Рішення № 95524370, 10.03.2021, Сокальський районний суд Львівської області

Справа № 454/3151/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 року Сокальський районний суд Львівської області у складі:

головуючого - судді Фарина Л. Ю. ,

за участю секретаря Кочмар Н.-Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сокалі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія», третьої особи на стороні позивача Головного управління Держпраці у Львівській області про стягнення середнього заробітку за час затримки невиплачених грошових коштів при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача та просить стягнути з відповідача одноразову допомогу при першому звільненні з підприємства відповідно до п. 12.15. Галузевої угоди, яка має становити не менше трьох середньомісячних заробітків в розмірі 27 285,18 грн.; середній заробіток за весь час затримки виплати сум, що підлягали їй до виплати при звільненні з роботи, по день фактичного розрахунку в розмірі 54 475, 30грн.; кошти що підлягали їй до виплати до ювілею (60-ти річчя), в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 9095,06грн.; 15 000грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає наступне.

Вона з 20.08.1984р. і до 22.07.2020р. перебувала у трудових відносинах з ПАТ «Шахта «Надія».

Була звільнена з роботи згідно з наказом № 147-к від 22.07.2020р. на підставі ст. 38 КЗпП за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Відповідно до п.3.1 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 р. (в редакції із наступними змінами та доповненнями)ця Угода поширюється на всіх працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, в об`єднаннях, компаніях, товариствах, організаціях і установах вугільної промисловості (в т.ч. видобувних), що належать, зокрема, до сфери управління Міненерговугілля України, до яких належить й ПрАТ «Шахта «Надія»».

Відповідно до п.4.1 вказаної Галузевої угоди вона є юридичним документом, що містить взаємні зобов`язання Сторін, учасників Угоди, спрямованим на забезпечення ефективної діяльності галузі та задоволення економічних інтересів і потреб трудящих.

Відповідно до п.12.5 вказаної Галузевої угоди працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з Підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др..) незалежно від причин звільнення (крім випадків звільнення за порушення трудового законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше, зокрема, при стажі роботи для жінок понад 17,5 років – трьох середньомісячних заробітків.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні відповідач зобов`язаний був виплатити позивачу, зокрема, одноразову грошову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків.

Однак в день звільнення такої одноразової допомоги їй нараховано та виплачено не було.

Крім цього, відповідно Колективного договору укладеного між профспілками та адміністрацією ПАТ «Шахта «Надія» та інших документів підприємства, що є обов`язковими для адміністрації і працівників, до ювілею працівника, адміністрація має виплатити йому певну суму коштів, не менше ніж розмір середньомісячної заробітної плати

06.07.2020р. позивачці виповнилося 60-ть років, а відтак до 60-ти річчя їй мала бути виплачена названа сума коштів, оскільки вимоги названих документів, щодо виплати цих коштів є обов`язковими для адміністрації.

Також, зазначила, що внаслідок затримки виплати заробітної плати відчувала себе вкрай принижено, зазнала моральних страждань. Стверджує, що після звільнення з підприємства у неї немає можливості утримувати себе та свою смію, оскільки кошти які вона заробила відповідач не виплачує, що призводить до скрутного матеріального становища та моральних страждань, які полягають у невиконанні своїх прямих обов`язків в утриманні сім`ї як в матеріальному такі в моральному плані, що приводить до постійних конфліктів у сім`ї через брак коштів на існування.

Вважає розмір моральної шкоди завданий бездіяльністю відповідача становить 15000грн.

Позивач та її представник адвокат Савка Р.І. просили позовну вимогу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 24 920,54грн. залишити без розгляду, оскільки заборгованість виплачена відповідачем 22.10.2020р.

Позивач та її представник адвокат Савка Р.І. в судове засідання не прибули, однак на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги щодо стягнення одноразової допомоги при першому звільненні з підприємства відповідно, середнього заробітку за весь час затримки виплати сум, коштів що підлягали до виплати до ювілею (60-ти річчя), моральної шкоди та судових витрат на правову допомогу підтримують повністю, просили задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «Шахта «Надія» в судове засідання не прибула. В той же час, відповідач завчасно, був повідомлений про час та місце розгляду справи, що стверджується матеріалами справи. З огляду на зазначене, у відповідача було достатньо часу для підготовки для участі у справі.

