Вирок № 95523046, 15.03.2021, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 326/930/18

провадження № 1-кп/325/8/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2021 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді - Васильцової Г.А., секретаря - Міняйло А.П., за участю прокурора - Широкова М.О., захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Шкарупи П.В., обвинуваченого - ОСОБА_1 , представника потерпілого адвоката Амельченко Д.Д., який приймає участь в судовому засіданні в режимі відео конференції із Бердянським міськрайонним судом Запорізької області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду кримінальне провадження №12018080340000131 за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Чернигівка, Чернігівського району, Запорізької області, громадянина України, не одруженого, працюючого інспектором дозвільної системи Приморського ВП Бердянського ВП ГУМП в Запорізької області, який проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В:

19.04.2019 року до Приазовського районного суду надійшов обвинувальний акт, за яким ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України за наступних обставин:

Наказом т.в.о. начальника ГУНП в Запорізькій області № 416 о/с від 09.12.2016 ОСОБА_1 призначено на посаду інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Приморського відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області. Перебуваючи на займаній посаді ОСОБА_1 відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу.

Орган досудового розслідування вважає, що 05.03.2018 року приблизно о 12 год. 50 хв. біля приміщення Приморської загальноосвітньої школи № 2 І-ІІІ ступенів, яке розташоване за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Морська, 65 виникла сварка між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних відносин у зв`язку із не досягненням домовленості щодо місця проживання та часу відвідання їх спільного сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ОСОБА_1 , який після розлучення ОСОБА_3 з ОСОБА_4 спільно проживає з останньою, який був очевидцем зазначеної сварки, 05.03.2018 року приблизно о 12 год. 53 хв., знаходячись на проїжджій частині дороги, що розташована навпроти приміщення Приморської загальноосвітньої школи №2 I- III ступенів за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Морська, 65, достовірно розуміючи, що ОСОБА_3 знає його як працівника поліції, виник умисел на перевищення влади та службових повноважень шляхом застосування до останнього насильства. Перебуваючи на службі, виконуючи обов`язки працівника поліції, 05.03.2018, приблизно о 12 год. 57 хв., знаходячись на проїжджій частині дороги, що розташована навпроти приміщення Приморської загальноосвітньої школи № 2 І-ІІІ ступенів за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Морська, 65 ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, перевищуючи владу та службові повноваження працівника поліції, діючи умисно, усупереч вимогам п.п. 1, 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію», без попередження, за відсутності підстав, передбачених ст. 44 Закону України «Про Національну поліцію», наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_3 , 1978 року народження, який усвідомлюючи той факт, що ОСОБА_1 є працівником поліції, був позбавлений фактичної можливості захищатися від неправомірних дій останнього. У результаті зазначених умисних неправомірних дій ОСОБА_1 відповідно до висновку експерта № 91 ОСОБА_3 спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця лівої щоки, забійної рани та крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи, струсу головного мозку, що кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Зазначені дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 365 КК України, як перевищення влади та службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися насильством, за відсутності ознак катування.

В ході судового розгляду 03.03.2021 року прокурор змінив обвинувачення відносно ОСОБА_1 із ч. 2 ст. 365 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України.

Згідно зміненого прокурором обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 05.03.2018 року приблизно о 12 годині 50 хвилин біля приміщення Приморської загальноосвітньої школи № 2 І-ІІІ ступенів, яка розташована за адресою: Запорізька область, м. Приморськ, вул. Морська, 65, виникла сварка між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ґрунті особистих неприязних відносин у зв`язку із недосягненням домовленості щодо місця проживання та часу відвідання їх спільного сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому ОСОБА_1 , будучи співмешканцем ОСОБА_4 , та очевидцем зазначеної сварки, 05.03.2018 року, приблизно о 12 годині 53 хвилини, знаходячись на проїжджій частині дороги, що розташована навпроти приміщення Приморської загальноосвітньої школи № 2 І-ІІІ ступенів за адресою: Запорізька область м. Приморськ, вул. Морська, 65, діючи на підставі особистих неприязних відносин, після словесного конфлікту ОСОБА_3 з ОСОБА_4 , маючи на меті завдати ОСОБА_3 тілесні ушкодження, діючи умисно, застосовуючи фізичну силу, наніс один удар кулаком правої руки в обличчя ОСОБА_3 , 1978 року народження, внаслідок чого останньому відповідно до висновку експерта № 91 спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця лівої щоки, забійної рани та крововиливу на слизовій оболонці верхньої губи, струс головного мозку, що є легкими тілесними ушкодженнями, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

Зазначені дій ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 2 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я потерпілого.

Представник потерпілого, адвокат Амельченко Д.Д., який відповідно ч. 4 ст. 57 КПК України, користується правами потерпілого, інтереси якого він представляє в судовому засіданні 03.03.2021 року та 12.03.2021 року підтримав обвинувачення в раніше пред`явленому обсязі, а саме за ч. 2 ст. 365 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених як ст. 365 ч. 2 так і ст. 125 ч. 2 КК України не визнав та пояснив, що із січня 2016 року його співмешканкою є ОСОБА_4 , яка раніше була дружиною ОСОБА_3 із яким вони мають сина ОСОБА_7 , який проживає із матір`ю. Із ОСОБА_3 ОСОБА_4 розлучилась та у 2014 році він виїхав до Росії. ОСОБА_3 він знає десь із 2000 року та має із ним неприязні стосунки. У 2017 році ОСОБА_3 повернувся до України та звернувся із позовом до суду про визначення часу спілкування із сином. Періодично ОСОБА_3 погрожував і йому і ОСОБА_4 , ображав її, погрожував забрати сина, позбавити її батьківських прав. Він, ОСОБА_1 , в свою чергу, ОСОБА_4 підтримував. 03 березня 2018 року ОСОБА_7 пішов до школи. Це була субота, але робоча, відпрацьовували за інший святковий день. Після школи хлопчика забрав батько ОСОБА_3 та у наступний понеділок 05.03.2018 року дитина до школи пішла від батька. 05.03.2018 року, ближче к обіду, до нього на роботу прийшла його співмешканка ОСОБА_4 та повідомила, що ОСОБА_3 знову їй погрожував фізичною розправою та казав що забере дитину. ОСОБА_4 просила його поїхати разом із нею забрати сина зі школи, оскільки боїться ОСОБА_3 . Приїхавши до школи, він припаркував автомобіль позаду автомобіля ОСОБА_3 , який вже стояв на зупинці біля школи. ОСОБА_4 пішла у школу за дитиною, а він залишився в своєму авто. Він побачив, як з приміщення школи вийшли ОСОБА_4 із сином та ОСОБА_3 , які голосно розмовляли. ОСОБА_3 хапав дитину за руку. Коли вони підійшли до авто ОСОБА_3 , він, ОСОБА_3 , відчинив передні двері пасажирського сидіння, схопив дитину, майже одночасно вдарив ОСОБА_4 та кинув хлопчика у салон машини. У відповідь ОСОБА_4 відштовхнула ОСОБА_3 двома руками. Побачивши це, він вийшов із свого автомобіля, підійшов до ОСОБА_3 та став між ним та ОСОБА_4 , захищаючи її та дитину. ОСОБА_4 забрала сина із авто ОСОБА_3 та вони пішли до його авто. ОСОБА_3 став бігати поруч, кричати навіщо ти мене вдарив, знімати на мобільний телефон. Всі ці події бачив директор школи. В той день він був в цивільному, ніяких службових завдань не отримував у наряді не стояв. Коли ОСОБА_3 відійшов від його авто він поїхав разом з ОСОБА_4 та хлопчиком. Тілесних ушкоджень ОСОБА_3 він не спричиняв, тому жодної моральної та або матеріальної шкоди йому не заподіював. Ніяких видимих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не мав. Станом на 05.03.2018 він перебував на посаді інспектора з обігу зброї в сфері дозвільної системи.

