Рішення № 95528862, 15.03.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8445/20

Провадження № 2/369/1324/21

РІШЕННЯ

Іменем України

15.03.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

за участю секретаря Мазурик Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ:

10.07.2020 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору № 503812-А укладеного між ним та відповідачем 06.03.2019. Свої позовні вимоги мотивував тим, що оспорюваний кредитний договір містить пункти, які порушують його права, а саме, що відповідач перед укладенням договору не ознайомив його з умовами кредитування та ризиками укладення такого договору, не повідомив споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в частині другій ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», не повідомив інформацію, вказану у частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», вважає, що існують підстави для визнання договору недійсним, адже згідно з частиною другою п. 2 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів» підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілій або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Позивач вважає, що не мав можливості детально ознайомитися з Умовами та Правилами кредитування перед укладанням Кредитного договору, йому повинен був бути наданий час і можливість детально ознайомитися з умовами даного договору та законодавством, що його регулює. Як виявилося пізніше у Кредитному договорі міститься безліч умов які регулюється законодавством, з яким він ніколи в житті не зустрічався та який укладений на невигідних для нього умовах. Здійснюючи оформлення кредиту через інтернет, за кілька хвилинний проміжок часу, він не мав можливості об`єктивно оцінити та осмислити умови кредитування, виявити їх недоліки та оцінити всі ризики та збитки, які отримає в результаті укладання даної угоди, через неналежну інформованість з боку відповідача та необізнаність, не міг у повному обсязі оцінити умови договору кредиту на предмет їх вигідності так як не було належним чином детально роз`яснено працівниками відповідача їх умови; вважає, що оскільки застосування позичальником логіну і паролю відбувається щоразу при входженні до особистого кабінету, їх не може бути визнано одноразовим ідентифікатором, так як нівелюється ознака одноразовості, тобто дійсності для використання один раз, а також суперечить нормам ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», у зв`язку з цим вважає, що кредитний договір не був підписаний ним в порядку ст.12 Закону, тому прийняття пропозиції відповідача укласти договір здійснено з порушенням абзаців 2 і 3 частини шостої ст.11 Закону. У зв`язку з недотриманням порядку укладення електронного договору, вважає, що такий договір не може прирівнюватись до письмового договору, тому відповідач надав йому послугу позики не на підставі договору, чим порушено частину першу ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Недотримання імперативних вимог частини другої ст.12 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ст.11 «Про захист прав споживачів» є підставою згідно зі ст. 215 ЦК України для визнання кредитного договору недійсним, у зв`язку з недотримання відповідачем норм законодавства щодо істотних умов договору, необхідних для його укладення.

Позивач вважає, що п.8.3 кредитного договору, щодо пені 1,65% від суми загального розміру наданого кредиту за кожний день прострочення є несправедливою умовою, що порушує п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Також позивач вважає, що відповідач не повідомив його про умови та строки обробки персональних даних, тому п. 13.10 суперечить абзацам 5, 11 п.2 ст.8 ЗУ «Про захист персональних даних». Водночас відсутність у кредитному договорі права відізвати свою згоду на обробку персональних даних вважає порушенням закону та підставою для визнання п.13.10 кредитного договору щодо обробки персональних даних - недійсним. Просив розглянути позов без його участі.

Відповідач надав відзив, у якому заперечив проти позову в повному обсязі. Пояснив суду, що ним дотримано всі вимоги діючого на той час законодавства, на яке посилається позивач. Просив у позові відмовити.

Судом встановлено, що предметом спору є договірні відносини, які виникли у зв`язку з укладенням сторонами договору позики в електронній формі, тому суд під час вирішення справи керується Цивільним кодексом України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування».

Для вирішення спору суд застосовує норми права, які діяли на момент виникнення відповідних відносин.

Ухвалою судді від 13.07.2020 було відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі.

