Рішення № 95523959, 25.11.2020, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/967/17 Провадження № 2/450/170/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" листопада 2020 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого – судді Данилів Є.О.

при секретарі Ориняк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про (предмет позову): стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (пр. В. Чорновола, 4, м. Львів, 79019, ЄДРПОУ 39769942) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) матеріальну шкоду у розмірі 237 661, 00 грн. (двісті тридцять сім тисяч шістсот шістдесят одну грн. 00 грн.); моральну шкоду у розмірі 300 000, 00 грн. (триста тисяч грн. 00 коп.),

суд постановив

підстава позову (позиція позивача): ОСОБА_1 звернувся до відділу у Пустомитівському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області із заявою про реєстрацію земельної ділянки кадастровим реєстратором. Вперше позивачеві було відмовлено у такій реєстрації за його заявою. Надалі відповідач не виконував численні рішення судів в користь позивача щодо реєстрації земельної ділянки. Позивачем розраховано розмір заподіяної йому шкоди: матеріальну шкоду позивач оцінив виходячи із статистичної інформації щодо суми отриманого фермерськими господарствами Львівської області доходу від реалізації продукції за період з 2012 року її розмір склав 237 661, 00 грн. (двісті тридцять сім тисяч шістсот шістдесят одну грн. 00 грн.); моральну шкоду у розмірі 300 000, 00 грн. (триста тисяч грн. 00 коп.) позивач визначив виходячи з мінімального розміру заробітної плати станом на час ухвалення судом рішення, її множення на кількість місяців прострочки виконання рішення судів та не реєстрації земельної ділянки.

Позиція відповідача: кожного разу коли позивач звертався із заявою про реєстрацію земельної ділянки, останні не подав всі необхідні документи, тому кадастровий реєстратор і не мав можливості зареєструвати земельну ділянку.

Заяви, клопотання, процесуальні рішення у справі.

16.06.2017 року ухвала суду про відкриття провадження.

Встановлені судом фактичні обставини справи та їх оцінка.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Стаття 14 Конституції України гарантує право власності на землю. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Законом, який регулює земельні правовідносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України), а також прийняті відповідно до Конституції України та цього Кодексу нормативно-правові акти.

Відповідно до ст. 79, 791 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до статті 193, 196, 204 ЗК України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Склад відомостей Державного земельного кадастру визначається законом. Ведення Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру встановлює Закон України “Про Державний земельний кадастр” від 07.07.2011 № 3613-VI (далі – Закон України № 3613-VI).

Згідно із статтею 9 Закону України № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор є державним службовцем. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства; формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні; присвоює кадастрові номери земельним ділянкам; надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні; здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі; передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення). Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру врегульовано статтею 21 Закону України № 3613-VI. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру здійснюється у строк, що не перевищує чотирнадцяти робочих днів з дня отримання відповідних документів, якщо цим Законом не встановлено інший строк для здійснення цих дій (частина чотирнадцята статті 21 Закону № 3613-VI). Відповідно до статті 24 Закону України № 3613-VI державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за місцем їх розташування відповідним Державним кадастровим реєстратором центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється, зокрема, за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Частиною четвертою статті 24 Закону України № 3613-VI визначено, що для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Згідно з частиною п`ятою статті 24 Закону України № 3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: - перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; - за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки, як визначено у частині шостій статті 24 Закону України № 3613-VI, є: розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора; подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно із статтею 5 Закону України № 3613-VI Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

На підставі частини третьої статті 5 Закону України № 3613-VI Кабінет Міністрів України постановою від 17.10.2012 № 1051 затвердив Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі – Порядок № 1051).

У пунктах 4, 5 Порядку № 1051 зазначено, що ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. До складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України "Про Державний земельний кадастр" та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей. Державний кадастровий реєстратор має посвідчення Державного кадастрового реєстратора і власну печатку, форми та опис яких визначаються Мінагрополітики. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Пунктом 6 Порядку № 1051 визначено повноваження державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів, до яких серед іншого належать: здійснення реєстрації заяв про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; здійснення державної реєстрації земельних ділянок, обмежень у їх використанні, скасування такої реєстрації; формування поземельних книг на земельні ділянки, внесення записів до них, забезпечення їх зберігання; присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам; проведення перевірки відповідності поданих документів вимогам законодавства.

Відповідно до пунктів 69-74 Порядку № 1051 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник). Заява разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91 - 137 цього Порядку, подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Державний кадастровий реєстратор у момент надходження до нього заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, перевіряє: 1) повноваження особи, що звернулася за внесенням відповідних відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 2) наявність повного пакета документів, необхідних для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; 3) розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії його повноважень; 4) придатність електронного документа для проведення його перевірки за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру.

