Ухвала суду № 95513278, 04.03.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/11641/13-ц

4-с/405/8/20

УХВАЛА

04.03.2021 Ленінський районний суд м. Кіровограда в складі

головуючої судді: Шевченко І.М.

з участю секретаря : Фришко А.Ю.

скаржника : ОСОБА_1

представника суб`єкта оскарження : Волохової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницький справу за скаргою ОСОБА_1 на дії Подільського відділу державної виконавчої служби у м. Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) в порядку розділу 7 ЦПК, -

В С Т А Н О В И В:

Скаржник звернувся в суд із скаргою, в якій просить визнати неправомірними відсутність з 17.04.2019 року реальних дій примусового виконання виконавчого листа № 405/11641/13-ц, виданого 20.07.2015 року, порушення розумних строків виконавчого провадження, статей 1, 2, 9 Закону України «Про виконавче провадження», ігнорування зобов`язальних вимог ухвали суду 4с/405/70/16 від 06.09.2017 року; зобов`язати посадових осіб Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути порушення, припинити бездіяльність, перевірити не вирішене питання виконання внесення боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за виконавчими провадженнями до загального реєстру боржників та вжити заходи негайного усунення існуючого недоліку, відображення в інформацій системі загального реєстру боржників наведених осіб боржників; зобов`язати суб`єктів оскарження припинити зволікання з організації примусу, негайно провести знесення наслідків самочинного будівництва за виконавчим листом № 405/11641/13-ц при наявності здійсненого стягувачем авансування витрат, виконавця робіт з наданим кошторисом; зобов`язати в розумні строки виконати вимоги статей 129 Конституції, п.7 ч.3 ст.2, ст. 18 ЦПК, статей 1, 2 Закону України «Про виконавче провадження» здійснити своєчасні, необхідні та повні дії по примусовому виконанню судового рішення № 405/11641/13-ц, виданого 20.07.2015 року.

Скарга обґрунтована тим, що 25.06.2015 року рішенням Кіровоградського апеляційного суду у справі 22-ц/781/59/15 (405/11641/13ц) задоволено його позов про визнання незаконними вчинених дій з самочинного будівництва, зобов`язано боржників провести перелічені у виконавчому листі дії по ліквідації наслідків. При вивчені справи, колегія прийшла до висновку про незаконності юридичного факту переведення житлової квартири боржників до категорії нежитлової, скасувала правову підставу створення офісного приміщення - рішення виконкому № 692 від 14.08.2012 року, на підставі якого проведено незаконну перебудову і марну перереєстрацію квартири, як нежитлового приміщення. Таким чином, суд підтвердив нікчемність правових наслідків набуття права на житлове приміщення боржниками за нелегітимним, скасованим судом правовим актом.

24.07.2015 року Ленінським ВДВС ГТУЮ у Кіровоградської області, (правонаступником якого є відповідач) відкрито виконавче провадження з зазначеного рішення. Предметом виконання було примусове виконання рішення шляхом:

зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в користуванні східцями до кв. АДРЕСА_1 ; зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_3 відновити східці до квартири АДРЕСА_1 та привести у первинний, придатний до використання стан; зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_3 демонтувати східці до квартири АДРЕСА_2 ; зобов`язати ОСОБА_4 , ОСОБА_3 демонтувати двері з квартири АДРЕСА_2 в АДРЕСА_3 . Перспективну та встановити вікно.

31.07.2015 року попереднім виконавцем, який відкривав провадження, складено акт про факт невиконання судового рішення, встановлено що боржники уникають виконання.

У встановлені законом строки рішення не було виконано.

07.10.2015 року ухвалою ВССУ відмовлено у касаційному оскаржені боржниками виконує мого судового рішення (в/п № 48198821, 48198757, 48199001, 48198931). Рішення апеляційного суду від 25.06.2015, залишено в силі.

