Ухвала суду № 95521522, 17.12.2020, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 701/1327/12

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2020 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого Гал Л. Л., за участю секретаря Адамчо К.С., прокурора Сита Ю.Ю., представника Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» Дерев`янко І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за поданням начальника Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Кішковського В.Ф. про вирішення питання скасування іспитового строку та направлення для відбування призначеного судом покарання засудженого:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, учасника бойових дій, 31.05.2018 року засудженого Берегівським районним судом за ч. 2 ст. 307 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, на підставі ст. 75 КК України, звільненого від призначеного покарання з іспитовим строком на три роки,

встановив:

31 травня 2018 року вироком Берегівського районного суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов`язки відповідно до п. п. 1 і 2 ч. 1ст. 76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання і роботи. Згідно ст. 77 КК України додаткове покарання – конфіскацію майна не застосовано. В порядку ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання підсудному ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання о 19:30 годині 08.12.2011 року до моменту зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд 18.06.2015 року включно.

Начальник Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Кішковський В.Ф. направив в суд подання про вирішення питання скасування іспитового строку та направлення для відбування призначеного судом покарання щодо засудженого ОСОБА_1 мотивуючи тим, що засуджений порушує покладені на нього вироком суду обов`язки - не з`являється на реєстрацію до відділу з питань пробації. Так, засудженому при постановці на облік Берегівського РВ з питань пробації було роз`яснено його права, обов`язки, порядок і умови відбування покарання у виді іспитового строку та наслідки від його ухилення, про що засуджений надав письмову підписку. Також засудженому під розпис було винесено постанову про встановлення днів явки на реєстрацію у перший понеділок кожного місяця, але останній 05.11.2018 року без поважних причин не з`явився до Берегівського РВ з питань пробації для реєстрації, за що 06.11.2018 року йому було винесено письмове попередження про можливість скасування іспитового строку та направлення для відбування покарання призначеного вироком суду. Далі, 06.07.2020 року ОСОБА_1 знову без поважних причин не з`явився до Берегівського РВ з питань пробації для реєстрації та з того часу по теперішній час не з`являється до органу пробації. Крім того, 27.07.2020 року було здійснено перевірку за місцем проживання засудженого ОСОБА_1 під час якої, останній вдома не знаходився, зі слів співмешканки засуджений виїхав на сезонні роботи до Угорщини. Наведені факти свідчать про порушення порядку та умов відбування покарання і небажання ОСОБА_1 стати на шлях виправлення.

Представник Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» Дерев`янко І.О. в судовому засіданні подання підтримав та пояснив, що засуджений ОСОБА_1 під час іспитового строку не виконує покладені на нього вироком суду обов`язки передбачені ст. 76 КК України, а саме з липня місяця 2020 року жодного разу не з`являвся на реєстрацію до відділу з питань пробації. 27.07.2020 року було здійснено перевірку за місцем проживання засудженого під час якої засуджений вдома не знаходився, зі слів співмешканки він виїхав на сезонні роботи до Угорщини, зв`язку з ним немає.

Прокурор Сита Ю.Ю. просив задоволити подання Берегівського РВ з питань пробації, оскільки засуджений неодноразово порушив порядок та умови відбування покарання. При цьому, прокурор зазначив, що засуджений ОСОБА_1 фактично відбув покарання, оскільки підпадає під дію Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», яким передбачалося зарахування в строк покарання, згідно положень ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. У зв`язку з цим, прокурор вважав, що суду слід задовольнити подання про скасування іспитового строку та одночасно звільнити ОСОБА_1 від покарання по відбуттю його строку.

Захисник Кулієвич Б.Р. та засуджений ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилися. Захисником Кулієвич Б.Р. було подано письмове клопотання про відмову в задоволенні подання пробації, яке мотивоване тим, що ОСОБА_1 слід зарахувати у строк покарання в порядку ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання о 19:30 годині 08.12.2011 року до моменту зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд 18.06.2015 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, тобто він покарання призначене вироком суду від 31.05.2018 року відбув повністю (а.с. 157-158).

Заслухавши пояснення представника Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Деревянка І.О., який просив задоволити подання та думку прокурора, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Так, вироком Берегівського районного суду від 31.05.2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у вигляді п`яти років позбавлення волі з конфіскацією всього його майна. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання, якщо він протягом трьох років не вчинить нового злочину, поклавши на нього обов`язки відповідно до п. п. 1 і 2 ч. 1ст. 76 КК України, а саме періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти цей орган про зміну місця проживання і роботи. Згідно ст. 77 КК України додаткове покарання – конфіскацію майна не застосовано. В порядку ч. 5 ст. 72 КК України зараховано у строк покарання підсудному ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з моменту його затримання о 19:30 годині 08.12.2011 року до моменту зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підписку про невиїзд 18.06.2015 року включно (а.с. 2-18).

