Рішення № 95513145, 03.03.2021, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №348/2426/20

03 березня 2021 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківскої області

в складі головуючого-судді: Міськевич О.Я.

з участю секретаря судового засідання: Скоблей О.В.

представника позивача: ОСОБА_7

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Надвірнянського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Надвірнянський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту з майна,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Надвірнянський районний відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту з майна.

Позовні вимоги мотивує тим, що вона є спадкоємицею після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Надвірна. Після смерті її чоловіка залишилось спадкове майно - земельна ділянка, цільове призначення - для індивідуального садівництва, яка розташована в с. Мирне, Назавизівської сільської ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, площею 0,0969 га, кадастровий номер № 2624084202:01:002:0281.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23.10.2020 державним нотаріусом Богородчанської районної державної нотаріальної контори, виконуючим обов`язків державного нотаріуса Надвірнянської районної державної нотаріальної контори Войтяшек І.І., вона - дружина спадкодавця, та ОСОБА_3 - дочка спадкодавця отримали в спадщину по 1/2 частці вказаної земельної ділянки. Право власності на отримане в спадщину майно нею зареєстровано 23.10.2020, номер запису про право власності: 38823111.

Видаючи свідоцтво про право на спадщину нотаріус їй повідомив, що в єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відносно неї наявна інформація про накладення обтяжень, які на даний час не зняті. На підтвердження цього видав їй Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, індексний номер документа: 229481954. Як вбачається з наданої інформації, наявне обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8311769, зареєстровано: 19.12.2008 12:43:56 за № 8311769 реєстратором: Івано-Франківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, 10609667, 19.12.2008, відділ ДВС Надвірнянського РУЮ, Янцюк Л.Я. , об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.

Нотаріусом їй також роз`яснено, що у зв`язку із наявністю обтяжень нерухомим майном, яке вона отримала в спадщину, вона розпорядитись не зможе, допоки арешт не буде знятий.

02.11.2020 вона звернулась до Надвірнянський районний відділ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ), який є правонаступником Державної виконавчої служби Надвірнянського районного управління юстиції, із заявою про зняття арешту з майна.

04.11.2020 їй було надано відповідь за № 12.7-27/20223, з якої вбачається, що у відділі виконавчої служби перебував на виконанні виконавчий лист № 1-2 від 09.12.2008, виданий Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області про конфіскацію в ОСОБА_1 в дохід держави 1/2 частини належного їй на праві власності майна. 19.12.2008 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника. 10.04.2010 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу в зв`язку з тим, що майна, належного боржнику на праві власності, не виявлено і розшук такого майна виявився безрезультатним. На підставі вище наведеного Надвірнянський районний відділ ДВС не в змозі задовільнити заяву щодо зняття арешту з майна боржника, оскільки відповідно до положення п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом МЮ України № 2274/5 від 25.12.2008, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік. До відповіді надано витяг з спецрозділу виконавчого провадження, відкритого 19.12.2008 за № 10609667.

Виконавче провадження № 10609667 відкрите було на підставі виконавчого листа, виданого Надвірнянським районним судом за результатом розгляду кримінальної справи № 1-2/2008 року та постановленням 29.10.2008 обвинувального вироку.

Вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.10.2008 її визнано винною у скоєнні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5, ст. 191 ч. З, ст. 366 ч. 2 КК України, та за ст. 191 ч. 5 КК України з застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді 17000 грн. штрафу з позбавленням права обіймати посади, наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками строком на три роки, з конфіскацією в дохід держави 1/2 частини належного їй на праві власності майна. За ст. 191 ч. З КК України з застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання 12000 грн. штрафу з позбавленням права обіймати посади, наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками строком на два роки, з конфіскацією в дохід держави 1/2 частини належного їй на праві власності майна. За ст. 366 КК України з застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання 10000 грн. штрафу з позбавленням права обіймати посади, наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками на один рік. Згідно ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено штраф у розмірі 17000 грн. з позбавленням права обіймати посади, наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками строком на три роки, з конфіскацією в дохід держави 1/2 частини належного їй на праві приватної власності майна. Також задоволено цивільний позов, стягнуто з неї, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно в користь Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошти» 40915,25 грн. збитків.

Вирок Надвірнянського районного суду нею виконано повністю, в тому числі і в частині задоволеного цивільного позову. Відповідно до листа Надвірнянського міськрайонного сектору філії Державної Установи «Центр пробації» в Івано-Франківської області від 23.11.2020 № 38/10/2892-20, вона 05.12.2011 була знята з обліку кримінально-виконавчої інспекції по відбуттю покарання.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ст. 12 КК України в редакції від 09.06.2004 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, відноситься до особливо тяжких злочинів.

