Рішення № 95529684, 15.03.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.03.2021 Справа №607/16044/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О. М.

за участю секретаря с/з Хримко У. А.

учасників справи

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши в відкритому судовому засіданні, в залі суду цивільну справу за позовом Західноукраїнського національного університету до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті за користування житловим приміщенням, –

В С Т А Н О В И В :

Позивач Західноукраїнський національний університет звернулося в суд із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті за користування житловим приміщенням.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 будучи працівником університету був поселений у 2004 році у гуртожиток №2, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який перебуває на балансі університету та має статус студентського. З 16.09.2019 по теперішній час проживає в студентському гуртожитку №2 в окремому жилому приміщенні – блоці №39 (кімнати А і Б), загальною площею 34,8 кв. м., з них житлова площа 29.5 кв. м. Фактично відповідач та члени його сім`ї займають п`ять ліжко-місць. Плата за проживання студентів та працівників у студентських гуртожитках проводиться із розрахунку за одне ліжко-місце. Відповідач з 01.11.2019 – 01.09.2020 не здійснював оплату за користування гуртожитком, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 40 596,00 грн.

У зв`язку з не досягненням згоди щодо досудового врегулювання спору, з підстав викладених у позові, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача в користь позивача, заборгованість по сплаті за користування житловим приміщенням за період з 01.11.2019 – 01.09.2020 в сумі 40 596,00 грн., а також сплачені судові витрати.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує повністю, посилаючись на мотиви викладених у позовній заяві та просить позов задовольнити.

Відповідач не подав до суду відзив на позовну заяву.

У судове засідання відповідач не з`явився, однак подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

При розгляді справи судом учасниками справи подано заяви та клопотання та судом було вчинено інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі.

Заслухавши учасників справи, дослідивши об`єктивно та оцінивши зібранні у справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Відповідно до довідки №88 від 10.09.2020, виданої Тернопільським національним економічним університетом, ОСОБА_2 працював у Тернопільській академії народного господарства (правонаступник - Західноукраїнський національний університет) та у 2004 році був поселений разом із сім`єю у гуртожиток АДРЕСА_2 . З 16.09.2019 відповідач проживає разом із дочкою ОСОБА_3 в окремому жилому приміщенні – блоці АДРЕСА_3 , загальною площею 34,8 кв. м., з них житлова площа 29.5 кв. м. і займають п`ять ліжко -місць.

Згідно інформаційної довідки №52344833 від 30.01.2016, будівля студентського гуртожитку АДРЕСА_2 зареєстровано право оперативного управління, Тернопільського національного економічного університету.

Відповідно до ст. ст. 128, 129 Житлового Кодексу Української РСР, жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток. На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Відповідно до п. 14 Примірного Положення про гуртожитки, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 3 червня 1986 року №208 (чинного на час вселення ОСОБА_1 ) вселення в гуртожиток робітників, службовців, студентів, учнів та інших громадян провадиться в установленому порядку завідуючим (директором) гуртожитком або працівником, який його заступає, на підставі виданого адміністрацією підприємства, установи, організації ордера.

За положеннями п.18 Примірного положення громадяни, які проживають у гуртожитку, зобов`язані своєчасно вносити плату за користування жилою площею і за комунальні послуги відповідно до п. 38 цього положення.

Відповідно до п. 38 Примірного положення витрати на комунальні послуги входять до ставки плати за користування жилою площею і окремо плата за них не стягується.

Громадяни, які проживають у приміщеннях, що перебувають у їх відособленому користуванні, вносять плату за користування жилою площею і за комунальні послуги по ставках квартирної плати (тарифах), установлених для будинків державного та громадського житлового фонду.

Відповідно до постанови КМУ від 25 грудня 1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров`я України, інші міністерства і центральні органи виконавчої влади, до сфери яких належать навчально-виховні заклади, за погодженням з Міністерством фінансів України установлюють граничний розмір плати за проживання в студентських гуртожитках. Відповідальність за надання цих послуг, їх якість, а також обґрунтованість розмірів плати за них покладається на керівників цих закладів.

За визначенням, наданим ст. 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Примірний перелік житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується відповідно до умов договору в порядку визначеному Кабінетом Міністрів.

