Рішення № 95529898, 22.02.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/16143/19

Провадження № 2/932/730/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючої судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі Левчинській А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання та додаткових витрат, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 29.10.2019 року звернулася до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із вказаним позовом до відповідача. В обгрунтування позовних вимог посилалася на те, що відповідач є батьком її повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає з нею. Відповідач сплачував аліменти на сина на підставі рішення суду до його повноліття. Син досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , не працює, оскільки з 01.09.2019 року навчається на денному відділенні Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» на контрактній основі, що підтверджується довідкою № 17/28-1353 від 24.10.2019 року та договором № 4856/ІЕЕ-19 від 15.08.2019 року з вартістю навчання 12400 грн. щорічно, в зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги батька, оскільки вона самостійно не в змозі утримувати сина. У відповідача існує можливість надавати матеріальну допомогу, адже він має постійну роботу та стабільне джерело доходів, тому вона вважає, що аліменти повинні виплачуватися з доходу у розмірі ј частини та додатково 50% від вартості навчання на місяць – 517 грн. (12400 грн. : 12 міс. х 50%). Посилаючись на зазначене, позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та 517,00 грн. щомісячно від дня пред`явлення позову на час навчання до досягнення сином 23-річного віку за умови, що він буде продовжувати навчання.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2019 року суддя Женеску Е.В. була визначена для розгляду даної справи.

Ухвалою судді від 29.10.2019 року у справі було відкрито провадження, та визначено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

В зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_4 , на підставі розпорядження керівника апарату суду та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.01.2020 року суддя ОСОБА_5 був визначений для розгляду даної справи.

В зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_5 , на підставі розпорядження керівника апарату суду та Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020 року суддя Кудрявцева Т.О. була визначена для розгляду даної справи.

Ухвалою від 29.12.2020 року справа була прийнята суддею до провадження та визначено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10.02.2021 року судове засідання було відкладено за заявою відповідача та перепризначено на 22.02.2021 року.

В судове засідання сторони не з`явилися, належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

В наданій суду 22.02.2021 року письмовій заяві позивач просила розглянути справу у її відсутність, до заяви долучила довідку про свою заробітну плату.

В наданій суду 22.02.2021 року письмовій заяві відповідач просив розглянути справу у його відсутність, до заяви долучив довідку про свою заробітну плату, копію свідоцтва про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Зважаючи на викладене, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін та на підставі наданих ними доказів.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов до наступного висновку.

Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів передбачено ст. 55 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст. 4 ЦПК України.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1, 2, 3 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька (або) у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Відповідно до ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Статтею 198 СК України передбачено обов`язок батьків утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Статтею 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.

Статтею 201 СК України передбачено, що до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Як роз`яснено в п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 N 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

Відповідно до статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, батько або (і) інші особи, що виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здатностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно із ст. 76, 77, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до положень ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як встановлено в судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , матір`ю якого є ОСОБА_1 і батьком є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.11.2001 року, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Красногвардійського районного управління юстиції м. Дніпропетровська.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований та проживає з позивачкою. Відповідач сплачував аліменти на його утримання сина до його повноліття на підставі рішення суду.

Син сторін - ОСОБА_3 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_2 , він не працює, оскільки з 01.09.2019 року навчається на денному відділенні Національного технічного університету «Дніпровська політехніка» на контрактній основі, що підтверджується довідкою № 17/28-1353 від 24.10.2019 року та договором № 4856/ІЕЕ-19 від 15.08.2019 року з вартістю навчання 12400 грн. щорічно, з терміном навчання до 30.06.2023 року. В зв`язку з зазначеним за твердженням позивача син потребує матеріальної допомоги батька, оскільки позивач самостійно не в змозі його утримувати. Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Таким чином, оскільки повнолітня дитина сторін, яка продовжує навчання, проживає разом з матір`ю, а відповідач є її батьком, на нього законом покладено однаковий з позивачем обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своєї дитини, добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов`язку не досягнуто, суд погоджується з доводами позивача про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дитини до досягнення нею двадцяти трьох років за умови її навчання. При цьому спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина і розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, яка проживає разом із матір`ю.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює у ТОВ «Українські телеметричні системи» на посаді бухгалтера з 26.02.2020 року і її середньомісячна заробітна плата становить 5342 грн. 33 коп., що підтверджується довідкою за вих. №22/02 від 22.02.2021 року.

Відповідач ОСОБА_2 працевлаштований у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Житлова сервісна компанія «ЦЕНТР», код ЄДРПОУ 40461477, і розмір нарахованої йому щомісячної заробітної плати становить: листопад 2020 року – 5000,00 грн., грудень 2020 року – 5000,00 грн., січень 2021 року – 6000,00 грн.

Крім сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач є батьком дітей – ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджено свідоцтвами про народження серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 відповідно.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" загальний показник прожиткового мінімум на одну особу з 01.01.2021 році встановлено в розрахунку на місяць у розмірі 2189 грн. З матеріалів справи вбачається, що сину сторін ОСОБА_3 на час розгляду справи виповнилося 19 років. Із даним позовом про стягнення аліментів на його утримання на період навчання позивач звернулася до суду 29.10.2019 року.

Суд вважає, що з урахуванням доказів, які є у справі, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, підлягають задоволенню, а саме – з відповідача підлягають стягненню на користь позивачки аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі ј частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, від дня пред`явлення позову на час навчання до досягнення сином 23-річного віку за умови, що він буде продовжувати навчання.

Щодо іншої частини позовних з вимог позивача, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 185 Сімейного Кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Відповідно до ч.2 ст. 185 Сімейного Кодексу України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Згідно до ч.3 - додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Позивач у позові просить стягувати з відповідача щомісячно додаткові витрати на дитину, яка продовжує навчання у розмірі 50% від вартості навчання на місяць – 517 грн., на час навчання до досягнення сином 23-річного віку за умови, що він буде продовжувати навчання.

Відповідно до п. 5.2. договору № 4856/ІЕЕ-19 від 15.08.2019 року про навчання ОСОБА_3 , вартість освітньої послуги за один навчальний рік складає 12 400,00 грн., загальна вартість освітньої послуги за весь строк навчання становить 49600,00 грн.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів того, що відповідач, одночасно з обов`язком сплачувати аліменти на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, в розмірі ј частини з усіх видів заробітку щомісячно, має змогу щомісячно сплачувати додаткові витрати на дитину в розмірі 517,00 грн. в рахунок оплати вартості освітньої послуги за вказаним договором, враховуючи надані ним письмові докази його матеріального стану, дані позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, положень Закону України «Про судовий збір» з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави в сумі 908 грн. 00 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 76-82, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання та додаткових витрат, - задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на утримання сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, до досягнення ним 23 років, за умовою навчання, починаючи стягнення від дня подачі позову - з 29.10.2019 року.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 , судовий збір на користь держави в сумі 908 грн. 00 коп.

В задоволенні решти частини позовних вимог позивачу відмовити.

Допустити по справі негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Кудрявцева