Рішення № 9551793, 25.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/5825.03.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфія-Транс"

до           Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра - В"

про                     стягнення 11 005, 50 грн.

Суддя В.С. Катрич

Представники:           

Від позивача представник –Ковтун Н.В.(дов. № б/н від 01.02.10)

Від відповідача не з`явились

Обставини справи:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 9 158,30 грн., що становить заборгованість за договором-дорученням № 21/07 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 12.02.2007р. та 1624,74 грн. пені, 222,46 грн. трьох відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2009р. порушено провадження у справі №8/58, розгляд справи призначений на 04.02.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2010р. розгляд справи відкладений на 04.03.2010р., у зв’язку з нез’явленням представника відповідача у судове засідання, неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів.

У судовому засіданні, яке відбулося 04.03.2010р., представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 8158,30 грн. основного боргу, у зв’язку з перерахуванням відповідачем 15.01.2010р. заборгованості в розмірі 1000,00 грн., а також просив суд стягнути з відповідача 1624,74 грн. пені, 222,46 грн. трьох відсотків річних.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулося 04.03.2010р. подав лист позивача від 01.02.2010р. про підтвердження залишку станом на 01.02.2010р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 7658,80 грн. та просив суд відкласти розгляд справи для надання додаткових доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2010р. за заявою судді, Голова Господарського суду міста Києва, продовжив строк вирішення спору у справі №8/58.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2010р. розгляд справи відкладений на 25.03.2010р., у зв’язку з неподанням витребуваних доказів та необхідністю витребувати нові докази.

У судове засідання, призначене на 25.03.2010р. з’явився представник позивача. Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав.

У судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 7658,80 грн. основного боргу, 1624,74 грн. пені, 222,46 грн. трьох відсотків річних.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд приймає до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача відповідно до вимог ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача ознайомлено з його правами та обов’язками передбаченими ст.ст. 20, 22 ГПК України. Крім цього, у судовому засіданні роз’яснені положення ст.81-1 ГПК України.

Господарським судом, відповідно до вимог ст.81-1 ГПК України складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ :

12.02.2007р. між ТОВ «Скіфія-Транс»- «експедитор (повірений)»та ТОВ «Тетра-В»- «замовник (довіритель)» був укладений договір-доручення № 21/07 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (надалі - договір), відповідно до п.1.1 якого «експедитор (повірений)», діючи в межах даного договору-доручення, за дорученням, від імені та за рахунок «замовника (довірителя)» зобов’язався надати експедиторські послуги по перевезенню вантажів в міжміському та міжнародному сполученнях з використанням транспортних послуг перевізника.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що «експедитор»організує перевезення найманим транспортом за маршрутом, вказаним в разовій заявці, яка є невід’ємною частиною даного договору-доручення, може бути отримана по факсу та має юридичну силу нарівні з оригіналом.

Умовами договору сторони погодили, що «замовник (довіритель)»зобов’язаний надати «експедитору (повіреному)»повну інформацію про перевезення, яке планується, у вигляді транспортної заяви за підписом відповідальної особи та печаткою. У заявці «замовник»вказує дату завантаження, строк доставки, маршрут перевезеня, адресу завантаження та розвантаження, суму фрахту за перевезення тощо (п.2.1 договору).

Згідно з п.3.2 договору, «експедитор (повірений)»зобов’язаний направити «замовнику (довірителю)» підтверджену своєю печаткою транспортну заявку «замовника»(можливо по факсу), що свідчить про прийняття умов заявки.

Згідно з п. 6.1, 6.3 договору, даним договором передбачено винагороду за експедиторські послуги «експедитора (повіреного)» за надані послуги по даному договору-дорученню; сума винагороди «експедитора (повіреного)»обумовлюється по кожній окремій заявці, зазначається в рахунках-фактурах та вираховується з загальної суми грошових коштів, які надійшли на рахунок «експедитора (повіреного)»від «замовника (довірителя)»; розмір оплати за послуги, визначається «експедитором», строки та умови оплати визначаються за домовленістю сторін та фіксуються в заявках на перевезення вантажу.

На підставі заявки б/н від 18.05.2009р. позивачем були надані відповідачу експедиторські послуги на суму 15158,30 грн., що підтверджується складеним, підписаним та скріпленим печатками сторін актом виконаних робіт, який свідчить про надання позивачем послуг та прийняття їх відповідачем без претензій та зауважень, що є підставою для проведення розрахунків.

Позивачем був виставлений рахунок-фактура № 173 від 21.05.2009р. на оплату наданих послуг.

Таким чином, позивач виконав власні зобов’язання належним чином, відповідач в свою чергу не виконав власні зобов’язання належним чином, за надані позивачем експедиторські послуги у повному обсязі не розрахувався.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах зазвичай ставляться. Аналогічні положення містяться в ст. 526 ЦК України.

Згідно з чч. 2, 3 ст. 193 ГК України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Статтею 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом.

Сторонами за договором були підтверджені залишки, так, станом на 01.02.2010р. заборгованість відповідача перед позивачем склала 7658,80 грн.

Станом на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем не погашена, визнається відповідачем та становить 7658,80 грн.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та те, що відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань та визнав існуючу у відповідача перед позивачем суму заборгованості в розмірі 7658,80 грн., отже суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 7658,80 грн. заборгованості за виконані роботи за договором-дорученням №21/07 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 12.02.2007р. правомірна та підлягає задоволенню.

Крім основного боргу, позивач також просив суд стягнути з відповідача 1624,74 грн. пені, 222,46 грн. трьох відсотків річних.

Статтею 934 ЦК України передбачено, що за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

          Відповідно до ст. 216 Господарського кодексу України за правопорушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно із ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Правочини щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі (п. 1 ст. 547 ЦК України).

Пунктом 6.4 договору передбачено, що за затримку платежу з «замовника»стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожні прострочені сутки оплати.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1624,74 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту вищезазначеної норми не вбачається будь-яких випадків обмеження її дії в частині застосування.

При цьому, застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно з частиною першою цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань, з огляду на що їх стягнення не залежить від наявності вини боржника у простроченні грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено, що зобов'язання відповідача по оплаті наданих послуг виникло на підставі укладеного між позивачем і відповідачем договору- доручення № 21/07 на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 12.02.2007р., відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме не сплатив вартість наданих послуг, відповідачем не надано доказів, які б спростовували розмір нарахованих позивачем трьох відсотків річних в розмірі 222,46 грн. зазначених позивачем в розрахунку, тому суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача трьох відсотків річних в розмірі 222,46 грн. правомірна та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджена правомірність заявлених позовних вимог в частині стягнення з відповідача 7658,80 грн. основного боргу, 1624,74 грн. пені, 222,46 грн. трьох відсотків річних, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідач визнав існуючу у нього перед позивачем суму заборгованості в розмірі 7658,80 грн., тому суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 546, 547, 611, 612, 625, 629, 929, 931, 934 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 216, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 34, 44, 47, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетра - В" (01024, м.Київ, вул. Академіка Богомольця, 6; код 14365294) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скіфія-Транс" (01033, м.Київ, вул. Саксаганського, 53/80, к.410; код 31303651) 7658 (сім тисяч шістсот п’ятдесят вісім) грн. 80 коп. основного боргу, 1624 (одну тисячу шістсот двадцять чотири) грн. 74 коп. пені, 222 (двісті двадцять дві) грн. 46 коп. трьох відсотків річних, 95 (дев’яносто п’ять) грн. 06 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

СуддяВ.С. Катрич Дата підписання: 19.04.2010р.