Рішення № 9551307, 02.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/6002.04.10 За позовомЗакритого акціонерного товариства «Оболонь»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт –Стиль»

простягнення 133024,24 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Вознюк В.А. –дов. № б/н від 18.12.2009 року;

від відповідача: не з'явився;

Обставини справи:

Закрите акціонерне товариство «Оболонь»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт –Стиль»про стягнення 105756,00 грн. –передплати, 13007,99 грн. –інфляційних втрат, 3190,06 грн. –3% річних та 11070,19 грн. –процентів за користування чужими грошовими коштами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору № 1 від 20 березня 2008 року не виконав в повному обсязі зобов’язання щодо поставки оплаченого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виникло зобов’язання повернути позивачу передплату в розмірі 105756,00 грн.

Ухвалою від 23.02.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 15.03.2010 року.

В судовому засіданні 15.03.2010 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити повністю.

В судове засідання 15.03.2010 року, представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою від 15.03.2010 року розгляд справи було відкладено на 02.04.2010 року.

В судовому засіданні 02.04.2010 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору та документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження по справі.

Відповідач в судове засідання 02.04.2010 року вдруге не з’явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про день та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 02.04.2010 року на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

20 березня 2008 року між Закритим акціонерним товариством «Оболонь», іменоване надалі «Замовник»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Стандарт –Стиль», іменоване надалі «Виконавець»(відповідач) був укладений договір № 1 (далі –Договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник доручив, а виконавець зобов’язався виготовити та поставити Дисплей проволочний під ПЕТ, габаритний розмір 685?207?460, (далі –продукція), згідно затвердженого замовником тестового зразка, у відповідності з Додатком № 1, яке є невід’ємною частиною Договору (далі - роботи).

Відповідно до пункту 1.1.1 Договору роботи по цьому Договору включають виготовлення Дисплею під ПЕТ в кількості 6000,00 штук (далі –продукція), упаковку, доставку продукції на склад замовника за адресою: м. Київ, вул. Богатирська, 1.

Згідно з пунктом 2.1 Договору замовник зобов’язується:

-          своєчасно в порядку визначеному статтею № 3 даного Договору здійснювати оплату робіт виконавця;

-          своєчасно в порядку визначеному статтею № 4 даного Договору прийняти продукцію на склад.

Відповідно до пункту 2.2 Договору виконавець зобов’язаний:

-          здійснювати поставку продукції партіями протягом 40 робочих днів з моменту 50% передплати;

-          знайомити замовника на його вимогу з ходом робіт;

-          виконавець зобов’язується не використовувати тестовий зразок для виготовлення продукції для третіх осіб;

-          виконавець зобов’язується дотримуватися та не порушувати майнових авторських прав замовника на торгові марки та знаки для товарів та послуг, які використовуються виконавцем при виготовленні продукції по даному Договору.

Згідно з пунктом 3.1 Договору вартість робіт за взаємною згодою сторін складає 242 500,00 грн., ПДВ 20% - 48500,00 грн. Разом –291000,00 грн.

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що замовник здійснює розрахунок в наступному порядку:

-          50% передплата –145500,00 грн.;

-          решту 50% - 145500,00 грн., замовник сплачує протягом 3(трьох) банківських днів, з дня отримання продукції на склад замовника, що засвідчується накладними та актом виконаних робіт.

Відповідно до пункту 6.2 Договору при несвоєчасній поставці партії продукції виконавець виплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії за кожен день прострочення. При повторній затримці поставки продукції більш ніж на 15 діб замовник має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір, а виконавець зобов’язується повернути замовнику всі грошові кошти, перераховані за продукцію у вигляді передплати.

Позивач на виконання пункту 3.2 Договору перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти в сумі 145500,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 245 від 29 квітня 2008 року на суму 50000,00 грн., № 5448 від 03 квітня 2008 року на суму 30000,00 грн., № 6043 від 11 квітня 2008 року на суму 30000,00 грн., № 6551 від 12 червня 2008 року на суму 15500,00 грн., № 3302 від 30 квітня 2008 року на суму 20000,00 грн.

