Рішення № 9551451, 13.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/5413.04.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Профлайн» до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»

про розірвання договору та стягнення 161 205,65 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Земляной Д.В.(довіреність від 14.01.2010р.);

          від відповідача: Корзун В.А.(довіреність № 32 від 16.03.2010р.).

В судовому засіданні 13 квітня 2010 року за згоди представників сторін було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Профлайн»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(надалі –відповідач, Банк) про розірвання договору, зобов’язання вчинити дії та стягнення заборгованості в розмірі 157 347,16 грн.

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач уточнив свої позовні вимоги та просить суд розірвати договір та стягнути 161 205,65 грн., з них 157 605,93 грн. - основного боргу та 3 599,72 –пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує свої зобов’язання за договором про розрахунково-касове обслуговування з відкриттям поточного рахунку від 23.06.2001р.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю, посилаючись при цьому на постанову правління НБУ № 101 від 01.03.2009 року про відкликання банківської ліцензії та початок процедури ліквідації банку.

Ухвалою від 09.02.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 11.03.2010р. Ухвалою від 11.03.2010р. розгляд справи відкладено до 13.04.2010р.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          23 червня 2001 року між позивачем (Клієнт) і відповідачем (Банк) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування з відкриттям поточного рахунку (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, надалі –Договір), за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок №26001301001692 в національній валюті та здійснює його розрахунково-касове обслуговування.

Згідно з п. 2.1.1. Договору Банк бере на себе зобов’язання здійснювати розрахунково-касове обслуговування Клієнта. Списання коштів з рахунку клієнта Банк зобов’язався здійснювати на підставі розрахункових документів, наданих Клієнтом, того ж дня, якщо вони надійшли в операційний час (до 15.00), і в наступний день, якщо надійшли після операційного часу (п. 2.1.3. Договору).

Відповідно до умов п. 2.1.4. Договору платежі з розрахунку здійснюються Банком у в межах залишків коштів на початок операційного дня.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2009 року позивачем були надані Банку до виконання платіжні доручення на загальну суму 44 110,40 грн. (копії в матеріалах справи). Банк не виконав вимоги Клієнта, наслідком невиконання взятих на себе зобов’язань стало те, що кошти третім особам не були перераховані.

Як стверджує позивач, що не спростовано, відповідачем, Банк за наданими йому платіжними дорученнями своєчасне здійснення платежів для господарської діяльності підприємства не виконав, і загалом унеможливив використання власних коштів Клієнта.

Як свідчить банківська виписка по особовому рахунку позивача (копія в матеріалах справи), станом на 02.03.2010р. на його рахунку обліковуються грошові кошти в сумі 157 605,93 грн.

В своїй позовній заяві Клієнт зазначає, що ніяких пояснень з приводу невиконання взятих на себе зобов’язань за Договором Банк не надавав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У відповідності до частини третьої ст. 1066 ЦК України банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Крім того, статтею 1074 ЦК України встановлені обмеження права розпоряджатись рахунком, за якою обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини третьої ст. 1068 ЦК України банк зобов’язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Згідно із ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час. Залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Статтею 51 Закону України «Про банки і банківську діяльність»визначено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти, зокрема, платіжні доручення.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Згідно з п. 20.1, 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003р. за № 1172/8493, поточні рахунки клієнтів банків закриваються, зокрема, на підставі заяви клієнта. За наявності коштів на рахунку банк здійснює завершальні операції за рахунком (зокрема перерахування залишку коштів на підставі платіжного доручення на інший рахунок клієнта, зазначений у заяві). Датою закриття рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за ним рахунком день. У день закриття рахунку банк зобов’язаний видати клієнту довідку про закриття рахунку.

Відповідно до п. 1.15 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21 січня 2004р. № 22, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004р. за № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, встановлений законодавством України.

Пунктом 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», та п. 2.19 вищезазначеної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, він виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного робочого дня. За порушення цих строків банк, що обслуговує платника, несе відповідальність згідно із законодавством України.