Ухвалою суду від 27.07.2021 було закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

В судове засідання позивач 27.01.2021 не з`явився. Направив заяву від 22 січня 2021 про розгляд справи у його відсутності, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задоволити.

Відповідач в судове засідання 27.01.2021 не з`явився. До суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому представник просив відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши подані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив, що 06.03.2019 між ТОВ «СС Лоун» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №503812-А (надалі - кредитний договір). Кредитний договір укладений на підставі Примірного договору надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, що затверджений 18.01.2019 наказом директора ТОВ «ССЛоун» №1801-1 та Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, Товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», затверджені 18.01.2019 наказом директора ТОВ «СС Лоун» №1801-1 (надалі - Правила).

Укладаючи кредитний договір, позивач діяв як фізична особа.

Відповідач є фінансовою установою, що підтверджено свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи виданим товариству з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» 14.04.2016 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 13.07.2017 № 1127, постановлено видати товариству з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» (місцезнаходження: 01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7 літера А, код за ЄДРПОУ 40071779) ліцензію на провадження діяльності з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Отже, відповідач уповноважений надавати кошти у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Відповідно до п.1.1 кредитного договору «За Договором Кредитодавець надає Позичальнику кредит (надалі за текстом іменується - «кредит» в усіх відмінках) у розмірі та на умовах встановлених Договором, а Позичальник зобов`язується повернути кредит та проценти за користування кредитом на умовах, встановлених Договором».

Згідно з п.п. 1.2, 1.3, 2.1 кредит у сумі 1500,00 грн надається на 30 календарних днів.

Розмір плати за користування кредитом у вигляді процентів є фіксованим та складає 1,33% в день (п.2.2 кредитного договору).

Згідно з п. 6.6 за кредитним договором діяла акційна пропозиція, згідно з якою Позичальнику нараховувалась акційна процентна ставка в розмірі 0,532% в день; реальна річна процентна ставка за кредитом складає 194,18%.

Відповідно до п.п. 6.6.2. Кредитного договору - програма лояльності за даним Договором діє до дня Строку користування кредитом, вказаного в п.п.1.2 Договору включно. У випадку продовження строку користування кредитом - нараховується стандартна процентна ставка, вказана у п.п.2.2. Кредитного договору. Якщо Позичальник не повернув суму кредиту після спливу останнього дня Строку користування кредитом за акційним кредитом, то він сплачує проценти за весь період користування кредитом у розмірі, вказаному в п.п.2.2. Кредитного договору від суми кредиту, що не сплачена Позичальником в Строк користування кредитом. В перший день прострочення за акційним кредитом, за період 06/03/2019 по 04/04/2019 проценти нараховуються як різниця між процентною ставкою у розмірі 1.33% в день та процентною ставкою акційної пропозиції 0.532%.

Графіком платежів до кредитного договору сторонами погоджено, що проценти за користування кредитом становлять 239,40 грн, сума кредиту 1500,00 грн, термін платежу 04.04.2019, загальна сума, що підлягає сплаті у термін платежу 1739,40 грн.

Кредитний договір та графік платежів до кредитного договору підписаний електронними підписами Позичальника та керівника Кредитодавця.

Кредитний договір продовжувався сторонами 5 разів, що підтверджено додатковими угодами № 1 від 04.04.2019, № 2 від 12.04.2019, № 3 від 07.05.2019, № 4 від 06.06.2019, № 5 від 05.07.2019. Термін платежу щодо повернення суми кредиту та процентів погоджений 04.08.2019.

Позивач вважає, що перед укладенням договору про надання кредиту кредитодавець зобов`язаний був повідомити споживача у письмовій формі про обставини, зазначені в частині другій ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів». У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

Суд відхиляє таке твердження позивача, так як на день укладення договору у вказаному законі відсутня норма, на яку посилається позивач. Тому право не порушене.

