Рішення № 9552207, 13.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2/7713.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ЄВРОТЕХНОЛОГІЇ» до Товариства з обмеженою відповідальністю “САН ТАУН”

про стягнення 493613,09 грн.

Суддя Домнічева І.О.

Представники:

Від позивача: Соловйов К.К. (довіреність № б/н від 12.02.2010 р.)

Від відповідача: не з’явилися.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК ТЕХНОЛОГІЇ»(позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “САН ТАУН” (відповідача) про розірвання договору поставки № 26/11 від 26.11.2009 р. та про стягнення 493613,09 грн. заборгованості за договором поставки № 26/11 від 26.11.2009 року. Зазначена сума включає в себе: суму основного боргу в розмірі 481708,94 грн. та суму пені в розмірі 11904,15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору поставки № 26/11 від 26.11.2009 р. позивач здійснив попередню оплату вартості товару в сумі 481708,94 грн., проте, відповідач в порушення умов договору зобов‘язання по поставці товару не виконав. Позивач також просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 19.02.2010 р. порушено провадження у справі № 2/77 та призначено справу до розгляду на 23.03.2010 р. о 14:40 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 23.03.2010 р., подав пояснення № 362 від 23.03.2010 р. на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2010 р., якими повідомив суд, що у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, справи зі спору між сторонами цієї справи, про цей же предмет і з тих же підстав, довідку Головного управління статистики у м. Києві № 13-1505 від 22.03.2010 р. на позивача станом на 22.03.2010 р. та довідку Печерського відділення АТ «Сведбанк»(публічне) № 04-05/239 від 23.03.2010 р., якою повідомляє суд, що за період з 26.11.2009 р. по 22.03.2010 р. по рахунку-фактурі № 1338 від 08.12.2009 р. було здійснено на рахунок відповідача два перерахування в сумі 481708,94 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1199 від 11.12.2009 р. на суму 250000,00 грн. та платіжним дорученням № 1235 від 16.12.2009 р. на суму 231708,18 грн., а також банківськими виписками (копії в матеріалах справи).

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 23.03.2010 р., подав заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача на суму 493613,09 грн.

Представник відповідача в судове засідання 23.03.2010 р. не з’явився, документи на виконання вимоги ухвал суду від 19.02.2010 р. не подав і не надіслав, про причини неявки в судове засідання 23.03.2010 р. суд не сповістив.

Ухвалою суду від 23.03.2010 р., на підставі ст. ст. 66, 67, 77, 86 ГПК України, розгляд справи було відкладено на 06.04.2010 р. о 16:30 год. та вжито заходи до забезпечення позову.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 23.03.2010 р., подав довідку Головного управління статистики у м. Києві № 13-1702 від 01.04.2010 р. на відповідача станом на 01.04.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання з’явився, вимоги ухвал суду від 19.02.2010 р. та 23.03.2010 р. не виконав, в судовому засіданні заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні та надати можливість представнику відповідача ознайомитися з матеріалами справи. Клопотання відповідача про оголошення перерви в судом задоволено.

В судовому засіданні, призначеному на 06.04.2010 р., на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України, було оголошено перерву до 13.04.2010 р. о 09:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 13.04.2010 р., подав заяву № 384 від 12.04.2010 р. про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд розірвати договір поставки № 26/11 від 26.11.2009 р. та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу в розмірі 487737,64 грн., з яких 475833,49 грн. - сума основного боргу та 11904,15 грн. –сума пені, а також судові витрати по даній справі.

Частина 4 ст. 22 ГПК України визначає права, які належать лише позивачу. Так, відповідно до зазначеної норми права, позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року» зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у його письмовій заяві № 384 від 12.04.2010 р., прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 487737,64 грн., з яких: 475833,49 грн. –основний борг та 11904,15 грн. –пеня.