З дати вчинення злочину пройшло понад 16 років, а з дати відбуття додаткового покарання позбавлення права обіймати посади наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками понад 11 років.

Також згідно листа Надвірнянського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ) від 04.11.2020 № 12.7-27/20223 виконавче провадження, в рамках якого накладено арешт на її майно, знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Постановою про повернення виконавчого провадження від 10.04.2010 ВП № 1060667 припинено чинність арешту її майна та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, проте арешт майна міститься в Єдиному реєстрі заборон відчуженням об`єктів нерухомого майна.

Отже, відсутність виконавчих проваджень, в яких вона виступає як боржник, припинення чинності арешту майна та скасування інших заходів примусового виконання рішення відносно неї, свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання, а отже, і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання. Тому вважає, що є всі підстави для зняття арешту з майна.

Стислий виклад позиції сторін:

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримав в повному об`ємі з підстав, зазначених в позовній заяві. Просив суд ухвалити рішення, яким зняти арешт з невизначеного майна - всього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , який був накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, серія та номер постанови: 10609667 від 19.12.2008, яка була винесена виконавцем Відділу державної виконавчої служби Надвірнянського районного управління юстиції Янцюк Л.Я.

Відповідач - представник ГУ ДПС в Івано-Франківській області, та третя особа - представник Надвірнянського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) в судове засідання не з`явились з невідомих суду причин, про час та місце проведення судового засідання повідомлялись завчасно належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Процесуальні дії у справі:

Ухвалою судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11.12.2020 по даній справі відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11.01.2021 по даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 11.02.2021 по даній справі замінено відповідача Головне управління Держаної фіскальної служби в Івано-Франківській області на належного відповідача правонаступника Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області.

Фактичні обставини справи, встановлені судом:

Судом встановлено, що вироком Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 29.10.2008 ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5, ст. 191 ч. З, ст. 366 ч. 2 КК України, та за ст. 191 ч. 5 КК України з застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді 17000 грн. штрафу з позбавленням права обіймати посади, наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками строком на три роки, з конфіскацією в дохід держави 1/2 частини належного їй на праві власності майна. За ст. 191 ч. З КК України з застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання 12000 грн. штрафу з позбавленням права обіймати посади, наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками строком на два роки, з конфіскацією в дохід держави 1/2 частини належного їй на праві власності майна. За ст. 366 КК України з застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання 10000 грн. штрафу з позбавленням права обіймати посади, наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками на один рік. Згідно ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено штраф у розмірі 17000 грн. з позбавленням права обіймати посади, наділені організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими обов`язками строком на три роки, з конфіскацією в дохід держави 1/2 частини належного їй на праві приватної власності майна. Також задоволено цивільний позов, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно в користь Івано-Франківської дирекції УДППЗ «Укрпошти» 40915,25 грн. збитків (а.с. 12-21).

На виконання вироку суду в частині конфіскації майна було видано виконавчий лист № 1-2 від 09.12.2008, на підставі якого 19.12.2008 державним виконавцем відділу ДВС Надвірнянського РУЮ Янцюк Л.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника № 10609667 (а.с. 24-25).

Відповідно до листа Надвірнянського міськрайонного сектору філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківської області від 23.11.2020 № 38/10/2892-20 вбачається, що ОСОБА_1 05.12.2011 знята з обліку кримінально-виконавчої інспекції по відбуттю покарання (а.с. 26).

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23.10.2020 № 229481956, в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявне обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8311769, зареєстровано: 19.12.2008 12:43:56 за № 8311769 реєстратором: Івано-Франківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, 10609667, 19.12.2008, відділ ДВС Надвірнянського РУЮ, Янцюк Л.Я. , об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно (а.с. 22).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23.10.2020 державним нотаріусом Богородчанської районної державної нотаріальної контори, виконуючим обов`язків державного нотаріуса Надвірнянської районної державної нотаріальної контори Войтяшек І.І., та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем майна після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , та після його смерті отримала в спадщину 1/2 частки земельної ділянки, цільове призначення - для індивідуального садівництва, яка розташована в с. Мирне, Назавизівської сільської ради, Надвірнянського району, Івано-Франківської області, площею 0,0969 га, кадастровий номер № 2624084202:01:002:0281. Право власності на отримане в спадщину майно нею зареєстровано 23.10.2020, номер запису про право власності: 38823111 (а.с. 9-11).