Судом, за клопотанням прокурора, підтриманим стороною захисту, потерпілим та його представником, відповідно до частини першої статті 349 КПК України ухвалено про дослідження доказів в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, обставини, які виключають кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і захисту своїх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

На підтвердження пред`явленого обвинувачення, прокурором надані і в судовому засіданні досліджені наступні письмові докази:

- витяг з ЄРДР від 05.03.2018 року, згідно якого за заявою потерпілого ОСОБА_3 внесені відомості про те, що 05.03.2018 року о 12.50 годин, ОСОБА_1 знаходячись навпроти будівлі Приморської ЗОШ № 2 по вул. Морській в м. Приморську, перевищуючи владу та службові повноваження працівника поліції наніс один удар кулаком в обличчі ОСОБА_3 , чим спричинив йому тілесні ушкодження. Зазначені дії кваліфіковані за ч. 2 ст. 365 КК України.

- протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.03.2018 року о 13:45 год., згідно якого ОСОБА_3 повідомив, що 05.03.2018 року, приблизно о 12:50 годин, ОСОБА_1 знаходячись навпроти будівлі Приморської ЗОШ № 2 по вул. Морська в м. Приморську, під час конфлікту наніс один удар в обличчя ОСОБА_3 , чим спричинив йому тілесні ушкодження. Як вбачається із протоколу, очевидцем зазначених подій був ОСОБА_14 .

- протокол огляду місця події від 05.03.2018 року та фототаблиця до нього, який проводився із застосуванням фотозйомки цифровим фотоапаратом «Саnon» на флеш носій картку пам`яті micro SD 2 Гб. Місцем події є ділянка місцевості, розташована навпроти воріт на території Приморської ЗОШ № 2 І-ІІІ ступенів по вул. Морській в м. Приморську. На вказаній ділянці через проїжджу частину вулиці Морська навпроти воріт припаркований легковий автомобіль марки «Фольксваген Пассат» чорного кольору НОМЕР_1 . Інших транспортних засобів на момент огляду не виявлено. Ліворуч від автомобіля ділянка має асфальтне покриття, праворуч вкрита снігом. Автомобіль припаркований передньою частиною до школи, перпендикулярно вул. Морській, між клумбами що розділяють дві смуги руху транспорту по вул. Морській. Під час огляду поблизу автомобіля будь яких слідів біологічного походження, сторонніх предметів, слідів боротьби не виявлено. На вказаній ділянці місцевості та поблизу неї відеоспостереження не здійснюється. З місця події нічого не вилучалось, застосовувалась фотозйомка. Огляд проводився в умовах природного освітлення при температурі +2С, без опадів. Додається фототаблиця на 1 аркуші.

- постанова слідчого СВ Приморського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області від 05.03.2018 року, якою було призначено судово-медичну експертизу.

- висновок судово-медичного експерта ОСОБА_15 № 91 відповідно якого: 1) У ОСОБА_3 мають місце синець в ділянці лівої щоки, забійна рана та крововилив на слизовій оболонці верхньої губи. 2) Травматичний вплив в область обличчя ліворуч викликав струс головного мозку, підтверджений об`єктивними клінічними даними (дані наданої медичної документації). 3) Вищевказані тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмета з обмеженою травматичною поверхнею, можливо від удару кулаком, вірогідно в строк та за обставин на які вказує підекспертний, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що викликали короткочасний розлад здоров`я.

- протокол проведення слідчого експерименту від 21.05.2018 року із відеозаписом до нього, проведеним за участю статиста ОСОБА_16 потерпілого ОСОБА_17 в ході якого потерпілий ОСОБА_17 показав механізм завдання ОСОБА_1 05.03.2018 року в м. Приморську по вул. Морська, навпроти ЗОШ № 2 удару йому в обличчя. При цьому ОСОБА_3 за допомогою статиста показав яким чином і в яку частину обличчя ОСОБА_1 завдав йому удар, притуливши праву руку статиста стиснуту в кулак до передньої частини обличчя в ділянці верхньої губи.

- постанова прокурора Глянь О.С. про призначення судово-медичної експертизи від 22.05.2018 року.

- висновок судово-медичної експертизи № 184, проведеної ОСОБА_15 , розпочатий 26.05.2018 року та закінчений 06.06.2018 року. Відповідно до цього висновку, пошкодження у ОСОБА_3 могли утворитись при обставинах, на які він вказав під час проведення слідчого експерименту.

- протокол проведення слідчого експерименту від 23 травня 2018 року, із відеозаписом до нього, проведеним за участю статистів ОСОБА_18 та ОСОБА_16 , а також свідка ОСОБА_19 , під час якого свідок ОСОБА_19 розташував статистів відповідно до нього як 05.03.2018 року стояли відповідно один одного ОСОБА_3 та ОСОБА_1 під час конфлікту, що мав місце 05.03.2018 року в м. Приморську по вул. Морська навпроти ЗОШ № 2. Після цього свідок ОСОБА_19 за допомогою статистів продемонстрував механізм завдання ОСОБА_1 удару ОСОБА_3 , а саме, притиснувши праву руку статиста, що розташовувався відповідно до місця розташування ОСОБА_1 стиснуту в кулак до передньої частково лівої частини обличчя статиста, що розташувався відповідно до місця розташування ОСОБА_3 . При цьому кулак статиста, розташовувався біля верхньої губи обличчя другого статиста злегка з лівого боку.

- постанова прокурора Глянь О.С. від 23.05.2018 року про призначення судово-медичної експертизи від 23.05.2018 року.

