Рішення № 95514125, 15.03.2021, Холодногірський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Харкова)

"15" березня 2021 р.

Справа № 642/6293/20

Провадження № 2/642/275/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова

у складі: головуючого судді - Бородіної О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Добронос Д.С .,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2020 року представник Харківської міської ради звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.10.2020 № 229608960 право власності на нежитлову будівлю літ. «А-2» загальною площею 660,8 кв.м по АДРЕСА_1 з 24.05.2007 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2007 № 2057.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці

з кадастровим номером 6310137200:12:009:0025 площею 0,4587 га по АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля літ. «А-2», право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 .

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку

від 28.09.2020 № НВ-0005708072020, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:12:009:0025 по АДРЕСА_1 складає 0,4587 га, категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку

(код ЦВПЗ 03.10); вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (громадського призначення).

Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 25.03.2020.

Заходами самоврядного контролю встановлено, що ОСОБА_1 з 25.03.2020 по теперішній час використовує земельну ділянку (кадастровий номер 6310137200:12:009:0025) площею 0,4587 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137200:12:009:0025, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,4587 га по АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів у розмірі орендної плати було здійснено позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:12:009:0025) від 10.09.2020 № 5484, виданим Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Відповідно до інформації, зазначеної у листі Головного управління ДПС у Харківській області від 24.09.2020 № 19281/20-40-04-41-16, ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1 ) не зареєстрований як платник земельного податку та орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:12:009:0025, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Періодом, за який звертається міською радою стягнення з ОСОБА_1 за використання вказаної земельної ділянки є період з 01.04.2020 по 31.10.2020.

Загальна сума безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів за використання земельної ділянки площею 0,4587 га з кадастровим номером 6310137200:12:009:0025 за період з 01.04.2020 по 31.10.2020 складає

671 023,36 грн.

Вказану суму позивач просив стягнути на його користь з відповідача.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 15.01.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак подав до суду клопотання, в якому просить справу розглядати в його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, причин неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи в судовому засіданні у його відсутності або про відкладення не подавав.

Відповідачем в установлений ч. 7 ст.178ЦПК України строк не подано до суду відзив на позовну заяву, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст.178 ЦПК України.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, вважає, що в матеріалах справи достатньо даних, для вирішення спору. Даний позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі літ. «А-2» загальною площею 660,8 кв.м по АДРЕСА_1 з 24.05.2007 на підставі договору купівлі-продажу від 23.05.2007 № 2057.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 28.09.2020 № НВ-0005708072020, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137200:12:009:0025 по АДРЕСА_1 складає 0,4587 га, категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов`язаної з отриманням прибутку

(код ЦВПЗ 03.10); вид використання - для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-2» (громадського призначення).

Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 25.03.2020.

Заходами самоврядного контролю встановлено, що ОСОБА_1 з 25.03.2020 по теперішній час використовує земельну ділянку (кадастровий номер 6310137200:12:009:0025) площею 0,4587 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними

або фізичними особами прав на земельну ділянку по

АДРЕСА_1 з кадастровим номером 6310137200:12:009:0025, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,4587 га по АДРЕСА_1 перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці

з кадастровим номером 6310137200:12:009:0025 площею 0,4587 га по АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля літ. «А-2», право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 .

Листом від 24.09.2020 № 19281/20-40-04-41-16 Головне управління ДПС у Харківській області повідомило, що ОСОБА_1 (і.н. НОМЕР_1 ) не зареєстрований як платник земельного податку та орендної плати з фізичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером 6310137200:12:009:0025, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

За таких обставин матеріалами справи підтверджений факт використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.04.2020 по 31.10.2020 без достатньої правової підстави.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 Земельного кодексу України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Як вбачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє нежитловою будівлею літ. «А-2» загальною площею 660,8 кв.м по АДРЕСА_1 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем у заявлений період не було зареєстровано.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Позивач, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послався на положення статей 1212- 1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 671 023,36 грн., зауважив, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у власності Харківської міської ради, без укладення договору оренди за період з 01.04.2020 по 31.10.2020, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави.

У зобов`язанні з безпідставного набуття, збереження майна підлягають доведенню: а) факт набуття або збереження майна за рахунок іншої особи, б) відсутність для цього підстав, встановлених договором, законом або іншими правовими актами, в) вартість безпідставного збагачення.