Крім цього, представник відповідача не надав відзив на позовну заяву. Також, судом вжито належних процесуальних заходів з метою надання відзиву, витребовування документів та забезпечення участі представника відповідача у судовому засіданні.

Представник третьої особи Головного управління Держпраці у Львівській області в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи у відсутності їх представника .

Враховуючи характер даних правовідносин, з метою розумних строків розгляду справи та недопущення порушення прав осіб на справедливий судовий розгляд, у зв`язку з введеними в Україні карантинними заходами (тривалість яких з високою ймовірністю буде коригуватися на невизначений термін), враховуючи питання техногенно-екологічної безпеки та надзвичайної ситуацій на території України, встановлення карантину та дотримання усіх заходів «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» вважаю недоцільним відкладати розгляд даної справи та за можливим розглянути та вирішити спір за наявними матеріалами.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається із копії трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 з 20.08.1984 року працювала на різних посадах з повним робочим днем на ПрАТ «Шахта «Надія».

22.07.2020 року ОСОБА_1 було звільнено відповідно до ст. 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Відповідно до ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення про суті спору.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 Закону України «Про колективні договори та угоди» галузева угода є колективною угодою, яка укладається на галузевому рівні з метою регулювання, зокрема, трудових і соціально-економічних відносин та узгодження інтересів працівників і роботодавців.

Відповідно до ст. 5 цього Закону умови колективних угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються.

Відповідно до ст. 8 цього Закону угодою на галузевому рівні регулюються галузеві норми, зокрема, щодо встановлення мінімальних соціальних гарантій, компенсацій, пільг у сфері зайнятості.

Відповідно до ст. 9 цього Закону положення галузевої угоди діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.

Відповідно до п.3.1 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001 р. (в редакції із наступними змінами та доповненнями)ця Угода поширюється на всіх працівників, що працюють на умовах найму на підприємствах, в об`єднаннях, компаніях, товариствах, організаціях і установах вугільної промисловості (в т.ч. видобувних), що належать, зокрема, до сфери управління Міненерговугілля України, до яких належить й ПАТ «Шахта «Надія»».

Відповідно до п.4.1 вказаної Галузевої угоди вона є юридичним документом, що містить взаємні зобов`язання Сторін, учасників Угоди, спрямованим на забезпечення ефективної діяльності галузі та задоволення економічних інтересів і потреб трудящих.

Відповідно до п.12.5 вказаної Галузевої угоди працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з Підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і др.) незалежно від причин звільнення (крім випадків звільнення за порушення трудового законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку, але не менше, зокрема, при стажі роботи для жінок понад 17,5 років – трьох середньомісячних заробітків.

Таким чином відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні відповідач зобов`язаний був виплатити, зокрема, одноразову грошову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків.

В даному випадку не оспорюється наказ про звільнення ОСОБА_1 з роботи та що заява про звільнення позивачкою надана 22.07.2020р.

З дослідженого в судовому засіданні наказу ПАТ «Шахта «Надія»» від 22.07.2020 р. № 147-к, встановлено, що ОСОБА_1 22.07.2020 р. була подана заява на ім`я директора ПАТ «Шахта «Надія»» про звільнення за власним бажанням, у зв`язку з виходом на пенсію.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 29.08.2019 р. була подана заява про звільнення і у цей же день її було звільнено,.

Більше того, розрахунок при звільненні проведено лише 22.10.2020р., в той час як виплату одноразової допомоги при звільнення згідно галузевої угоди нараховано лише 07.10.2020р. наказом №291 в розмірі трьох середньомісячних заробітків та не здійснено виплату останньої станом на даний час

Тобто, розрахунок з ОСОБА_1 при звільненні відповідачем здійснено ще 22.10.2020р. після пред`явлення нею вимог про таку віиплату, однак без виплати належної одноразової грошової допомоги при звільненні.

Згідно з ч. 1ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116цього Кодексу.

В разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч. 1 ст. 117 КЗпП України).

Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

У п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз`яснено, що, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Таке роз`яснення цієї норми права, крім наведеної вище постанови Пленуму Верховного Суду України, надав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 233 КЗпП України взаємозв`язку з положеннями ст.117,237-1цьогоКодексу.

При цьому, визначальним для доведення позову є такі юридично значимі обставини: невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Обставини дотримання трудового законодавства при звільненні працівника в силу ст. ст.12,81 ЦПК України та норм КЗпП України має довести саме роботодавець.

Як вже зазначалось, відповідач провів розрахунок з позивачем 22.10.2020р., а не 22.07.2020р. - день звільнення позивача.

Крім цього, відповідачем не надано доказів того, що ним здійснено всі залежні від нього заходи, для проведення розрахунку з позивачем, яка звільнилася у зв`язку із виходом на пенсію.

В цьому контексті, також необхідно мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах.

Враховуючи наведене, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку, оскільки не провів з працівником розрахунку в день звільнення.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8лютого 1995року №100 (далі Порядок).

Згідно зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суд погоджується із наданим позивачкою розрахунком згідно якого (довідка №15/1553 від 08.10.2020р.) заробітна плата позивача за травень-червень 2020 року сукупно становила 16 790,76 грн., а нею було відпрацьовано 24 дні та середньоденна заробітна плата становить 699,62грн.

Період затримки розрахунку при звільненні становив 65 робочих днів (з 22.07.2020р. по 22.10.2020 р.).

Таким чином, середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку при звільненні позивача становить: 699,62грн. х 65 = 45 475,30грн.

Таким чином, з ПрАТ «Шахта «Надія» слід стягнути в користь позивача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 45 475,30грн.

Також, наказом №291 від 07.10.2020р. на підставі п. 11.5 Колективного договору між адміністрацією ПАТ «Шахта «Надія» та первинною профспілковою організацією ПАТ «Шахта «Надія» від 26.05.2017р. №205 та п.12.15 Галузевеї угоди ОСОБА_1 нараховано одноразову Галузеву допомогу у розмірі трьох середньомісячних заробітків.

Відповідно до п. 12.15 Галузевої угоди між Міністерством енергетики та вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об`єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 03.07.2001р.(реєстраційний номер в міністерстві праці та соціальної політики України № 71 від 07.08.2001р.) з доповненнями та змінами, надалі - Галузева угода, працівнику, що має право на пенсію за віком чи по інвалідності (незалежно від віку), при першому звільненні з Підприємства (структурного підрозділу, відособленого підрозділу, філіалу, товариства і ін.) (незалежно від причин звільнення, крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі (у тому числі на Підприємствах колишнього СРСР) і середнього заробітку, але не менше трьох середньомісячних заробітків для жінок які пропрацювали 17, 5років. (витяг з Галузевої угоди додається).

Судом встановлено, що це було перше звільнення з підприємства ОСОБА_1 , наказом №291 від 07.10.2020р. нараховано таку одноразову допомогу в розмірі трьох середньомісячних заробітків.

Суд погоджується із наданим позивачкою розрахунком згідно якого середньомісячна заробітна плата за травень-червень 2020 року сукупно становила 16 790,76 грн., а нею було відпрацьовано 24 дні та середньоденна заробітна плата становить 9095,06грн.

Таким чином, одноразова галузева допомога позивача становить: 27 285,18грн. = 9095,06 х 3 середні заробітні плати.

Отже, з ПрАТ «Шахта «Надія» слід стягнути в користь позивача одноразову допомогу при першому звільненні з підприємства відповідно до п. 12.15. Галузевої угоди, яка має становити не менше трьох середньомісячних заробітків в розмірі 27 285,18 грн.

Крім цього, судом встановлено, що відповідно Колективного договору укладеного між профспілками та адміністрацією ПАТ «Шахта «Надія» до ювілею працівника, адміністрація має виплатити йому певну суму коштів, не менше ніж розмір середньомісячної заробітної плати.