Щодо посилання позивача на порушення частини другої статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», а саме порушення обов`язку фінансової установи до укладення з клієнтом договору про надання фінансової послуги додатково надати йому інформацію про: 1) фінансову послугу, що пропонується надати клієнту, із зазначенням вартості цієї послуги для клієнта, якщо інше не передбачено законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг; 2) умови надання додаткових фінансових послуг та їх вартість; 3) порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги; 4) правові наслідки та порядок здійснення розрахунків з фізичною особою внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги; 5) механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги; 6) реквізити органу, який здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг (адреса, номер телефону тощо), а також реквізити органів з питань захисту прав споживачів; 7) розмір винагороди фінансової установи у разі, коли вона пропонує фінансові послуги, що надаються іншими фінансовими установами, - суд не знаходить підтвердження цього порушення. Вказана інформація, документи знаходяться в розділі «Юридична інформація», ознайомитись у повному обсязі з нею може будь-яка особа незалежно від місця перебування, якщо має доступ до інтернету. Позивач, зайшовши на сайт відповідача www.ccloan.ua мав змогу ознайомитись з необхідною інформацією, вказаною вище, яка є відкритою.

Позивач зайшов на веб-сайт відповідача www.ccloan.ua, де він мав змогу ознайомитись з Правилами, текстом примірного Кредитного договору, інформацією щодо умов надання та погашення кредиту (сума та строк кредиту, розмір процентної ставки, сукупна вартість кредиту для позичальника, розмір річної процентної ставки, розмір пільгової процентної ставки, що діяла протягом дії програми лояльності, розміром неустойки тощо), інформацією, передбаченою частиною другою ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції, що діяла на дату укладання Кредитного договору), ліцензією відповідача, фінансовим звітом тощо (вказані документи та інформація знаходяться за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Пунктом 4.1. Правил відповідно до частини четвертої ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що ці Правила є публічною пропозицією Товариства укласти кредитний договір на умовах, встановлених Товариством.

Правилами визначені: загальні положення; поняття і терміни; умови надання кредиту; порядок надання кредиту; порядок підписання електронного договору; порядок нарахування процентів та повернення кредиту; програма лояльності; згода позичальника на обробку персональних даних; відповідальність сторін; порядок вирішення спірних питань; порядок зберігання договорів та інших документів, пов`язаних з наданням кредиту; порядок доступу заявників/позичальників до договорів, додатків до них та іншої інформації, пов`язаної з наданням кредитів; облікова та реєструючи система товариства; порядок проведення внутрішнього контролю щодо дотримання законодавства та внутрішніх регламентуючих документів при здійсненні операцій з надання кредитів; тощо.

Надалі позивач пройшов реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача (надалі - ІТС), що підтверджує ознайомлення позивача з Правилами та іншою наданою йому інформацією, що підтверджується копіями відповідних сторінок з ІТС відповідача.

Реєструючись в ІТС відповідача, позивач надав всі свої особисті дані (серію та номер паспорта; назву органу, що видав паспорт та дату його видачі; дату та рік народження; ідентифікаційний номер; свій номер мобільного телефону НОМЕР_1 ; електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 , стать; сімейний стан; назву та номер телефону роботодавця; вказав розмір доходів та витрат; трудовий стаж на останньому місці роботи; доходи; ПІБ товарища/колеги та його/її номер мобільного телефону; адресу реєстрації та проживання тощо; надав згоду на обробку персональних даних, шляхом проставлення в ІТС відповідача електронної відмітки, як того вимагає ст.2 Закону України «Про захист персональних даних»; створив в ІТС відповідача свій Особистий кабінет, а також логін та пароль для входу в Особистий кабінет - всі дії позивача підтверджені копіями сторінок з ІТС відповідача.

