Рішення № 9551802, 09.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/4309.04.10 За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоДержавного підприємства «Укржитлосервіс»

Простягнення 273064,10 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Півень Д.О. –дов. № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010 року;

від відповідача : Хіміч Б.С. –дов. № 01 від 04.01.2010 року;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Укржитлосервіс» про стягнення 226574, 67 грн. основного боргу, 13115, 22 грн. пені, 89109, 82 грн. інфляційних втрат, 18160, 36 грн. 3 % річних.

Крім того позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати, пов’язані з розглядом даної справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання вимог договору позивач поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач зобов’язання щодо повноти та своєчасності внесення оплати за поставлену електричну енергію в повному обсязі не виконав.

Ухвалою від 28.01.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 15.02.2010 року.

В судовому засіданні 15.02.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.02.2010 року подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь позивача лише основну заборгованість, а в решті позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Крім того, представник відповідача подав клопотання про розстрочку виконання рішення суду рівними частинами на два роки та подав клопотання про відкладення розгляду справи.

В судовому засіданні 15.02.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 26.03.2010 року.

В судовому засіданні 26.03.2010 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні 26.03.2010 року подав клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

Крім того, в судовому засіданні 26.03.2010 року сторони подали клопотання про продовження строку вирішення спору, яке судом задоволено.

В судовому засіданні 26.03.2010 року у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України судом оголошено перерву до 09.04.2010 року.

В судовому засіданні 09.04.2010 року представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача 226574, 67 грн. основного боргу, 3318, 28 грн. штрафу, 20362, 35 грн. пені, 4727, 89 грн. 3 % річних, 18080, 90 грн. інфляційних втрат.

Представник відповідача надав усні заперечення, щодо заявлених позовних вимог.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 09.04.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.11.2003 року між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (далі –постачальник, позивач) та Державним підприємством «Укржитлосервіс»(далі –споживач, відповідач) було укладено договір № 3515351 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2., 4.1, 4.2електропостачальна організація зобов’язувалась, постачати електроенергію, як різновид товарної продукції споживачу:

-          в межах дозволеної до використання потужності;

-          згідно з величинами постачання електроенергії (Додатки 1, 3.1) за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання Споживачем ПКЕЕ, ПУЕ;

-          згідно з категорійністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів.

Встановлювати та доводити споживачу договірні величини споживання електричної енергії та потужності в години максимального навантаження енергосистеми за місяцями кварталу письмовими повідомленнями не пізніше, ніж за 15 днів до початку наступного кварталу, які є невід’ємною частиною Договору.

Величини постачання електричної енергії та потужності встановлюються споживачу електропостачальною організацією виходячи з граничних рівнів електроспоживання в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідач в свою чергу, зобов’язувався своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених Договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання електропостачальною організацією робіт та надання послуг, пов’язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.

Для визначення величини використаної електроенергії знімати та надавати за встановленою формою до енергопостачальної організації показання розрахункових електролічильників та електролічильників субспоживачів з кожної точки обліку окремо згідно з календарним графіком (Додаток 4), а також вести облік електричної енергії в журналі встановленої форми.

Порядок розрахунків сторони погодили Додатком 2.2 до Договору, п.п.1, 2, 3, 5, 13 цього додатку передбачено, що розрахунковий період починається з першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця. Споживач знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця.

Період між датами зняття показань засобів обліку прирівнюється до розрахункового періоду, тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії. Щомісяця 20 числа Споживач зобов’язується направляти уповноваженого представника до Постачальника електричної енергії для надання звіту про спожиту активну і реактивну та генеровану електроенергію та про результати вимірів активної потужності за встановленою формою (Додатки «Звіт про використану електроенергію», «Звіт про результати вимірів активної потужності»). Крім цього, Споживач надає підписаний акт звіряння розрахунків за попередні періоди.

Протягом розрахункового періоду споживач здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичними та прогнозованими до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.06.2008 р. по 01.12.2009 р. позивачем поставлено, а відповідачем спожито електричної енергії на суму 349947, 91 грн. У свою чергу, відповідач за поставлену енергію розрахувався частково на суму 111705, 50 грн., у зв’язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 226574, 67 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви звітами про використану електроенергію та розрахунком позивача.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач суму основного боргу визнав, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу в розмірі 226574, 67 грн. нормативно та документально доведений, а тому підлягає задоволенню.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов’язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивач посилаючись на ст. 231 Господарського кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 3318, 28 грн. штрафу та 20362, 35 грн. пені.

Відповідно до Закону України № 554-IV від 20.02.2003 року «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» заборгованість з квартирної плати (плати за утримання житла) та плати за комунальні послуги (водо-, тепло-, газопостачання, послуги водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот) (далі - житлово-комунальні послуги) наймачів жилих приміщень та власників жилих будинків або квартир (далі - громадяни), яка склалася на дату набрання чинності цим Законом перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації.

Для реструктуризації заборгованості громадяни укладають з підприємствами - надавачами житлово-комунальних послуг договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну сплату поточних платежів за житлово-комунальні послуги (далі - договір про реструктуризацію заборгованості).

Ст. 5 Закону встановлено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що між Державним підприємством «Укржитлосервіс»та власниками квартир укладено договори про щомісячне рівномірне погашення реструктуризованої заборгованості та своєчасну оплату поточних платежів за житлово - комунальні послуги, отже, відповідач підпадає під силу згаданого Закону.

Зважаючи на викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3318, 28 грн. штрафу та 20362, 35 грн. пені задоволенню не підлягають.

Крім того позивач, посилаючись на статтю 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь інфляційні втрати в розмірі 18080, 90 грн. та 3 % річних в розмірі 4727, 89 грн.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3 % річних, зважаючи на прострочення відповідачем грошового зобов’язання, господарський суд прийшов до висновку, що зазначені нарахування здійснено позивачем не вірно, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, а саме інфляційні втрати в сумі 12 234, 52 грн. та 3 % річних в сумі 4642, 18 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Крім того, в судовому засіданні 09.04.2010 року розглянувши подане відповідачем 12.02.2010 року клопотання про розстрочку виконання рішення суду, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до вищезазначеної статті господарський суд лише у виняткових випадках може розстрочити виконання рішення з метою реального його виконання, однак заявник не надав належних доказів на підтвердження виняткових обставин, які б доводили неможливість своєчасного виконання судового рішення та які б могли бути підставою для розстрочки виконання рішення суду по справі № 41/43.

Разом з тим, заявником не надано належних доказів того, що рішення Господарського суду міста Києва по справі № 41/43 буде ним виконане у разі надання йому розстрочки в рівних частинах на два роки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

          1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Укржитлосервіс»(01133, м. Київ, бул. Л. Українки, 24А, код ЄДРПОУ 32207896) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 226574 (двісті двадцять шість тисяч п’ятсот сімдесят чотири) грн. 67 коп. основного боргу, 12234 (дванадцять тисяч двісті тридцять чотири) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 4642 (чотири тисячі шістсот сорок дві) грн. 18 коп. 3 % річних, 2434 (дві тисячі чотириста тридцять чотири) 51 коп. державного мита та 210 (двісті десять) грн. 41 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

20.04.2010р.