- висновок судово-медичної експертизи № 185, проведеної ОСОБА_15 , розпочатої 26.05.2018 року та закінченої 06.06.2018 року, відповідно якого пошкодження у ОСОБА_3 могли утворитись при обставинах, на які вказує свідок ОСОБА_19 під час проведення слідчого експерименту.

- постанова слідчого Трофімік Ю.В. від 05.03.2018 року про призначення судово-медичної експертизи від 05.03.2018 року.

- висновок судово-медичної експертизи № 89, проведеної експертом Юрченко В.В., розпочатої 06.03.2018 року та закінченої 06.03.2018 року, відповідно якого, у ОСОБА_1 будь-яких видимих зовнішніх ушкоджень, що відносяться до подій, які сталися 05.03.2018 року, при обстеженні не виявлено.

- наказ Національної поліції України від 30.11.2016 року № 1247 та наказ ГУНП від 01.12.2016 року № 3257 дск, якими майора поліції ОСОБА_1 звільнено з посади старшого інспектора з дозвільної системи Приморського відділення поліції Бердянського відділу поліції, закріпивши за ним спеціальний жетон - у зв`язку з організаційно-штатними змінами за ініціативою поліцейського.

- постанова від 07.05.2018 року про визнання речовим доказом медичної картки №538 стаціонарного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

- медична картка № 538 стаціонарного хворого ОСОБА_3 , згідно якої, часом госпіталізації ОСОБА_21 є 07.03.2018 року о 13.50 годин. Діагноз при госпіталізації З ЧМТ СГМ. Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, ОСОБА_3 встановлено повний діагноз ЗЧМТ. Струс головного мозку. Гідроцифальний та атоксичний синдроми. Забій м`яких тканин носа та верхньої губи.

- копія послужного списку ОСОБА_1 .

- Копія книги звернень від 05.03.2018 року.

Стороною захисту суду надано та в судовому засідання досліджено наступні письмові докази:

- копія ухвали Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 12.06.2018 року, якою задоволено скаргу ОСОБА_4 та зобов`язано СУ ГУНП в Запорізькій області внести відомості, викладені ОСОБА_4 у повідомлені від 24.04.2018 року про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

- лист КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи Запорізької області від 19.04.2018 № 01-15/3504 на ім`я ОСОБА_4

- витяг з ЄРДР за кримінальним провадженням № 12018080340000136 від 07.03.2018 року. Правова кваліфікація ч. 1 ст. 125 КК України

- копії повідомлення про підозру від 27.12.2019 року, та копією обвинувального акту, згідно яких ОСОБА_3 обвинувачується за ч. 1 ст. 125 КК України в тому, що 05.03.2018 року о 12.50 годин, він перебував навпроти ЗООШ -2, розташованої по вул. Морській 65 в м. Приморську Запорізької області, разом із своїм малолітнім сином ОСОБА_5 та колишньою дружиною ОСОБА_4 .. В цей час, між ОСОБА_3 та його колишньою дружиною ОСОБА_4 , з якою він перебуває у давніх неприязних стосунках з приводу виховання та побачень із їх спільною дитиною, вчинив із нею сварку на дорозі навпроти входу до школи. Після чого, ОСОБА_3 , перешкоджаючи ОСОБА_4 забрати сина, з метою умисного спричинення тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних стосунків, умисно завдав один удар кулаком лівої руки в область грудної клітини ОСОБА_4 , чим спричинив потерпілій тілесні ушкодження, після чого злочинні дії ОСОБА_3 припинив ОСОБА_1 , який утримав ОСОБА_3 від подальших протиправних дій. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , потерпілій ОСОБА_4 , згідно висновку судово-медичної експертизи № 105 від. 12.03.2018 року були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді синця на передній поверхні грудної клітини по середній підкрильцевій лінії в ділянці 5-6 ребер, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження, згідно п.п. 2.3.2 (б) «Правил медичного визначення ступеня тілесних ушкоджень» 1995 року.

- висновок спеціаліста № 17/с від 06.03.2018 року, за підсумками якого у ОСОБА_4 має місце синець на передній поверхні лівої половини грудної клітини по середній підкрильцевій лінії в ділянці 5-6 ребер.

- висновок експерта №252 від 02.08.2018 року, яким не виключена можливість спричинення тілесного ушкодження ОСОБА_4 за обставин, на які вказує вона та свідок ОСОБА_1

- рішення Приморського районного суду від 24.10.2017 року, яке набрало законної сили, та яким визначено ОСОБА_3 такий спосіб участі у вихованні сина - ОСОБА_5 2010 року народження; перебування з ним з 17.00 години п`ятниці до 12.00 неділі першого та третього тижня щомісяця, а також з 13.00 годин до 17.00 годин середи щотижня.

Крім цього, під час розгляду справи були допитані потерпілий та свідки.

Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що дружніх або неприязних відносин між ним та обвинуваченим ОСОБА_1 немає. Також зазначив, що ОСОБА_1 проживає разом із його колишньою дружиною ОСОБА_4 та його сином ОСОБА_7 . 05.03.2018 року він прийшов до ЗОШ № 2 яка розташована в м. Приморськ по вул. Морська, 65 для того, щоб забрати із школи сина. До школи він викликав співробітників поліції щоб ті провели бесіду із дитиною та зафіксували сліди побоїв на тілі дитини, бо вважав що ОСОБА_1 за два дні до цього побив дитину. Потім прийшла мати дитини. За наказом директора школи його сина та інших дітей зачинили в класі. Співробітники поліції, коли приїхали, провели із сином бесіду. Вважає що його колишня дружина могла перешкодити проведенню процесуальних дій із дитиною. Після такої бесіди із працівниками поліції він взяв сина за одну руку, а його дружина взяла сина за іншу руку та вони стали виходити із школи. Дитина просилась до нього, а він розмовляв із дружиною емоційно та на підвищених тонах, вони сварились. Обидва нервували. На подвір`ї за його машиною він побачив машину ОСОБА_1 , якого, вважає, викликала його дружина. Коли вони таким чином підійшли до автомобіля, він висмикнув сина із рук дружини, убрав руку дружини та став садити сина у своє авто на переднє пасажирське сидіння. Що в цей момент робила ОСОБА_4 , він не пам`ятає, але вона його не била. В цей момент до нього підійшов ОСОБА_1 та вдарив його правою рукою в обличчя в область носа та губ. Йому відомо, що ОСОБА_1 працює у райвідділі поліції інспектором контролю за обігом зброї. Одягнутий ОСОБА_1 був у звичайну цивільну куртку. Потім ОСОБА_4 забрала дитину, яка плакала, із його авто та посадила в авто ОСОБА_1 , а він став спілкуватись із ОСОБА_1 ще деякий час біля авто на підвищених тонах. Потім ОСОБА_1 сів до свого авто та поїхав. Кримінальне провадження щодо побиття його дитини закрите на цей час. Так як він знав що ОСОБА_1 є працівником поліції він захищатися не намагався та у відповідь ОСОБА_1 не бив бо знав що той співробітник поліції. Коли до нього підійшов ОСОБА_24 , він не представлявся співробітником поліції та не показував йому відповідне посвідчення. Співробітники поліції, які опитували сина на той час вже поїхали. Вдруге вони приїхали вже після того, як ОСОБА_1 його вдарив та він викликав поліцію.

