Вирок № 95533740, 15.03.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

202/3234/19

1-кп/202/44/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді - Ігнатенко В.В.

при секретарях - Гемай В.В., Хвостенко К.Ю., Бубісь А.В., Сокол І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпро кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040030000074 від 11.01.2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Березніки, Пермської області, громадянина Російської Федерації, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України,

за участю сторін кримінального провадження: прокурорів - Казанцева О.А., Верещаки Д.П., захисника - адвоката - Кохлякова В.С., обвинуваченого - ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 127 Земельного кодексу України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Статтею 128 Земельного кодексу України передбачено, що продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Ціна земельної ділянки визначається за експертною грошовою оцінкою, що проводиться організаціями, які мають відповідну ліцензію на виконання цього виду робіт, на замовлення органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Обвинувачений ОСОБА_1 , протягом січня - грудня 2017 року (більш точної дати та часу не встановлено), з метою зберігання авіаційної техніки в закритому приміщенні, діючи умисно, за попередньою змовою з групою невстановлених осіб, всупереч вимогам ст.ст. 116-128 Земельного кодексу України, що регламентують набуття і реалізацію права на землю, не маючи рішень органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу йому у власність чи надання у користування земельної ділянки, самовільно зайняв земельну ділянку комунальної власності площею 0,0145 га по фактичному розміщенню ангару на території цілісного майнового комплексу аеродрому « ІНФОРМАЦІЯ_2 », за адресою: вул. Березинська, 90 у м. Дніпро , на якій, протягом того ж проміжку часу, діючи умисно, спільно з групою невстановлених осіб, за попередньою змовою між собою, самовільно побудував капітальну споруду - арочний тентований ангар з умовним номером №13, загальною площею 145 кв. м (0,0145 га) висотою 5,1 м, котрий знаходиться на самовільно зайнятій земельній ділянці по теперішній час, чим спричинив територіальній громаді міста Дніпро матеріальні збитки на суму 138211,1 грн., що у 100 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і є значною шкодою.

Таким чином дії обвинуваченого ОСОБА_1 виразилися у

- самовільному зайнятті земельної ділянки, групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 197-1 КК України;

- у самовільному будівництві будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.28, ч.3 ст.197-1 КК України.

Будучи допитаним в якості обвинуваченого, ОСОБА_1 свою провину у інкримінованих кримінальних правопорушеннях не визнав, пояснив суду, що дійсно з 2018 року є членом авіаційного клубу "Дніпро" та членом громадської організації. Повідомив, що з 2017 року має у своїй власності літак «MOONI-M20J», який зареєстрований в Україні. Також зазначив, що на території України не має ніякої земельної ділянки у своїй власності. Земельну ділянку по вул. Березинській, 90 на аеродромі "Кам`янка", лише використовував, шляхом приземлення належним його літаком на територію аеродрому та залишав свій літак на території аеродрому безоплатно. Ніяких споруд у виді ангарів, у тому числі, на території аеродрому він не будував. Також зазначив, що у 2017-2018 роках також зберігав літак на території аеродрому "Майське". Ангар, що знаходився на території аеродрому «Кам`янка» не використовував, лише у ангарі відбувалось технічне обслуговування належного йому літака, але хто побудував ангари, що знаходились на території аеродрому йому не відомо. Також, обвинувачений пояснив суду, що на сьогодні використовує ангар на аеродромі «Кам*янка», де зберігає належний йому літак, але має усі дозвільні документи від ДМР.

Щодо заявленої позовної заяви, обвинувачений ОСОБА_1 повідомив, що не визнає її у повному обсязі.

Незважаючи на невизнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 197-1, ч.2 ст.28, ч.3 ст. 197-1 КК України підтверджується сукупністю доказів, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні.