У разі звернення за внесенням відповідних відомостей (змін до них) неналежної особи (особи, яка не може бути заявником відповідно до цього Порядку), подання заявником не повного пакета документів та/або розташування об`єкта Державного земельного кадастру на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора Державний кадастровий реєстратор відмовляє такій особі, заявникові у прийнятті заяви безпосередньо у момент її подання або у день надходження рекомендованим листом зазначених документів за формою згідно з додатком 13 із зазначенням рекомендацій щодо усунення причин, що є підставою для такої відмови, зокрема найменування та місцезнаходження органу, до повноважень якого належить внесення відомостей (змін до них) про об`єкт Державного земельного кадастру.

У разі відповідності заяви разом з документами вимогам, зазначеним у цьому пункті, Державний кадастровий реєстратор приймає заяву до розгляду по суті та обліковує її відповідно до пункту 71 цього Порядку.

Заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру обліковуються шляхом їх реєстрації у Державному земельному кадастрі з присвоєнням їм реєстраційного номера, фіксацією дати їх реєстрації та створенням їх електронних копій за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру. Заяви реєструються в день їх надходження в порядку черговості. Дата реєстрації заяви у Державному земельному кадастрі є датою їх прийняття. Під час прийняття заяв відповідно до пункту 70 цього Порядку до Державного земельного кадастру вносяться такі дані: 1) реєстраційний номер заяви; 2) дата реєстрації заяви; 3) відомості про особу, яка звернулася із заявою: для фізичної особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства) - прізвище, ім`я та по батькові (за наявності); податковий номер (крім фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті) або номер та серія паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податку (ідентифікаційного номера), офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті); реквізити документа, що посвідчує особу (номер та серія документа, дата його видачі, відомості про суб`єкта, що його видав, тощо); . . . 4) кадастровий номер (за наявності) та місце розташування земельної ділянки або дані про інший об`єкт Державного земельного кадастру, щодо якого вносяться відомості згідно з відповідною заявою; 5) стислий зміст заяви; 7) відомості про Державного кадастрового реєстратора, який прийняв заяву. Державний кадастровий реєстратор у строк, що не перевищує 14 робочих днів з дня прийняття заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру:

1) розглядає її разом з документами, зазначеними у пункті 69 цього Порядку, та перевіряє: - відповідність документів вимогам, зазначеним у пункті 67 цього Порядку; - електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку;

2) за результатами перевірки вносить відомості (зміни до них) до Державного земельного кадастру або приймає рішення про відмову у внесенні таких відомостей з підстав, зазначених у пунктах 91-137 цього Порядку, за формою згідно з додатком 14.

Державний кадастровий реєстратор не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру видає або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення заявникові таке рішення.

Державний кадастровий реєстратор протягом строку, встановленого пунктом 73 цього Порядку, перевіряє електронний документ на відповідність:

1) даним Державного земельного кадастру (геодезичній та картографічній основам, даним кадастрових карт (планів);

2) вимогам до змісту, структури і технічних характеристик такого документа згідно з додатком 1;

3) даним документації із землеустрою та оцінки земель.

Відповідно до пункту 77 Порядку №1051 у разі невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор:

1) складає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру протокол проведення перевірки електронного документа за формою згідно з додатком 16;

2) повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель без позначки, зазначеної у пункті 75 цього Порядку, разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки.

Суд встановив, що розпорядженням голови Пустомитівської РДА від 22.07.2011 № 724 ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Винниківської сільської ради за межами населеного пункту площею 2,0 га. Відповідно до розпорядження від 22.07.2011 № 724 розроблено проект землеустрою.

Згідно з листом відділу Держгеокадастру у Пустомитівському районі Львівській області від 19.08.2013 №01-156/1699 погоджено проект землеустрою земельної ділянки. З метою державної реєстрації земельної ділянки 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Винничківської сільської ради ОСОБА_1 звернувся до відділу Держгеокадастру району за місцем розташування зазначеної земельної ділянки з відповідною заявою.

Суд встановив, що ОСОБА_1 при зверненні до відповідача подавав передбачений ч. 4 ст. 24 Закону України № 3613-VI повний пакет документів, достатній для здійснення державної реєстрації земельної ділянки.

Крім цього, поданий ним проект землеустрою погоджено управлінням Держкомзему у Пустомитівському районі Львівської області, що підтверджується листом від 19.08.2013 № 01-15/1699.

