Рішення № 95522623, 23.02.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/5104/18

Провадження № 2/333/118/21

рішення

Іменем України

23 лютого 2021 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Холода Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Єрохіної А.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути на його користь з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 14189,90 грн. та судові витрати, посилаючись на те, що 15.12.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, згідно вимог якого, відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 300 грн., який 31.12.2013 року було збільшено до 2000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 34,8 % на рік (2,9 % на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом за тратами здійсненими з 01.09.2014 року та 43,2 % на рік (3,6 % на місяць) на суму залишку заборгованості за кредитом за кредитом за тратами здійсненими з 01.04.2015 року. Однак, ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, а саме: не виконує в обумовлені строки зобов`язання щодо сплати кредиту та відсотків, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, надав до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача. У попередніх судових засіданнях підтримував викладене в позовній заяві, наполягав на позовних вимогах, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення судового засідання не надав. Був особисто присутній у попередніх судових засіданнях та заявив клопотання про зменшення на 90% розміру неустойки (штрафів, пені), оскільки позивачем не доведено розмір завданих у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань збитків.

Крім того, на питання головуючого про підписання інших документів крім заяви позичальника, ОСОБА_1 зазначив, що дійсно працівники банку надавали йому якісь документи для підпису, але які саме він не пам`ятає. Крім того, йому ще давали читати й інші документи, назви яких він не пам`ятає.

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

Згідно з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності, цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно вимог ст.ст. 76,81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

15.12.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитний ліміт на умовах його забезпечення строковості, повернення і плати за користування, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати і повернути кредит у зазначеній сумі та сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, на умовах і в строки, визначені договором. Вказаний договір складається із заяви позичальника, тарифів, умов і правил надання банківських послуг.

Відповідно до виписки за рахунком відповідача, 15.12.2013 року ОСОБА_1 встановлено кредитний ліміт у розмірі 300 грн.; 31.12.2013 – кредитний ліміт збільшено до 2000 грн.

З даної виписки також вбачаються операції за картками, зокрема, зняття готівкових коштів, оплата товарів у магазинах, поповнення карткового рахунку, списання процентів, пені тощо.

Відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором в сумі 14189,90 грн., а саме: 422,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2235,86 грн. - заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом, 10379,46 грн. - нараховано пені, 500,00 грн. - штраф (фіксована частина), 651,90 грн. - штраф (процентна складова).

Розмір наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не спростовано.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за кредитним договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору грошові кошти (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 550 ЦК України, передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи те, що нарахована сума пені значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту та відсоткам, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 2658,54 грн., що відповідає заборгованості за простроченим тілом кредиту та відсоткам.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Щодо вимог про стягнення штрафів суд дійшов таких висновків.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач просить стягнути з відповідача у зв`язку з порушенням кредитного зобов`язання одночасно пеню та штраф.

Враховуючи те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування при порушенні строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Відповідна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України у справі № 6-2003цс 15 від 21 жовтня 2015 року.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафів такими, що суперечать наведеним вище законодавчим актам, а тому вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Разом з тим, розмір пені, який позивач просить стягнути з відповідача, є сталим з 01.09.2018, а тому нарахована не в період дії карантину.

Таким чином, у зв`язку з тим, що судом встановлено порушення права позивача на своєчасне отримання коштів внаслідок неналежного виконання зобов`язання відповідачем, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню з відповідача на користь позивача тіла кредиту, заборгованості за відсотками, пені у загальному розмірі 5317,08 грн. У решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, так як позов задовольняється частково, а саме на 37,47 %, судові витрати повинні бути стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (37,47 % х 1762,00 грн. / 100 % = 660,22 грн.).

Керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 7, 12, 13, 79-81, 141, 247, 258, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50) заборгованість по кредитному договору № б/н від 15.12.2013 року в розмірі 5317 (п`ять тисяч триста сімнадцять)грн. 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в розмірі 660 грн. 22 коп.

В іншій частині позову – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 01.03.2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя Р.С. Холод