З матеріалів подання вбачається, що 05.11.2018 року засуджений ОСОБА_1 без поважних причин не з`явився до Берегівського РВ з питань пробації для реєстрації, за що 06.11.2018 року йому було винесено письмове попередження про можливість скасування іспитового строку та направлення для відбування покарання призначеного вироком суду (а.с. 71,72).

Далі, 06.07.2020 року ОСОБА_1 знову без поважних причин не з`явився до Берегівського РВ з питань пробації для реєстрації та з того часу по теперішній час не з`являється до органу пробації.

27.07.2020 року було здійснено перевірку за місцем проживання засудженого ОСОБА_1 під час якої, останній вдома не знаходився, зі слів співмешканки засуджений виїхав на сезонні роботи до Угорщини (а.с. 114).

Згідно даних головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 виїхав за межі України 05.06.2020 року (а.с. 131).

Таким чином, згідно матеріалів подання органу пробації ОСОБА_1 порушив покладені на нього обов`язки вироком суду та з 06.07.2020 року, не з`являється на реєстрацію, що свідчить про систематичне порушення ним обов`язків відповідно до ст. 76 КК України.

Однак, врахував всі обставини справи, а також клопотання захисника Кулієвич Б.Р. та норми закону, суд вважає, що в задоволенні подання слід відмовити виходячи з наступного.

26 листопада 2015 року був прийнятий Закон №838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання», що набрав чинності 24 грудня 2015 року, згідно якого змінено ч. 5 ст. 72 КК України і визначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

21 червня 2017 року набрав чинності Закон № 2046-VIII, яким Закон №838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» втратив чинність та знову змінено ч. 5 ст. 72 КК України. Цю норму викладено в такій редакції: «Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування».

У тих випадках, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ч. 4 ст. 5 КК України).

Згідно із ч. 4 ст. 5 КК України коли закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів і наступні його редакції в силу погіршення кримінально-правового становища особи зворотної дії не мають, до правовідносин застосовується той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.

У такому випадку йдеться про застосування так званого проміжного закону – закону, що набув чинності після вчинення злочину, але втратив чинність до моменту прийняття рішення у справі.

Із системного тлумачення норми ч. 4 ст. 5 КК України випливає, що «проміжний» закон про кримінальну відповідальність, який встановлює найбільш сприятливі умови для особи порівняно з «наступним» («наступними») законом (законами), який погіршує кримінально-правове становище особи, має так звану переживаючу (ультраактивну) дію.

Ці норми кореспондують з нормою ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Вжиті законодавцем словосполучення «інші кримінально-правові наслідки діяння», а також «поліпшення (чи погіршення) становища особи іншим чином» охоплюють собою всі інші кримінально-правові наслідки діяння, окрім злочинності й караності, та всі можливі аспекти впливу на кримінально-правове становище особи, в якому вона опиняється внаслідок вчинення нею злочину.

«Іншими кримінально-правовими наслідками діяння» можуть визнаватися будь-які передбачені КК України примусові заходи кримінально-правового характеру, здатні змінити (поліпшити чи погіршити) кримінально-правове становище особи.

Перелік таких наслідків та аспектів кримінально-правового становища особи не є вичерпним і охоплює, зокрема, зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання. На необхідність такого широкого тлумачення вказують вжиті законодавцем слова «інші», «іншим чином» у ст. 4, 5 КК України.

Положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 цього Кодексу, є «іншим кримінально-правовим наслідком діяння» в розумінні ч. 2 ст. 4 КК України. Підставою для такого твердження є те, що інститут зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання впливає на кримінально-правове становище особи (покращує або погіршує його).

Отже, Закон № 838-VIII є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином поліпшує становище особи у розумінні ст. 5 КК України, оскільки передбачає коефіцієнт зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Закон № 2046-VIII є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином погіршує становище особи у розумінні ст. 5 КК України, оскільки вводить (повертає) коефіцієнт зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання) викладений і в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у Справі №663/537/17, згідно якої якщо особа вчинила злочин в період до 23 грудня 2015 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (зворотна дія Закону № 838-VIII як такого, який «іншим чином поліпшує становище особи» у розумінні ч. 1 ст. 5 КК України).

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що ОСОБА_1 засудженому вироком від 31.05.2018 року, необхідно зарахувати у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 08.12.2011 року по 18.06.2015 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У зв`язку з вищенаведеним, підстав для задоволення подання начальника Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Кішковський В.Ф. про вирішення питання скасування іспитового строку та направлення для відбування призначеного судом покарання щодо засудженого ОСОБА_1 не має, позаяк засуджений ОСОБА_1 фактично відбув призначене судом покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі, згідно вироку суду від 31.05.2018 року, з урахуванням ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.

Керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України,

ухвалив:

В задоволенні подання начальника Берегівського РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області Кішковського В.Ф. про вирішення питання скасування іспитового строку та направлення для відбування призначеного судом покарання засудженого ОСОБА_1 – відмовити, а матеріали подання для подальшого контролю повернути в Берегівський РВ філії Державної установи «Центр пробації» в Закарпатській області.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Гал Л. Л.