27.10.2015 року ним було подано заяву на поновлення виконавчих проваджень у зв`язку відсутністю підстав зупинення примусового виконання, також він прохав інформувати належним чином про всі заплановані заходи виконання рішення, забезпечення його особистої участі у заходах виконання, завершення провадження.

29.10.2015 року провадження поновлено, але реального виконання не здійснено, його участі на якій він наполягав - не забезпечено, заходів з організації примусу не вчинено.

08.12.2015 року він подав до Ленінського ВДВС (правонаступником якого є відповідач) заяву, якою вимагав; повідомити з яких підстав не виконано судове рішення від 25.06.2015 року у в/п № 48198821, 48198757, 48199001, 48198931; якщо боржники вперто не з`являються на виклик виконавця, прийняти заходи юридичної відповідальності, розшуку та вручення повідомлень через органи поліції за місцем проживання, про яке повідомляв раніше у спілкуванні і заявами; здійснити своєчасні, повні та необхідні виконавчі дії до боржників по примусовому виконанню судового рішення № 405/11641/13ц від 25.06.2015 року.

22.01.2016 року Ленінськім ВДВС Кіровоградського МУЮ повідомлено, що в зв`язку з призначенням ОСОБА_4 на посаду Першого заступника начальника ГУ ТУЮ Кіровоградської області подано заяву самовідводу начальника відділу і всіх державних виконавців. Констатовано що після прийняття відповідного рішення, будуть продовжені виконавчі дії.

29.02.2016 року він отримав постанову Ленінського ВДВС Кіровоградського МУЮ від 24.06.2016 року, з якої випливало, що матеріали проваджень, направлені на виконання до ВПВР УДВС ГТУ юстиції у Дніпропетровської області, для організації подальшого повного і своєчасного виконання.

06.09.2017 року у справі 4-с/405/70/16 судом визнано неправомірною бездіяльність посадових осіб ПВР УДВС ГТУ юстиції у Дніпропетровської області щодо порушення встановлених строків здійснення виконавчого провадження (ВП №4 8198821, ВП № 48198757), не виконання заявлених стягувачем за виконавчими провадженнями вимог статей 1, 11, 12, 30, 36, ч.ч. 1, 2 ст.75, ст.83, 90 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ від 21.04.1999 року, не вжиття всіх заходів, направлених на повне, всебічне і ефективне виконання судового рішення, Покладені обов`язки, які досі не виконані.

Зокрема, зобов`язано своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії щодо виконання виконавчих листів № 405/11641/13-ц, 2/405/2227/13, виданих 20.07.2015 року Ленінським районним судом м. Кіровограда.

17.04.2019 року виконавчі провадження передані до Подільського ВДВС, який з цього часу зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі вчинити виконавчі дії щодо виконання наведених виконавчих листів № 405/11641/13-ц, 2/405/2227/13.

Не виконане за цим зобов`язанням суду від 06.09.2017 року виконавче провадження 22.04.2019 року за постановою Подільського ВДВС виконавцем Волоховою М.В. прийнято до примусового виконання, але з цього часу, примусові заходи визначені в ухвалі суду № 4-с/405/70/16 від 06.09.2017 року не вчинені, розумні строки примусового виконання, визначені ст. 6 Конвенцій ОПСЛ та відповідною практикою Євросуду, статей 2, 13 Закону України «Про виконавче провадження» порушені.

Посилаючись на вказані обставини, норми чинного законодавства, просить задовольнити скаргу.

Ухвалою суду від 23.11.2020 року відкрито провадження за скаргою.

22.12.2020 року старшим державним виконавцем Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Волоховою М.В. подано пояснення на скаргу.

В судовому засіданні скаржник скаргу підтримав, посилаючись на викладені в ній обставини, додаткові пояснення та просив скаргу задовольнити.

