Рішення № 95530440, 15.03.2021, Маневицький районний суд Волинської області

Справа №: 164/18/20

п/с: 2/164/54/2021

Категорія: 310010000

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року Маневицький районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Невара О.В.,

при секретарі Шумік О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕЛЛФІН” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики на загальну суму 40164 гривень 44 копійки, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „ВЕЛЛФІН” звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики на загальну суму 40164 гривень 44 копійки. Свої вимоги обґрунтували тим, що 21 листопада 2016 року між позивачем - ТОВ „ВЕЛЛФІН” та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики № 96666 в електронній формі, за умовами якого остання отримала кредит шляхом перерахування коштів на її картковий рахунок на суму 1201 гривень на умовах строковості, зворотності та платності строком на 24 (двадцять чотири) дні зі сплатою визначених відсотків. В порушення умов договору відповідач свої зобов?язання не виконала, що призвело до виникнення станом на 20 грудня 2019 року заборгованості на загальну суму 40164 гривень 44 копійки, з них: основний борг - 944 гривень 29 копійок, заборгованість по відсоткам - 9805 гривень 04 копійки, заборгованість за простроченими відсотками - 29415 гривень 11 копійок. Посилаючись на зазначені обставини, ТОВ „ВЕЛЛФІН” просило стягнути в його користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики на загальну суму 40164 гривень 44 копійки та судові витрати по справі.

Представник позивача Яременко О.В. в судове засідання не з`явився, але подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі, проти ухвалення по справі заочного рішення у випадку неявки в судове засідання відповідача не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, будучи завчасно у встановленому законом порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, подала до суду відзив на заявлені ТОВ „ВЕЛЛФІН” позовні вимоги, згідно якого вказані позовні вимоги вона визнає частково, не заперечує відносно стягнення з неї на користь ТОВ „ВЕЛЛФІН” суми основного боргу без відсотків. Підтвердила, що 21 листопада 2016 року між нею та позивачем - ТОВ „ВЕЛЛФІН” було укладено договір позики № 96666 в електронній формі, за умовами якого вона отримала кошти на суму 1201 гривень на свій картковий рахунок, які зобов`язувалася повернути зі сплатою відсотків на строк надання позики (24 дні). Проведені позивачем нарахування відсотків на строк понад двадцять чотири дні, на думку відповідача, є безпідставними, так як суперечать умовам договору позики.

Проаналізувавши матеріали справи, суд ухвалив - проводити розгляд справи у відсутності сторін.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю „ВЕЛЛФІН” являється фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності відповідно до розпорядження Нацкомфінпослуг № 2606 від 27 жовтня 2015 року, зареєстроване в реєстрі фінансових установ за № 16103225.

Порядок отримання та надання позики регламентується Правилами надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю „ВЕЛЛФІН”, затверджених наказом директора ТОВ „ВЕЛЛФІН” № 2-1 від 27 жовтня 2015 року, які розміщені на офіційному веб-сайті позивача.

21 листопада 2016 року відповідач у встановленому п.п. 4.1, 4.2 Правил порядку оформила заявку для отримання позики шляхом заповнення всіх полів заявки.

Згідно з п. 4.8 Правил підтвердженням згоди заявника на отримання позики є направлена на розгляд товариством заявка про надання позики з одночасною перевіркою банківської платіжної картки.

Відповідно до п. 4.10 Правил відповідність зазначеної суми підтверджує належність рахунку для перерахування позики заявнику та підтверджує згоду заявника на отримання позики.

На підставі заповненої відповідачем заявки 21 листопада 2016 року між ТОВ „ВЕЛЛФІН” та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 96666, за умовами якого позикодавець надав позичальнику грошові кошти на суму 1201 гривень на умовах строковості, зворотності і платності, а позичальник зобов?язувалася повернути позику через 24 дні та сплатити передбачені договором проценти.

Відповідно до п.п. 6.10 - 6.12 Правил товариство надає позику в порядку одночасного перерахування суми, зазначеної в договорі позики на рахунок банківської платіжної картки, зазначеної у заявці. Перерахування грошових коштів здійснюється в строк не пізніше одного робочого дня з дати підписання договору позики сторонами. Датою укладення договору позики між товариством і позичальником є дата перерахування суми позики на відповідний банківський рахунок.

