Рішення № 95519179, 12.03.2021, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

ЗАОЧНЕ Рішення

ІмЕНЕм УкрАїни

справа № 344/12597/20

провадження № 2/521/824/21

12 березня 2021 року

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

Головуючого судді Михайлюка О.А.,

при секретарі Жураківській Н. А.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Компанія Дасті» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ТОВ «Компанія Дасті» про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів, посилаючись на те, що 30.05.2014 року між нею та ПАТ «Імексбанк» укладено договір про надання кредиту

№ 4524056/N-8, відповідно до якого ПАТ «Імексбанк» надало їй кредит у розмірі 20 000 гривень на споживчі потреби з фіксованою ставкою 16% річних.

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 21.11.2014 року та договору про заміну сторони у зобов`язанні від 26.12.2014 року право вимоги за договором про надання кредиту № 4524056/N-8 від 30.05.2014 року перейшло від ПАТ «Імексбанк» до ТОВ «Компанія Дасті». Позивач, виконуючи свої зобов`язання за договором про надання кредиту № 4524056/N-8 від 30.05.2014 року, сплатила на користь відповідача загальну суму у розмірі 26762 гривень. 19.02.2016 року відповідач видав позивачу довідку про погашення кредиту, відповідно до якої зазначено, що зобов`язання позичальника по погашенню кредиту перед новим кредитором за укладеним кредитним договором виконанні у повному обсязі.

Згодом, на адресу позивача надійшов лист від 21.01.2020 року, яким повідомлено, що 17.01.2020 року між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Фінансова Компанія «Довіра і Гарантія» укладено договір № 115 про відступлення права вимоги, за яким ПАТ «Імексбанк» відступив ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» права вимоги за кредитним договором № 4524056/N-8 від 30.05.2014 року.

Однак, договори, на підставі яких до відповідача перейшло право вимоги за договором про надання кредиту - визнано недійсними, тому позивач вимушена звернутись до суду з позовом про стягнення з відповідача безпідставно отриманих ним грошових коштів.

Відповідно до позовної заяви, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 30.05.2014 року між ОСОБА_1 та ПАТ «Імексбанк» укладено договір про надання кредиту № 4524056/N-8, відповідно до якого ПАТ «Імексбанк» надав позивачу кредит у розмірі 20 000 гривень на споживчі потреби з фіксованою ставкою 16% річних.

Відповідно до договору про відступлення прав вимоги від 21.11.2014 року та договору про заміну сторони у зобов`язанні від 26.12.2014 року право вимоги за договором про надання кредиту № 4524056/N-8 від 30.05.2014 року перейшло від ПАТ «Імексбанк» до ТОВ «Компанія Дасті».

Позивач здійснював оплату за договором про надання кредиту

№ 4524056/N-8 від 30.05.2014 року на користь ТОВ «Компанія Дасті» на загальну суму 26762 гривень, що підтверджується доданими позивачем до матеріалів справи квитанціями.

Відповідно до довідки про погашення кредиту від 19.02.2016 року, зобов`язання ОСОБА_1 по погашенню кредиту перед ТОВ «Компанія Дасті» за кредитним договором виконанні у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.08.2018 року у справі № 916/1253/15-г визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 21.11.2014 року, визнано недійсним тристоронній договір про заміну сторони в зобов`язанні від 26.12.2014 року та визнано недійсним договір від 06.01.2015 року про внесення змін до договору про відступлення права вимоги від 21.11.2014 року.

Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 року та постановою Верховного Суду від 13.06.2019 року рішення Господарського суду Одеської області від 15.08.2018 у справі № 916/1253/15-г залишено без змін.

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Змістом ст. 1214 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 ЦК України).

Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Оскільки в ст. 536 ЦК України не визначено розмір процентів, договір між сторонами не укладено, то в даному випадку застосовується аналогія закону.

За таких обставин, суд доходить висновку про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» на користь ОСОБА_1 безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 26762 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 141, 265, 279, 280, 354 ЦПК України, суд –

Вирішив:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» (код ЄДРПОУ - 39385401) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 26762 гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Дасті» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 гривень та 840,80 гривень в рахунок сплаченого судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Михайлюк