Рішення № 95522534, 04.03.2021, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний універсальний номер справи 333/5680/20

Номер провадження 2/333/652/21

РІШЕННЯ

Іменем України

04 березня 2021 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя в складі: головуючого судді: Стоматова Е.Г., за участі секретаря судового засідання Артеменко А.М., представника позивача – адвоката Новікова І.О., представника відповідача – адвоката Мухіна О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною з`явою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з даним позовом, в якому просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього у виді твердої грошової суми на підставі договору про сплату аліментів від 29.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Свинаренко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1505, на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , з 6000, 00 грн. щомісячно, на 1/4 частину заробітку (доходу) платника аліментів, до закінчення навчання в Запорізькому національному університеті «Запорізька політехніка», але не більше ніж до досягнення дитиною 23-х років, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Дані позовні вимоги обґрунтовує наступним. 20 травня 1995 року між позивачем та відповідачем укладено шлюб, від шлюбу мають сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У зв`язку з тим, що стосунки між сторонами погіршилися, вони стали проживати окремо, а в подальшому шлюб між ними було розірвано. На сьогоднішній день їх син проживає з відповідачем та перебуває на їх спільному утриманні. До офіційного розлучення між сторонами укладений договір про сплату аліментів від 29.10.2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Свинаренко О.В. та за реєстрований в реєстрі за № 1505, згідно умов якого позивач зобов`язався сплачувати аліменти ОСОБА_2 на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття, а у разі продовження навчання у вищому начальному закладі, - до його закінчення у розмірі 6 000, 00 гривень. 16.01.2020 року він звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, які стягуються з нього у виді твердої грошової суми на підставі договору про сплату аліментів, від 29.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Свинаренко О.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 1505, на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_3 , з 6 000 гривен, щомісячно, на 1/4 частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 10 червня 2020 року, позовні вимоги позивача задоволено у повному обсязі, а саме зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 , у виді твердої грошової суми на підставі договору про сплату аліментів, від 29.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Свинаренко О.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 1505, на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , з 6 000 гривень, щомісячно на 1/4 частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

Постановою Запорізького апеляційного суду, від 22 вересня 2020 року, апеляційна скарга ОСОБА_2 була відхилена, рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя, залишено без змін.

13 серпня 2020 року, ОСОБА_3 , виконалася 18 років. Він подав документи на навчання до вищого закладу та був зарахований до Національного університету «Запорізька політехніка». Таким чином на теперішній час ОСОБА_3 продовжує навчання та на теперішній діє договір посвідчений приватним нотаріусом ЗМНО Свинаренко О.В., та зареєстрованого в реєстрі за № 1505, від 29.10.2018 року, згідно умов якого позивач зобов`язався сплачувати аліменти ОСОБА_2 , на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_2 , у зв`язку з продовженням навчання у вищому начальному закладі - до його закінчення у розмірі 6 000 гривень.

На теперішній час майновий стан позивача після вирішення питання судом, щодо зменшення аліментів не змінився, як і раніше він працевлаштований у ФОП ОСОБА_5 , на посаді водія з зарплатою у розмірі 4 200,00 грн. Крім того, у нього з`явилась нова сім`я. 30.08.2019 року, одружився з ОСОБА_6 , яка має дитину від попереднього шлюбу. Дитина проживає разом з ними. Дружина працює на посаді менеджера із зв`язків з громадськістю TOB «HACK АВТО» з 11.09.2017 року, середній місячний нарахований дохід складає 4 773,07 грн. Позивач бере участь в утриманні не тільки своєї дитини ОСОБА_3 , та в утриманні нової сім`ї. Сімейний бюджет позивача достатньої мірою не дає змогу самим прожити на середньому рівні, не кажучи про обов`язок, щодо сплати аліментів у розмірі 6 000 гривень на повнолітнього сина. На цей час, частину аліментів допомагають сплачувати батьки позивача, які є пенсіонерами. У зв`язку із вищевикладеним, позивач вимушений був звернутися з вищевказаною позовною заявою до суду.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2020 року прийнято в провадженні судді Стоматова Е.Г. та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

19 січня 2021 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву.

25 січня 2021 року на адресу суду від позивача надійшов відзив на позовну заяву.

В судовому засіданні позивач позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити з підстав, зазначених в позові та відповіді на відзив.