На виконання умов укладеного між сторонами договору позики позивачем в порядку, встановленому п. 1.4 договору позики, через оператора послуг платіжної інфраструктури „Wayforpay” на картковий рахунок відповідача було перераховано зазначену в договорі суму позики, що підтверджується повідомленням ТОВ ФК „ВЕЙ ФОР ПЕЙ”, яке надає ТОВ „ВЕЛЛФІН” технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів згідно з договором про організацію переказу грошових коштів № ВП-180516-3, укладеним 18 травня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ВЕЛЛФІН” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ВЕЙ ФОР ПЕЙ”.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у вла сність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов?язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Таким чином, реєстрація відповідача на сайті позивача, подання відповідачем заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів та підтвердження позивачем заявки на отримання позики у передбачений Правилами спосіб свідчать про те, що відповідач була ознайомлена з усіма істотними умовами отримання позики.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України „Про електронну комерцію”.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України „Про електронну комерцію” електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов?язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України „Про електронну комерцію”; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 Закону України „Про електронну комерцію”; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз?яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз?яснення логічно пов?язані з нею.

Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України „Про електронну комерцію”, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 Закону України „Про електронну комерцію”, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов?язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов?язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред?явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред?явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Згідно з п. 1.5 договору позики нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 0.95% від суми позики, але не менше ніж 50 гривень за перший день користування позикою; 0.95% від суми позики щоденно, починаючи з другого дня в межах строку, зазначеного в п. 1.2 цього Договору; 3.8% від суми позики, що не була повернута своєчасно, за кожен день користування позикою понад строк зазначений в п. 1.2 цього Договору.

Відповідно до графіка розрахунків, який є невід?ємною частиною договору позики № 96666 від 21 листопада 2016 року, датою погашення заборгованості є 15 грудня 2016 року у розмірі 1201 гривень - сума позики, 312 гривень 42 копійки - проценти за користування коштами за період з 21 листопада 2016 року по 15 грудня 2016 року, а всього кошти на суму 1513 гривень 42 копійки (1201+50+(11.4095х23)=1513.42.

Згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 20 грудня 2019 року заборгованість ОСОБА_1 за договором позики становить 40164 гривень 44 копійки, з них: основний борг - 944 гривень 29 копійок, заборгованість по відсоткам - 9805 гривень 04 копійки, заборгованість за простроченими відсотками - 29415 гривень 11 копійок.

Правила надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю „ВЕЛЛФІН” перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування.

Відповідно до п. 7.2 договору позики відповідач підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, зобов?язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщено на сайті позичальника.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов?язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за договором припиняється після спливу визначеного договором строку надання позики.

Після спливу визначеного договором строку повернення позики, права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання.

Враховуючи вищевикладене, вимоги ТОВ „ВЕЛЛФІН” про стягнення процентів, нарахованих після 15 грудня 2016 року (термін сплати позики), не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому в цій частині задоволенню не підлягають.

Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином.

Беручи до уваги, що відповідач свої зобов?язання за договором позики належним чином не виконала, наявні визначені законом підстави для часткового задоволення позовних вимог на загальну суму 1256 гривень 71 копійка, з них: 944 гривень 29 копійок - заборгованість за основною сумою позики, 312 гривень 42 копійок - проценти за користування коштами за період з 21 листопада 2016 року по 15 грудня 2016 року.

Позовні вимоги ТОВ „ВЕЛЛФІН” про стягнення процентів, нарахованих після 15 грудня 2016 року, задоволенню не підлягають, оскільки після спливу визначеного договором строку повернення позики, права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов?язання.

Вимоги про стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України, позивачем не заявлялися, а суд позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог, зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства.

Згідно ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши та оцінивши зібрані і досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки ТОВ „ВЕЛЛФІН” взяті на себе зобов`язання по укладеному договору № 96666 від 21 листопада 2016 року виконало у повному обсязі, а відповідачем ОСОБА_1 порушено умови вказаного договору, отримані у позику кошти з відсотками, визначеними умовами укладеного договору, нею своєчасно не повернуті, слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ „ВЕЛЛФІН” кошти на загальну суму 1256 гривень 71 копійка, з них: 944 гривень 29 копійок - заборгованість за основною сумою позики, 312 гривень 42 копійок - проценти за користування коштами за період з 21 листопада 2016 року по 15 грудня 2016 року.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь ТОВ „ВЕЛЛФІН” судові витрати на загальну суму 60 гривень 11 копійок (1256.71х1921/40164.44=60.11), пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2-5, 10-13, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 280-284, 289, 354-355 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 625, 1048-1050 ЦК України, Законом України „Про електронну комерцію”, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕЛЛФІН” задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕЛЛФІН” (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398, р/р № ІВАN- НОМЕР_2 у ПАТ „Альфа-Банк”, МФО 300346) заборгованість за договором позики № 96666 від 21 листопада 2016 року на загальну суму 1256 (одна тисяча двісті п?ятдесят шість) гривень 71 копійка.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВЕЛЛФІН” (03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48, код ЄДРПОУ 39952398, р/р № ІВАN- НОМЕР_2 у ПАТ „Альфа-Банк”, МФО 300346) 60 (шістдесят) гривень 11 копійок судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя районного суду О.В. Невар