Представник відповідача в судове засідання 13.04.2010 р. не з’явився, документи на виконання вимоги ухвал суду від 19.02.2010 р. та 23.03.2010 р. не подав і не надіслав, про причини неявки в судове засідання 13.04.2010 р. суд не сповістив.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 13.04.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез’явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

В судовому засіданні, призначеному на 13.04.2010 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

26.11.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК ЄВРОТЕХНОЛОГІЇ»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САН ТАУН»(відповідач) було укладено договір поставки № 26/11, відповідно до п. 1.1. якого, відповідач зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених даним договором, поставити позивачу товар, відповідно до накладних, які є невід’ємною частиною даного договору, а позивач приймає цей товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним договором.

Предметом договору поставки № 26/11 від 26.11.2009 р. є металопродукція згідно діючих ДСТУ, ГОСТ, ТУ, які визначаються у накладних (п. 1.2. договору).

26.11.2009 р. між сторонами також було підписано специфікацію № 1 від 26.11.2009 р., що є невід’ємною частиною спірного договору поставки, якою сторони погодили найменування, ціну, кількість та строки поставки товару.

Пунктом 2 специфікації № 1 до договору сторони погодили, що загальна сума даної специфікації складає 481708,94 грн.

Пунктом 3 специфікації № 1 до договору визначено, що оплата вартості товару здійснюється шляхом 100% передоплати на розрахунковий рахунок відповідача.

Пунктом 8.3. договору визначено, що оплата здійснюється позивачем на підставі договору та рахунку-фактури, виставленого відповідачем на вартість партії товару.

Пунктом 11.1. договору визначено, що договір вступає в дію з дати підписання його сторонами та діє до 26.11.2010 р.

Пунктом 11.3. договору визначено, що сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати письмову пропозицію про це другій стороні за договором.

В матеріалах справи наявний лист позивача № 308 від 22.01.2010 р., яким позивач вимагав достроково розірвати договір поставки № 26/11 від 26.11.2009 р. шляхом підписання відповідної угоди про розірвання вищевказаного договору.

Пунктом 11.4. договору визначено, що сторона договору, яка одержала письмову пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції письмово повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Цивільний кодекс України при регулюванні інституту розірвання договору містить норми, які стосуються різних питань, як то: підстави розірвання договору, порядок розірвання (за домовленістю сторін, одностороння відмова, за рішенням суду), наслідки розірвання договору тощо.

Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні докази відповіді відповідача на вищенаведену вимогу позивача про дострокове розірвання договору поставки № 26/11 від 26.11.2009 р.

Відповідач не скористався своїм правом надати письмові документально та нормативно обґрунтовані заперечення проти обставин, викладених в позові.

Зібрані у справі докази свідчать про неналежне виконання відповідачем умов договору поставки № 26/11 від 26.11.2009 р.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про розірвання договору поставки № 26/11 від 26.11.2009 р. обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

На виконання умов договору поставки № 26/11 від 26.11.2009 р. позивач на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату № 1338 від 08.12.2009 р. платіжними дорученнями № 1199 від 11.12.2009 р. та № 1235 від 16.12.2009 р. перерахував відповідачу вартість партії товару згідно специфікації (копії платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи).

Поставка товару повинна була здійснена відповідачем протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання відповідачем передоплати (п. 4 специфікації).

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач в порушення умов договору та специфікації не поставив позивачу товар вартістю 481708,94 грн., передоплата за який була здійснена позивачем платіжними дорученнями № 1199 від 11.12.2009 р. та № 1235 від 16.12.2009 р. на загальну суму 481708,94 грн.

Факт прострочення виконання свого обов’язку щодо поставки товару за спірним договором та специфікацією підтверджується самим відповідачем, про що свідчить наявний в матеріалах справи лист відповідача № 1 від 05.01.2010 р.

Позивач в порядку ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України звернувся до відповідача з претензією № 302 від 19.01.2010 р. з вимогою виконати свої зобов’язання за спірним договором поставки або повернути грошові кошти в строк до 21.01.2010 р., сплачені позивачем за товар платіжними дорученнями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

У визначений позивачем строк відповідач вимогу про повернення суми передоплати в розмірі 481708,94 грн. за не поставлений спірний товар не виконав.