По завершенню реєстрації позивача в ІТС відповідача та створення Особистого кабінету, позивач зайшов у свій Особистий кабінет, в якому вчинив наступні дії: завантажив фотокартку свого паспорта громадянина України розгорнутим на сторінці, де вклеєна діюча фотокартка Позичальника, що підтверджено копіями відповідних сторінок з ІТС відповідача. В порядку передбаченому п.4.10 Правил, пройшов процедуру верифікації своєї платіжної картки, на яку в подальшому були перераховані кредитні кошти, що підтверджується копією відповідної сторінки з ІТС відповідача, а також інформаційною довідкою ТОВ «Платежі онлайн» (PLATON) №81/08 від 07.08.2020.

Далі позивач подав кредитну заявку, в якій обрав бажану суму і строк кредиту, що підтверджується копією відповідної сторінки з ІТС відповідача.

Проставлення вищевказаних відміток є обов`язковою умовою для завершення процесу подачі кредитної заявки в ІТС відповідача, інакше кнопка «Создать заявку» не активується і перейти на іншу сторінку в ІТС відповідача неможливо.

Попередньо зареєструвавшись на веб-сайті відповідача, ознайомлення позивача з вищевказаною інформацією відбувалось наступним шляхом.

В процесі створення кредитної заявки в ІТС відповідача позивачу була надана можливість ознайомитись із інформацією передбаченою частиною другою ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» шляхом переходу за посиланням https://www.ccloan.ua/ua/zvit, після чого позивач зробив відповідну відмітку в ІТС відповідача про те, що йому надана інформація, передбачена частиною другою ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і без проставлення такої відмітки позивач не зміг би подати кредитну заявку ІТС відповідача.

Крім того, надання вищевказаної інформації позивачу також було підтверджено електронним підписом одноразовим ідентифікатором позивача, яким він підписав Кредитний договір. Так, в п.13.10 Кредитного договору зазначено: «Позичальник підтверджує, що отримав від Кредитодавця до укладання цього Договору інформацію, зазначену в частині 2 статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

Примірний Кредитний договір та Правила розміщені у вільному доступі на Веб-сайті відповідача www.ccloan.ua в розділі «Юридична інформація» https://www.ccloan.ua/yuridichna-informatsiya/, що підтверджується копіями відповідних сторінок веб-сайту відповідача. Отже будь-яка особа, яка бажає отримати кредит може ознайомитись з Примірним Кредитним договором, умовами кредитування, що містяться також у Примірному Кредитному договорі, Правилами, порядком обробки персональних даних та іншими документами перед укладенням Кредитного договору.

Частиною четвертою ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

З наведеного суд робить висновок, що пропозиція укласти електронний договір (оферту) може бути зроблена, зокрема, шляхом розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Інакше кажучи, шляхом розміщення на своєму Веб-сайті інформації про товари, роботи, послуги виконавець послуги інформує необмежене коло потенційних споживачів про свою діяльність та умови укладення електронного договору.

Позивач стверджує, що йому не надавались Правила надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун» затверджені 18.01.2019 р. Наказом № 1801-1 товариства з обмеженою відповідальністю «СС Лоун», які розміщені на сайті відповідача.

З такими твердженням позивача суд не погоджується з огляду на те, що особливістю електронних договорів є їх дистанційне укладення, тобто з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов`язки майнового характеру. Тобто учасники правовідносин не взаємодіють один з одним буквально під час укладення таких договорів, а діють на відстані, перебуваючи в різних місцях, проте усвідомлюють, що діють на відстані і бажають настання правових наслідків такої дистанційної взаємодії - укладення електронного договору та його реалізації. Місцем укладення такого договору вважається адреса виконавця послуг.

Як видно із пояснень позивача, він засобами Інтернету самостійно звернувся до відповідача з метою отримання позики, отже укладення кредитного договору та отримання грошей в борг було метою позивача. Тобто з Примірним Кредитним договором, умовами кредитування, що містяться також у Примірному Кредитному договорі, Правилами, порядком обробки персональних даних та іншими документами відповідача позивач мав можливість ознайомитись до укладення Кредитного договору. В силу особливостей укладення електронних договорів ознайомлення із вказаними документами здійснюється споживачем таких послуг самостійно, оскільки вони перебувають у відкритому доступі.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтями 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі.