Він має історію хвороби бо знаходився на лікуванні у лікарні після цих подій. Спричинена йому моральна шкода виразилася тим, що у нього став підійматись тиск, чого раніше ніколи не траплялось. Він не працював, знаходився на лікуванні у лікарні 17 діб. Тому він порахував скільки він за цей час заробив би на роботі таку суму і зазначив у позові як компенсацію за спричинену моральну шкоду.

Раніше він звертався до експерта ОСОБА_15 щоб зняти побої із тіла дитини. ОСОБА_15 приїжджав до нього додому, за адресою, де він, ОСОБА_3 , проживає. Його син, ОСОБА_7 , на той час був у нього. Він дитину роздягнув, а ОСОБА_15 дитину фотографував. Ці фото він розіслав своїм знайомим, які ці фото виклали в мережу Інтернет. Після того, як його вдарив ОСОБА_1 , побої знімав також експерт ОСОБА_15 , але вже в експертній установі. Звернувся він до цього ОСОБА_15 бо йому надали його номер телефону, як особи, яка може йому допомогти. Чи є кримінальна справа якась щодо експерта ОСОБА_15 , йому не відомо. Його самого ніколи не допитували по справі щодо ОСОБА_15 .. Дату та час коли експерт оглядав його сина він не пам`ятає.

До лікарні його відвезли працівники поліції, яких він викликав. Лікарня знаходиться поруч від місця події. В лікарні йому зробили ін`єкцію від тиску. Також він години три спілкувався із працівниками поліції. У лікарні його оглядав лікар невропатолог, прізвища якого він не пам`ятає. У лікарню на лікування він ліг 6,7 або 8 березня точно не пам`ятає.

Допитаний в судовому засіданні 23.09.2019 року свідок ОСОБА_27 пояснив, що він працює директором ЗОШ № 2 в м. Приморськ. Із обвинуваченим та потерпілим познайомився 05.03.2018 року та неприязних або дружніх стосунків із ними немає.

В той день 05.03.2018 року він був на уроках коли підійшла секретар та повідомила про те, що один із батьків викликав до школи поліцію. Він спустився та побачив, що приїхали співробітники поліції у кількості 4 осіб та попросили про можливість опитати дитину. Він дозволив опитати цю дитину, надавши для цього приміщення у присутності шкільного психолога, вчителя та батька. Мати підійшла пізніше. То була дитина ОСОБА_7 , якому на той час будо десь 9 років. Біологічним батьком дитини є ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_4 , а батьком, який виховує дитину, є ОСОБА_1 . Зазначені події відбувались у понеділок, тобто у день тижня, не встановлений у рішенні суду для спілкування батька із сином. Мати - ОСОБА_4 , дозволу на те, щоб дитину в той день зі школи забирав батько не давала. Дитиною завжди займалась мати. Дитина доглянута, чиста, уважна, добре вчиться. Жодних насторог дитина не викликала у психолога, класного керівника та педагогічного колективу. У зв`язку із зазначеним, він, як директор школи, не дозволив ОСОБА_3 забрати дитину зі школи до приходу матері. Коли прийшла мати дитини, вона почала спілкуватись із ОСОБА_3 на підвищених тонах. Потім вони стали виходити із приміщення школи, при цьому мати взяла дитину за одну ручку, а батько взяв за іншу, і так вони пішли на двір. При цьому ОСОБА_3 крикнув йому, начебто все, дочекались, ОСОБА_1 приїхав. Він вийшов за ними та був очевидцем всіх подій, бо стояв десь метрах в 10 від них. Біля школи стояли два авто, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .. При цьому, ОСОБА_3 повів дитину саме до свого авто. Підійшовши до автомобіля, ОСОБА_3 намагався вирвати дитину із рук матері та силою заштовхати до свого авто на переднє сидіння. Тобто, ОСОБА_3 силою висмикнув дитину із рук матері та намагався кинути до своєї машини. Він почув як скрикнула ймовірно від болю ОСОБА_4 та стала кричати: «Відпусти його, що ти робиш!». Тобто, ОСОБА_3 дитину забирав, а ОСОБА_4 її намагалась втримати, і в той же момент із свого авто вийшов ОСОБА_1 . Зрозумівши, що назріває конфлікт, він, ОСОБА_27 , став дзвонити до поліції, тому відволікся від того, що відбувається. Коли знову подивився на зазначених осіб, побачив ОСОБА_3 , який стояв у боксерській стійці. ОСОБА_1 в цей момент крикнув ОСОБА_4 , щоб та сідала до нього в машину. Всі вони сіли до його авто та ОСОБА_1 із ОСОБА_4 та дитиною поїхали. Він не бачив щоб ОСОБА_1 бив, або вдарив ОСОБА_3 . Будь яких пошкоджень на обличчі ОСОБА_3 він також не бачив. При цьому у останнього було дуже червоне обличчя із самого початку, як той прийшов до школи. Вважає що ймовірно ОСОБА_3 гіпертонік та страждає підвищеним тиском. Крові та слідів побоїв на його обличчі не було. Також свідок зазначив, що наполягає, що після того як ОСОБА_4 із дитиною сіли до авто, ОСОБА_1 одразу поїхав. Також свідок зауважив, що 03.05.2018 року була робоча субота. ОСОБА_7 був у школі та навіть отримав відмітки на деяких предметах, тому не міг бути на судово-медичній експертизі. У мережі Інтернет він бачив фото цієї дитині із синцем на коліні або стегні, із зазначенням на фото дати 03.05.2018 року що не відповідає дійсності бо дитина в цей час була у школі. Про те що дитина просилася у матері до батька він чув, але мати нахилилася до сина, щось прошепотіла, після чого дитина взяла мати за руку та спокійно пішла. ОСОБА_3 в той день він побачив вперше. На стоянці, біля школи, стояли два авто, ОСОБА_29 та ОСОБА_1 . Біля школи якась червона машина проїжджала, він бачив. Уроки закінчуються десь о 13.00 годині, в цей час все це і відбувалось. Щоб ОСОБА_1 казав ОСОБА_3 що він співробітник поліції, або показував посвідчення він не чув та не бачив.

