Рішення № 9551695, 31.03.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/7531.03.10 За позовом           Публічного акціонерного товариства «Банк Петрокоммерц –Україна»

до           1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Обімет»

2. Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції

про звільнення майна з-під арешту

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Позивача Новік В.М. –предст.,

Від Відповідачів 1. Авілов С.В. –предст.,

2. не з’явилися,

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц –Україна»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Обімет» та Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про звільнення з-під арешту та виключення з Акту опису на арешт від 14.01.2010 серія АА № 64269Г майна згідно з переліком.

В обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач з посиланнями на п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.10.2003 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»зазначив, що укладення договорів застави між ним та Відповідачем-1 свідчить про наявність у Позивача беззаперечних прав на майно, що включене до вказаного акту опису на арешт.

Відповідачі письмових пояснень по суті спору не надали.

Повноважний представник Відповідача-1 в судовому засіданні визнав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач-2 повноважних представників в судове засідання не направив, про причини неявки представників суд належним чином не повідомив, жодних заяв та клопотань від сторони не надійшло.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача-1, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов’язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 6 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження»якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.

Пункт 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження»встановлює, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту (ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження»).

14.01.2010 при проведенні виконавчих дій за адресою: м. Одеса, 21-й км Старокиївського шосе, 46 державним виконавцем Заяць К.В. Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення грошової суми з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обімет»на користь фізичних та юридичних осіб у загальному розмірі 223550,34 грн. було проведено опис майна, що належить боржнику (Відповідачу-1) та накладено арешт на це майно, що підтверджується Актом опису й арешту майна серії АА № 64269Г.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження»під час проведення опису й арешту майна боржника державним виконавцем було встановлено обмеження права користування майном, вилучено його у боржника та передано на відповідальне зберігання.

Спір виник внаслідок того, що Позивач вважає дії Відповідача-2 щодо накладення арешту на обладнання такими, які порушують його законні права, оскільки серед описаного і вилученого державним виконавцем майна, є обладнання, яким забезпечено виконання Відповідачем-1 своїх зобов’язань за кредитним договором, укладеним між Позивачем та Відповідачем-1, на підставі підписаних ними договорів застави обладнання та договору застави майнових прав.

Оцінюючи подані Позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

16.11.2006 між Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц –Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обімет»укладено кредитний договір № 5.06/6/21, відповідно до умов якого Позивачем Відповідачу-1 був наданий кредит у вигляді мультивалютної кредитної лінії з лімітом фінансування 3435000,00 доларів США.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 2 статті 346 Господарського кодексу України передбачає, що для зниження ступеня ризику банк надає кредит позичальникові за наявності гарантії платоспроможного суб’єкта господарювання чи поручительства іншого банку, під заставу належного позичальникові майна, під інші гарантії, прийняті у банківській практиці.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Для забезпечення зобов’язань за кредитним договором № 5.06/6/21 від 16.11.2006 між Публічним акціонерним товариством «Банк Петрокоммерц –Україна»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Обімет»17.11.2006 укладено договори застави, а саме: договір застави обладнання № 5.06/6/21-7, договір застави обладнання № б/н та договір застави № 5.06/6/21-1 майнових прав в частині вимог Відповідача-1 по зобов’язаннях, передбачених Договором № б/н купівлі-продажу виробничого обладнання від 15.06.2005.

Так, матеріалами справи підтверджується, що серед описаного та вилученого державним виконавцем майна, є, в тому числі обладнання, яке передано Позивачу у заставу Відповідачем-1 на підставі зазначених договорів.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про заставу»застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Аналогічні положення містяться в ст. 572 ЦК України.

Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо (ст. 3 Закону України «Про заставу»).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст. 576 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що включивши заставлене Відповідачем-1 за вищевказаними договорами застави майно до Акту опису та арешту майна серії АА № 64269Г державний виконавець Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції порушив права та законні інтереси Позивача як заставодержателя, які визначені Законом України «Про заставу», Господарським та Цивільним кодексами України, а саме –право Позивача в разі невиконання Відповідачем-1 забезпеченого заставою зобов’язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Частиною 3 пункту 16 постанови від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»Пленум Верховного Суду України зазначив, що вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними відповідно до правил підвідомчості (ст. 24 ЦПК, ст. 12 ГПК) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Позивача є законними, обґрунтованими, доведеними належними доказами, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідачів.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Звільнити з-під арешту та виключити з Акту опису та арешту від 14.01.2010 серія АА № 64269Г, винесеного державним виконавцем Заяць К.В. Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, майно згідно наступного переліку: конвеєр металургійний (6 секцій, станція приводу та станція натягу) - 1 шт.; прес гідравлічний Becker тип GS-3F - 1 шт.; кран ППК 5 тон з магнітною шайбою - 1 шт.; гідравлічний штовхач тип TЕI 30 у кількості 18 шт.; електродвигуни - 17 шт.; електрогенератор Г731А - 6 шт.; тигель серії ТКГ-500Т - 1 шт.; редуктори - 18 шт.; електронасоси - 3 шт.; електровентилятори центробіжні - 2 шт.; ливарна стальна заготовка - 30 шт.; ізложниця конвеєрна - 100 шт.; грейфер гідравлічний - 1 шт.; барабан сушильний в комплекті - 1 шт.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Обімет»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13, код 14291863) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції (65025, м. Одеса, вул. Бочарова, 45а) 42,50 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                 О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 19.04.2010