Так, свідок ОСОБА_2 суду стверджував, що працював заступником начальника голови авіаційного клубу "Дніпро", та приблизно у 2011-2012 роках територію цілісного майнового комплексу аеродрому « ІНФОРМАЦІЯ_2 » було віддано місту та у подальшому, приблизно у 2013 році передали у користування авіаційному клубу "Дніпро", про що підписано відповідні договори, та на момент передачі на території комплексу ніяких споруд у виді ангарів, не було. Через деякий час, на території комплексу аеродрому члени клубу "Дніпро" стали будувати ангари для своїх літаків, на яких здійснювали польоти без комерційних цілей, тобто на територію приїжджали будівники та будували, як він зрозумів, на замовлення власників літаків - ангари для зберігання літаків. У подальшому, у 2017 року йому стало відомо, що відкрито кримінальне провадження, з приводу забудування ангарів та він звільнився. Також повідомив, що літак ОСОБА_1 також зберігався у ангарах на території аеродрому, члени клубу самостійно почали будувати споруди для зберігання літаків, дозволу на будування ні у кого не отримували.

Свідок ОСОБА_3 , суду повідомив, що директор КП "Спорт-Інвест" є його попередником та у 2016 році залишив йому дане комунальне підприємство без документів. Він займався відновленням документів та було встановлено, що на балансі знаходився майновий комплекс по вул. Березинській у м. Дніпро, переданий рішенням ДМР, однак земельна ділянка не передавалась. Тимчасові споруди у виді ангарів на території аеродрому будували особи, які мали у власності літаки, що використовували для зберігання у ангарах літаків. Також, стверджував у суді, що особисто ним дозвіл на вказане будівництво не видавався, він виявив самовільно побудовані ангари навесні 2017 року, вони були розташовані неподалеку від майнового комплексу.

Свідок ОСОБА_4 суду повідомив, що працює старшим диспетчером ДП "Украерорух" та з приводу ангарів на вул. Березинській, 90 у м. Дніпро йому відомо, що в одному з ангарів, а саме №13 ОСОБА_1 залишав свій літак, коли саме з`явились ангари йому невідомо, однак ані він, ані громадська організація не має ніякого відношення до побудованих ангарів. Також свідок зазначив, що доступ до ангарів мали лише особи, які експлуатують літаки або ними володіють. Громадська організація вирішувала хто експлуатує ангари, а також домовлялись з ОСОБА_1 на використання ангару № НОМЕР_1 , якщо у ньому залишали інші літаки.

Свідок ОСОБА_5 суду повідомив, що з травня 2018 року був членом авіаційного клубу "Дніпро" і організовував охорону клубу, на роботу його запросив ОСОБА_1 , він йому зателефонував та запропонував працювати у комплексі аеродрому «Кам`янка», де необхідно було охороняти ангари з літаками, особисто при ньому ніхто ніяких ангарів не будував.

Свідок ОСОБА_6 суду повідомив, що працював на аеродромі «Кам`янка», намагався стати членом клубу, однак у подальшому вирішив там працювати та чергувати, щоб не сплачувати членські внески.

Окрім показів свідків, винність обвинуваченого ОСОБА_1 також підтверджується письмовими доказами долученими прокурором у судовому засіданні та дослідженими безпосередньо судом, а саме:

- рішенням Дніпропетровської міської ради від 26 грудня 2012 року від 41/30 згідно якого було надано згоду ТОВ "Сан Джет" на прийняття в комунальну власність територіальну громаду м. Дніпропетровська об`єктів нерухомого майна колишнього льотно-спортивного клубу, що розташовані по вул. Березинській 90 , що належать останньому на праві власності (Т. 2, а.п. 24-26);

-договором управління нерухомим майном (комплексом) №1 та актом прийому-передачі комплексу від 10.10.2013 року до договору №1 від 25.09.2013 року, згідно яких КП "Спорт-Інвест" ДМР передали Громадській організації Авіаційний клуб "Дніпро" у користування земельну ділянку загальною площею 197га (Т.2, а.п. 42-45);

- актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №254 від 21 вересня 2017 року, згідно якого було перевірено земельну ділянку по вул. Березинській 90, у м. Дніпро , та встановлено, що ГО Авіаційний клуб "Дніпро" користується зазначеною земельною ділянкою, однак документи, які посвідчують право користування зазначеною земельною ділянкою, відповідно до вимог законодавства відсутні, відомості про присвоєння зазначеній земельній ділянці кадастрового номеру відсутні. Також було встановлено відсутність документів, що посвідчують право користування ГО Авіаційний клуб "Дніпро" земельною ділянкою за зазначеною адресою (Т.2, а.п. 48-49);

