Ухвала суду № 95525014, 12.03.2021, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/7136/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2021 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого – судді Ковальчука О.І.

з участю секретаря Масної К.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ПрАТ «ФК «Апекс» Підгородецької А.О.

представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Апекс-Банк» (ФК «Апекс»), ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ТзОВ «Укрспецбуд-монтаж» про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та застосування наслідків недійсності правочину

в с т а н о в и в:

в провадженні Шевченківського районного суду м. Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Апекс-Банк» (ФК «Апекс»), ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ТзОВ «Укрспецбуд-монтаж» про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та застосування наслідків недійсності правочину.

03.02.2021 року на адресу суду надійшло клопотання арбітражного керуючого, ліквідатора ПрАТ «ФК «Апекс» - Лукащука В.В. про передачу справи до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/1382/20 про банкрутство ПрАТ «ФК «Апекс» відповідно до ч.2 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства, якою передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заперечив щодо клопотання про

передачу справи до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/1382/20 про банкрутство ПрАТ «ФК «Апекс».

Представник відповідача ПрАТ «ФК «Апекс» Підгородецька А.О. підтримала заявлене клопотання про передачу справи до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/1382/20 про банкрутство ПрАТ «ФК «Апекс».

Представник відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 заперечив щодо клопотання про передачу справи до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/1382/20 про банкрутство ПрАТ «ФК «Апекс» та подав клопотання, в якому просив закрити провадження по справі у зв`язку з тим, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши думку представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що клопотання арбітражного керуючого, ліквідатора ПрАТ «ФК «Апекс» - Лукащука В.В. про передачу справи до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/1382/20 про банкрутство ПрАТ «ФК «Апекс» підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі Сокуренко і Стригун проти України від 20.07.2006 зазначив, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі Занд проти Австрії висловлено думку, що термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]". Поняття суд, встановлений законом включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Водночас, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21.10.2019 в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий Верховною Радою України наприкінці 2018 року та, який набрав чинності 21 квітня 2019 року. Відповідно до п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства , установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу , подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України. Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 у справі № 922/928/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

У відповідності до ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 903/69/18 зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів. З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника. Така ж правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 908/4057/14, від 11 липня 2018 року у справі № 922/3040/17, від 29 листопада 2019 у справах № 908/130/15-г, № 923/1194/17, від 05 лютого 2020 у справі № 921/557/15-г.

Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача. Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Дана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, де зазначено, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому, таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Враховуючи вищевикладену правову позицію у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 607/6254/15-ц, у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 про закриття провадження по справі слід відмовити.

Згідно з п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 січня 2021 року ухвалою Господарського суду міста Києва відкрито провадження у справі № 910/1382/20 про банкрутство ПрАТ «ФК «Апекс». Отже, в даному випадку спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а належить до господарської юрисдикції, тому справа надсилається до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

За таких обставин, суд вважає, що цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Апекс-Банк» (ФК «Апекс»), ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ТзОВ «Укрспецбуд-монтаж» про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та застосування наслідків недійсності правочину слід передати за підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки відносно відповідача ПрАТ «ФК «Апекс» відкрито провадження у справі № 910/1382/20 про банкрутство.

Керуючись п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 4, 20 ГПК України, ст. 31, 260, 353 ЦПК України, суд

постановив:

клопотання арбітражного керуючого, ліквідатора ПрАТ «ФК «Апекс» - Лукащука В.В. про передачу справи до Господарського суду м. Києва для розгляду в межах справи №910/1382/20 про банкрутство ПрАТ «ФК «Апекс» - задовольнити.

Цивільну справу №466/7136/20 за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Апекс-Банк» (ФК «Апекс»), ОСОБА_2 , третя особа на стороні позивача ТзОВ «Укрспецбуд-монтаж» про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги та застосування наслідків недійсності правочину передати до Господарського суду міста Києва (м.Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В), в провадженні якого перебуває справа № 910/1382/20 про банкрутство ПрАТ «ФК «Апекс».

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подання протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя О. І. Ковальчук