Допитаний в судовому засіданні 23.09.2019 року свідок ОСОБА_19 пояснив, що ОСОБА_1 особисто він не знає, ОСОБА_3 знає давно та приятелює із останнім. Колись ОСОБА_3 8 років зустрічався із його сестрою. Також свідок пояснив, що на початку березня 2018 року він на своєму авто червоного кольору десь о 12.20-12.40 годин їхав по вул. Морській в м. Приморськ біля школи № 2. Біля школи стояли два авто, одне ОСОБА_1 інше ОСОБА_3 . Біля свого авто стояли ОСОБА_3 із колишньою дружиною ОСОБА_4 та сином. Він бачив, як ОСОБА_3 садить дитину на переднє сидіння свого авто. ОСОБА_4 стояла за ОСОБА_3 . В цей момент до ОСОБА_3 з боку спини підійшов ОСОБА_1 , який вийшов із свого авто, ОСОБА_3 до нього повернувся, після чого ОСОБА_1 один раз правою рукою вдарив ОСОБА_3 в область обличчя. Одягнутий ОСОБА_1 був у цивільний одяг. Що було далі він не бачив, бо вже проїхав ділянку де все відбувалось. Пізніше він зателефонував ОСОБА_3 , спитав що сталося, на що ОСОБА_3 попросив його дати покази з приводу того, що він бачив. Десь протягом години він знову під`їхав до місця події, де дав письмові пояснення співробітникам поліції. ОСОБА_3 був біля школи. У нього була розбита та трохи припухла губа. Інших візуальних пошкоджень не було. ОСОБА_1 не було. Авто, на якому він їхав червоного кольору. Директора школи він не бачив. Його сестру звуть ОСОБА_30 . ОСОБА_4 колись скаржилась що в парку м. Приморськ працює незаконний атракціон, який належить чоловіку його рідної сестри.

Допитана в судовому засіданні 08.11.2019 року свідок ОСОБА_31 пояснила, що вона знає і ОСОБА_1 і ОСОБА_3 із якими проживає в одному місті. ОСОБА_3 вона знає давно, років 5 точно. Дружніх або неприязних стосунків між ними немає. У березні 2018 року вона йшла із боку моря біля Приморської школи № 2, яка розташована по вул. Морська. Час був десь біля обіду. Коли побачила, як ОСОБА_3 садить до свого авто на переднє пасажирське сидіння дитину. Поруч із ним стояла дівчина із світлим волоссям. Потім із свого авто вийшов ОСОБА_1 підійшов до ОСОБА_3 та замахнувся на нього правою рукою. Удару вона не бачила, але голова ОСОБА_3 відкинулась назад та він відпрянув назад наче від удару. Чи чула вона звук удару вона не може відповісти. До того як вона побачила цей замах рукою, вона не чула щоб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 була якась розмова. ОСОБА_1 відносно неї стояв спиною. Дівчина їх не розбороняла, вона забрала дитину. Потім чула розмову на підвищених тонах. Про що говорили не знає. Яка відстань була між нею та зазначеними особами вона не знає та не може сказати, розділяла її від цих подій проїжджа частина. Авто ОСОБА_3 та ОСОБА_1 стояли відносно неї задом. Їй відомо що ОСОБА_3 був одружений, але на кому не знає. Також свідок зазначила що вона особисто знає рідну сестру ОСОБА_3 . ОСОБА_32 , але тісних дружніх стосунків не підтримує. В той день ОСОБА_3 та ОСОБА_1 були одягнуті у щось темне, у що саме не пам`ятає. Дівчина із світлим волоссям також була одягнута у щось темне. Яка погода в той день була вона не пам`ятає. Авто ОСОБА_3 та ОСОБА_1 чорного кольору. Намалювати схематично як розташовувались авто та люди відносно неї вона не може, бо не пам`ятає. Що то був саме ОСОБА_1 вона дізналась пізніше, бо коли пройшла повз нього він обернувся та вона побачила його обличчя. Які ще були там авто вона не пам`ятає. Після цих подій вона зустріла в місті Олену, сестру ОСОБА_3 якій і повідомила про те, що бачила та запропонувала допомогу. Потім випадково зустріла ОСОБА_3 , який спитав чи може вона підтвердити те що бачила. Вона погодилась. Із ОСОБА_3 вона домовилась про зустріч та вони пішли до прокуратури, де вона давала свідчення. Її ніхто не просив давати неправдиві покази.

Від допиту свідка обвинувачення ОСОБА_33 , який згідно постанови про закриття кримінального провадження від 13.02.2020 року помер 12.02.2020 року прокурор відмовився в судовому засіданні 12.03.2020 року. Судом визнано допит зазначеної особи неможливим на підставі ч. 3 ст. 97 КПК України.

Всі учасники процесу, як сторона обвинувачення так і сторона захисту не наполягали на допиті експерта ОСОБА_15 , про що зазначили в судовому засіданні 12.03.2020 року.

Допитана в судовому засіданні 30.11.2020 року свідок захисту ОСОБА_4 , пояснила що вона є, та станом на 05.03.2018 року, була співмешканкою ОСОБА_1 та має із ним добрі стосунки. ОСОБА_3 вона також знає, це її колишній чоловік із яким вона має спільну дитину - ОСОБА_7 . Стосунки у неї із ОСОБА_3 неприязні бо останній погрожує відібрати у неї дитину, ображає її, також погрожує викрасти дитину. Вона працює медичною сестрою у лікарні, що розташована навпроти школи, де навчається її син ОСОБА_7 . 05.03.2018 року вона побачила біля школи сина автомобіль ОСОБА_3 . Рішенням суду ОСОБА_3 встановлені дні спілкування із дитиною за днями тижня. Це кожна середа та вихідні дні один раз на два тижні. 05.03.2018 року не був день, визначений судом для спілкування батька із сином, тому вона, враховуючи багаторазові погрози ОСОБА_3 , пішла до школи, де ОСОБА_3 став перешкоджати їй пройти до сина, ображав її. Тому вона пішла до відділення поліції, де написала заяву про це. Там у поліції працює і її співмешканець ОСОБА_1 , до якого вона зайшла та попросила того поїхати із нею до школи забрати сина, бо при ньому, її колишній чоловік не дозволяє собі її ображати та так зухвало себе не поводить. Разом із ОСОБА_1 вони, на його авто, поїхали до школи. ОСОБА_1 припаркував машину поруч із авто ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 залишився в машині, а вона пішла у школу до класу сина за дитиною, де ОСОБА_3 знову не пускав її до сина, штовхав, нахилявся до дитини та щось йому шепотів. Свідком всіх цих подій став директор школи. Так тримаючи сина за одну руку, а ОСОБА_3 за іншу вони вийшли зі школи та пішли в бік автомобілів, які були припарковані поруч. Підійшовши до автомобіля ОСОБА_3 , який стояв трохи ближче ніж машина ОСОБА_1 . ОСОБА_3 швидко відчинив двері переднього пасажирського сидіння у своєму автомобілі та вдарив її. Від удару вона відшатнулася, а ОСОБА_3 вирвав з її рук та кинув дитину на сидіння свого авто. У відповідь вона двома руками вдарила ОСОБА_3 однією рукою в область грудної клітини іншою в область обличчя. В цей час із свого автомобіля вийшов ОСОБА_1 та став між нею та ОСОБА_3 . Тоді вона забрала сина із автомобіля ОСОБА_3 та вони із сином пішли до машини ОСОБА_1 ОСОБА_1 ОСОБА_3 не бив, просто став між нею та ОСОБА_3 для того щоб вона забрала сина. Їй відомо що після цих подій ОСОБА_3 звертався до лікарні та написав заяву до поліції. Після того, як вона ОСОБА_3 вдарила, у нього на обличчі не було ніяких ушкоджень. Можливо, лише подряпина над губою, але вона не знає, була вона до того, як вона його вдарила чи ні. Між ОСОБА_1 та її колишнім чоловіком неприязні стосунки. Наразі на розгляді в суді знаходиться кримінальне провадження про спричинення ОСОБА_3 їй легких тілесних ушкоджень за подіями, які мали місце 05.03.2018 року. Справа не розглянута, оскільки ОСОБА_3 до суду не з`являється. Свідком зазначених подій був директор школи, де навчається її син. У дворі також бігали діти та припаркованим стояв автомобіль зеленого кольору, більше свідків цих подій не було. Чому ОСОБА_3 заяву написав на ОСОБА_1 , а не на неї вона не знає. ОСОБА_19 . ОСОБА_3 знає, та із ним товаришує. Хто така ОСОБА_31 вона не знає. Їй відомо що ОСОБА_19 їздить на старенькій бордовій іномарці, але 05.03.2018 року він поруч не проїжджав. Також свідок зазначила, що вона має із ОСОБА_19 неприязні стосунки.