Тягар доказування відсутності підстав для збереження майна лежить на власнику майна. При цьому, під набуттям майна в даних правовідносинах слід розуміти збільшення вартості власного майна набувача; приєднання до нього нових цінностей, внаслідок чого потерпілий несе додаткові витрати або втрачає належне йому майно, тобто збереження майна однією особою відбувається за рахунок іншої.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшує вартість власного майна, а позивач (потерпілий) втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Згідно з ч. 2ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Отже, обов`язок сплатити суму безпідставного збагачення виникає в силу самого факту такого збагачення і не залежить від того чи стало воно результатом поведінки набувача чи потерпілого або третіх осіб, або сталось поза волею останніх. При цьому має значення лише сам об`єктивний результат: наявність безпідставного збагачення.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності.

На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за пунктом 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що ОСОБА_1 , правомірно володіючи майном - нежитловою будівлею, користується спірною земельною ділянкою.

Оскільки відповідач у період з 01.04.2020 по 31.10.2020 не був власником спірної земельної ділянки та, як вже було зазначено судом, не міг бути постійним землекористувачем та не був суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Таким чином єдиною формою здійснення оплати за користування спірною земельною ділянкою для відповідача є орендна плата.

Частиною 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки комунальної власності це обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

З часу виникнення права власності на нерухоме майно у відповідача виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку.

Однак, відповідач протягом періоду з 01.04.2020 по 31.10.2020 цього обов`язку не виконував, а отже без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду, визначених у постанові Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, яка прийнята за результатами розгляду подібних правовідносин.

У пункті 65 вказаної постанови Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів

у розмірі орендної плати було здійснено позивачем на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310137200:12:009:0025) від 10.09.2020 № 5484, виданим Відділом у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

Із розрахунку неотриманого доходу, долученого до матеріалів справи, вбачається, що даний розрахунок здійснено з урахуванням загальної площі земельної ділянки, що використовується відповідачем. Цей розмір розрахований позивачем відповідно до сформованої земельної ділянки. Також з розрахунку вбачається, що сума, яка заявлена до стягнення, розрахована як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачуються за регульованою ціною, встановленою для даної земельної ділянки, при цьому, дана сума визначена шляхом помноження вартості одного квадратного метру спірної земельної ділянки (відповідно до проведеної та затвердженої нормативно-грошової оцінки земель м. Харкова станом на рік розрахунку) на всю площу земельної ділянки, що використовується ОСОБА_1 , а також на розмір ставки орендної плати за земельну ділянку.

Вказаний розрахунок зроблений позивачем за період використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.04.2020 по 31.10.2020 у сумі 671 023,36 грн.

Перевіривши правильність визначення позивачем розміру доходу, суд зазначає, що при складанні розрахованих сум позивачем вірно розраховано загальну суму безпідставно набутого майна.

Одночасно слід зазначити, що перехід до особи права власності на нерухоме майно, надає останньому право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федоренко проти України» від 30.06.2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Предметом позову в цій справі є стягнення грошових коштів, належних до сплати за користування земельною ділянкою за звичайних умов (в разі оформлення договірних відносин відповідачем), втім не сплачених відповідачем, що пов`язується із втратою позивачем як потерпілою особою цього ж майна (грошових коштів).

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт відсутності оформлення орендних правовідносин, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під вказане вище визначення Європейського суду з прав людини «виправдане очікування» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Суд зазначає, що відновлення порушених прав міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач.

У зв`язку з тим, що позивачем доведена, у відповідності до вимог ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, обґрунтованість свого звернення до суду, за наявності порушення інтересів держави, необхідністю їх захисту, визначені підстави для звернення до суду, позивач є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь Харківської міської ради підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10 065,35 грн. гривень.

Керуючись ст. ст. 13, 19, 56, 77-81, 259, 263-265, 274, 268, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243, за реквізитами: код платежу 24062200, р/р UA958999980314080611000020002, код ЄДРПОУ 37999649, банк Казначейство України (ЕАП), одержувач УК м Харкові) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 671 023,36 грн. (шістсот сімдесят одна тисяча двадцять три грн. 36 коп.) за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 0,4587 га по АДРЕСА_1 з кадастровим № 6310137200:12:009:0025 у період з 01.04.2020 року по 31.10.2020 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( АДРЕСА_2 , і.н. НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243; р/р UA 908201720344280001000032986, Банк Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору у розмірі 10 065,35 грн. (десять тисяч шістдесят п`ять грн. 35 коп.).

На рішення може бути подана апеляційна скарга через Ленінський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 15.03.2021 року.

Суддя О.В. Бородіна