02.11.2020 позивач ОСОБА_1 зверталась до Надвірнянського РВ ДВС із заявою про зняття арешту з її нерухомого майна.

На заяву позивача Надвірнянським РВ ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ) було надано письмову відповідь від 04.11.2020 за № 12.7-27/20223, згідно якої вбачається, що у відділі виконавчої служби перебував на виконанні виконавчий лист № 1-2 від 09.12.2008, виданий Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області про конфіскацію в ОСОБА_1 в дохід держави 1/2 частини належного їй на праві власності майна. 19.12.2008 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника. 10.04.2010 винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу в зв`язку з тим, що майна, належного боржнику на праві власності, не виявлено і розшук такого майна виявився безрезультатним. На підставі вище наведеного Надвірнянський районний відділ ДВС не в змозі задовільнити заяву щодо зняття арешту з майна боржника, оскільки відповідно до положення п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом МЮ України № 2274/5 від 25.12.2008, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 рік. До відповіді надано витяг з спецрозділу виконавчого провадження, відкритого 19.12.2008 за № 10609667 (а.с. 23-25).

В листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом про зняття арешту з нерухомого майна. Ухвалою судді Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 позивачу відмовлено у відкритті провадження, оскільки дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, та роз`яснено, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області (а.с. 27-29).

Мотиви з яких виходить суд та застовані норми права:

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог, та з`ясувавши фактичні обставини справи, дійшов наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 317, 319, 321 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу є визнання права.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Вимоги позивача, що ґрунтуються на його праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26 цс 13 від 15 травня 2013 року.

Відповідно до ст. 12 КК України (в редакції від 09.06.2004) кримінальне правопорушення передбачене ч.5 ст. 191 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Відповідно до ст. 80 КК України (в редакції, яка діяла на дату винесення вироку) особа звільняється від відбування покарання, якщо з дня набрання чинності обвинувальним вироком його не було виконано в строк два роки - у разі засудження до покарання менш суворого, ніж обмеження волі. Строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленому КПК України та КВК України.

Згідно з ч. 2 ст. 52 КК України додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна.

Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті 59 КК України).

Статтею 48 КВК України передбачено, суд, який постановив вирок, що передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист,'копію опису майна і копію вироку для виконання Державній виконавчій службі, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється Державною виконавчою службою за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (ч.ч. 1, 3 ст. 49 КВК України).

Спеціальним законом, що регулював порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку в частині конфіскації майна, був Закон № 606-ХІV.

Згідно з частиною другою статті 40-1 Закону № 606-ХІV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених пунктами 2-6 частини першої статті 40 цього Закону, повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункти 2-6 частини першої статті 40 Закону № 606-ХІV).

Відповідно до вимог статті 404 КПК України 1960 року вирок, що набрав законної сили, звертається до виконання судом, який постановив вирок, не пізніше як через три доби з дня набрання ним законної сили або повернення справи з апеляційної чи касаційної інстанції. У разі якщо вирок або його частина підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, суд видає виконавчий лист, який надсилається на виконання органам державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження». Органи, що виконують вирок, постанову або ухвалу, повідомляють суд, який їх постановив про їх виконання.

Статтею 537 КПК України 2012 року (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків. Положеннями статті 539 КПК України 2012 року визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте зазначеними нормами закону не встановлено порядку скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку про конфіскацію майна як вид покарання. Відсутнє і посилання на можливість такого скасування за правилами ЦПК України.

Крім того, положеннями КПК України 2012 року (розділом VIII) не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV (у редакції, що діяла на момент винесення постанови) передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Стягнення на майно боржника звертається в розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням витрат на виконання та стягнення виконавчого збору. У випадках коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця.

Згідно із ч. 1 ст. 55 Закон України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 №606-ХІУ арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Приписами ст.ст. 40, 40-1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент винесення постанови) визначено, що виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві в тому числі: 2) якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 6) якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2 - 6 частини першої цієї статті, державний виконавець складає акт.

Про повернення виконавчого документа і авансового внеску стягувачеві державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ та прийняття цієї апеляційної скарги до розгляду. Виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених пунктами 2 - 6 частини першої статті 40 цього Закону, повертається до суду або іншого органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. Про повернення виконавчого документа державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

Відповідно до ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХІV (в редакції, чинній на момент винесення постанови про арешт майна та на момент існування виконавчого провадження), у разі закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону, крім направлення виконавчого документа за належністю до іншого органу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа стягувачу згідно із статтею 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, згідно із статтею 40-1 цього Закону, припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку з завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем був накладений арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про скасування арешту, накладеного на майно боржника.

