Вирок № 95534071, 10.03.2021, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2432/19

Провадження № 1-кп/206/18/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2021 р. м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого-судді Плінської А.В.,

при секретарях Шаповалі Є.М., Норі І.С., Крижко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро кримінальне провадження, що внесене до ЄРДР за № 12019040700000059 від 17.01.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, маючого середньо-технічну освіту, маючого малолітню дитину 2006 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Путрова А.В.,

захисника-адвоката Агафонова Д.В.,

представника потерпілого-адвоката Сокол І.В.

потерпілого ОСОБА_2 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 11.01.2019 року приблизно о 02 годині 00 хвилин знаходився приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_3 , куди прийшов до своєї колишньої співмешканки ОСОБА_3 . Так, в ході спілкування у ОСОБА_1 з останньою виник конфлікт. У цей момент батько ОСОБА_3 . ОСОБА_4 , який перебував в той час у спальні вказаної квартири, почувши галас, вийшов до ОСОБА_1 , щоб розібратись в ситуації. Після цього у ОСОБА_1 з останнім виник конфлікт, в ході якого ОСОБА_4 попрохав ОСОБА_1 покинути приміщення зазначеної квартири.

Далі, на ґрунті раптово виниклого конфлікту, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, направлений на спричинення легких умисних тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 вийшов з вищевказаної квартири у тамбур, а за ним вийшов ОСОБА_4 щоб відчинити йому двері вказаного тамбуру. У цей момент, ОСОБА_1 , знаходячись лівим боком до ОСОБА_4 , впустив на підлогу предмет схожий на ключі та нахилився щоб його підняти. Далі, підіймаючи вказаний предмет, ОСОБА_1 витягнув із кишені куртки, вдягненої на ньому, балон з хімічно-газовою речовиною, після цього ОСОБА_1 розвернувся обличчям до ОСОБА_4 та знаходячись в безпосередній близькості до останнього, тримаючи в правій руці балон з хімічно-газовою речовиною, двома натисками підряд умисно розпилив невідому речовину в напрямку обличчя ОСОБА_4 , в результаті чого останній отримав легкі тілесні ушкодження. Так, довівши свій злочинний умисел до кінця ОСОБА_1 з місця скоєння злочину втік.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_1 спричинив потерпілому ОСОБА_4 , легкі тілесні ушкодження у вигляді: хімічного опіку 2 ступеню, що спричинено від невстановленої хімічної речовини, яка має подразнюючий ефект, які відповідно до висновку судово-медичної експертизи №777е від 13.03.2019 за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Обвинувачений ОСОБА_1 свою вину не визнав та в порядку ст. 63 Конституції України відмовився від дачі пояснень у судовому засіданні.

Проте, незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї провини у вчиненні інкримінованого йому злочину за ч.1 ст. 125 КК України, вона підтверджується належними та допустимими доказами, які судом було безпосередньо досліджено.

При цьому, суд, виходячи з положень ч.2 ст. 319 КПК України та за згодою зі сторонами кримінального провадження, дослідив ті докази, які були здобуті під час судового розгляду до заміни головуючого у справі, а саме:

-показання потерпілого ОСОБА_4 надані у судовому засіданні, який пояснив, що обвинувачений співмешканець його доньки. 11.01.2019 року обвинувачений прийшов до них додому. Донька запросила обвинуваченого на кухню поїсти. Через деякий час він почув скандал, биття посуду. Він почав випроваджувати з квартири обвинуваченого, коли той вже будучи у тамбурі обранив наче ключі, нахилився, щоб їх підняти, а коли піднявся, то забризкав йому очі газовим балончиком і втік. Наступного ранку його оглянув лікар, а потім він звернувся у СМЕ.

-показання свідка ОСОБА_5 , яка у судовому засіданні пояснила, що потерпілий її чоловік. 11.01.2019 року їх донька попросила, щоб обвинувачений зайшов до них додому поїсти. Обвинувачений пройшов на кухню, коли через деякий час вони з чоловіком почули крики, зайшли на кухню та побачили, як обвинувачений жбурнув чашку з кавою в коридор. Потім обвинувачений почав одягатися та виходити з квартири, коли він був уже в тамбурі, то в нього наче випали ключі. Він нахилився, а коли вже піднявся, то з газового балончику забризкав очі її чоловіку.

-показання свідка ОСОБА_6 , яка в судовому засіданні пояснила, що є сусідкою потерпілого. Очевидцем подій вона не була. Зі слів потерпілого та його родини їй відомо, що обвинувачений забризкав очі потерпілому з газового балончика. Відносини між обвинуваченим та потерпілим не найкращі, конфліктні.