Вищезазначене стверджується п.11.11 Колективного договору укладеного між адміністрацією ПАТ «Шахта «Надія» та первинною профспілковою організацією ПАТ «Шахта «Надія» зареєстрованого розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації за №205 від 26.05.2017 року згідно якого здійснюється виплата премії до ювілейних дат у розмірі не менше 500грн. і не більше середньомісячного заробітку (включається до валових витрат) – за рахунок прибутку узгодженого з профспілками.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 виповнилося 60-ть років, а відтак до 60-ти річчя їй мали бути виплачені дані кошти, оскільки вимоги названих документів, щодо виплати цих коштів є обов`язковими для адміністрації.

З наданої відповіді на запит ПАТ «Шахта «Надія» від 09.10.2020р. повідомлено ОСОБА_1 про те, що виплата коштів до 60-ти річчя, відповідно до п.11.11 здійснюється за рахунок прибутку, а на даний час Товариство не забезпечує ефективної господарської діяльності, нарахувати та виплатити таку виплату немає підстав і фінансової можливості.

З наданої довідки № 15/1729 від 28.10.2020р. встановлено, що середня заробітна плата за останні два місяці, які передували звільненню становить 9095,06грн.

Отже, з ПрАТ «Шахта «Надія» слід стягнути в користь позивача кошти що підлягали до виплати до ювілею (60-ти річчя), в розмірі середньомісячної заробітної плати відповідно до п. 11.11. Колективного договору в розмірі 9095,06грн.

Разом з цим, статтями 16 та 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Суд погоджується з позивачем у тому, що не проведення розрахунку з останньою протягом тривалого часу після звільнення призвело до погіршення матеріального становища її сім`ї. Тому, суд дійшов висновку про доведення факту спричинення позивачці відповідачем моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, судом ураховано глибину, тривалість, характер моральних страждань позивача, настання у зв`язку з цим негативних змін у її житті, що вимагає від неї додаткових зусиль для організації свого життя.

Водночас, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Тому, суд переконаний, що сума компенсації спричиненої позивачеві моральної шкоди складає 1000,00 грн., які підлягають стягненню на її користь з відповідача.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову- на відповідача.

Згідно з п.3 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат пов`язаних з розглядом справи належать витрати на правову допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

З дослідженого договору про надання правничої допомоги №20/09/25-1 від 25.09.2020р. укладеного між адвокатом Савкою Р.І. та Карпів У.М. встановлено, що адвокатом надається правова допомога ОСОБА_1 у цивільній справі за її позовом до ПАТ «Шахта «Надія» із трудових відносин.

З дослідженого квитанції №28745232 від 01.10.2020р. встановлено, що ОСОБА_1 сплатила 5000грн. за надання правової допомоги.

З детального опису виконаних робіт по справі №454/3151/20 від 10.03.2020р. встановлено, що адвокатом Савкою Р.І. виконано ряд професійних та процесуальних дій та зобов`язань у даній цивільній справі.

Отже, позовна вимога про стягнення з відповідача в користь позивача витрат на правову допомогу підлягає до задоволення.

Питання щодо розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» нарахованої, але невиплаченої заробітної плати в розмірі 24 920,54грн. - залишити без розгляду.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» в користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, що складає 45 475(сорок п`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 30 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» в користь ОСОБА_1 одноразову допомогу при першому звільненні з підприємства відповідно до п. 12.15. Галузевої угоди, яка має становити не менше трьох середньомісячних заробітків в розмірі 27 285 (двадцять сім тисяч двісті вісімдесят п`ять)грн. 18 коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» в користь ОСОБА_1 кошти що підлягали до виплати до ювілею (60-ти річчя), в розмірі середньомісячної заробітної плати в сумі 9095 (дев`ять тисяч дев`яносто п`ять) грн.06коп.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» в користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 (одна тисяча) грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» в користь ОСОБА_1 витрат на професійну правову допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч)грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахта «Надія» в дохід держави 840 (вісімсот сорок)грн. 80коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Сокальський районний суд Львівської області.

Відомості, які зазначаються в рішенні суду відповідно до п.4) ч.5 ст.265 ЦПК України та не проголошуються, відповідно до ч.2 ст.268 ЦПК України.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахта «Надія», ЄДРПОУ 00178175, місце знаходження: с.Сілець Червоноградського району Львівської області.

Головуючий: Л. Ю. Фарина