Рішення № 9552457, 19.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/9319.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «НООСФЕРА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будосталь-3 Україна»

про стягнення 4160,00 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Салюк І.В.- представник по довіреності від 26.03.2010р.

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будосталь-3 Україна»заборгованості за Договором про надання юридичних послуг № 6/09 від 29.09.2009р. в розмірі 4160,00 грн., в тому числі 960,00 грн. –основний борг, 3200,00грн. –моральна шкода.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений між позивачем та відповідачем договір, відповідно до якого позивач надав відповідачу послуги, за які відповідач своєчасно та в повному обсязі не розрахувався, в зв’язку за відповідачем утворився борг, який позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010р. порушено провадження по справі № 53/93, розгляд справи призначено на 29.03.2010р.

Ухвалою суду від 29.03.2010р. відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У зв’язку з нез’явленням в судове засідання представника відповідача розгляд справи відкладено на 19.04.2010р.

В судовому засіданні 19.04.2010р. представник позивача підтримав заявлені вимоги в повному обсязі та надав суду документи на виконання ухвал суду. А також представник позивача надав суду додаткові пояснення на підтвердження моральної шкоди.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не з’явився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 09.03.2010р. та від 29.03.2010р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25.03.2010р. № 21-10/1697-1, наданим позивачем.

Відповідно до вимог ст. 87 ГПК України суд належним чином повідомив сторін про розгляд справи ухвалами суду від 09.03.2010р. та від 29.03.2010р., про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення, відмітки про відправку на зворотній стороні вказаної ухвали та реєстри відправки поштової кореспонденції.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності сторін відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 19.04.2010р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ :

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

29.03.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 6/09 про надання юридичних послуг, відповідно до умов якого в порядку і на умовах Договору Виконавець (позивач) бере на себе зобов’язання надати Замовнику (відповідачу) юридичні послуги:

1.1.1. консультація про чинне законодавство з питань працевлаштування іноземців;

1.1.2. консультація з питань процедури оформлення дозволу;

1.1.3. отримання довідки органу внутрішніх справ про відсутність (наявність) судимості у іноземця, який на момент оформлення дозволу перебуває на території України;

1.1.4. отримання довідки органу державної податкової служби про сплату роботодавцем податків та зборів (обов’язкових платежів);

1.1.5. підготовка проектів документів і подача в Київський міський центр зайнятості;

1.1.6. отримання дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. При цьому частиною 1 ст. 902 ЦК України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Відповідно до п. 4.1 Договору загальна вартість послуг по Договору складає 3200,00 грн.

В судових засіданнях представник позивача пояснив, що акт передачі-приймання отриманих документів сторонами не складався.

Факт надання послуг відповідачу позивачем по справі підтверджується належним чином завіреним дозволом на працевлаштування № 37942 виданим громадянину Польщі Трагашу Здіславу Станіславу з відміткою про отримання на підставі довіреності оригіналу дозволу 18.12.2009р. Калугіним Станіславом Генріховичем, який, як пояснив представник позивача є співробітником Трагаша Здіслава Станіслава. Крім того, факт працевлаштування громадянина Польщі Трагаша Здіслава Станіслава на посаді директора ТОВ «Будосталь-3 Україна»підтверджується витягом з ЄДРПОУ від 25.03.2010р. № 21-10/1697-1, з якого вбачається, що керівником ТОВ «Будосталь-3 Україна»є Трагаш Здіслав Станіслав.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з п. 4.2 Договору передоплата в розмірі 70% від загальної вартості послуг, сплачується Замовником на рахунок Виконавця протягом двох днів після підписання Сторонами Договору.

Оплата в розмірі 30% від загальної вартості послуг сплачується Замовником Виконавцю під час передачі документів отриманих в результаті виконання предмету Договору.

Відповідач частково розрахувався з відповідачем за надані послуги на 2250,00 грн. 01.10.2009р., що підтверджується довідкою банку від 26.03.2010р. № 055/130 та випискою з особового рахунку позивача.

30% від загальної вартості послуг, т.б. 960,00 грн. відповідач повинен був перерахувати позивачу 18.12.2009р. під час отримання документів (відмітка про отримання на копії дозволу про працевлаштування).

Однак, відповідач як станом на 18.12.2009р. так і на час винесення рішення заборгованість перед позивачем не погасив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у своїй позовній заяві та у наданих суду поясненнях представника повідомив, що ним належним чином виконані договірні зобов’язання щодо надання послуг, тоді як відповідач зобов’язання щодо оплати за надані послуги не виконав, у зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 960,00 грн.

Відповідач жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, суду не надав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості за надані послуги (п. 4.2, 4.3 договору), проте відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов договору за надані послуги в повному обсязі не розрахувався.

Таким чином, враховуючи що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу за договором № 6/09 від 29.03.2009р. у розмірі 960,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 3200,00 грн. необхідно зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

У постанові Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду № 5 від 25.05.2001 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п. 3).

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується (п. 4).

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5).

Всупереч наведеному, стверджуючи про те, що у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань по Договору № 6/09 від 29.09.2009р. позивачу було завдано моральної шкоди на суму 3200,00 грн., позивач не обґрунтував, в чому полягає ця шкода, не довів факту приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до діяльності суб’єкта господарювання, не визначив, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Отже, позивач не довів факту наявності такої шкоди та причинного зв'язку між шкодою, про яку він стверджує, та неналежним виконанням відповідачем Договору № 6/09 від 29.09.2009р.

З огляду на вищенаведене, суд відмовляє позивачу у задоволенні вимог про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 3200,00 грн., у зв’язку з необґрунтованістю зазначеної вимоги.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно задоволеним позивним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

          2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будосталь-3 Україна»(04080, м. Київ, вул. Новоконстантинівська, 4-А; ідентифікаційний код 34185885 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридична компанія «НООСФЕРА»(01004, м. Київ, вул. Горького, 26/26; ідентифікаційний код 36059572) 960 (дев’ятсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 23 (двадцять три) грн. 54 коп. витрат по сплаті державного мита та 54 (п’ятдесят чотири) грн. 46 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя                                                                                                     Грєхова О.А.