Рішення № 9553111, 01.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/215-40/3101.04.10 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління №3»

до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

про стягнення 430332, 48 грн.

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача: Мальований С.А. представник за довіреністю № 63 від 25.08.2009, Мельник А.П. представник за довіреністю № 1 від 14.05.2009

від відповідача: Плясун О.І. представник за довіреністю №4 від 01.01.2010р., Корнієнко Л.О. представник за довіреністю № 25 від 01.01.2010р.

брали учать у судових засіданнях

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 3»до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»про стягнення з відповідача на користь позивача 430332,48 грн. (327373,52 грн –основний борг, 20460,84 грн –3% річних, 82498,12 грн збитків від інфляції) заборгованості згідно угоди про розстрочення заборгованості № 2/3.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.09 (суддя Ващенко Т.М.) порушено провадження у справі № 30/215, розгляд справи призначено на 19.05.09.

Рішенням Господарського суду від 14.07.09 позов задоволено частково, вирішено стягнути з відповідача 327 373,52 грн. - основного боргу, 81 123,14 грн. - збитків від інфляції, 20 460,84 грн. - 3% річних, 4 303,32 грн. - витрати по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.08.09 рішення у справі № 30/215 від 14.07.09 залишено в силі.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.12.09 скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 14.07.09 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.08.09 у справі № 30/215 а матеріали справи направлено на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

За резолюцією керівництва матеріали справи № 30/215 передані на розгляд судді Пукшин Л.Г.

Ухвалою від 23.12.09 суддя Пукшин Л.Г. прийняла справу № 30/215 до свого провадження та присвоїла справі № 30/215- 40/31, розгляд справи призначила у судовому засіданні на 28.01.10.

Ухвалою суду від 28.01.10 розгляд справи відкладався на 16.02.10.

У судовому засіданні 16.02.10 за клопотанням представника позивача оголошувалась перерва до 23.02.10.

У судовому засіданні 23.03.10 суд оголосив перерву до 01.04.10 для виготовлення повного тексту рішення.

Судом розглянуті подані матеріали справи та заслухані пояснення представників сторін, в результаті чого Господарський суд міста Києва встановив.

За доводами позивача відповідно до умов договору підряду виконано роботи які прийнято та не оплачено відповідачем. Позивач стверджує про фактичне визнання заборгованості та погодження порядку погашення, із посиланням на угоду про розстрочення заборгованості № 2/3.

Позивач вважає наявною станом на момент складання угоди заборгованість у розмірі 540185, 8 грн, що відображено у п. 2 угоди. Кінцевий строк погашення заборгованості визначено 31 грудня 2007р.

Посилаючись на акт звірки взаєморозрахунків підписаний сторонами, позивач стверджує про наявність станом на 1 травня 2007р. боргу у сумі 327373, 52 грн.

В обґрунтування правомірності суджень та заявлених вимог –посилається, зокрема, на ст.ст. 610,611,623,625 ЦК України

Відповідач заперечує проти задоволення заявлених вимог у повному об’ємі. На думку відповідача, спірна угода № 2/3 укладена із перевищенням повноважень директором департаменту ДЕКГ.

Справа слухалась неодноразово.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення надані сторонами, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції є обов’язковими є обов’язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Спір виник за результатом укладення угоди № 2/3, умови якої визначали розмір та порядок погашення заборгованості відповідача за договором № 5/2 від 16.01.03 р. ( п.4.1. угоди).

Стосовно вказівок касаційної інстанції щодо з’ясування правомірності дій (наявності повноважень) при укладенні угоди № 2/3.

Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. (ст.. 638 ЦК України).

Угоду № 2/3 укладено між позивачем та Департаментом експлуатації каналізаційного господарства ВАТ «АК «Київводоканал»(надалі департамент). Від імені департаменту угоду підписано директором Кислим М.І.

Відповідно до п.п.3.1.,3.2. положення про Департамент експлуатації каналізаційного господарства ВАТ «АК «Київводоканал»(надалі Департамент), останній є структурним підрозділом без права юридичної особи та діє тільки від імені та за рахунок ВАТ «АК «Київводоканал»(відповідач.

Оскільки вказівка касаційної інстанції зобов’язує дослідити правові основи організації діяльності відокремленого структурного підрозділу відповідача, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до п.1.1. положення, департамент є відокремленим структурним підрозділом відповідача без права юридичної особи, створений згідно з наказом від 12 грудня 2001р. № 655 та в своїй діяльності керується чинним законодавством України, Статутом Товариства, рішенням вищого та виконавчого органів Товариства (відповідач), а також цим положенням.

Департамент має круглу печатку, може мати поточні рахунки в національній та іноземній валютах , інші рахунки в банках, штампи із своїм найменуванням, емблемою Товариства та фірмовий бланк; укладає від імені Товариства господарські договори в межах закріплених цим Положенням повноважень; має майно та майнові права, які обліковуються на балансі Департаменту; є платником податків, здає звітність –фінансову, податкову та статистичну –користувачам, передбаченим чинним законодавством; самостійно здійснює господарську діяльність відповідно до положення; розпоряджається обіговими коштами Товариства в межах кошторисів, що затверджуються Головою правління –генеральним директором Товариства (п.1.3. положення).

Департамент діє тільки від імені та за рахунок товариства на засадах господарського розрахунку (п.п.2.2.2.,3.2.,8.4.1. положення).