Законом України «Про споживче кредитування» визначено, що договір про споживчий кредит це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством (стаття 13 Закону).

З наведеного випливає, що електронний кредитний договір укладається у письмовій формі (у паперовому вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до частини першої ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) реальна річна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. Усі припущення, використані для обчислення такої ставки, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору.

Отже, електронними кредитними договорами визначаються основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначаються суми кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів та умови кредитування, що в свою чергу є звичайним договором в розумінні чинного законодавства України.

Частиною першою ст.203 Цивільного кодексу України установлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною першою ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Отже, якщо воля сторін правочину виражена за допомогою електронного зв`язку, такий правочин є вчиненим у письмовій формі.

Підпис сторін є письмовим вираженням волі сторін. Тому підписанням правочину сторони підтверджують свою волю на виникнення прав та обов`язків згідно з ним.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтями 6 та 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно - телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (абз.2 частини другої ст.639 ЦК України).

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що договір це домовленість сторін метою яких є набуття прав та обов`язків відповідно до погоджених сторонами умов та умов, що визнані законодавством обов`язковими. Якщо сторони у належній формі досягнули згоди з усіх істотних умов, то договір є укладеним. Належною формою досягнення згоди у письмовій формі договору є його підписання. Підписання договору може відбуватись особисто або шляхом використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису. Таке відтворення підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Частиною першою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Законом України «Про електронну комерцію» визначено електронний підпис одноразовим ідентифікатором як дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні договору.

Одноразовий ідентифікатор - алфавітно - цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Отже, електронний підпис одноразовим ідентифікатором є комбінацією літер та цифр, що передається суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину, яка прийняла пропозицію.

Після погодження з позивачем умов надання кредиту позивач уклав з відповідачем електронний Кредитний договір, який був підписаний позивачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «261306», що повністю відповідає умовам Правил (п. 4.19) та п.п. 6, 8 ст.11 та ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», що підтверджено копіями відповідних сторінок з ІТС відповідача.

Таким чином, електронний підпис одноразовим ідентифікатором «261306» був використаний позивачем лише один раз під час укладання Кредитного договору і був відправлений позивачу на його номер мобільного телефону НОМЕР_1 , який він зазначив під час проходження реєстрації в ІТС відповідача, а не з використанням логіну та пароля, як про це зазначив позивач, що підтверджується витяг з реєстру смс- повідомлень по Договору №503812-А від 06.03.2019 та копіями відповідних сторінок з ІТС відповідача.

Кредитний договір - це двосторонній правочин, який є укладеним з моменту коли сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору та підписали договір.

Позивач та відповідач уклали оспорюваний Кредитний договір 06.03.2019. Пунктом 3.2. Кредитного договору передбачено, що кредит надається Позичальнику в сумі, що зазначена в п. 2.1 Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування суми кредиту на платіжну картку Позичальника).

Надання кредиту Позичальнику за Кредитним договором було здійснене 06.03.2019 об 12:34 безготівково шляхом перерахування коштів на платіжну картку Позивача VISA № НОМЕР_2 через технологічного партнера ТОВ «Платежі онлайн», що підтверджується витягом з реєстру виданих кредитів, здійснених за допомогою сервісу PLATON через технологічного партнера ТОВ «Платежі онлайн», згідно з договором доручення №ФБ 309/05 від 25.05.2016р, інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» (PLATON) №82/08 від 07.08.2020р.; номер транзакції (credit order) 25186-84463-03627 від 06.03.2019р.; карткою рахунку 376 «Розрахунки за виданими кредитами» за період з 06.03.2019 по 07.08.2020 щодо ОСОБА_1 за договором №503812-А від 06.03.2019р. станом на 07.08.2020.

