Рішення № 9552906, 31.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/8731.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Систем» До відповідачаКиївської міської галереї мистецтва «Лавра»

Простягнення 3443,91 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивачаОсіпчук Р.О. (за дов.)

Від відповідачаАрхипенко І.М. (за дов.) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «СВС-Систем»до Київської міської галереї мистецтв «Лавра»про стягнення заборгованості в сумі 3443,91 грн. за договором про надання охоронних послуг № 36 від 03.09.2008 р., з яких: 2304,00 грн. - сума основного боргу, 398,59 грн. - інфляційні збитки, 86,73 грн. –три проценти річних та 654,59 грн. пені.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за надані послуги.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2010 р. було порушено провадження у справі № 17/87 та призначено розгляд останньої на 17.03.2010 р..

Відповідач у судовому засіданні надав клопотання про відкладення розгляду справи з метою подання письмового обґрунтованого пояснення по суті позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2010 р. розгляд справи відкладався на 31.03.2010 р., у зв’язку з ненаданням відповідачем витребуваних судом доказів.

          Відповідач позовні вимоги відхилив з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову. Зокрема, відповідач зазначив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій не можуть бути задоволені судом, у зв’язку з пропущенням позивачем строку позовної давності. Крім того, відповідач зазначив, що акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) не може бути визнаний як первинний документ, оскільки на ньому відсутня дата його складання, відсутнє посилання на договір, а отже, він не є підтвердженням факту здійснення господарської операції та не підтверджує факт надання позивачем послуг за договором про надання охоронних послуг № 36.

У судовому засіданні 31.03.2010 р., за згодою сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

          03.09.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю «СВС-Систем»(виконавцем) та Київською міською галереєю мистецтв «Лавра»(замовником) було укладено договір про надання охоронних послуг № 36 (далі - Договір).

          Відповідно до умов Договору (пункт 1.1 Договору) замовник доручає, а виконавець зобов’язується надати за плату послуги з охорони об’єкта (об’єктів) замовника шляхом здійснення відповідної системи спеціальних заходів.

          Згідно з пунктом 2.1 Договору сума останнього складає 2304,00 грн. без ПДВ.

          Оплата за послуги, надані виконавцем, здійснюється на підставі акту здачі-приймання наданих послуг не пізніше п’яти банківських днів з моменту підписання акту (п. 2.2 Договору).

          Відповідно до пункту 2.3 Договору акт здачі-приймання наданих послуг підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору.

Відповідно до умов вказаного Договору позивач надав послуги з охорони об’єктів з 03-12 вересня, що підтверджується актом здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) за Договором від 03.09.2008 р. № ОУ-000096, підписаним представниками сторін з прикладенням круглих печаток останніх. Загальна вартість робіт (наданих послуг) за вказаним актом становить 2304,00 грн.

Відповідно до умов вказаного Договору, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги не пізніше п’яти банківських днів з моменту підписання акту.

Як вбачається зі згаданого вище акту здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг), підписаного сторонами у вересні 2008 року, він не містить конкретної дати підписання.

Враховуючи те, що умовами Договору визначено, що акт здачі-приймання наданих послуг підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, суд вважає датою його підписання останній день вересня місяця 2008 р., тобто 30.09.2008 р..

Відповідач належним чином умови договору не виконав. Вартість наданих послуг не оплатив.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Отже, вимога про сплату боргу в сумі 2304,00 грн. є обґрунтованою.

Враховуючи умови Договору, відповідач вважається таким, що прострочив з 08.10.2008 р..

Крім того, статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач припустився прострочення платежу, він на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення (жовтень 2008 р. –листопад 2009 р. включно), що за перевіреним судом розрахунком становить 2702, 59 грн., а також три проценти річних, розмір яких становить за уточненим розрахунком суду становить 83,32 грн. за період з 08.10.2008 р. по 14.06.2009 р..

Нараховані позивачем три проценти річних від простроченої суми в інший частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 654,59 грн., нараховані позивачем за період з 20.09.2008 р. по 21.12.2009 р., не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно до п. 5.2 Договору встановлено, що у разі порушення строку оплати вартості наданих виконавцем послуг замовник за кожен день прострочення зобов’язаний виплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період, за яки нараховується пеня від суми заборгованості.

Відповідно до ст. 232 Господарського кодексу України (далі –ГК України) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення пені, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності, який, на його думку, пропущений позивачем.

Згідно зі ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) позовна давність застосовується в один рік. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ст. 261 ЦК України).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК України).

Судом встановлено, що відповідач вважається таким, що прострочив, починаючи з жовтня 2008р., а тому відповідно до приписів ст. 232 ГК України нарахування пені підлягає припиненню з квітня 2008 р.. З урахуванням вимог ст.ст. 258, 261 ЦК України позовна давність за вимогою про стягнення з відповідача пені сплила в жовтні 2009р.

Беручи до уваги, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з відповідача пені лише в лютому 2010 р., тому суд вважає обґрунтованими твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності за цією позовною вимогою, що на підставі ст.267 ЦК України є підставою для відмови в позові в цій частині.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач доказів належного виконання умов Договору суду не подав.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу, інфляційних та трьох процентів річних, за розрахунком суду.

Посилання відповідача на те, що акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) не може бути визнаний як первинний документ, оскільки на ньому відсутня дата його складання, відсутнє посилання на договір, а отже, він не є підтвердженням факту здійснення господарської операції та не підтверджує факт надання позивачем послуг за договором про надання охоронних послуг, № 36 судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частина 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначає перелік основних реквізитів первинних бухгалтерських документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Такими реквізитами, згідно з частиною 2 ст. 9 Закону, є: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Акт здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) не є первинним документом в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а є лише документом, який підтверджує надання послуг за Договором. Крім того, як було зазначено вище, акт містить посилання на місяць року, в якому його підписано, на договір, на виконання якого надавались послуги, а також підписи осіб та відтиски печаток сторін.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України решта наведених сторонами доказів, не беруться судом до уваги як такі, що не мають значення для справи, та не впливають на розгляд справи по суті.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема, з відповідача підлягає стягненню 27,86 грн. державного мита та 190,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Київської міської галереї мистецтв «Лавра»(01001, вул. Івана Мазепи, 17, рахунок 35411001249 в ГУДКУ м. Києва, МФО 820019, код 23731321) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СВС-Систем»(04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, 9, к. 69; 01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 44, рахунок 26004000478601 в ВАТ «Аграрний комерційний банк», МФО 322302, код 35134627) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 2702 (дві тисячі сімсот дві) грн. 59 коп., три проценти річних в сумі 83 (вісімдесят три) грн. 32 коп., 27 (двадцять сім) грн. 86 коп. витрат по оплаті державного мита та 190 (сто дев’яносто) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя                                                                                О.Г. Удалова

          Рішення підписано 22.04.2010 р.