Суд, вислухавши обвинуваченого, потерпілого допитавши свідків, як з боку сторони обвинувачення так і з боку сторони захисту та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, виходячи із наступного:

Згідно матеріалів справи, а саме, відповідно до наказу т.в.о. начальника ГУНП в Запорізькій області № 416 о/с від 09.12.2016 року, на час інкримінованих обвинуваченому подій, ОСОБА_1 був призначений на посаду інспектора з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектору превенції Приморського відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, тобто працював у правоохоронних органах.

Об`єктивна сторона кримінального правопорушення. передбаченого ст.365 КК України характеризується тим, що дії службової особи завжди: 1) обумовлені службовим становищем винного; 2) пов`язані із реалізацією його службових повноважень щодо потерпілого; 3) явно виходять за межі тих прав та повноважень, які надані особі за посадою або у зв`язку зі здійсненням службових обов`язків; 4) заподіюють істотну шкоду чи тяжкі наслідки; 5) перебувають у причинному зв`язку із цими наслідками. При вчиненні дій, які не обумовлені службовим становищем та не пов`язані із реалізацією службових повноважень щодо потерпілого, такі дії не можуть кваліфікуватись за ст.365 КК України, оскільки відсутня об`єктивна сторона цього злочину.

За ч. 2 ст. 365 КК України відповідальність настає за умови, якщо перевищення службових повноважень супроводжувалось зокрема насильством. Отже, відповідальність за ч. 2 ст. 365 КК України настає за умови, якщо злочин, по-перше містить всі ознаки перевищення службових повноважень і, по-друге, вчиняється або певним способом (зокрема насильство), або за допомогою певних знарядь - зброї.

Перевищення влади проявляється в діях службової особи, яка маючи владні повноваження стосовно підлеглих або більш широкого кола осіб, під час виконання своїх владних чи організаційно-розпорядчих функцій виходять за межі цих повноважень.

Перевищення службових повноважень - це дії службової особи, яка не має владних функцій і виходить під час виконання своїх адміністративно-господарських функцій за межі своїх повноважень, або дії службової особи, яка має владні повноваження, але у конкретному випадку перевищує не їх, а інші свої повноваження, або перевищує свої владні повноваження стосовно осіб, які не входять до числа підлеглих.

Як перевищення влади або службових повноважень кваліфікуються: а) вчинення дій, які є компетенцією вищої службової особи даного відомства чи службової особи іншого відомства; б) вчинення дій одноособове, тоді як вони могли бути здійснені лише колегіально; в) вчинення дій, які дозволяються тільки в особливих випадках, з особливого дозволу і з особливим порядком проведення - за відсутності цих умов; г) вчинення дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти.

Перевищення влади або службових повноважень утворює склад злочину, передбаченого ст. 365, лише у випадку вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй законом прав і повноважень. Явний вихід службової особи за межі наданих їй повноважень слід розуміти як відкритий, очевидний, ясний для всіх, у т.ч. для винного, безсумнівний, відвертий. Для того, щоб визначити, чи мало місце перевищення службовою особою влади або службових повноважень, необхідно з`ясувати компетенцію цієї службової особи і порівняти її із вчиненими діями.

Повноваження, за межі яких виходить службова особа при їх перевищенні, повинні бути передбачені відповідним нормативно-правовим актом: законом, декретом, указом, постановою, статутом, положенням, інструкцією, правилами тощо. Якщо з`ясується, що службова особа діяла в межах своїх службових повноважень, її дії не можуть бути кваліфіковані за ст. 365 КК України.

Для кваліфікації дій за ст.365 КК України необхідно, щоб дії винної службової особи були зумовлені її службовим становищем і перебували у зв`язку із службовими повноваженнями щодо потерпілого.

Зазначеним вимогам дії обвинуваченого ОСОБА_1 , щодо потерпілого ОСОБА_3 , не відповідають.

05.03.2018 року, приблизно о 12.50 годин, ОСОБА_1 перебував біля приміщення Приморської ЗОШ № 2, що в м. Приморську по вул. Морська, 65, не як владна та службова особа, а як приватна особа разом із співмешканкою ОСОБА_4 , на прохання останньої за сімейними обставинами. Зазначене підтверджується поясненнями свідка ОСОБА_4 , які не суперечать поясненням обвинуваченого.

З об`єктивної сторони дії ОСОБА_1 не були обумовлені його службовим становищем та не були пов`язані із реалізацією його службових повноважень щодо потерпілого ОСОБА_3 .. ОСОБА_1 не знаходився при виконанні своїх прав та повноважень, які надані йому за посадою та не здійснював свої службові обов`язки біля Приморської ЗОШ. Обвинувачений не виконував дії, які обумовлені його службовим становищем та пов`язані із реалізацією службових повноважень щодо потерпілого, бо перебував там як приватна особа, разом із співмешканкою та її неповнолітнім сином, які, на час інкримінованих ОСОБА_1 подій та на цей час проживають разом однією сім`єю. Тому, при зазначених обставинах, вчинене ОСОБА_1 діяння не містить ознак злочину, передбаченого ст.365 КК України.