Таким чином, Відповідач порушив взяті на себе зобов’язання щодо виконання розпоряджень позивача про перерахуванню (використанню) та видачу коштів з поточного рахунку останнього, які на ньому знаходяться.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що постановою НБУ № 101 від 01.03.2010р. відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації Акціонерного комерційного банку «Трансбанк». Ліквідатором призначено фізичну особу –незалежного експерта Андрійчука Олександра Олександровича.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 91 Закону України «Про банки та банківську діяльність»визначено, що з дня прийняття рішення про відкликання ліцензії та призначення ліквідатора строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу встановлено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відтак, факт відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»призначеною постановою НБУ № 101 від 01.03.2010р. не можуть обмежувати позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідно до частини першої ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність»відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

У відповідності до ст. 75 Закону України «Про банки і банківську діяльність»(надалі –Закон про банки) у разі істотної загрози платоспроможності банку Національний банк України призначає тимчасову адміністрацію.

Згідно із ст. 85 цього закону з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку, який відповідав би встановленим цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України вимогам, Національний банк України має право введення мораторію на задоволення вимог кредиторів під час здійснення тимчасової адміністрації, але на строк не більше шести місяців.

Постановою Правління НБУ № 97 від 28.02.2009 року у АКБ «Трансбанк»з 02 березня 2009 року призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік та з метою створення сприятливих умов для фінансового стану банку введено мораторій на задоволення вимог кредиторів строком на 11 місяців з 02.03.2009 року до 03.02.2010 року.

У відповідності до 2 зазначеного Закону мораторій –це зупинення виконання банком майнових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з частиною 3 статті 85 Закону протягом дії мораторію: 1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України; 2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Таким чином позовні вимоги про стягнення пені за період дії мораторію не підлягають задоволенню.

Однак, положеннями ст. 32 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», що також відображається у п. 4.2 Договору, передбачено, що банк який обслуговує платника, та банк, що обслуговує отримувача, несуть перед платником та отримувачем відповідальність, пов'язану з проведенням переказу, відповідно до цього Закону та умов укладених між ними договорів. У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

Таким чином стягненню з відповідача підлягає пеня до часу призначення в Банку мораторію за невиконання платіжних доручень Клієнта, які Банк мав був виконати в лютому 2009 року в розмірі 2,20 грн.

З урахуванням всього вищевикладеного, позовні вимоги про стягнення залишку коштів в розмірі 157 605,93 грн. та пені в сумі 2.20 грн. є обґрунтованими.

Позовні вимоги позивача про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування з відкриттям поточного рахунку від 23.06.2010р. є не обґрунтованими, виходячи з наступного.

У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Положеннями ст. 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Порядок розірвання договору банківського рахунку встановлений статтею 1075 Цивільного кодексу України, за якою такий договір розривається за заявою клієнта в будь-який час.

Згідно із частиною 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Таким чином, враховуючи встановлене законом правило про те, що договір банківського рахунку розривається за заявою клієнта в будь-який час, зважаючи на положення п. 20.1, 20.5 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 р. №492 та наслідки розірвання договору, визначені ч.2 ст. 653 ЦК України, з моменту отримання банком заяви про закриття рахунку договір банківського рахунку є розірваним, а зобов’язання сторін за ним припиняються. Окремого розірвання такого договору в судовому порядку законодавством не вимагається.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування з відкриттям поточного рахунку від 23.06.2010р. не підлягають задоволенню, оскільки на час прийняття рішення по справі права позивача про розірвання Договору не були порушені.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення залишку коштів на рахунку в сумі 157 605,93 грн. та пені в розмірі 2,20 грн.

Судові витрати позивача у розмірі 1 806,82 грн. (1 576,08 грн. державного мита та 230,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного комерційного банку «Трансбанк»(ідентифікаційний код: 16293211, адреса: 03150, м. Київ, вул. Фізкультури, будинок, 9, к/р 32007171901 в Управлінні НБУ по Києву та Київській області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аудиторська компанія «Профлайн»(ідентифікаційний код: 31029903, адреса: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 53, ЛВК-2, офіс, 111, р/р 2600701025090 в КФ ВАТ «Кредобанк», МФО 321897) грошові кошти в розмірі 157 608,13 грн. (сто п’ятдесят сім тисяч шістсот вісім гривень 13 копійок) та судові витрати в розмірі 1 806,82 грн. (одна тисяча вісімсот шість гривень 82 копійки). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

          Дата підписання повного тексту рішення 19.04.2010р.