Аналогічні норми містить й чинна редакція Закону України від 02.06.2016 № 1404 «Про виконавче провадження», а саме ч. 1 ст. 40.

Відповідно до пункту 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25.12.2008 року №2274/5, строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить 3 (три) роки, крім виконавчих проваджень, завершених за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить 1 (один) рік. Обчислення строків зберігання документів проводиться з 1 січня року, який іде за роком завершення їх діловодством. Згідно з пунктом 9.10 цього Порядку, завершені виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, якщо передбачений для них строк зберігання закінчився до 1 січня року, в якому складений акт. Виконавчі провадження, строки зберігання яких закінчилися, підлягають знищенню після затвердження акта про вилучення виконавчих проваджень для знищення керівником органу державної виконавчої служби, підпис якого скріплюється печаткою.

Аналогічні положення містяться у п. 1 р. 10, п. 2,4 р. 11 Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями", затверджених наказом Мінюсту від 07.06.2017 за № 1829/5 якими визначено, що завершені виконавчі провадження та виконавчі провадження, за якими виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання, підлягають передачі до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше 01 серпня поточного року та 01 лютого наступного року. Строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень.. за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік. Справи (документи), які підлягають знищенню, включаються до акту про вилучення для знищення документів, не внесених до Національного архівного фонду. Передані до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця виконавчі провадження включаються в акт про вилучення виконавчих проваджень для знищення, який формується Системою.

Наведене свідчить, що знищенню підлягають завершені виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився.

У відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно листа Надвірнянського районного відділу ДВС Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Івано-Франківськ) від 04.11.2020 № 12.7-27/20223 вбачається, що виконавче провадження, врамках якого накладено арешт на моє майно, знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання.

Також постановою про повернення виконавчого провадження від 10.04.2010 ВП № 1060667 припинено чинність арешту майна боржника (позивача по справі) та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, проте арешт майна містяться в Єдиному реєстрі заборон відчуженням об`єктів нерухомого майна.

Таким чином суд приходить до переконання, що відсутність виконавчих проваджень щодо боржника ОСОБА_1 , припинення чинності арешту майна та скасування інших заходів примусового виконання рішення відносно ОСОБА_1 а також закінчення строків давності притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, свідчить про відсутність правової підстави для здійснення примусового виконання, а отже, і відсутність правової підстави для забезпечення його реального виконання.

Тому наявність арешту (обтяження), накладеного на нерухоме майно ОСОБА_1 згідно постанови державного виконавця, порушує її права як власника майна щодо володіння, користування та розпорядження належним їй майном.

З огляду на вище наведене на даний час не має жодних підстав для арешту майна ОСОБА_1 .

Висновки суду:

На підставі наведеного, з огляду на те, що накладення арешту на майно ОСОБА_1 є перешкодою у здійсненні позивачем своїх прав власника нерухомого майна, а також відсутності підстав для існування такого арешту суд дійшов висновку, що позов слід задоволити та зняти арешт з невизначеного майна, всього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника № 10609667, винесеної 19.12.2008 державним виконавцем Відділу ДВС Надвірнянського РУЮ Янцюк Л.Я., зареєстровано: 19.12.2008 12:43:56 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8311769, реєстратором: Івано-Франківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

На підставі ст. 19 Конституції України, ст.ст. 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 49, 59, 80 КК України (в редакції від 09.06.2004), ст.ст. 48, 49 Статтею 48 КВК України, ст. 38, 40, 40-1, 50, 55 ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-ХІV, керуючись ст.ст. 4, 19, 141, 258, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Надвірнянський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про зняття арешту з майна - задовільнити.

Зняти арешт з невизначеного майна, всього нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника № 10609667, винесеної 19.12.2008 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Надвірнянського районного управління юстиції Янцюк Л.Я., зареєстровано: 19.12.2008 12:43:56 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 8311769, реєстратором: Івано-Франківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 3 Розділу XII «Прикінцеві положення» ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 39394463, юридична адреса: 76018, м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності 20.

Третя особа: Надвірнянський районний відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), код ЄДРПОУ 34570881, юридична адреса: 78405, м. Надвірна, вул. Грушевського 18, Івано-Франківської області.

Суддя Міськевич О.Я.

Повний текст рішення

складено 12.03.2021