- довідкою Державної авіаційної служби України від 31.10.2017 року, згідно якої було надано перелік суден, які базуються на території ЗПМ "Кам`янка", серед яких зазначено тип повітряного судна M201 реєстраційний номер URALS, експлуатант якого є ОСОБА_1 (Т.2, а.п. 52-54), яка визнана речовим доказом по кримінальному провадженню (Т.3 а.п. 112-122);

-протоколом обшуку від 25 травня 2018 року, згідно якого було проведено обшук за адресою: вул. Березинська 90, м. Дніпро , в об`єктах нерухомості та на території цілісного майнового аеродрому " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", в ході якого було виявлено 13 конструкцій, а також вилучено документацію, та доданим до протоколу відеозаписом проведення зазначеного обшуку, який було переглянуто безпосередньо у судовому засіданні (Т.2, а.п.12-118);

-протоколом огляду вилучених речей та документів від 29 травня 2018 року, згідно якого було оглянуто вилучені в ході проведення обшуку на території аеродрому «Кам*янка» (Т.2, а.п. 127-132);

- копією журналу відповідно до якого ОСОБА_1 користувався ангаром на території на вул. Березинській, 90 у м. Дніпро де залишав свій літак(Т.2 а.п. 141-182), який визнаний речовим доказом по кримінальному провадженню (Т.1 а.п. 112.122);

- актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельної ділянки №285-ДК/365/АН/09/01/-18 від 20 червня 2018 року, згідно якого встановлено, що ГО "Авіаційний клуб "Дніпро" самовільно займає частину земельної ділянки, по вул. Березинська 90, у м. Дніпро , площею 0,3584 га та невстановлені особи самовільно займають частину земельної ділянки по вул. Березинська 90, у м. Дніпро , площею 0,1896 га для розміщення ангарів, площею 40,0725 га для товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0 га. (Т. 2, а.п. 194-195);

- протоколом огляду речей та документів від 05 березня 2019 року, згідно якого було оглянуто компакт-диск та переглянуто запис на нього, на якому зафіксовано записи про виконані ОСОБА_1 польоти на повітряному судні "Mooney M20J", реєстраційний знак URALS у період з 30.04.2017 року до 14.02.2019 року з території ЗПМ "Кам`янка" (Т.3, а.п. 1), який визнано речовим доказом по кримінальному провадженню (Т.3, а.п. 112-122).

Згідно висновку судової почеркознавчої експертизи №3/1.1/211 від 02 квітня 2019 року (Т.3, а.п. 167-171) підписи від імені ОСОБА_1 у графі "підпис" у рядках датованих "03.12.17", "09.12.17", "23.12.17", "14.01.18 " карти воздушного судна (ВС)/ангара, у графі "підпис" у рядку "21" листа ознайомлення з Інструкцією, у графі "підпис" у рядку "21" на аркуші паперу з назвою "Має в наявності" - виконані ОСОБА_1 .

Згідно висновку судової економічної експертизи №04-19 від 25 квітня 2019 року (Т. 3, а.п. 191-198), за результатами експертизи встановлено, що розрахунок визначення нормативно-грошової оцінки самовільно зайнятих земельних ділянок по вул. Березинській 90 у м. Дніпро під конструкцією ангару №13, виконаний Головним управлінням Держгеокадастру у Дніпропетровській області 19.03.2019 за вихідним №10-4-0.41-2087/2-19 відповідає сумі 138 211,10 гривень та вимогам чинного законодавства.

Суд, безпосередньо дослідивши письмові докази по кримінальному провадженню, доводи захисника-адвоката Кохлякова В.С. в частині визнання недопустимими доказами: всіх процесуальних та слідчих дій здійснених після 30.01.2019 року, а також лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19.03.2019 року №10-4-0.41-2087/2-19 та висновок судово-економічної експертизи судового експерта Лішко Л.М. від 25.04.2019 р №04-19, вважає необґрунтованими за наступних підстав.