Між відповідачем (Довірителем) та ТОВ «Платежі онлайн» (Повіреним) укладено договір доручення №ФБ 309/05 від 25.05.2016р, предметом якого є вчинення Повіреним дій від імені та в інтересах Довірителя, а саме: 1.6. Забезпечення здійснення Банками-еквайрами платежів Клієнтів Довірителя на користь Довірителя, а також платежів Довірителя на користь Клієнтів Довірителя за допомогою сервісу Platon.

У вказаному договорі доручення використовуються терміни: Сервіс Platon - сукупність програмно-технічних та організаційних засобів, процедур та правил, використання яких спрямовано на: здійснення платежів від Довірителя на користь клієнта Довірителя, від Клієнта Довірителя на користь Довірителя, а також на верифікацію карти Клієнта в процесі видачі позик Довірителем Клієнту.

Клієнт Довірителя - фізична особа, що зв`язана з Довірителем відносинами щодо отримання Клієнтом фінансової послуги (позики) від Довірителя.

Відповідно ст. 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

З наведеного вбачається, що внаслідок видачі позивачу кредитних коштів на його картковий рахунок за допомогою сервісу Platon, відповідач виконав свої зобов`язання за Кредитним договором у повному обсязі, а у позивача, як сторони Кредитного договору, виникли зобов`язання перед відповідачем щодо повернення суми наданого кредиту, сплати процентів та виконання інших зобов`язань, передбачених Кредитним договором. Отже це є підтвердження надання кредитних коштів позивачу відповідно до вимог чинного законодавства України та кредитного договору, а заперечення позивача щодо неотримання кредитних коштів не заслуговують на увагу.

Із наведеного слідує, що перед укладанням Кредитного договору позивачу була надана повна, всебічна, об`єктивна та достовірна інформація щодо умов отримання та погашення кредиту, а також інформація передбачена вимогами чинного законодавства України. Позивач ознайомився з Кредитним договором, Правилами, інформацією, передбаченою частиною другою ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що підтверджується відповідними відмітками позивача в ІТС відповідача. Кредитний договір укладений в ІТС відповідача і підписаний за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатора, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства.

Позивач не надав суду доказів обмеження його у часі при ознайомленні з вищевикладеною інформацією, наданими документами та введення позивача в оману при здійснені ним свідомого вибору.

У випадку незгоди позивача з умовами отримання чи погашення кредиту та/або іншою наданою/розміщеною на веб-сайті та/або в ІТС відповідача інформацією, позивач мав право відмовитись від отримання кредиту та вийти з ІТС відповідача. Проте позивач продовжив вчиняти кроки для укладення договору, тому його посилання на ч.2 п.2 ст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» про введення споживача в оману, зокрема з метою спонукання споживачів до прийняття швидкого рішення та позбавлення їх достатнього періоду для прийняття свідомого рішення, є безпідставним і не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи.

Твердження Позивача про невідповідність кредитного договору вимогам пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», який встановлює, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором, суд вважає необґрунтованим з огляду на таке.

Частиною другою ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. Отже для умови несправедливості має бути порушений принцип добросовісності, порушений дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу.

Суд не вбачає порушення принципу добросовісності, адже платіжні зобов`язання Позичальника за Кредитним договором забезпечуються пенею і такий вид забезпечення та його розмір був погоджений сторонами Кредитного договору, а виникнення зобов`язань у Позичальника щодо сплати пені залежить виключно від платіжної дисципліни Позичальника та його волі. Тобто за умови вчасного виконання своїх платіжних зобов`язань за Кредитним договором зобов`язання Позичальника щодо сплати пені не настає.

Сам Кредитний договір не містить умов, що призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін. Кредитним договором сторонами були встановлені паритетні права та обов`язки, як то - Кредитодавцю - надати Позичальнику кредит в строки та в сумі, визначеній умовами Договору, а Позичальнику вчасно повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

Сплата пені за невиконання умов Кредитного договору є способом забезпечення виконання зобов`язання і тому встановлення зобов`язання Позичальника щодо сплати пені не може вважатись істотним дисбалансом договірних прав та обов`язків сторін.