Старший державний виконавець Волохова М.В. в судовому засіданні підтримала пояснення, надані нею письмово.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали скарги та виконавчого провадження, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції, згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебувають на примусовому виконанні виконавчі провадження ВП № 48198821 та ВП № 48198757 з виконання виконавчих листів, виданих Ленінським районним судом м. Кіровограда у справі № 405/11641/13-ц від 20.07.2015 року про зобов`язання ОСОБА_4 та ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 , ОСОБА_5 в користуванні східцями до квартири АДРЕСА_1 ; з відновленням східців до квартири АДРЕСА_1 та привести у первинний, придатний до використання стан; демонтувати східці до квартири АДРЕСА_2 ; демонтувати двері з квартири АДРЕСА_2 на вулицю ОСОБА_6 та встановити вікно.

Зазначені виконавчі провадження були відкриті 24.07.2015 року Ленінським ВДВС Кіровоградського МУЮ.

Хід виконання у вказаних виконавчих провадження був предметом неодноразового розгляду судами і сторонами не оспорюються вказані факти.

Аналізуючи зібрані докази, оглянуті судом матеріали виконавчого провадження, суд погоджується з доводами скаржника щодо тривалого невиконання судового рішення та порушення строків примусового виконання судового рішення та, відповідно, виданих на його виконання виконавчих листів.

Вказані факти не заперечується і державним виконавцем, яка пояснила, що в ході виконання рішення нею приймались максимальні дії щодо вирішення заявлених скаржником клопотань, при цьому, певні дії потребували погодження, так як у зв`язку зі зміною законодавства окремі питання потребують додаткових врегулювань.

У зв`язку з цим, судом приймаються до уваги пояснення державного виконавця щодо внесення боржників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до реєстру боржників та відмічається, що в межах вказаних виконавчих проваджень державним виконавцем 05.09.2019 року винесено відповідні процесуальні документи (повідомлення) про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до ч.8 Розділу І Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, система обліковує виконавчі документи за категорією стягнення (характером зобов`язання), суб`єктом стягувана та боржника, суб`єктом видачі виконавчого документа. Дані виконавчі провадження в системі мають категорію стягнення - «зобов`язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення», тип стягнення - «не майнове».

Згідно ч.5 ст.9 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.4 розділу X Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, відомості про боржника зносяться до Єдиного реєстру боржників (крім відомостей щодо боржників, якими є державні органи, органи місцевого самоврядування, а також боржників, які не мають заборгованості за виконавчим документом про стягнення періодичних платежів більше трьох місяців, та боржників за рішенням немайнового характеру) одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постанови про відкриття в межах вищевказаних виконавчих проваджень винесені в системі «Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень», який не передбачав внесення відомостей щодо боржників до Єдиного реєстру боржників.

З метою повного фактичного виконання вищевказаних рішень державним виконавцем 04.11.2020 року направлено на адресу начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) для підписання та перерахування коштів, авансованих стягувачем за призначенням службову записку та проект договору про надання послуг (будівельних робіт).

Суд приходить до висновку, що в діях державного виконавця в процесі виконання вищезазначених судових рішень відсутня бездіяльність та відсутність дій (заходів) щодо виконання даних рішень.

При цьому, судом відмічається, що відповідно до вимог ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Як свідчать матеріали справи, заявник ОСОБА_1 , як стягувач у виконавчих провадженнях, неодноразово звертався до суб`єкта оскарження із заявами та скаргами на тривале невиконання судового рішення. Правомірність своїх дій, рішень під час виконання судового рішення та відсутність порушення прав сторін виконавчого провадження доводить державний виконавець.

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, вимоги заявника ОСОБА_1 у скарзі щодо зобов`язання посадових осіб Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути порушення, припинити бездіяльність, перевірити не вирішене питання виконання внесення боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 за виконавчими провадженнями до загального реєстру боржників та вжити заходи негайного усунення існуючого недоліку, відображення в інформацій системі загального реєстру боржників наведених осіб боржників - задоволенню не підлягають.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював ЄСПЛ, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. При виконанні рішень адміністративних судів не на користь суб`єкта владних повноважень, останній, як правило, безпідставно ухиляється від виконання або зловживає своїми процесуальними правами, в той час, як виконавча служба не завжди здатна забезпечити належне примусове виконання цих рішень. Такий стан речей значно знижує авторитетність судів у суспільстві і перетворює їх на недієвий інститут. Адже будь-який судовий процес повинен завершуватися реалізацією прийнятого рішення.