У відповідності до ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Статтею 87 КПК України визначено недопустимість доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини і встановлено: Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, доводи захисника щодо визнання всіх процесуальних та слідчих дій здійснених після 30.01.2019 року у зв`язку з тим, що зазначені процесуальні та слідчі дії здійснені не належним суб`єктом, а саме процесуальним керівником замість визначеного органу досудового розслідування, є неспроможними, оскільки відповідно до ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, а також здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений проводити певні процесуальні дії, а також здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом.

Так, КПК України не передбачає норми, яка б забороняла прокурору здійснювати самостійно процесуальні дії та приймати рішення, тобто прокурор за своїм переконанням з метою належного забезпечення досудового розслідування має право самостійно проводити слідчі дії.

Також безпідставними є доводи сторони захисту щодо визнання неналежними і недопустимими доказами - лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19.03.2019 року №10-4-0.41-2087/2-19, на підставі якого було проведено судове економічне дослідження і висновок судово- економічної експертизи №04-19 від 25 квітня 2019 року, оскільки доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку передбаченому КПК України, при цьому враховується законність джерела, спосіб отримання доказів.

Висновок експерта в свою чергу є законним процесуальним джерелом доказів, який складено у відповідності із ст.ст. 101-102 КПК України.

Відповідно висновку судово-економічної експертизи №04-19 від 25 квітня 2019 року, зазначена експертиза була проведена на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 квітня 2019 року та в ході проведення зазначеної експертизи експерту було надано матеріали кримінального провадження №12019040030000074, та після дослідження матеріалів експертом було визначено нормативно-грошову оцінку самовільно зайнятої ділянки по вул. Березинській 90, у м. Дніпро , під конструкцією ангару №13.

З дослідницької частини зазначеного висновку експерта вбачається, що дослідження було проведено методом документальної перевірки і зіставлення, із застосуванням відповідної методики, враховуючи відповідні коефіцієнти та здійснюючи арифметичні підрахунки, а тому висновок судового -економічної експертизи є належним та допустимим доказом та складений у відповідності до вимог ст.ст.101-102 КПК України.

Також, клопотання захисника в частині визнання недопустимим і неналежним доказом лист Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 19.03.2019 року №10-4-0.41-2087/2-19, містить лише його незгоду з розрахунком нормативно - грошової оцінки земельної ділянки, який проведений експертом і зазначений документ не містить ознак неналежності та недопустимості.

До невизнання своєї провини обвинуваченим ОСОБА_1 , суд відноситься критично та розуміє їх як спосіб захисту з метою уникнути відповідальності за скоєні кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачений у судовому засіданні дійсно підтвердив, що має у своїй власності літак з 2017 року, та який залишав, у тому числі і на території аеродрому «Кам*янка», що розташований по вул. Березинській, 90, окрім того, і в приміщенні ангару, безкоштовно. Із показів обвинуваченого у суді слідує, що ангар, яким він користувався побудовано іншою особою, до того, як він почав користуватися летовищем, але при цьому, обвинувачений не зміг пояснити у суді, з яких підстав користувався саме цим ангаром, а також безкоштовно, з урахуванням того, що будування великої споруди, такої, як ангар для літака потребує внесення значних коштів, в той час як ані договорів про оренду на зазначений ангар, ані дозволу на користування зазначеним ангаром він не отримував.

Також свідок ОСОБА_2 суду стверджував, що на території аеродрому «Кам`янка» члени клубу "Дніпро" самостійно і самовільно будували ангари для зберігання належних їм літаків, на яких здійснювали польоті без комерційних цілей; свідок ОСОБА_3 , стверджував, що дозвіл на будівництво споруд на території аеродрому ним не видавався, власники літаків і члени клубу самостійно, за власні кошти побудували ангари для зберігання літаків, які він виявив навесні 2017 року. Окрім того, свідок ОСОБА_4 суду повідомив, що обвинувачений ОСОБА_1 залишав належний йому літак саме у ангарі №13 на вул. Березинській, 90 у м. Дніпро на аеродромі «Кам*янка», однак ані він, ані громадська організація не має ніякого відношення до побудованих ангарів. Окрім того свідок наполягав у суді, що доступ до ангарів мали лише особи, які експлуатують літаки або ними володіють.