За наведеним будь-яка діяльність департаменту здійснюється від імені та за рахунок відповідача із дотриманням компетенції та в межах наданих повноважень.

Директор департаменту керує оперативною діяльністю департаменту, включаючи вирішення питань, пов’язаних з укладенням договорів (контрактів) з урахуванням, що недотримання п.7.2.7 розділу 7 тягне недійсність договору (п.8.3. положення).

Відповідно до п.7.2.7. положення, до виключної компетенції Голови правління –генерального директора Товариства відноситься затвердження всіх договорів, що перевищують суму, еквівалентну 2000 доларів США, укладених директором Департаменту.

Сума зобов’язань за угодою 2/3 перевищує встановлений положенням ліміт (обмеження) щодо укладення такого виду угод.

Директор департаменту на підставі довіреності, яка надається товариством діє від імені і за рахунок товариства, здійснює угоди та інші юридичні акти (п.8.4.1. положення).

Слід звернути увагу, що письмові пояснення відповідача щодо необґрунтованості та неправомірності вимог позивача містять посилання на ст.ст. 95, 244, 246 ЦК України в контексті встановленого положенням порядку вчинення дій керівником департаменту. При цьому відповідач акцентує увагу на відсутності довіреності (підписання договору без довіреності) та відповідну судову практику.

Зазначена угода є двостороннім правочином урозумінні ст.202 ЦК України.

Згідно ст. 241 ЦК України, Правочин вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Попередньо судом наведено основні організаційно-правові засади реалізації завдань покладених на департамент, що у поєднанні із встановленими фактами доводить порушення останніх стороною за угодою 2/3 (департамент). Департамент несе відповідальність по своїх зобов’язаннях всім своїм майном через Товариство (відповідач). Товариство відповідає по зобов’язаннях департаменту (п.3.4. положення).

З урахуванням суті правовідносин, що склалися між сторонами угоди та встановлених обставин суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона зобов’язана довести обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

У матеріалах справи наявні докази сплати заборгованості, а саме платіжні доручення за період січень 2006 –грудень 2006р.(призначення платежу –оплата боргу згідно угоди 2/3 ).

Наведені відповідачем контраргументи щодо вчинення правочину директором департаменту від власного імені, а не у інтересах відповідача, суд вважає необґрунтованими.

Як зазначено попередньо департамент діє тільки від імені та за рахунок товариства на засадах господарського розрахунку (п.п.2.2.2.,3.2.,8.4.1. положення). Тобто укладення угоди та її подальше виконання департаментом породжує правові наслідки для відповідача у розумінні даних положень.

Перевищення повноважень в контексті наявності чи відсутності доручення у директора відповідачем не доведено в розумінні приписів ст.ст.32, 33, 34,3 5 ГПК України. При цьому відповідач не заперечує виконання зазначеної угоди департаментом та припинення виконання по факту виявлення порушення шляхом заборони відповідача. Зазначені твердження не підтверджено жодними доказами (наказ, листування, розпорядження тощо).

Окрім цього, слід звернути увагу, що відповідно до п.8.1. положення, директор департаменту призначається і звільняється від посади Головою правління –генеральним директором товариства в порядку та на умовах визначених трудовим законодавством і Статутом Товариства.

В матеріалах справи наявні докази (листування) щодо поінформованості відповідача про наявність заборгованості та угоди укладені на розстрочення та повне погашення заборгованості.

Зважаючи на період виникнення зобов’язань за угодою 2/3 та часткове виконання угоди департаментом наявні у матеріалах справи докази, відповідач не скористався правом встановленим зокрема ст. 215 ЦК України.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог встановлених першою - третьою, п’ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (ст. 215 ЦК України).

З урахуванням наведеного слід звернути увагу на норму ст.204 ЦК України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його правомірність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, враховуючи наведене вище, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 327373,52 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідач припустився прострочення по сплаті у встановлені строки боргу, позивач керуючись ст. 625 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 20460,84 грн та збитків від зміни індексу інфляції у розмірі 82498,12 грн.

Так у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком здійсненим судом загальний розмір збитків від індексу інфляції за становить 81123,14 грн.

За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 81123,14 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню, та відповідно в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми збитків від зміни індексу інфляції в розмірі 1374,98 грн не підлягають задоволенню

Щодо нарахування 3% річних, то суд погоджується з розрахунком позивача, а тому вимоги позивача в частині стягнення 3% річних у розмірі 20460,84 грн є обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1А, код ЄДРПОУ 03327664) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь на користь Відкритого акціонерного товариства «Ремонтно-будівельне управління № 3»(02090, м. Київ, пров. Астраханський, 2/4, код ЄДРПОУ 05387618) основного боргу у розмірі 327373,52 грн (триста двадцять сім тисяч триста сімдесят три гривні п’ятдесят дві копійки), збитків від індексу інфляції у розмірі 81123,14 грн (вісімдесят одна тисяча сто двадцять три гривні чотирнадцять копійок), 3% річних у розмірі 20460,84 грн (двадцять тисяч чотириста шістдесят гривень вісімдесят чотири копійки), витрати по сплаті державного мита у розмірі 4289,57 грн (чотири тисячі двісті вісімдесят дев’ять гривень п’ятдесят сім копійок) та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн (сто вісімнадцять гривень нуль копійок).

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Пукшин Л.Г.