Довідкою ТОВ «СС Лоун» №11/08 від 11.08.2020 засвідчено, що нарахований розмір пені за Кредитним договором склав 742,50 грн, що підтверджує, що розмір пені не перевищує 50% від суми наданого позивачу кредиту і, як наслідок, про відсутність будь-якої завданої Позичальнику шкоди зі сторони відповідача, а саме: (742,50/1500 = 0,495) х 100% = 49,50%, де: 742,50 грн - сума пені, що була нарахована за Кредитним договором; 1500,00 грн - сума кредиту за Кредитним договором. Отже умови Кредитного договору не завдають шкоди споживачеві.

Оскільки пенею забезпечується виконання зобов`язання, і така нараховується і сплачується боржником у разі порушення ним зобов`язання, сплата пені не є компенсацією у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а її виникнення залежить саме від боржника, а саме, від дотримання ним зобов`язань, передбачених договором.

Аналогічна правова позиція також викладена в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних від 28.11.2016 по справі № 753/20952/15-ц та в ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних від 26 квітня 2016 року по справі №6-11669ск16.

З урахуванням наведеного відсутнє порушення п.5 частини третьої ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем норм встановлених абз. 5, 11 п.2 ст.8 Закону України «Про захист персональних даних», то таке спростовується наступним.

Згідно зі ст.2 Закону України «Про захист персональних даних» згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, висловлене у письмовій формі або у формі, що дає змогу зробити висновок про надання згоди. У сфері електронної комерції згода суб`єкта персональних даних може бути надана під час реєстрації в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

Пунктами 1, 3 частини першої ст. 11 Закону України «Про захист персональних даних» установлено, що підставами для обробки персональних даних є згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Отже при укладенні договору у сфері електронної комерції, стороною якого є суб`єкт персональних даних, згода такого суб`єкта може бути надана під час реєстрації в інформаційно- телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції шляхом проставлення відмітки про надання дозволу на обробку своїх персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки, за умови, що така система не створює можливостей для обробки персональних даних до моменту проставлення відмітки.

На підприємстві відповідача діє Порядок обробки персональних даних ТОВ «СС Лоун», затверджений Наказом Директора ТОВ «СС Лоун» №12 від 22.04.2016р. (далі Порядок).

Під час реєстрації в ІТС відповідача позивач поставив відмітку про те, що він надав згоду на обробку його персональних даних відповідно до Порядку обробки персональних даних ТОВ «СС Лоун», що повністю відповідає вимогам ст.2 Закону України «Про захист персональних даних». Не проставлення відмітки про надання згоди на обробку персональних даних є перешкодою в реєстрації в ІТС відповідача (www.ccloan.ua), а отже укладення правочину є неможливим.

Укладенням кредитного договору з відповідачем позивач надав письмову згоду (дозвіл) відповідачу на обробку його персональних даних, а саме: у п.13.10 Кредитного договору Позичальник підтверджує, що: повідомлений про мету обробки Кредитодавцем персональних даних Позичальника (будь-яка інформація про фізичну особу, в тому числі, але не виключно, інформація щодо: прізвища, імені, по батькові, інформація, яка зазначена в паспорті (або іншому документі, що посвідчує особу), реєстраційного номеру облікової картки платника податків, громадянства, місця проживання або перебування, місця роботи, посади, номерів контактних телефонів/факсів, дані про платоспроможність Позичальника, в тому числі, про належність йому на праві власності майна, про розмір доходів, адреси електронної пошти, тощо (надалі - Персональні дані), а саме: з метою оцінки фінансового стану Позичальника та його спроможності виконати зобов`язання за Договором, а також захисту своїх прав та інтересів; Надав згоду на те, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань Позичальника перед Кредитодавцем на підставі цього Договору, Кредитодавець має право передати персональні дані Позичальника третім особам (включаючи, але не обмежуючись, бюро кредитних історій, кредитним установам, колекторським компаніям, юридичним фірмам, адвокатам тощо) для захисту своїх законних прав та інтересів, стягнення заборгованості за Договором, пені, збитків та застосування інших засобів впливу правового характеру; надав згоду, виступаючи в якості суб`єкта персональних даних і суб`єкта кредитної історії, на передачу своїх персональних даних в бюро кредитних історій, на отримання та їх обробку з метою оцінки фінансового стану Заявника та його спроможності виконати зобов`язання за Кредитним договором, а також захисту прав та інтересів Кредитодавця.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ст.11 Закону).

