Ухвала суду № 95514164, 15.03.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

15.03.2021

справа № 642/548/21

провадження №2/642/711/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 березня 2021 року суддя Ленінського районного суду м. Харкова (діє на підставі п.3 розділу ХІІ прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 30.09.2016р.) ОСОБА_1 , розглянувши заяву адвоката Осмоловського Дениса Юлійовича, який діє як представник ОСОБА_2 про забезпечення позову,-

в с т а н о в и в:

В провадженні суду на розгляді знаходиться цивільна справа за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання протиправними дії та зобов`язати вчинити певні дії, проводити в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Ленінського райсуду м. Харкова від 15.03.2021 справу призначено у підготовче засідання.

09.03.2021 р. адвокат Осмоловський Д.Ю., який діє як представник ОСОБА_2 подав до суду заяву про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом зобов`язання АТ КБ «Приватбанк» на час розгляду справи №642/548/21 припинити стягнення процентів, штрафних санкцій, пені у вигляді автоматичного погашення простроченої заборгованості з рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову посилається на те, що АТ КБ «Приватбанк» вчиняє дії по автоматичному списанню процентів, штрафних санкцій і пені з карткових рахунків ОСОБА_2 , відкритих в АТ КБ «ПриватБанк». Вважає, що невжиття заходів забезпечення зустрічного позову в подальшому може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист і поновлення порушених прав ОСОБА_2 .

Відповідно до ст. 153 ЦПК України суд розглянув заяву про забезпечення позову без виклику осіб.

Дослідивши заяву та додані матеріали, суд приходить до наступного.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Так, згідно п. 43 рішення ЄСПЛ по справі "Шмалько проти України" право на суд одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак й до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п.2 ч.1 ст.150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, шляхом заборони вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. ч. 5-7 ст.153 ЦПК України, залежно від обставин справи, суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову, підстави його обрання та вирішує питання про зустрічне забезпечення.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно п. 6 зазначеної Постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Аналізуючи предмет спору і зміст заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що між сторонами дійсно виник реальний спір з приводу штрафних санкцій за кредитним дговором.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що в даному випадку між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду в разі задоволення зустрічного позову.

Тому, суд дійшов висновку про забезпечення зустрічного позову, шляхом припинення стягнення процентів, штрафних санкцій і пені на час розгляду справи, оскільки невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача по зустрічному позову, за захистом яких він звернувся, такий спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами.

Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд,-

постановив:

Заяву - задовольнити.

В порядку забезпечення позову зобов`язати Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) припинити стягнення процентів, штрафних санкцій і пені у вигляді автоматичного погашення простроченої заборгованості з рахунків відкритих на ім`я ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на час розгляду справи №642/548/21.

Копію ухвали направити для виконання до Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Є.Б. Ольховський