Рішення № 95514364, 15.03.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/356/21

Провадження № 2/643/2459/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2021 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі головуючого-судді: Афанасьєва В.О., розглянувши у приміщенні Московського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок невиконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

Зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь нарахування інфляційних витрат на суму боргу у сумі 6286,70 грн. та трьох процентів річних у сумі 4824,55 грн., що разом становить 11 111,25 грн., шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі № 640/6964/19 від 22.08.2019 позовні вимоги ОСОБА_1 до Державної казначейської служби, Прокуратури Харківської області про відшкодування моральної шкоди, завданих незаконними діями органів досудового слідства та визнання бездіяльності прокуратури - задоволено частково. Стягнуто з Державної Казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250466, 50 гривень, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Постановою Харківського апеляційного суду від 03.12.2019 апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишено без задоволення, рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.08.2019 по справі № 640/6964/19 - без змін. Рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.08.2019 по справі № 640/6964/19 набрало законної сили 03.12.2019. Заява ОСОБА_1 з оригіналом виконавчого листа Київського районного суду м. Харкова по справі № 640/6964/19 та доданими документами надійшла до Казначейства 10.02.2020 за вх. № 08-8058 та мала бути виконана не пізніше 10.05.2020. Однак рішення Київського районного суду м. Харкова від 22.08.2019 по справі № 643/6964/19 виконано лише 30.12.2020, що підтверджується випискою з карткового рахунку ОСОБА_1

09.02.2021 від представника відповідача Державної казначейської служби України поступив відзив на позовну заяву, в якому в позові ОСОБА_1 просить відмовити. Зазначає, що з доводами позовної заяви не погоджується. Казначейством нарахована компенсація за порушення строку перерахування коштів відповідно до виконавчого листа виданого 02.01.2020 по справі № 643/6964/19 в сумі 250466,50 грн., шляхом списання з ЄКР, призначеного для відшкодування шкоди завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. Згідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за черговістю надходжень таких рішень. Вищезазначений виконавчий лист перебував на виконанні у Казначействі з 10.02.2020 по 30.12.2020 за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнуто в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових та службових осіб» КПКВК 3504030. Разом з тим, станом на 29.01.2020 на виконанні за КПКВК 3504030 перебувало 390 судових рішень на суму понад 177 290,6 тис. грн., що підтверджується запитом до Міністерства фінансів України від 30.01.2020 № 5-05-1-05/2200 про збільшення бюджетних призначень. Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» за КПКВ 3504030 передбачені видатки на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. Казначейством постійно направлялися листи до Міністерства фінансів України із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 (копії листів додаються). Виконання рішення поза чергою є неможливим, оскільки це призведе до перевищення повноважень працівників Казначейства та порушення принципу рівності стягувачів перед законом, адже будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи раніше.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 18.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

09.02.2021 поступив відзив представника відповідача Державної казначейської служби України.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, що відповідає положенням ст. 279 Цивільного процесуального кодексу України.

Фактичні обставини, встановлені судом:

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 22.08.2019 позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Харківської області, задоволено частково. Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250466,50 грн., шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 03.12.2019. (а.с.5-9)

02.01.2020 Київським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист по справі про стягнення з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 250466, 50 грн. моральної шкоди. (а.с. 12-13)

16.01.2021 позивачем ОСОБА_1 подано до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у Харківській області виконавчий лист по справі № 643/6964/19, реквізити банківського рахунку для перерахування коштів (а.с. 10-11).

Згідно виписки по картковому рахунку від 30.12.2020 ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 250466,50 грн. по виконавчому листі по справі №640/6964/19. Отже кошти перераховані через 235 днів, після закінчення 3-місячного строку. (а.с. 18).

Відповідно до розрахунку інфляційних збитків на суму боргу 250466,50 грн. за несвоєчасне виконання рішення суду за період з травня 2020 по листопад 2020 становить 6286,70 грн. (а.с. 3).

Відповідно до розрахунку 3 % річних за користування грошовими коштами на суму боргу 250466,50 грн. за період з 10.05.2020 по 30.12.2020 становить 4824,55 грн. (а.с. 3).

Мотиви з яких виходить суд та застосовані норми права:

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (частина друга статті 6 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів, про стягнення коштів боржників у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Статтею 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 14-16цс18.

Зважаючи на юридичну природу правовідносин сторін у цій справі як грошових зобов`язань, до прострочення відповідача застосовується частина друга статті 625 ЦК України. Основою для розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат є сума несвоєчасно виплаченого відшкодування.

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що Державною казначейською службою України прострочено грошове зобов`язання по виплаті позивачу присудженого рішенням суду відшкодування моральної шкоди, тому суд дійшов висновку про виникнення у позивача права на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат і 3% річних.

Заперечень щодо правильності розрахунку інфляційних втрат та 3% річних відповідач у відзиві не містить.

Сама по собі відсутність коштів у боржника не є підставою для невиконання рішення суду, яке набрало законної сили.

Висновки суду у розглядуваній справі відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 26 червня 2019 року у подібній справі № 757/21050/16-ц.

Висновки суду:

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що виконавчий лист відповідачем було виконано поза межами 3-місячного строку, а саме 30.12.2020, тобто через 235 днів, у зв`язку з чим позивач ОСОБА_1 має право на відшкодування з Державної казначейської служби України компенсації у розмірі 3 (трьох) процентів річних, що становить 6286,70 грн. Також з відповідача на користь позивач підлягають стягненню сума інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, яке виникло на підставі рішень суду в розмірі 4824,55 грн. згідно розрахунку позивача, який перевірено судом та суд вважає його вірним.

Доводи Державної казначейської служби України про те, що між позивачем та органом Казначейства відсутні зобов`язальні або договірні правовідносини, відповідно до умов яких у Казначейства могли б виникнути зобов`язання сплати втрати у зв`язку із зростанням індексу інфляції та що Казначейство жодних прав та інтересів позивача не порушувало і жодної шкоди позивачеві не завдавало, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони суперечать нормам Закону та Висновкам ВСУ з аналогічними обставинами.

Таким чином, суд оцінив докази у їх сукупності, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення компенсації в розмірі трьох відсотків річних, суми інфляційних втрат за несвоєчасне виконання рішення суду та моральної шкоди з Державної казначейської служби України, оскільки вони є обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок невиконання рішення суду - задовольнити повністю.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , нарахування інфляційних втрат на суму боргу у сумі 6286,70 (шість тисяч двісті вісімдесят шість гривень 70 копійок), та трьох відсотків річних у сумі 4824,55 грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять чотири гривні 55 копійок), що разом становить 11 111,25 (одинадцять тисяч сто одинадцять гривень 25 копійок), шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Афанасьєв