У рішенні в справі «Олсон проти Швеції» Європейський суд з прав людини сформулював вимогу чіткого визначення меж дискреційних повноважень, а саме: «Закон, яким надаються повноваження певним органам державної влади, має бути таким, щоб обсяг повноважень та спосіб їх застосування були зазначені з достатньою чіткістю та при цьому враховувалась легітимна мета того чи іншого вживаного заходу в тій чи іншій ситуації, щоб надати індивіду адекватний захист від свавільного втручання».

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року – кожен, чиї права та свободи, визнані у цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 05.04.2005 року «Афанасьєв проти України» вказав, що спосіб захисту, що вимагається в ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, - повинен бути «ефективним» як у законі так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації – не відповідає зазначеній нормі Конвенції.

Крім того, у висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема передбачає, що судове рішення повинно бути таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.

В контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, поняття «майно» охоплює, як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які, заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 Рішення ЄСПЛ від 02.03.2005 року у справі «Von Maltzan and Others v. Germany»).

Таким чином, стаття 1 вказаного Першого протоколу повинна бути застосована судом для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. Правомірні очікування виникають в особи, якщо вона дотримала всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому мала всі підстави вважати таке рішення дійсним і розраховувати на певний стан речей.

В своїх рішеннях ЄСПЛ установив, що наявність «правомірних (законних) очікувань» є передумовою для відповідного захисту. У свою чергу, умовою наявності «правомірних очікувань» у розумінні практики ЄСПЛ, є достатні законні підстави.

Таким чином, «правомірні (законні) очікування» - це очікування можливості здійснення певного права, як прямо гарантованого, так і опосередкованого, у разі, якщо особу не виключено з кола осіб, які є носіями відповідного права.

Окрім того, практикою ЄСПЛ сформовано підхід щодо розуміння правової визначеності, як засадничої складової принципу верховенства права.

Зокрема, в Рішенні ЄСПЛ від 28.11.1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» зазначено, що принцип правової визначеності є складовою верховенства права (пункт 61). Також у Рішенні ЄСПЛ від 13.12. 2001 року в справі «Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови» суд зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

Системний аналіз наведених норм матеріального і процесуального права дає суду підтсави для задоволення вимог скарги ОСОБА_1 в частині визнання неправомірними дії та порушення розумних строків посадових осіб Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з примусового виконання виконавчого листа № 405/11641/13-ц, виданого 20.07.2015 року Ленінським районним судом м. Кіровограда та зобов`язання посадових осіб Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути порушення, припинити зволікання з організації примусового виконання в розумні строки відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» здійснити своєчасні, необхідні та повні дії по примусовому виконанню виконавчого листа № 405/11641/13-ц, виданого 20.07.2015 року Ленінським районним судом м. Кіровограда.

Керуючись ст. ст. 447, 448 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії та порушення розумних строків посадових осіб Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) з примусового виконання виконавчого листа № 405/11641/13-ц, виданого 20.07.2015 року Ленінським районним судом м. Кіровограда.

Зобов`язати посадових осіб Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) усунути порушення, припинити зволікання з організації примусового виконання в розумні строки відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» здійснити своєчасні, необхідні та повні дії по примусовому виконанню виконавчого листа № 405/11641/13-ц, виданого 20.07.2015 року Ленінським районним судом м. Кіровограда.

Іншу частину вимог скарги залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала в повному обсязі виготовлена 12.03.2021 року.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Ірина Миколаївна Шевченко