-показання свідка ОСОБА_7 , який в судовому засіданні пояснив, що проживає по сусідству із потерпілим та його родиною. Зі слів потерпілого йому відомо, що між ним та його зятем ОСОБА_1 виник конфлікт у ході якого, той забризкав йому очі з газового балончика. 11.01.2019 року він чув гомін за вхідними дверима, по голосу зрозумів, що сусіди, тому не став виходити в під`їзд.

Крім того, вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, повністю підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду, а саме:

-показаннями свідка ОСОБА_8 , яка судовому засіданні пояснила, що близько двох років тому оглядала потерпілого ОСОБА_4 . Його огляд проходив за місцем проживання потерпілого на проханням його доньки, з якою вона працює в лікарні приблизно з 2017-2018 року. При огляді у потерпілого був виявлений хімічний опік роговиці ока. На підставі проведеного огляду нею була складена медична довідка на бланку лікарні, який був у неї із собою, яка одночасно є довідкою та направленням. До цього потерпілого вона ніколи не бачила. Потерпілий сказав, що опік ока він отримав внаслідок хуліганських дій з боку свого зятя, який забризкав йому очі з балончика;

-показаннями судового експерта ОСОБА_9 , яка в судовому засіданні пояснила, що нею надавався судово-медичний висновок №136 від 14.01.2019 року в ході якого був оглянутий потерпілий ОСОБА_4 . Під час огляду потерпілим могла надаватись медична довідка, яка в подальшому зазначалась у висновку. Огляд потерпілого проводився через три дні після обставин події. За результатами висновку у потерпілого було виявлено тілесне ушкодження у вигляді хімічного опіку рогівки ока, що спричинено хімічною речовиною, яка має подразнюючий ефект;

-висновком судово-медичного експерта (спеціаліста) №136 від 14.01.2019 року, відповідно до якого у ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: хімічного опіку рогівки 2 ступеню, що спричинено від невстановленої хімічної речовини, яка має подразнюючий ефект, можливо в термін, на який вказує обстежений. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 06.02.2019 року з фототаблицею в ході якого, потерпілий ОСОБА_4 розказав та показав про механізм нанесення йому тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_1 ;

-протоколом проведення слідчого експерименту від 06.02.2019 року з фототаблицею в ході якого, свідок ОСОБА_5 розказала та показала, як обвинувачений ОСОБА_1 розпилив із балончика потерпілому ОСОБА_4 в обличчя хімічну речовину;

-висновком судово-медичної експертизи №777е від 13.03.2019 року, відповідно до якого за даними наданої медичної документації та при огляді у ОСОБА_4 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: хімічного опіку рогівки 2 ступеню, що спричинено від дії невстановленої хімічної речовини, яка має подразнюючий ефект. Враховуючи характер та локалізацію виявленого тілесного ушкодження, а також дані медичної документації, можливо зазначити, що воно спричинено незадовго до звернення за медичною допомогою до лікаря офтальмолога в ДЦП МСД №12 амбулаторію №3 (від 11.01.2019р.). Виявлене тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки. Враховуючи характер та локалізацію виявленого тілесного ушкодження, можливо вказати, що воно не суперечить механізму його утворення на який вказує ОСОБА_4 в ході проведення слідчого експерименту за його участю від 06.02.2019 року.

На підставі викладеного, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.125 КК України кваліфіковані вірно, оскільки останній своїми умисними діями наніс потерпілому умисне легке тілесне ушкодження.

Що стосується позиції обвинуваченого ОСОБА_1 , який свою вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України не визнав, то суд вважає, що такій позиції обвинуваченого слід дати критичну оцінку, розцінивши її як обраний останнім спосіб захисту, з метою уникнення відповідальності за скоєне, оскільки вона повністю спростовуються вищенаведеними показами потерпілого, свідків та рядом досліджених судом доказів по справі.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, суд враховує, що скоєне обвинуваченим правопорушення відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком.

Вивченням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_1 встановлено, що він є особою раніше не судимою, на обліку в лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно ст.66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно вимог п.1 ч.1 ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки, а саме: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Таким чином, строк давності по кримінальному правопорушенню за ч.1 ст.125 КК України, відповідно до вимог ст.49 КК України сплив 11.01.2021 року. А тому суд приходить до висновку про необхідність звільнення обвинуваченого від покарання за ч.1 ст.125 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Керуючись ст.ст. 368-370,373,374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України та звільнити ОСОБА_1 від покарання за ч.1 ст.125 КК України на підставі ст.49 КК України, у зв`язку із закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Вирок може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після проголошення негайно вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя А.В. Плінська