Ухвала суду № 95529729, 12.03.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/2100/21

Провадження № 2/369/3056/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., розглянувши заяву представника ТОВ «ПОДОЛЖИЛБУД» - адвоката Коваленко Я.О. про забезпечення позову у справі за позовом ТОВ «ПОДОЛЖИЛБУД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просить суд:

- накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ОСОБА_1 , що відкриті і обслуговуються в банках України, в тому числі, але не виключно, на розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» в межах 218 437,05 грн.;

- накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 в межах 218 437,05 грн. та заборонити ОСОБА_1 відчуження рухомого і нерухомого майна на користь третіх осіб у будь-який спосіб.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що він звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 у якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 218 437,05 грн. заборгованості за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Наявність заборгованості та неправомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах є очевидною і в повному обсязі підтверджена наданими позивачем доказами. З огляду на триваюче невиконання відповідачем взятого на себе за договором зобов`язання, наявні всі правові підстави вважати, що відповідач ухилятиметься і від виконання рішення суду про стягнення грошових коштів на користь позивача та створюватиме перешкоди для його виконання.

Оскільки сума, яка підлягає стягненню, є істотною, заявник вважає, що накладення арешту на все належне відповідачу майно в межах ціни позову є сумісним із заявленим позовними вимогами.

Розглянувши вказану заяву про забезпечення позову та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1ст. 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2ст. 150 ЦПК України).

Положенням ч. 3 ст. 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

З контекстного аналізу наведених норм слідує, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 4постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно може зникнути, зменшитись, погіршитись або може бути відчуженим.

Як встановлено судом, предметом позову у даній цивільній справі є стягнення боргу за договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідач не виконує свого обов`язку відповідно договору.

Однак, наведені заявником у заяві про забезпечення позову обставини, на думку суду, не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів. Наразі заявником не надано жодних доказів на підтвердження свого припущення щодо можливості вчинення відповідачем дій, що істотно ускладнять або унеможливлять виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення заявленого позову.

Наявність самого по собі позову про стягнення заборгованості не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом арешту.

Також позивачем та його представником не наведено посилань та доказів, не конкретизовано, на яке саме майно має бути накладений арешт, де воно розташоване, вартість вказаного майна, які саме грошові кошти та де вони знаходяться, що унеможливлює встановити співмірність такого заходу забезпечення позову ціні позову.

Оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, виходячи з того, що подана заявником заява не містить обґрунтованих посилань, а матеріали справи відповідних доказів, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у даній справі, та невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких вона звернулася до суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, будь-яких об`єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до розгляду справи по суті існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, судом не встановлено.

Обставини, що слугують підставами для забезпечення позову, обрання виду та меж такого забезпечення є предметом доказування.

Згідно зі ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Натомість обов`язок доведення наявності обставин щодо можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі невжиття відповідних заходів забезпечення позову покладено ЦПК України на заявника. Заявником наявність цих обставин суду не доведено.

З огляду на викладене, суд приходить до переконання, що наведені заявником обставини не є достатньою підставою вважати імовірним утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття судом запропонованих заявником заходів, а тому, з урахуванням того, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, у задоволенні поданої заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 149-153, 154, 157 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника ТОВ «ПОДОЛЖИЛБУД» - адвоката Коваленко Я.О. про забезпечення позову у справі за позовом ТОВ «ПОДОЛЖИЛБУД» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня винесення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.М. Ковальчук