Таким чином позивач двічі надав згоду відповідачу на обробку персональних даних позивача: вперше, коли проходив реєстрацію в ІТС відповідача; вдруге - коли уклав із відповідачем Кредитний договір і підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Не заслуговує на увагу твердження позивача, що відсутність в Кредитному договорі умови про відкликання згоди позивача про обробку його персональних даних є порушенням закону та є підставою для визнання п.13.10 Кредитного договору недійсним.

На підставі п. 11 частини другої ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних» (далі - Закон) - суб`єкт персональних даних має право відкликати згоду на обробку персональних даних.

Проте згідно п.п.1, 3 ст. 11 Закону: підставами для обробки персональних даних є: згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; 3) укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних. Отже згода є лише однією з підстав обробки персональних даних, відкликання згоди можливе лише у випадку обробки персональних даних відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону.

У даному випадку згода позивача на обробку його персональних даних була також надана у зв`язку з укладанням Кредитного договору (п.3 частини першої ст.11 Закону). А той факт, що Кредитний договір продовжує свою дію, а у суду нема доказів його припинення, відповідно відкликання згоди на обробку персональних даних можливе лише шляхом укладання сторонами Кредитного договору додаткового договору чи припинення дії Кредитного договору шляхом його виконання з боку позивача.

Вказане твердження підтверджується наступним. Надання згоди на обробку персональних даних за своєю правовою природою є правочином у розумінні статті 202 ЦК України. В той же час статтею 214 ЦК України встановлено, що відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Крім того, згідно з п.2 ст. 15 Закону персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі припинення правовідносин між суб`єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з частиною першою ст. 598 та ст. 599 ЦК України - зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з п.9.4. Кредитного договору - Договір припиняється в день повного повернення Позичальником Заборгованості.

З огляду на те, що укладений сторонами Кредитний договір не припинений, відсутні підстави для відкликання згоди позивача на обробку його персональних даних. Відкликання згоди на обробку персональних даних, що викладено в Кредитному договорі, можливе за умови укладення додаткової угоди до Кредитного договору чи його повного виконання зі сторони Позичальника.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було 20 електронних кредитних договорів, 19 з яких позичальник виконав у повному обсязі, крім оспорюваного кредитного договору, що підтверджується довідкою №12/08-5 від 12.08.2020р. Отже позивач був обізнаний з процедурою укладення договорів, яка діє на підприємстві відповідача та щодо умов укладання кредитного договору.

Згідно із частинами першою - третьої, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У цій справі суд не вбачає невідповідність договору нормам законодавства, зміст кредитного договору № 503812-А від 06.03.2019 є зрозумілим до прочитання і не може розцінюватися як надання інформації у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб. Позивач мав можливість і час ознайомитись з усіма правилами, умовами, іншою необхідною інформацією, тому його аргументи суд не бере до уваги. Твердження позивача спростовані належними і допустимими доказами відповідача, проти яких позивач не надав своїх заперечень.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суд доходить до висновку про відмову у позові.

Зважаючи на вище викладене та керуючись статтями 12, 13,76-81, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «СС ЛОУН» про захист прав споживачів та визнання недійсним кредитного договору - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Т.В. Дубас