22.01.2010 р. позивач звернувся до відповідача з листом № 308, яким повідомив відповідача про відмову від отримання товару за спірним договором та вимагав дострокового розірвання договору шляхом підписання відповідної угоди, що додавалася до листа. Крім того, вищезазначеним листом позивач вимагав в строк не пізніше 27.01.2010 р. повернути на поточний рахунок суму попередньої оплати в розмірі 481708,94 грн.

02.04.2010 р. відповідач здійснив часткове перерахування коштів у сумі 5874,69 грн. у якості погашення заборгованості за Договором. Перерахування коштів у вищенаведеній сумі підтверджується випискою по особовому рахунку (копія знаходиться в матеріалах справи). В іншій частині попередньої оплати, здійсненої позивачем за договором, т.т. у сумі 475833,49 грн. (481708,94 грн. –5874,69 грн. = 475833,49 грн.), відповідач грошові кошти позивачу не повернув.

Проте, відповідно до поданої позивачем у судовому засіданні 13.04.2010 р. заяви про зменшення позовних вимог в порядку ст. 22 ГПК України, останній зменшив позовні вимоги в частині основного боргу та визначив їх у розмірі 475833,49 грн., в іншій частині позовні вимоги позивачем залишені без змін.

У пункті 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 N 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в першому півріччі 2006 року», пункті 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 13.08.2008, № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалося, зокрема, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

З огляду на вищенаведене, має місце нова ціна позову у розмірі 487737,64 грн., яка включає в себе:, а саме: 475833,49 грн. –основний борг та 11904,15 грн. –пеня, виходячи з якої й вирішується спір.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Наведене свідчить, що фактично між сторонами по справі укладений договір поставки (договір № 26/11 поставки товару від 26.11.2009 р.), а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 ЦК України та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зібрані у справі докази свідчать, що відповідач отримав грошові кошти в розмірі 481708,94 за товар, але зобов‘язання по поставці товару не виконав.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно із ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 693 ЦК України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач на виконання умов договору здійснив попередню оплату за товар у сумі 481708,94 грн., що підтверджується банківськими виписками по особовим рахункам.

Проте відповідач у строк, визначений п. 4 специфікації (протягом 10 робочих днів з моменту отримання відповідачем передоплати), зобов’язання по поставці товару, визначеного у специфікації, не виконав. Крім того, суму попередньої оплати, здійсненої позивачем на виконання умов договору, відповідач повернув лише частково у розмірі 5874,69 грн., що підтверджується випискою по особовому рахунку.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 475833,49 грн. (основний борг) визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Позивачем відповідно до позову та заяви про зменшення позовних вимог заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 11904,15 грн. пені.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 ст. 546 ЦК України передбачено, що зобов’язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов‘язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов’язання вчиняється у письмовій формі.

Пунктом 10.3 договору передбачено, що за прострочення строку поставки товару відповідач сплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла під час прострочки, за кожний день прострочення в поставці.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Враховуючи вищенаведене, здійснивши перевірку розрахунку позивача, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені у розмірі 11904,15 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов’язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору. За таких обставин, витрати по сплаті державного мита в розмірі 4936,13 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір поставки № 26/11 від 26.11.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІБК ЄВРОТЕХНОЛОГІЇ»(04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 4; код ЄДРПОУ № 24373295) та Товариством з обмеженою відповідальністю «САН ТАУН»(02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; код ЄДРПОУ № 304723328).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «САН ТАУН»(02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1; код ЄДРПОУ № 304723328; р/р № 2600630163139 в ВАТ «УБРП»в м. Києві, МФО 320995), а у разі відсутності грошових коштів - з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК ЄВРОТЕХНОЛОГІЇ»(04080, м. Київ, вул. Нижньоюрківська, 4; код ЄДРПОУ № 24373295; р/р № 26006011000982 в ВАТ «БТА Банк»м. Києва, МФО 321723) 475833,49 грн. (чотириста сімдесят п’ять тисяч вісімсот тридцять три гривні 49 коп.) основного боргу, 11904,15 грн. (одинадцять тисяч дев’ятсот чотири гривні 15 коп.) пені, 5021 (п’ять тисяч двадцять одну) грн. 13 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати накази.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Домнічева І.О.

Дата підписання

повного тексту рішення: 16.04.2010 р.