Рішення № 9551964, 19.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/329-36/2319.04.10 За позовомЗаступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до1) Київського національного університету технологій та дизайну;

2) Приватного акціонерного товариства «Мідорі»

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачаМіністерство освіти і науки України

Третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіста»

Провизнання недійсним договору

Суддя Т.Ю.Трофименко

Представники:

Від прокуратури не зявився

Від позивачаДорошенко О.С. по довіреності № 225-КР-390 від 12.04.2010р.

Від відповідача-1не зявився

Від відповідача-2Ярошенко А.В. без повноважень

Від третіх осіб не зявилися

В засіданні приймали участь

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Київського національного університету технологій та дизайну, Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус»про визнання недійсним Договору № 26/5-17 від 26.05.2006р., укладеного за відкладальною умовою, Договору від 05.12.2007р. про зміну інвестора, Додатку до Договору № 26/5-17 від 26.05.2006р. про зміни та доповнення від 07.12.2007р., Додатку до Договору № 26/5-17 від 26.05.2006р. про зміни та доповнення від 20.02.2008р., з підстав недодержання сторонами вимог, які встановлені ст.ст. 203, 207, 215 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.12.2008р. у справі № 31/329 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2008р. у справі № 31/329 скасовано, позовні вимоги задоволено повністю. Суд визнав недійсним Договір № 26/5-17 під відкладальною умовою від 26.05.2006р., укладений між Київським національним університетом технологій та дизайну та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіста». Суд визнав недійсним договір про зміну інвестора від 05.12.2007р., укладений між Київським національним університетом технологій та дизайну, Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіста»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус». Суд визнав недійсними додаток до договору № 26/5-17 про зміни та доповнення від 07.12.2007р., додаток до договору № 26/5-17 від 26.05.2006р. про зміни та доповнення від 20.02.2008р., укладені між Київським національним університетом технологій та дизайну та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус». Суд стягнув з Київського національного університету технологій та дизайну та з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус»в рівних частинах в доход Державного бюджету 127,50 грн. державного мита.

Постановою Вищого Господарського суду України від 19.08.2009р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. у справі № 31/329 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2008р. у справі № 31/329 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 17.11.2009р. касаційне подання виконувача обовязків Генерального прокурора України задоволено частково, постанову Вищого Господарського суду України від 19.08.2009р., постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2009р. та рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2008р. у справі № 31/329 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За резолюцією Голови Господарського суду міста Києва справу № 31/329 передано на новий розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2009р. справу № 31/329 прийнято до свого провадження суддею Трофименко Т.Ю., присвоєно їй номер № 31/329-36/23, розгляд справи призначено на 27.01.2010р.

В судовому засіданні 27.01.2010р. представник позивача надав суду письмові пояснення, в яких позовні вимоги повністю підтримує.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 17.02.2010р.

Представник відповідача-1 - Київського національного університету технологій та дизайну, в судовому засіданні 17.02.2010р. надав суду письмові пояснення, в яких проти задоволення позову заперечує.

Прокуратурою через канцелярію суду 17.02.2010р. подано заяву, в якій позовні вимоги просить задовольнити.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2010р., на підставі ст. ст. 27, 77 Господарського процесуального кодексу України, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Міністерство освіти і науки України, розгляд справи відкладено на 17.03.2010р.

В судовому засіданні 17.03.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 14.04.2010р.

Представник прокуратури в судовому засіданні 14.04.2010р. позовні вимоги повністю підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні 14.04.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошувалась перерва до 19.04.2010р.

На виконанням вимог суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус»надано суду Статут Приватного акціонерного товариства «Мідорі», з якого (пункт 1.3) вбачається, що Приватне акціонерне товариство «Мідорі» є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус».

Відповідно до положень ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Оскільки, як встановлено судом, Приватне акціонерне товариство «Мідорі»є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус», суд вважає за необхідне, на підставі ст. 24 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що позивач проти цього не заперечував, замінити первісного відповідача-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус» на належного Приватне акціонерне товариство «Мідорі».

Представник позивача в судовому засіданні 19.04.2010р. позовні вимоги повністю підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача-2 проти задоволення позову заперечував.

В судове засідання 19.04.2010р. представники прокуратури, третіх осіб та відповідача-1 не зявилися, вимог ухвали суду від 17.02.2010р. не виконали.

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради № 1109/2519 від 28.12.2004р. земельну ділянку площею 2,01 га, що знаходиться в Печерському районі м. Києва на вул. Немировича-Данченка, 2, надано Київському національному університету технологій та дизайну (далі відповідач-2) для будівництва житлового комплексу з паркінгом та реконструкції стадіону, їх подальшої експлуатації та обслуговування.

Право постійного користування Київського національного університету технологій та дизайну вказаною земельною ділянкою площею 20109 кв.м. підтверджується Актом на право постійного користування земельною ділянкою Серії ЯЯ № 392756 від 15.04.2005р.

За результатами конкурсу від 08.02.2005р. на інвестування будівництва стадіону та житлового комплексу між Київським національним університетом технологій та дизайну (далі замовник, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський фонд нерухомості»(далі інвестор) було укладено інвестиційний договір № 154 від 09.02.2005р., за умовами якого інвестор зобов'язався здійснювати інвестування реконструкції стадіону на будівництво житлової споруди на земельній ділянці по вул. Немировича-Данченка, 2 в м. Києві.

В подальшому, 27.12.2005р., між Київським національним університетом технологій та дизайну та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський фонд нерухомості»було укладено додаток до договору № 154 про зміни та доповнення, яким договір від 09.02.2005р. викладено в новій редакції.

Між Київським національним університетом технологій та дизайну та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіста»26.05.2006р. було укладено договір № 26/5-17 під відкладальною умовою, за умовами якого університет (замовник) замовив, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіста»(інвестор) зобов'язався забезпечити фінансування, будівництво об'єктів на земельній ділянці по вул. Немировича-Данченка, 2 у м. Києві та розвиток матеріально-технічної бази на умовах та в порядку, визначеному цим договором.

При укладенні зазначеного догвоору № 26/5-17 під відкладальною умовою сторонни дійшли згоди (пункт 2.4 договору), що відкладальною умовою є юридичний факт розірвання договору № 154 від 09.02.2005р. в редакції від 27.12.2005р., або в редакції, чинній на момент такого розірвання, укладений між замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський фонд нерухомості». Сторони домовились про те, що цей Договір вступає в силу автоматично, через сорок два календарні дні з моменту розірвання договору № 154 від 09.02.2005р. в редакції від 27.12.2005р., або в редакції, чинній на момент такого розірвання.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.09.2007р. у справі № 33/184 задоволено позов Київського національного університету технологій та дизайну до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський фонд нерухомості»про розірвання інвестиційного договору № 154 від 09.02.2005р. із змінами і доповненнями з підстав неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський фонд нерухомості»умов даного договору.

Після розірвання на підставі рішення суду договору № 154 від 09.02.2005р. функції інвестора будівництва житлового комплексу та реконструкції стадіону Київським національним університетом технологій та дизайну були передані Товариству з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус»на підставі договору про заміну інвестора від 05.12.2007р., відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіста»переводить борг за договором № 26/5-17 під відповідальною умовою від 26.05.2007р., а новий інвестор Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус»(далі відповідач-2) приймає на себе всі зобов'язання.

Пунктом 1.2 договору про заміну інвестора від 05.12.2007р. визначено, що університет дає згоду на заміну інвестора за основним договором.

Як вбачається з підпункту 1.1 розділу 1 додатку до Договору № 26/5-17 про зміни та доповнення від 20.02.2008р., укладеного між відповідачами у справі, цей договір визначає взаємовідносини сторін щодо здійснення інвестиційної діяльності, які між ними виникли відповідно до положень Договору № 26/5-17 в редакції від 07.12.2007р., укладеного сторонами з урахуванням положень Договору № 26/5-17 під відкладальною умовою від 26.05.2006р. та Договору про заміну інвестора від 05.12.2007р., виходячи з фактичного настання відкладальної обставини та вступом в силу Договору № 26/5-17.

Оцінюючи подані прокуратурою та сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект. Такими цінностями можуть бути, зокрема, права користування землею.

Як вбачається з положень п. 1.7.2 та п. 1.9 Договору № 26/5-17 з відкладальною умовою від 26.05.2006р. та додатків до нього інвестицією Університету в даному договорі є частина земельної ділянки (реконструйований стадіон) площею 13 099 кв.м. по вул. Немировича-Данченка, 2 у м. Києві, що закріплений на праві постійного користування за Київським національним університетом технологій та дизайну та перебуває у державній власності.

Однак, з умов оскаржуваного договору вбачається, що за результатами будівництва житлового комплексу з паркінгом, вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, інженерною інфраструктурою, внутрішньоквартальними зовнішніми інженерними мережами вказаний обєкт, разом з земельною ділянкою площею 13 099 кв.м. по вул. Немировича-Данченка, 2 у м. Києві, буде належати на праві власності інвестору.

Судом встановлено, що на час укладення оскаржених договорів спірна земельна ділянка перебувала у держаній власності.

Перехід права користування на земельну ділянку, на якій розміщені обєкти, на підставі даного Договору до інвестора - Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіста», можливий в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України.

Разом з тим, відповідно до п. 3.1.23 Статуту Київського національного університету технологій та дизайну університет має право користуватися земельними ділянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Правові засади оренди землі визначені ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

Приписи ст. 13 Конституції України визначають, що від імені Українсь кого народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Відповідно ст.ст. 142-145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших обєктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальної громади через органи самовря дування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень. Права органів самоврядування захищаються у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України в редакції, чинній на момент укладення оскаржуваного договору, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно з п. 34 ч. 1 с. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вирішення відповідно до Закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільських, селищних, міських рад, а відповідно до п. 2 ст. 22 Закону України «Про столицю України місто-герой Київ»Київська міська рада має право визначати особливості землекористування.

Відповідно до п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до п. «в»ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Надання земельних ділянок у користування у м. Києві здійснюється у відповідності до Земельного кодексу України, рішення Київської міської ради від 26.06.2003р. № 512/672 «Про порядок надання земельних ділянок у користування у м. Києві», рішення Київської міської ради № 457/1867 від 15.07.2004р. «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві».

Рішенням Київської міської ради від 15.07.2004р. № 457/1867 затверджено Регламент розгляду питань щодо набуття та реалізації права користування землею в м. Києві, який визначає загальні положення і встановлює особливості та процедуру надання в постійне користування земельних ділянок в м. Києві фізичним та юридичним особам та оформлення права користування землею на підставі прийнятих Київською міською радою рішень.

З наведеного вбачається, що вирішення питання про передачу землі в користування іншому користувачу, як це фактично передбачено умовами спірного договору, є виключним правом ради як суб'єкта права власності на землю та це питання вирішується виключно на пленарному засіданні відповідної ради.

Отже, відповідно до положень земельного законодавства України необхідною умовою укладення, зміни та поновлення договору оренди земельної ділянки, яка перебуває у державній або комунальній власності, є наявність відповідного рішення органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується представниками прокуратури та сторін, Київською міською радою рішення щодо передачі земельної ділянки площею 13 099 кв.м. по вул. Немировича-Данченка, 2 у м. Києві Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіста»та Товариству з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус»не приймалось.

Київським національним університетом технологій та дизайну самостійно було прийнято рішення про відчуження земельної ділянки, яка належить йому на лише на праві тимчасового користування, оскільки належить йому на титулі оперативного управління.

Як вбачається із матеріалів справи та положень п. 1.2 статуту Київського національного університету технологій та дизайну, останній є державним неприбутковим учбовим закладом, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про вищу освіту», чинного законодавства та Статуту.

Частинами 1 та 2 ст.63 Закону України «Про вищу освіту»встановлено, що за вищим навчальним закладом з метою забезпечення діяльності, передбаченої його статутом, і відповідно до закону та його організаційно-правової форми власником (власниками) закріплюються на правах оперативного управління або передаються у власність будівлі, споруди, майнові комплекси, обладнання, а також інше необхідне майно.

Майно, що закріплене за вищим навчальним закладом державної або комунальної форми власності, а також доходи від використання цього майна належать вищому навчальному закладу на правах оперативного управління.

Майно, що знаходиться у державній і комунальній власності і передане в оперативне управління вищим навчальним закладам державної і комунальної форм власності, не підлягає вилученню або передачі будь-яким підприємствам, установам, організаціям, крім випадків, передбачених законодавством.

Згідно з частиною першою статті 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником (уповноваженим ним органом).

Згідно з п. 2.1 Статуту Київського національного університету технологій та дизайну власником університету є Міністерство освіти і науки України, яке закріплює за університетом на правах оперативного управління будівлі, споруди, майнові комплекси, а також інше необхідне майно (п. 2.1.4 Статуту).

Отже, з наведеного вбачається, що Київський національний університет технологій та дизайну не наділений власником повноваженнями змінювати форму власності переданого йому в оперативне управління майна та повноваженнями передавати (відчужувати) вказане майно, у тому числі шляхом укладення інвестиційного договору з іншими суб'єктами господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Стаття 203 Цивільного кодексу України містить вичерпний перелік вимог, додержання яких є необхідно для чинності правочину, а саме:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, зокрема, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визначається недійсним і припиняється на майбутнє.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Це стосується відповідачів, які належними засобами доказування не довели суду, що оскаржувані Договір № 26/5-17 від 26.05.2006р., укладений за відкладальною умовою, Договір від 05.12.2007р. про зміну інвестора, Додаток до Договору № 26/5-17 від 26.05.2006р. про зміни та доповнення від 07.12.2007р., Додаток до Договору № 26/5-17 від 26.05.2006р. про зміни та доповнення від 20.02.2008р. відповідають вимогам чинного законодавства України.

Враховуючи те, що оскаржуваний інвестиційний договір № 26/5-17 від 26.05.2006р. було укладений з порушеннями норм земельного законодавства України, вимог Закону України «Про вищу освіту»та положень Статуту Київського національного університету технологій та дизайну без відповідної компетенції університету на розпорядження частиною земельної ділянки під забудову об'єкта по вул. Немировича-Данченка, 2 у м. Києві, а також без відповідної компетенції університету на розпорядження майном, що належить до державної форми власності та закріплене за ним на праві оперативного управління, суд вважає позовні вимоги прокуратури щодо визнання вказаного договору недійсним обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин суд також вважає обґрунтованими позовні вимоги прокуратури щодо визнання недійсним договору про заміну інвестора від 05.12.2007р., укладеного між Київським національним університетом технологій та дизайну, Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіста» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус»на підставі недійсного договору № 26/5-17 від 26.05.2006р., а також визнання недійсними додатку до договору № 26/5-17 про зміни та доповнення від 07.12.2007р. та додатку до договору № 26/5-17 про зміни та доповнення від 20.02.2008р.

Заперечення відповідача-1 спростовуються матеріалами справи.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 24, 49, 82-85, 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Замінити первісного відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус» на належного Приватне акціонерне товариство «Мідорі».

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 26/5-17 під відкладальною умовою від 26.05.2006р., укладений між Київським національним університетом технологій та дизайну та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіста».

Визнати недійсним договір про зміну інвестора від 05.12.2007р., укладений між Київським національним університетом технологій та дизайну, Товариством з обмеженою відповідальністю «Авіста»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус».

Визнати недійсним додаток до договору № 26/5-17 про зміни та доповнення від 07.12.2007р., укладений між Київським національним університетом технологій та дизайну та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус».

Визнати недійсним додаток до договору №26/5-17 про зміни та доповнення від 20.02.2008р., укладений між Київським національним університетом технологій та дизайну та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус».

Стягнути з Київського національного університету технологій та дизайну (01601, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, код ЄДРПОУ 02070890) в доход Державного бюджету України 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус»(01010, м. Київ, вул. Московська, 5/2а, код ЄДРПОУ 35575482) в доход Державного бюджету 85,00 грн. України 170 (сто сімдесят) грн. 00 коп. державного мита.

Стягнути з Київського національного університету технологій та дизайну (01601, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2, код ЄДРПОУ 02070890) 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідорі Хаус»(01010, м. Київ, вул. Московська, 5/2а, код ЄДРПОУ 35575482) 59 (п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до спеціального фонду Державного бюджету по КЕКД 22050000 «Оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах».

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

СуддяТ.Ю.Трофименко