Той факт, що потерпілий ОСОБА_3 достовірно знав що ОСОБА_1 є працівником поліції, не спростовує висновки суду, щодо дій ОСОБА_1 як приватної особи.

Вирішуючи питання щодо зміни кримінально-правової кваліфікації прокурором, та реалізацією потерпілим (його представником) права на підтримання обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі, суд враховує наступне:

У зв`язку із зміною прокурором обвинувачення з публічного на приватне, судом, на виконання вимог ст. 338 КПК України, з урахуванням того, що в обвинувальному акті зі зміненим обвинуваченням стало питання про застосування закону України про кримінальну відповідальність, який передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення, на виконання ч. 3 ст. 338 КПК України, потерпілому (його представнику) роз`яснено право підтримувати обвинувачення в раніше пред`явленому обсязі.

Потерпілого (його представника) також проінформовано щодо особливостей кримінального провадження у формі приватного обвинувачення, у тому числі зумовлених його позицією правових наслідків для провадження.

Представник потерпілого, в судовому засіданні як 03.03.2021 року так і 12.03.2021 року зазначив, що потерпілий підтримує раніше висунуте публічне обвинувачення з кваліфікацією кримінального правопорушення, передбаченою ч. 2 ст. 365 КК України, як більш тяжкого.

Підтримання потерпілим будь-якого з обвинувачень - як у раніше пред`явленому обсязі, так і зміненого, суд розцінює як прояв його позиції про застосування щодо обвинуваченого заходів кримінальної репресії.

Як видно з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_3 і його представник під час досудового розслідування і судового розгляду послідовно наполягали на притягненні ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, повністю погоджуючись із висунутим прокурором обвинуваченням щодо юридичної оцінки його дій, як перевищення влади та службових повноважень працівником правоохоронного органу, тобто умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, що супроводжувалися насильством, за відсутності ознак катування. Після зміни обвинувачення прокурором з публічного на приватне, представник потерпілого підтримав обвинувачення у раніше пред`явленому обсязі.

Зазначене волевиявлення суд розцінює як підтримання обвинувачення, що свідчить про відсутність процесуальних перешкод для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Оскільки потерпілий не зобов`язаний юридично оцінювати вчинені щодо нього дії, то подану ним до правоохоронних органів заяву про вчинення щодо нього кримінального правопорушення без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією, на думку суду, можна вважати підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення.

Згода потерпілого (його представника) в судовому засіданні з викладеною в первісному обвинувальному акті кваліфікацією кримінального правопорушення, як злочину публічного обвинувачення, не може прирівнюватися до відмови від обвинувачення і зумовлювати закриття кримінального провадження відповідно до пункту сьомого частини першої статті 284 КПК. Навпаки, зазначене волевиявлення, виражене в належний процесуальний спосіб (у формі письмової заяви, зафіксованої у відповідному документі та/або журналі судового засідання і на технічному записі процесу), суд розцінює як спрямоване на застосування до обвинуваченого кримінально-правових заходів примусу.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі № 288/1158/16-к. (провадження № 13-28кс19).

Вирішуючи питання щодо наявності у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, якою передбачена відповідальність за умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, суд виходить із наступного:

Зібраними під час досудового розслідування письмовими доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 05.03.2018 року; протоколом огляду місця події від 05.03.2018 року; висновком експерта № 91 від 03.05.2018 року; протоколами проведення слідчих експериментів від 21.05.2018 та 23.05.2018 року; висновками експерта № 184 та 185 від 06.06.2018 року з додатками, які суд вважає належними та допустимими доказами, а також з пояснень допитаних під час судового розгляду потерпілого та свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_31 судом встановлено, що 05.03.2018 року приблизно о 12.50 годин, ОСОБА_3 ОСОБА_1 спричинені легкі тілесні ушкодження, які викликали короткочасний розлад здоров`я.

До пояснень свідка ОСОБА_4 про те, що це вона в той день вдарила ОСОБА_3 однією рукою в область грудної клітини, іншою в область обличчя, та могла спричинити йому зазначені тілесні ушкодження, суд ставиться критично, оскільки вони спростовуються зазначеними вище висновками експертів, які підтверджують наявність у ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, протоколами слідчих дій, поясненнями потерпілого та свідків ОСОБА_19 та ОСОБА_31 .

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 показав, що спостерігаючи за сваркою між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , він побачив, як ОСОБА_3 , застосовуючи фізичну силу, вирвав з рук ОСОБА_4 її неповнолітню дитину, кинув її у салон свого автомобіля, вдарив ОСОБА_4 рукою у тулуб, після чого, з метою захисту охоронюваних законом інтересів та припинення фізичного насильства з боку ОСОБА_3 , підійшов до них, та, припинивши протиправні, на його думку, дії ОСОБА_3 , дав можливість ОСОБА_4 забрати із салону автомобіля ОСОБА_3 неповнолітнього ОСОБА_7 , після чого, на своєму автомобілі вивіз його та ОСОБА_4 з місця події.

Такі обставини повністю узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні доказами:

Показаннями самого потерпілого ОСОБА_3 який показав, що 05.03.2018 року, після закінчення навчання у школі, він намагався забрати у ОСОБА_4 свого неповнолітнього сина ОСОБА_5 .. ОСОБА_4 перешкоджала йому, після чого він, застосовуючи фізичну силу, вирвав з її рук сина та посадив у свій автомобіль.

Показаннями свідка ОСОБА_27 . який будучи директором школи, достовірно знав про те, що ОСОБА_3 не мав права забирати 05.03.2018 року після школи неповнолітнього ОСОБА_7 .. Він бачив, як ОСОБА_3 , застосовуючи грубу фізичну силу до ОСОБА_4 вирвав з її рук неповнолітнього ОСОБА_7 , чув як ОСОБА_4 вскрикнула від болю, спричиненого діями ОСОБА_3 , який, після цього штовхнув неповнолітнього ОСОБА_7 на переднє сидіння свого автомобіля.

Висновками спеціаліста № 17/с від 06.03.2018 року та експерта №252 від 02.08.2018 року, які підтверджують наявність у ОСОБА_4 синця на передній поверхні лівої половини грудної клітини по середній підкрильцевій лінії в ділянці 5-6 ребер та можливість спричинення цих тілесних ушкоджень ОСОБА_4 за обставин, на які вказує вона та ОСОБА_1 .

Рішенням Приморського районного суду від 24.10.2017 року, яким встановлений порядок, час та спосіб участі ОСОБА_3 у вихованні його сина ОСОБА_7 .