За правилами частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (зараз і надалі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статті 14 Закону «Про житлово-комунальні послуги»залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Постановою КМУ № 796 від 27.08.2010 року затверджено Перелік платних послуг, які можуть надаватись навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, зокрема у сфері житлово-комунальних послуг: надання спеціально облаштованих будинків і приміщень, що перебувають на балансі навчальних закладів, для тимчасового проживання; надання під час канікул вільних спеціально облаштованих приміщень гуртожитків для тимчасового проживання; надання спеціально облаштованих приміщень гуртожитків навчальних закладів для проживання: осіб, які навчаються або працюють у відповідному навчальному закладі; абітурієнтів відповідного навчального закладу під час вступних іспитів; осіб, які направлені у відрядження до таких навчальних закладів; надання громадянам, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, комунальних послуг, послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень; заміна сантехнічних виробів, газового, електротехнічного та іншого обладнання: у разі пошкодження або знищення з вини користувачів; на вимогу громадян, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, у встановленні: поліпшеного обладнання; нового обладнання до закінчення строку експлуатації встановленого обладнання, визначеного технічними нормативами; надання комунальних послуг користувачам приміщень та будівель, що не перебувають на балансі навчальних закладів; надання на вимогу осіб, які проживають у спеціально облаштованих будинках і приміщеннях, що перебувають на балансі навчальних закладів, додаткових послуг, крім тих, що визначені підпунктом 5 цього пункту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 869 Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги від 01.06.2011 року затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій". Цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб`єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги (далі - виконавці), суб`єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями (далі - субпідрядники), органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Вказаним Порядком визначено, що тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку. З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками, орендарями нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг). Послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід`ємною частиною договору про надання послуг.

Плату за проживання в гуртожитках, позивач визначено в порядку спеціальних норм права Постанови КМУ від 27.08.2010 року №796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форм власності» та наказу Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України, Міністерства фінансів та Міністерства охорони здоров`я України 28.03.2011 N 284/423/173 «Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної форм власності», змістом яких законодавчо не передбачено обов`язку ТНЕУ здійснювати погодження плати за проживання у студентському гуртожитку з виконавчими органами сільських, селищних, міських рад.

Калькуляцією витрат за проживання у гуртожитку працівників у розрахунку за одне ліжко-місце, затвердженою наказом ректора ТНЕУ від 12.02.2019, та 28.02.2020, передбачено, що у вартість одного ліжко-місця в гуртожитку в місяць та за рік враховано: витрати на заробітну плату, нарахування на заробітну плату, використання товарів і послуг, використання комунальних послуг, капітальні видатки.

Указаною калькуляцією встановлені витрати з розрахунку на одне ліжко-місце з 12 лютого 2019 року становить 520,00 грн, з 28 лютого 2020 року становить 520,00 грн.

Згідно бухгалтерської довідки виданої Тернопільським національним економічним університетом №126-11/1256 від 08.09.2020, станом на 01 вересня 2020 року заборгованість ОСОБА_2 за користування кімнатами в блоці АДРЕСА_4 , складає 40 596,00 гривень.

Дана заборгованість відповідачем не спростована.

Позивачем направлено відповідачу попередження від 05.04.2019, від 03.10.2019, від 03.06.2020, про наявність у неї заборгованості по оплаті за проживання у студентському гуртожитку АДРЕСА_5 з повідомленням про сплату заборгованості.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що зважаючи на відносини, що склалися між позивачем та відповідачем щодо користування приміщенням в гуртожитку № 2 після припинення трудових обов`язків та понесенням витрат на його утримання, статус відповідача фактично відповідає статусу наймача жилого приміщення в будинках громадського та житлового фонду. Відсутність письмової форми договору між сторонами справи не звільняє відповідача від належного виконання своїх зобов`язань, так як послуги їй надавались, претензій із її сторони щодо неналежного надання послуг не було.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає достатньо обґрунтованими аргументи позивача та приходить до переконання, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають до задоволення, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті за користування житловим приміщенням в розмірі 40 596,00 грн.

Щодо стягнення судових витрати, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та

витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., згідно платіжного доручення № 1600 від 20 травня 2020 року.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 273, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Задовольнити позов Західноукраїнського національного університету до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по сплаті за користування житловим приміщенням.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Західноукраїнського національного університету заборгованість по сплаті за користування житловим приміщенням в розмірі 40 596,00 грн (сорок тисяч п`ятсот дев`яносто шість гривні 00 копійок) та сплачений судовий збір в розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач: Західноукраїнський національний університет, місцезнаходження: м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, код ЄДРПОУ 33680120.

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 15 березня 2021 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко