнято рішення про призначення їй адресної допомоги. На підставі вказаного рішення, працівниками УПЗСН, які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_2 , 01.07.2015р. нараховано та виплачено на картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 4287 грн. 40 коп., 01.08.2015р. нараховано та виплачено 1326 грн., 01.09.2015р. нараховано та виплачено 1326 грн., 01.10.2015р. нараховано та виплачено 983 грн. 81 коп., 01.12.2015р. нараховано та виплачено 2994 грн. 19 коп., 26.01.2016р. нараховано та виплачено 1326 грн., 11.02.2016р. нараховано та виплачено 1326 грн., 11.03.2016р. нараховано та виплачено 1326 грн. та 26.04.2016р. нараховано та виплачено 707 грн. 20 коп., а всього на загальну суму 15602 грн. 60 коп.

Крім того, 06.05.2016р., у невстановлений слідством час. продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , подала до УПЗСН заяву про надання адресної допомоги (без номеру) від 06.05.2015р. внісши до неї завідомо неправдиві відомості про відсутність у її володінні житлового приміщення, розташованого в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України та райони проведення антитерористичної операції, при цьому усвідомлюючи, що має у власності 1/3 частку квартири АДРЕСА_4 .

06.05.02016р. за результатами розгляду вказаної заяви, працівниками УПЗСН, які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_2 прийнято рішення про призначення їй адресної допомоги. На підставі вказаного рішення, працівниками УПЗСН, які не були обізнані про злочинні наміри ОСОБА_2 , 31.08.2016р. нараховано та виплачено на картковий рахунок № НОМЕР_1 відкритий в АТ «Ощадбанк» на ім`я ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 309 грн. 40 коп.

Таким чином, у період з 17.10.2014р. по 31.08.2016р. ОСОБА_2 шляхом обману, заволоділа грошовими коштами УПЗСН на загальну суму 22564 грн. 81 коп., чим причинила вказаному органу державної влади матеріальної шкоди на вищевказану суму.

Обвинувачена ОСОБА_1 в судовому засіданні винною себе у вчинені вищевказаних кримінальних правопорушень визнала повністю, не оспорюючи вище викладені обставини та пояснила, що в 2014 році, коли розпочались військові дії на Донбасі, вона приїхала з донькою, котрій на той час був один рік, в смт. Новогуйвинське, Житомирського району, Житомирської області, стала з донькою на облік на отримання допомоги, написала відповідну заяву. В її власності було 1/3 частина житла по АДРЕСА_2 , однак документів на це житло у неї не вимагали, оскільки сказали, що це житло вважається неповноцінним. Вперше за допомогою вона звернулася в жовтні 2014р. Кожні пів року поновлювала виплати при цьому їй казали, що частка це не повноцінне житло. В подальшому вказала на те, що будь якого умислу на заволодіння коштами УПЗСН в неї не було, всі отримані кошти вона використовувала на житло і дитину.

Крім визнання вини, винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй кримінальних правопорушень, повністю підтверджується наступними доказами:

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 07.03.2017р., згідно якого після ознайомлення з оригіналами документів в УПСЗН Житомирської РДА, а саме з особовими справами осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та регіонів проведення АТО, з документами на підставі яких вказаним особам нараховано та виплачено щомісячну адресну допомогу, було вилучено ряд відповідних документів;

-копії документів щодо приватизації квартири в АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_3 ;

-протоколом огляду предметів від 27.03.2017р., згідно якого було оглянуто щодо призначення ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги, як особі, яка переміщується з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

-заявою 7112 від 17.10.2014р. від ОСОБА_1 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

-заявою 6452 від 06.05.2015р. від ОСОБА_1 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

-заявою від 06.05.2016р. від ОСОБА_1 для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

-висновком експерта №1/689 від 08.06.2017р., згідно якого рукописний текст, який виконаний барвником синьо-фіолетового кольору, та підпис від імені ОСОБА_1 у графі “Підпис” заяви №7112 від 17.10.2014р. для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, виконані ОСОБА_1 .

Рукописний текст, який виконаний барвником синьо-фіолетового кольору, та підпис від імені ОСОБА_1 у графі “Підпис” заяви № 6452 від 06.05.2015р. для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, виконані ОСОБА_1 .

Рукописний текст, який виконаний барвником синьо-фіолетового кольору, та підпис від імені ОСОБА_1 у графі “Підпис” заяви без номеру від 06.05.2016р. для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, виконані ОСОБА_1 ;

- актом державної фінансової інспекції в Житомирській області № 06-04-09/08 від 04.07.2016 року, згідно якого проведено ревізію використання коштів, виділених з державного бюджету на компенсацію підприємствам, установам, організаціям у межах середнього заробітку працівників, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період та надання щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово - комунальних послуг, а також законності призначення, нарахування та виплат усіх видів соціальної допомоги, пільг, субсидій та інших виплат, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів в Управлінні праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації за період з 01.01.2014 року по 01.06.2016 року;

Оцінивши викладені докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Посилання обвинуваченої на те, що вона не мала умислу на обман, не вказуючи інформацію про наявність у неї житла в смт. Новогуйвинське, Житомирського району, оскільки їй казали, що частка квартири, це неповноцінне житло, суд розцінює як спосіб захисту обвинуваченої та намагання уникнути відповідальності.

Так, відповідно до п. 17 Постанови Пленуму ВСУ №10 від 06.11.2009 року «Про практику у справах про злочини проти власності» обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) при шахрайстві застосовується винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов`язковості передачі їй майна або права на нього. Обов`язковою ознакою шахрайства є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього. Усі вказані ознаки у повній мірі були доведені стороною обвинувачення.