Суд також бере до уваги такі об`єктивні обставини, що літак є великогабаритним, коштовним засобом пересування, тобто особа, придбаваючи такий засіб пересування, повинна мати дійсне розуміння про наявне місце зберігання засобу коштовного пересування, як літак, у належних умовах, обслуговування такого засобу пересування, як літак, тобто підготувати усі необхідні умови для можливості його експлуатації, збереження та користування.

Тому, враховуючи вищевстановлене, суд вважає доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника щодо не самовільного зайняття ним земельної ділянки, та не самовільного будівництва ангару для зберігання літака на самовільно зайнятій земельній ділянці, оскільки він не займав самовільно земельну ділянкута не будував самостійно ангар, а його вже було побудовано іншими особами, а він лише безоплатно користувався, неспроможними, не може бути прийняти судом до уваги, оскільки вони спростовуються вищевказаними доказами по кримінальному провадженню, які є достовірними, допустимими і достатніми, які не суперечать одне одному, та узгоджуються між собою.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, що відповідно до ст. 12 КК України відносяться до нетяжких злочинів, а також особу обвинуваченого, який має на утриманні неповнолітню дитину - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання в ході судового розгляду, судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, дані про особу обвинуваченого, та вважає за необхідним призначити покарання у виді обмеження волі в межах санкції статей, інкримінованих кримінальних правопорушень, із застосуванням ст.75 КК України.

В той час, як слідує із матеріалів кримінального провадження, вчинені ОСОБА_1 кримінальні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 197-1, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України є злочинами невеликої тяжкості згідно зі ст. 12 КК України (у редакції станом на час скоєння злочинів), та відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину невеликої тяжкості, за яке передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі, до набрання вироком законної сили минуло три роки.

Згідно ч.5 ст. 74 КК України, особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених ст. 49 КК України, а тому суд вважає необхідним звільнити ОСОБА_1 від покарання.

Вирішуючи цивільний позов прокурора прокуратури Дніпропетровської області Казанцева О.А. про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 138 211,10 гривень на користь держави в особі Дніпровської міської ради, за рахунок завданої державі шкоди, суд приходить до наступних висновків.

Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що цивільний позов прокурора прокуратури Дніпропетровської області Казанцева О.А. про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 138 211,10 гривень на користь держави в особі Дніпровської міської ради, за рахунок завданої державі шкоди, є обґрунтованим, оскільки завдана шкода повністю підтверджується висновком судової економічної експертизи №04-19 від 25 квітня 2019 року та підлягає задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 197-1, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України та призначити йому покарання:

-за ч. 2 ст. 197-1 КК України у виді обмеження волі строком на три роки;

-за ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 197-1 КК України у виді обмеження волі строком на два роки.

На підставі ст. 70 ч.1 КК України ОСОБА_1 призначити покарання за сукупністю злочинів, обравши принцип поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначив покарання, у виді обмеження волі строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину, покладаючи на нього обов`язки, передбачені ст.76 КК України: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі ч.5 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_1 від покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Цивільний позов прокурора прокуратури Дніпропетровської області Казанцева О.А. про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 - 138 211,10 гривень на користь держави в особі Дніпровської міської ради, за рахунок завданої державі шкоди, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Дніпровської міської ради (49000, місто Дніпро, проспект Д.Яворницького, 75, код ЄРДПОУ 26510514), - 138 211,10 гривень, внаслідок завданої державі шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави кошти, за рахунок проведених експертиз у розмірі 2288 гривень, 6864 гривень.

Вирок суду може бути оскаржений до судової палати з кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту проголошення, а особою, відносно якої винесено обвинувальний вирок, у той же строк з дня вручення копії вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Головуюча: В.В. Ігнатенко