Судовими рішеннями від 01.04.2014 у справі № 813/558/14, від 09.06.2015 у справі № 876/898/15, від 13.10.15 у справі № 813/4524/15, від 16.05.16 у справі № 813/6307/15 та від 14.02.2017 у справі № 813/122/17, від 14.09.2017 у справі № 813/2532/17, які набрали законної сили, встановлено протиправність рішень відповідача від 12.09.2013 № РВ-46000017612013, від 30.04.2014 № РВ-4600027032014, від 14.07.2015 № РВ-4600056562015, від 05.11.2015 № РВ-4600093862015, від 11.11.2016 № РВ-4600270062016 та від 11.11.2016 № РВ-4600270062016 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру та скасовано такі.

Порівняльний аналіз цих рішень судів свідчить про те, що такі приймалися фактично з тих самих підстав, оскаржувані рішення кадастрового реєстратора аналогічно прийняті з таких же підстав. Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положення статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту), згідно з якою під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Судом враховано, що вказаними вище рішеннями адміністративного суду захищено права позивача. Проте такі рішення суду виконанні не були.

Слід зазначити, що виконання судових рішень у справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд вважає за необхідне наголосити, що обов`язковість судових рішень гарантується практикою Європейського суду з прав людини. Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини зазначив, що, право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

У справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошує, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що позивач з 2012 року по теперішній час зазначає моральної шкоди.

Згідно ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно ч. 5 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При визначенні грошового еквіваленту моральної шкоди суд виходить із того, що орган державної влади своїми діями щодо неодноразового невиконання рішення суду заподіяв позивачеві моральної шкоди, яка полягає у моральних переживаннях, втраті звичайного життєвого ритму внаслідок участі у численних судових засідання, зверненнях рішення судів до виконання, розчарування в судовій системі наслідок невиконання рішень, які набрали законної сили. Крім того, на думку суду державний кадастровий реєстратор умисно не виконав рішення суду про які вказано вище, оскільки відсутні відомості про те, що останній звертався до суду із заявами про роз`яснення чи встановлення способу виконання рішення.

З урахуванням встановлених обставин, суд прийшов до висновку про підставність вимог позивача про стягнення моральної шкоди. Судом враховано, що розмір моральної шкоди є оціночним поняттям, тому при визначення її грошового еквіваленту слід враховувати всі обставини у кожному випадку окремо. На думку суду позивач вірно виходив при обрахунку, беручи розмір мінімальної заробітної плати станом на час ухвалення судом рішення за кожний місяць обмеження його в правах, які визначені законом та поновленні рішенням судами, без індексації такої заробітної плати. Тому, вимоги позивача про відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо відшкодування матеріальної шкоди, то суд зазначає таке:

при заявлені позовної вимоги про стягнення матеріальної шкоди позивач виходив із того, що така шкода полягає в збитках (упущеній вигоді), яких позивач зазнав внаслідок не використання ним земельної ділянки за призначенням, тобто при функціонуванні фермерського господарства за звичайних умов. Проте, суд вважає таку позицію не обґрунтованою виходячи з такого: відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки. Частина перша статті 1166 ЦК України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Позивач не отримував у власність чи законне користування земельної ділянки про яку йдеться, якщо і припустити, що державний кадастровий реєстратор сформував би земельну ділянку про яку вказує позивач та вніс її в Поземельну книгу, Державний земельний кадастр, то у позивач не виникнуло б права власності на земельну ділянку чи права постійного користування такою.

Від так, матеріальна шкода позивачеві не заподіяна, тому цивільне правопорушення відсутнє, матеріальна шкода відшкодуванню не підлягає.

Судові витрати підлягаю розподілу у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 259, 263- 265, 268 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позовні вимоги ОСОБА_1 , - задоволити частково.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (пр. В. Чорновола, 4, м. Львів, 79019, ЄДРПОУ 39769942) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 300 000, 00 грн. (триста тисяч грн. 00 коп.) в якості відшкодування моральної шкоди.

У стягненні з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (пр. В. Чорновола, 4, м. Львів, 79019, ЄДРПОУ 39769942) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 237 661, 00 грн. (двісті тридцять сім тисяч шістсот шістдесят одну грн. 00 грн.) в якості відшкодування матеріальної шкоди, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (пр. В. Чорновола, 4, м. Львів, 79019, ЄДРПОУ 39769942) за рахунок бюджетних асигнувань в дохід держави 4500,00 грн. (чотири тисячі п`ятсот грн.00 коп.) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи: Головне управління Держгеокадастру у Львівській області (пр. В. Чорновола, 4, м. Львів, 79019); ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення складено 02.12. 2020 року.

СуддяЄ. О. Данилів