Судом по даному кримінальному провадженню було встановлено, що обвинувачена у своїй заяві зазначила про те, що подаючи її, вона підтверджує достовірність наданої інформації та повідомлена про відповідальність за надання недостовірної інформації.

На підставі викладеного суд вважає винуватість обвинуваченої доведеною повністю та кваліфікує її дії за ст. 190 ч. 1 КК України, як умисні дії, які виразились в заволодінні чужим майном шляхом обману.

Крім того, обвинувачена стороною обвинувачення обвинувачується в тому, що вона, звертаючись до Управління за отриманням відповідної допомоги вчинила злочини, передбачені ч.ч. 1, 3 та 4 ст. 358 КК України, а саме:

-у складанні завідомо підробленого офіційного документу, який посвідчує певний факт, вчинила умисний злочин передбачений ст. 358 ч. 1 КК України.

-у складанні завідомо підробленого офіційного документу, який посвідчує певний факт, вчиненого повторно, вчинила умисний злочин передбачений ст. 358 ч. 3 КК України.

-у використанні завідомо підробленого документу, вчинила умисний злочин передбачений ст. 358 ч. 4 КК України.

Оцінивши докази по даному кримінальному провадженню у частині даного обвинувачення, суд приходить до наступного.

Частиною 1 ст. 358 КК України, в тому числі, передбачена відповідальність за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, громадянином-підприємцем, приватним нотаріусом, аудитором чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов`язків з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа.

Частина 3 ст. 358 КК України встановлює відповідальність за вчинення злочину повторно, а частина 4 ст. 358 КК України встановлює відповідальність за використання завідомо підробленого документа.

Відповідно до Примітки до ст. 358 КК України, під офіційним документом у цій статті слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальний носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, які спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи – докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною діяльністю чи службовою діяльністю, складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.

Тобто предметом злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3 та 4 ст. 358 КК України, можуть бути лише офіційні документи.

В той же час, заява про призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, не відповідає критеріям, встановленим до офіційних документів, оскільки вона не видається, не складається та не посвідчується уповноваженим органом чи особою яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити, - а заповнюється заявником особисто за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України. Крім того, заповнена заява згідно з її формою, передбаченою Порядком, не потребує погодження або затвердження будь-якою службовою особою або представником органу державної чи виконавчої влади, юридичною особою чи приватним підприємцем, не вимагає нотаріального посвідчення або посвідчення відповідною печаткою чи штампом.

Таким чином, суд приходить до висновку, що в діях обвинуваченої ОСОБА_1 відсутній склад злочинів, передбачених ч.ч. 1, 3 та 4 ст. 358 КК України, оскільки дії обвинуваченої не були спрямовані на підробку офіційного документу та подальше його використання.

Виходячи з викладеного, суд вважає, що обвинувачену ОСОБА_1 належить виправдати, в частині обвинувачення за ч.ч. 1, 3 та 4 ст. 358 КК України, за відсутній в її діях складу вказаних злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченій за ст. 190 ч.1 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно статті 66 КК України обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , є визнання вини.

Згідно статті 67 КК України обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 не встановлено.

ОСОБА_1 раніше несудима, вчинила кримінальний проступок, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку в психіатричній та наркологічній лікарнях не перебуває, не працює, одружена, має на утриманні малолітню дитину.

Враховуючи обставини справи, особу винуватої, ступінь суспільної небезпечності скоєного, обставини що пом`якшують та обтяжують покарання, ставлення обвинуваченої до скоєного та з урахуванням досудової доповіді на обвинувачену, суд вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченої достатнє покарання у виді штрафу в межах санкції ст. 190 ч. 1 КК України.

З урахуванням ст.ст. 12, 49 КК України, суд вважає, що обвинувачена підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, за ст. 190 ч. 1 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації, заявлений до обвинуваченої ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення в розмірі 22564,81 гривень підлягає до задоволення, так як в судовому засіданні достовірно встановлено, що саме неправомірними діями обвинуваченої Управління праці та соціального захисту населення Житомирської районної державної адміністрації завдано шкоду на вказану в позові суму.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 за ч.1, ч. 3 та ч.4 ст. 358 КК України виправдати за відсутній в її діях складу вказаних злочинів.

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу до прибутку держави у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510 ( п`ятсот десять ) грн., звільнивши засуджену від призначеного покарання в відповідності до ст. 49 КК України, в зв`язку з закінченням строків давності.

Речові докази по даному кримінальному провадженню, після набрання вироком законної сили: особову справу ОСОБА_1 (і.к. НОМЕР_2 ), заяву № 6452 від 06.05.2015р. для призначення щомісячної адресної допомоги особам, що переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату ЖКП, заяву № 7112 від 17.10.2014р. для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату ЖКП, заяву від 06.05.2016р. для призначення щомісячної адресної допомоги особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведені АТО, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату ЖКП, залишити на подальше зберігання при матеріалах кримінального провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення судової експертизи в сумі 989 (дев`ятсот вісімдесят дев`ять) грн. 60 коп. на користь держави.

Цивільний позов прокурора в інтересах УПСЗН Житомирської РДА задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь УПСЗН Житомирської РДА 22564 (двадцять дві тисячі п`ятсот шістдесят чотири) грн. 81 коп. майнової шкоди.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляція до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира на протязі тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим до позбавлення волі, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після його ухвалення надсилається учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Головуючий суддя В. Є. Аксьонов