Рішення № 95514608, 03.03.2021, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/1472/16-ц

№ провадження 2/646/257/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2021 м.Харків

Червонозаводський районний суд м.Харкова у складі:

головуючого судді Теслікової І.І.,

за участю секретаря - Бєлівцової О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа- слідчий прокуратури Харківської області Горгуль Д.В. про відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Червонозаводського районного суду м.Харкова з позовом про компенсацію моральної шкоди, спричиненої тривалою бездіяльністю під час досудового розслідування кримінального провадження № 42013220000000231 від 12.08.2013 та просив стягнути моральну шкоду в розмірі 496080,00 грн., завдану тривалою бездіяльністю відповідача.

Свої позовні вимоги обґрунтовано, що 12.08.2013 року Дзержинський районний суд м.Харкова постановив ухвалу та зобов`язав внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 за вказаною заявою внесено відомості до ЄРДР за № 42013220000000231 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України. В рамках вказаного кримінального провадження слідчим неодноразово виносились постанови про його закриття, які були скасовані ухвалами слідчих суддів. Таким чином, на думку позивача, своїми тривалими неправомірними діями відповідач завдав моральної шкоди, а тому просить суд позов задовольнити, захистити його конституційне право на компенсацію моральної шкоди, заподіяною йому неправомірною тривалою бездіяльністю відповідача при імітації розслідування кримінальної справи № 42013220000000231, а також стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України компенсацію моральної шкоди в розмірі 496080,00 грн.

Постановою Верховного суду від 26.06.2019 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10.01.2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 25.04.2017 року скасовано та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

30.07.2019 року справа надійшла до Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Ухвалою суду від 02.08.2019 року справу прийнято до свого провадження.

08.08.2019 року позивачем через канцелярію суду надано доповнення до позовної заяви, яке в судовому засіданні 20.11.2019 року повернуто позивачу за його клопотанням.

Ухвалою суду від 03.02.2020 року залучено до участі у справі у якості співвідповідача Державну казначейську службу України.

Ухвалою суду від 03.02.2011 року закрито підготовче судове засідання та справу призначено до судового розгляду.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача прокуратури Харківської області в судове засідання не з`явився, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі.

Інші учасники в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлялись належним чином.

Суд, оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт 1 статті 6 гарантує кожному право порушити в суді чи відповідному органі будь-який позов, який стосується його цивільних прав та обов`язків; таким чином, пункт передбачає «право на суд», одним з аспектів якого є право доступу до суду, тобто право порушувати в судах позов для вирішення цивільного спору.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановлені його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах, закріплені можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини 1, 3 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За положенням частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Право на захист виникає з певних підстав, якими виступають порушення цивільного права, його невизнання чи оспорювання.

Зміст конституційного права особи на звернення до суду за захистом своїх прав визначений статтею 16 Цивільного кодексу України, відповідно до приписів якої, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, при цьому, способами захисту цивільних прав і інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Як встановлено матеріалами справи, 12.08.2013 року прокуратурою Харківської області було внесено відомості до ЄРДР № 42013220000000231 на підставі ухвали Дзержинсього районного суду м.Харкова від 19.07.2013 року за скаргою ОСОБА_1 , якою компетентних осіб прокуратури Харківської області зобов`язано внести до ЄРДР відомості за зверненням ОСОБА_1 від 13.06.2013 року щодо незаконних, на думку заявника, дій колишнього старшого слідчого прокуратури Дзержинського району м. Харкова Яциченко Д.О.

05 серпня 2013 року слідчим винесено постанову про відмову у визнанні ОСОБА_1 потерпілим у даному кримінальному провадженні.

Вказану постанову слідчого скасовано ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 23.09.2015.

28 жовтня 2013 року прокуратурою області винесено постанову про закриття вказаного кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 14.07.2015 постанову про закриття кримінального провадження скасовано у зв`язку з неповнотою досудового розслідування та зобов`язано слідчого відновити досудове розслідування в даному кримінальному провадженню.

05.08.2015 за результатами досудового розслідування постановою слідчого від зазначене кримінальне провадження закрито на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

02.09.2015 ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова постанову про закриття кримінального провадження скасовано, оскільки слідчим залишено поза увагою вказівки, викладені в попередній ухвалі слідчого судді від 14.07.2015, не надана оцінка всім доводам, повідомленим заявником. При цьому заявник щодо обставин допитаний не був.

30 вересня 2015 слідчим знову винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 08.12.2015 постанову слідчого про закриття кримінального провадження скасовано в зв`язку з її передчасністю.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади органів місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

На підставі вказаної норми права відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю державної влади.

Відповідно до статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

За змістом статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме: у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора в тому числі бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, рішення слідчого про закриття кримінального провадження.

За правилом частини другої статті 307 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію;3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунути недоліки у такій діяльності.

Разом із тим, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб саме по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої і, відповідно, не може бути підставою для безумовного відшкодування моральної шкоди.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 641/2328/17 (провадження№ 61-7053зпв18), від 23 січня 2019 року у справі № 638/1413/17 (провадження № 61-42619св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 641/7772/17 (провадження № 61-40338св18), від 30 червня 2020 року у справі № 641/7984/17 (провадження № 61-36602св18).

Отже, ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду міста Харкова про задоволення скарг ОСОБА_1 на постанови слідчого свідчать про реалізацію ним передбаченого КПК України права на оскарження процесуальних рішень прокурора і не є безумовним доказом неправомірності процесуальних рішень, дій чи бездіяльності. Сам факт зобов`язання ухвалою слідчого судді внести відповідні відомості до ЄРДР, а також скасування постанов слідчого про закриття кримінального провадження не свідчить про протиправність дій прокуратури та завдання моральної шкоди позивачу, не мають наслідків цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені ухвалами слідчих суддів Червонозаводського районного суду м. Харкова.

Реалізація особою її права на оскарження рішення, дії чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування у порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом у разі задоволення таких скарг, за висновком суду, становить достатньо справедливу сатисфакцію з відшкодування шкоди, яку зазнав позивач. Цей висновок узгоджується з рішеннями Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії» та від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», де встановлено, що визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за шкоду, завдану особі.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної чи моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Для відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення. Причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Статтями 12, 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторони, суд не може збирати докази за власною ініціативою.

З огляду на викладене, суд виходить із недоведеності позовних вимог, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача, що на підставі статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Отже, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту заподіяння йому моральних страждань чи втрат немайнового характеру, і відповідно, заподіяння моральної шкоди, розмір якої ніяк не обґрунтований.

Доводи позивача зводяться до незгоди з процесуальними рішеннями, які приймалися посадовими особами прокуратури Харківської області у кримінальному провадженні, натомість судом не встановлено, а у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення його особистих немайнових чи процесуальних прав, завдання шкоди його здоров`ю та душевних страждань, а отже, заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди.

Таким чином, підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 141, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до прокуратури Харківської області, Державної казначейської служби України, третя особа- слідчий прокуратури Харківської області Горгуль Д.В. про відшкодування моральної шкоди- залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст складено 12.03.2021 року.

Суддя Теслікова І.І.