Представник відповідача в судовому засіданні просив повністю відмовити у задоволенні позову, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, а саме, що позивач стверджує, що його майновий стан після вирішення Комунарським районним судом м. Запоріжжя справи № 333/168/20 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, не змінився, тому, на думку позивача, є підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо зменшення розмір аліментів, які стягуються з нього на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі договору про сплату аліментів від 29.10.2018 року. Як стало відомо відповідачу, за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 21.10.2020 року ОСОБА_4 придбав за договором купівлі-продажу право власності на квартиру АДРЕСА_3 . У позовній заяві позивач зазначає, що працює водієм у ФОП ОСОБА_5 і отримує зарплату у розмірі 4 200 грн. Його дружина ОСОБА_6 працює на посаді менеджера із зв`язків з громадськістю TOB «HACK АВТО» з 11.09.2017. Середній місячний нарахований дохід ОСОБА_6 складає 4 773,07 грн. За таких обставин ОСОБА_4 був фінансово неспроможний придбати квартиру АДРЕСА_3 , за виключенням випадку отримання ним доходів з інших, ніж заробітна плата, джерел. На сьогодні ОСОБА_4 має заборгованість зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у на підставі договору про сплату аліментів від 29.10.2018 в розмірі 42 693,00 грн., що утворилася за період з листопада 2018 року по лютий 2020 року. Крім вищезазначеної квартири, позивач має на праві приватної власності земельну ділянку з кадастровим № 2753900531 площею 4,54 га, що знаходиться у Мелітопольському районі Запорізької області, та двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 . Позивач просить суд встановити аліменти на утримання сина ОСОБА_3 % частини заробітку (доходу) платника аліментів, щомісячно. Згідно довідки № 01-12.10.2020 від 12.10.2020, виданою ФОП ОСОБА_5 , щомісячний дохід позивача складає 5 000 грн. Таким чином, на сьогодні, у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_4 , позивач буде сплачувати на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 1 250 грн., що є невеликим розміром аліментів.

Суд, вислухавши доводи сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази і проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України (суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. ст. 2, 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Враховуючи той факт, що право на справедливіш суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави- учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

За змістом ст. 55, 64, 124 Конституції України право на судовий захист гарантується та забезпечується. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі ст. 64 Конституції України не може бути обмежений. Цей принцип знайшов своє відображення і в рішенні Конституційного суду № 9-зп від 25.12.1997 року.

Згідно зі ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Під захистом розуміються дії уповноваженої особи, діяльність юрисдикційних органів та осіб, які у передбаченому законом порядку зобов`язані вжити заходів до поновлення порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст. 16 ЦК України, може бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно частини 1 статті 95 Цивільного процесуального кодексу України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1)письмовими, речовими і електронними доказами;

2)висновками експертів;

3)показаннями свідків.

Згідно статті 77 Цивільного процесуального кодексу України,належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Матеріалами справи встановлено, що сторони мають неповнолітню дитину – сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , видане відділом реєстрації актів громадянського стану Комунарського районного управління юстиції, актовий запис № 614 (а.с.21).

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15.04.2019 року у справі № 333/5545/18 шлюб між сторонами розірвано.

Між сторонами був укладений договір про сплату аліментів від 29.10.2018 року, який посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Свинаренко О.В. та за реєстрований в реєстрі за № 1505, згідно умов якого позивач зобов`язався сплачувати аліменти ОСОБА_2 на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_3 до досягнення ним повноліття, а у разі продовження навчання у вищому начальному закладі, - до його закінчення у розмірі 6 000, 00 гривень (а.с.18-19).

Відповідно до довідки № 58 від 06.10.2020 року виданою деканом факультетом ОСОБА_7 . Національного університету «Запорізька політехніка», ОСОБА_3 , він є студентом 1 курсу (Т-310, «275 Транспортні технології (транспортні технології (організація перевезень і логістичне управління на автомобільному транспорті))» денної форми навчання (бюджетна) (а.с.22).

30.08.2019 року позивач одружився з ОСОБА_8 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , виданого Олександрівським районним у м. Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області від 30.08.2019 року, актовий запис № 774 (а.с. 20).

Відповідно до довідки № 01-12.10.2020 від 12.10.2020 року позивач ОСОБА_4 працює у ФОП ОСОБА_5 на посаді водія з 18.10.2019 року, заробітна плата з квітня 2019 року по вересень 2020 року складає 15000,00 грн. (а.с.17).

Відповідно до довідки № НС-00000009 від 24.10.2019 року дружина позивача ОСОБА_8 працює в ТОВ «НАСК АВТО» з 11.09.2017 року на посаді менеджера із зв`язків з громадськістю, зарплата з квітня по вересень 2019 року складає 28638,41 грн.

На утриманні позивача знаходиться дитина його дружини від першого шлюбу - ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області від 13.03.2012 року, актовий запис № 246).

На думку суду, позивач надав обґрунтовані дані щодо погіршення його матеріального стану після укладення договору про сплату аліментів, тому докази можуть бути прийняті до уваги при вирішені спору.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них.

У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143 цс 13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.

При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у свої Постанові від 16.09.2020р. у справі № 565/2071/19.

За змістом ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Оскільки відповідно до ст. 182 СК України на визначення розміру аліментів впливають зазначені вище обставини, суд вважає вказані позивачем підстави для зменшення розміру аліментів, визначеного сторонами договором про сплату аліментів від 29 жовтня 2018 року, законними, в зв`язку з чим позов задовольняє у повному обсязі.

Керуючись ст. 263-265, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_10 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про зменшення розміру аліментів – задовольнити.

Зменшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , у виді твердої грошової суми на підставі договору про сплату аліментів від 29.10.2018 року, посвідченого приватним нотаріусом ЗМНО Свинаренко О.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 1505, на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 6000 гривень, щомісячно, на ј частину заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23-х річного віку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Повний текст судового рішення буде складено 09 березня 2021 року.

Суддя Комунарського районного суду

міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов