Рішення № 9551918, 15.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/3415.03.10

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Браналді СВ”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Кріауоркс”

Простягнення 209 345,92 грн.

Суддя Омельчнко Л.В.

Представники:

Від позивачаЦепляєв С.В. –представник за довіреністю від 23.03.2010 р. № 03

Від відповідача не з’явився 15.03.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивача судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Браналді СВ” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кріауоркс” 103448,92 грн. заборгованості за поставлений товар відповідно до договору № 080110-1 від 10.01.2008 р., 72 599,37 грн. пені та 33 297,63 грн. курсової різниці.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/34 від 02.02.2010 р., яку призначено до розгляду на 26.02.2010 р.

У судове засідання, призначене на 26.02.2010 р. відповідач не прибув, уповноваженого представника не направив, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав. Позивач в судовому засіданні надав уточнений розрахунок ціни позову.

Ухвалою від 26.02.2010 р. розгляд справи було відкладено на 15.03.2010 р.

У судове засідання, призначене на 15.03.2010 р., відповідач не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причину нез’явлення свого представника відповідач суд не повідомив, вимоги ухвали суду у справі № 46/34 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та у відповідності до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Представник позивача в судовому засіданні надав уточнений розрахунок ціни позову, відповідно до якого просить сягнути з відповідача 103 448,92 грн. основного боргу, 17 934 грн. пені, 18 195,64 інфляційних витрат, 7199,51 грн. 3 % річних.

Як слідує з позовної заяви та пояснень представника позивача, наданих 01.12.2008 р. в судовому засіданні, позовні вимоги про стягнення вартості поставленого, але не оплаченого товару мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань з оплати поставлених йому товарів (поліграфічної продукції) на умовах договору № 080110-1 від 10.01.2008 р.

На підтвердження заявлених вимог позивачем надано копії договору, видаткових накладних, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти звірки взаєморозрахунків, рахунків.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.01.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю “Кріауоркс” в якості замовника та Товариством з обмеженою відповідальністю “Браналді СВ” в якості підрядника укладено договір підряду на виготовлення поліграфічної продукції № 080110-1, за умовами якого підрядник зобов’язався виконати та передати у власність замовника продукцію, а замовник —прийняти та оплатити роботу щодо виробництва цієї продукції.

Виходячи з п. 4.1 вказаної угоди поставка товару здійснюється підрядником за власний рахунок на умовах DDP (Інкотермс-2000).

Згідно з п. 4.5 договору підрядник зобов’язується повідомити замовника по електронній пошті про заплановану поставку кожної партії продукції до 11 год. робочого дня, який передує наступному робочому дню поставки продукції із зазначенням кількості продукції у партії, кількості продукції у одній упаковці та запланований час прибуття на склад замовника чи будь-який інший склад, вказаний замовником.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що підрядник поставляє продукцію на склад, адресу якого вказує замовник, після отримання останнім повідомлення в порядку, передбаченому п. 4.5 цього договору.

Ціна по кожному замовленню вказується в додатках договору (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору, якщо сторони не домовилися про інше у відповідному додатку, замовник сплачує ціну робіт, вказану в додатку, на поточний рахунок підрядника протягом 20 банківських днів після: поставки продукції, вручення замовнику рахунку, підписання сторонами накладних та/або акту прийому-передачі, а також у разі відсутності зі сторони замовника зауважень або рекламації щодо якості та кількості виготовленої продукції.

За твердженнями позивача, наведеними у позовній заяві, в рамках договору від 10.01.2008 р. відповідачу було поставлено та передано у власність панкарти на суму 103 448,92 грн.

Дані твердження позивача знаходять підтвердження в матеріалах справи, де містяться копії відповідних накладних, а саме: № 13 від 04.04.2008 р. на суму 28 740,60 грн., № 24 від 16.07.2008 р. на суму 19 114,12 грн., № 22 від 16.07.2008 р. на суму 55 611,60 грн., а також довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей № 812344 від 16.04.2008 р., № 812382 від 16.07.2008 р.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз умов договору № 080110-1 від 10.01.2008 р. дає підстави вести мово про, що він містить елементи договору поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1-2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, який був належним чином повідомлений про дату, час і місце слухання справи, без поважних причин не надав суду доказів на підтвердження відсутності заявленої до стягнення суми заборгованості або ж доказів її перерахування на користь позивача.

Отже, судом встановлено, що в рамках договору № 080110-1 від 10.01.2008 р. позивач поставив товар на суму 103 448,92 грн., а відповідач прийняв такий товар, але не оплатив його вартість.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, наведені норми чинного законодавства та умови угоди сторін, позовні вимоги про стягнення основного боргу видаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 72 599,37 грн. пені та 33 297,63 грн. курсової різниці.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 11.4 договору у разі порушення строків оплати, встановлених цим договором і додатком, підрядник має право вимагати від замовника сплатити неустойку у розмірі 1 % від простроченого платежу за кожний тиждень прострочення, але у будь-якому випадку не більше подвійної ставки НБУ, що діяла у період за який нараховується неустойка, від суми простроченого платежу.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги положення договору від 10.01.2008 р. та норми діючого законодавства, позовні вимоги в частині стягнення пені, інфляційних витрат та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно.

Разом з тим, за розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають 9 065,09 грн. пені, 20 523,72 грн. інфляційних витрат, 4 704,27 грн. 3 % річних.

Позовні вимоги про стягнення 33 297,63 грн. курсової різниці задоволенню не підлягають, оскільки договором від 10.01.2008 р. не передбачено стягнення такого виду сум та не вказано на можливість застосування курсової різниці при проведенні розрахунків між сторонами. Крім того, позивач не навів нормативного обґрунтування цієї частини позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 47, 49, 75, 81-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кріауоркс” (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 34-Б, ідентифікаційний код 33231207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Браналді СВ” (21009, м. Вінниця, вул. Фрунзе, 52, ідентифікаційний код 32899684) 103 448 (сто три тисячі чотириста сорок вісім) грн. 92 коп. боргу, 9 065 (дев'ять тисяч шістдесят п’ять) грн. 09 коп. пені, 20 523 (двадцять тисяч п’ятсот двадцять три) грн. 72 коп. інфляційних витрат, 4 704 (чотири тисячі сімсот чотири) грн. 27 коп. 3 % річних, 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 42 коп. державного мита та 180 (сто вісімдесят) грн. 52 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 16.04.2010 р.