Цими доказами повністю підтверджується застосування 05.03.2018 року ОСОБА_3 фізичного насильства до ОСОБА_4 та її неповнолітнього сина ОСОБА_5 з метою порушення їх законних прав та інтересів, вільного пересування, фізичної недоторканості.

Сторона захисту під час судового розгляду кримінального провадження наполягала на тому, що дії ОСОБА_1 під час зазначених подій були спрямовані саме на припинення явно протиправних дій ОСОБА_29 та захисту законних прав та інтересів як ОСОБА_4 , так і її неповнолітнього сина ОСОБА_5 від суспільно небезпечного посягання на ці права та інтереси з боку ОСОБА_3 ..

Потерпілим, як стороною обвинувачення, не надано суду доказів наявності об`єктивної та суб`єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та не спростована позиція обвинуваченого щодо захисту законних прав та інтересів ОСОБА_4 та її неповнолітнього сина ОСОБА_5 ..

Представником державного обвинувачення суду також не надано доказів, які б беззаперечно, поза розумним сумнівом, спростовували позицію обвинуваченого ОСОБА_1 щодо його психічного ставлення до подій, за які його дії кваліфікуються за ч.2 ст.125 КК України.

Однією з загальних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості.

Відповідно до ч. 2, 4, ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Оцінивши докази, надані як стороною обвинувачення, так і стороною захисту, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 05.03.2018 року діяв у стані необхідної оборони, тобто наявні обставини, що виключають злочинність його діяння по відношенню до ОСОБА_3 та в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України

Оцінюючи дії ОСОБА_1 , як правомірні та такі що відповідають вимогам ст. 36 КК України при обставинах, які склалися 05.03.2018 року, суд враховує наступне:

Відповідно до ч.2 ст.36 КК України, кожен громадянин має право на необхідну оборону незалежно від можливості звернутися за допомогою до органів влади або посадових осіб для відвернення або припинення посягання, або звернутися за допомогою до інших громадян.

В судовому засіданні встановлено, що батьками ОСОБА_7 , 2010 року народження, є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Як вбачається із пояснень директора школи ОСОБА_27 та свідка ОСОБА_4 , 05.03.2018 року, ОСОБА_3 застосував насильство щодо своєї колишньої дружини ОСОБА_4 , що виявилось у тому, що ОСОБА_3 відштовхнув ОСОБА_4 , спричинивши їй тілесні ушкодження, (зазначене узгоджується із висновком спеціаліста № 17/с від 06.03.2018 року, висновками експертизи № 105 від 12.03.2018 року і № 252 від 02.08.2018 року), та намагався силою забрати у неї сина, якого вона тримала за руку, з метою увезти на власному автомобілі. Про те, що поведінка ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_5 2010 року народження 05.03.2018 року, була неправомірною, свідчить наявність рішення компетентного органу (Приморського районного суду від 24.10.2017 року, яке надбало законної сили), яким встановлено дні спілкування батька із сином та спосіб участі у його вихованні та пояснення свідка ОСОБА_27 . Застосування з боку ОСОБА_3 фізичного насильства відносно ОСОБА_4 , виривання дитини та намагання заштовхати її в салон власного автомобіля, були неправомірними, суспільно небезпечними могли створити та створили для ОСОБА_1 стан необхідної оборони.

За обставин, які склалися, для того, щоб перешкодити ОСОБА_5 у вчиненні неправомірних дій, які полягали у відібранні неповнолітньої дитини у його матері, застосуванні фізичної сили як до самої матері, так і до її неповнолітньої дитини, суд вважає дії ОСОБА_1 такими, які вчинені з метою захисту охоронюваних прав та інтересів іншої особи - ОСОБА_4 , від небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто нападає - ОСОБА_3 шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посяганні без ознак перевищення необхідної оборони.

Такі дії з боку ОСОБА_1 , на переконання суду, були своєчасними, в той момент, коли ОСОБА_3 здійснював реальні дії направлені на те, щоб неправомірно, із застосуванням фізичного насильства, забрати дитину у матері та такі його дії були припинені поза волею ОСОБА_3 саме діями ОСОБА_1 , який завдав ОСОБА_3 один удар рукою в область обличчя, що і зупинило протиправні дії останнього щодо колишньої дружини та неповнолітнього сина. Тобто дії обвинуваченого були правомірними та відповідали низці ознак, передбачених ст. 36 КК України, а саме; меті захисту - захист прав та інтересів співмешканки та її неповнолітньої дитини. В діях ОСОБА_37 суд не вбачає мети розправи над ОСОБА_3 , бо обвинувачений обмежився завданням одного удару ОСОБА_3 , після чого співмешканка із дитиною сіли в його авто, та він одразу поїхав, що узгоджується із діями по припиненню посягання, яке вже розпочалось; активній поведінці ОСОБА_37 в обставинах які склались; об`єктом заподіяння шкоди, яким став саме ОСОБА_3 якому і була спричинена шкода в результаті нанесення одного удару в область обличчя. Такі дії ОСОБА_1 були своєчасними тобто протягом часу існування підстав для захисту та коли у застосуванні такої оборони необхідність не відпала та не минула. Більш того, суд вважає такі дії співмірними та такими що відповідали небезпечності посягання та обстановці захисту, тому спричинення ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень, заподіяних ОСОБА_37 у стані необхідної оборони є правомірними, вчиненими за відсутності явної (очевидної) невідповідності між тяжкістю шкоди, заподіяної посягаючому, і небезпечністю такого посягання та обстановкою захисту, без перевищення меж необхідної оборони в результаті чого ОСОБА_3 була спричинена нетяжка шкода (легкі тілесні ушкодження).

Зазначені дії ОСОБА_37 , який діяв у стані необхідної оборони, є обставиною, яка виключає кримінальну протиправність діяння.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_37 складу кримінального правопорушення, передбаченого як ч. 2 ст. 365 КК України, так і ч. 2 ст. 125 КК України, тому ОСОБА_37 підлягає виправданню у повному обсязі.

Згідно характеризуючих даних, ОСОБА_1 працює інспектором з контролю за обігом зброї у сфері дозвільної системи сектора превенції Приморського відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, де характеризується виключно позитивно. ОСОБА_1 проживає разом із ОСОБА_4 та її малолітнім сином, за місцем проживання характеризується задовільно. На «Д» обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

На підставі ст. 129 КПК України, цивільний позов ОСОБА_3 слід залишити без розгляду.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Строк застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання закінчився 05.08.2018 року.

Питання про долю речових доказів слід вирішити, відповідно до вимог ст.100 КПК України. Оригінал медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 - залишити в матеріалах справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 370, 373-376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 125 КК України та виправдати.

Цивільний позов ОСОБА_3 - залишити без розгляду.

Речові докази: оригінал медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 залишити в матеріалах справи.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та захиснику.

Суддя