В свою чергу, відповідач поставив товар на загальну суму 39744,00 грн. грн., що засвідчується видатковими накладними № Ст –0000178 від 16 липня 2008 року на суму 8640,00 грн., № Ст-0000177 від 14 липня 2008 року на суму 8640,00 грн., № Ст-0000191 від 25 липня 2008 року на суму 8640,00 грн., № -210 від 13 серпня 2008 року на суму 5952,00 грн., № Ст-0000231 від 24 жовтня 2008 року на суму 2688,00 грн., СТ-0000239 від 15 грудня 2008 року на суму 5184,00 грн., таким чином відповідач недопоставив товар на суму 105756,00 грн. (145500,00 грн. - 39744,00 грн.)

15 січня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію ОГПТ 0084/02 2010 001 ЛСТ, згідно до якої просив відповідача у зв’язку з одностороннім припиненням Договору у відповідності до пункту 6.2 Договору повернути грошові кошти, які сплачені позивачем за поставку товару, що засвідчується фіскальним чеком № 7633 від 15.01.2010 року та описом вкладення у цінний лист від 15.01.2010 року, однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач передплату в сумі 105756,00 грн. не повернув, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав.

Як вбачається з матеріалів справи вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення передплати нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 105756,00 грн.

Також, позивач керуючись ст. ст. 536 та 1048 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача відсотки за час користування чужими грошовими коштами в розмірі облікової ставки НБУ за період прострочення, а саме з 01 січня 2009 року по 01 лютого 2010 року в сумі 11707,19 грн.

Відповідно до положень статті 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Враховуючи те, що сторони договором не передбачили можливість сплати відсотків, а також враховуючи, що статті Цивільного кодексу України, якими обґрунтовує позивач свої вимоги в цій частині (розмір відсотків), не регулюють та не застосовуються до даних правовідносин, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 3190,06 грн. та інфляційні втрати в сумі 13007,99 грн. за період з 01.01.2009 року по 01.02.2010 року.

Суд відзначає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають задоволенню, оскільки ця санкція застосовується у випадку порушення грошових зобов'язань, проте за договором у відповідача виникло зобов'язання поставити товар, тобто негрошове зобов’язання, в свою чергу повернення попередньої оплати також не є грошовим зобов'язанням, а є правовим наслідком порушення умов Договору. В зв’язку з чим відсутні правові підстави для застосування наслідків, встановлених ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення виконання грошового зобов’язання (дана правова позиція підтверджується також постановами ВГСУ N 14/174-06 від 01.11.2006 року, N 45/241-05 від 14.03.2006 року, N 37/649 від 17.12.2008 року).

Разом з тим пунктом 6.2 Договору визначено, що при несвоєчасній поставці партії продукції виконавець виплачує замовнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії за кожен день прострочення. При повторній затримці поставки продукції більш ніж на 15 діб замовник має право в односторонньому порядку розірвати даний Договір, а виконавець зобов’язується повернути замовнику всі грошові кошти, перераховані за продукцію у вигляді передплати.

Як вбачається з матеріалів справи, 15 січня 2010 року, що засвідчується фіскальним чеком № 7633 від 15.01.2010 року та описом вкладення у цінний лист від 15.01.2010 року, позивач звернувся до відповідача з вимогою, в якій повідомив про розірвання договору та просив повернути протягом семи робочих днів кошти сплачені за поставку товару.

Таким чином, з урахуванням строків поштового обігу встановленого чинним законодавством України та строку визначеного позивачем для своєчасного виконання зобов’язання від дня вручення претензії, судом встановлено, що у відповідача в силу умов Договору виникло грошове зобов’язання, прострочення по якому розпочалось з 29.01.2010 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат за період з 29.01.2010 року по 01.02.2010 року, з урахуванням умов Договору, встановленої дати прострочення виконання грошового зобов’язання та періодів визначених позивачем, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню частково в сумі 34,77 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат задоволенню не підлягають, так як відповідно до Листа Верховного суду України від 03.04.1997 року № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» інфляційні втрати нараховуються лише за період, який перевищує 15 календарних днів.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стандарт –Стиль»(місцезнаходження: 03115, м. Київ, Святошинський р –н, просп. Перемоги, 67, код ЄДРПОУ 32112244) на користь Закритого акціонерного товариства «Оболонь»(місцезнаходження: 04655, м. Київ, вул. Богатирська, буд. 3, код ЄДРПОУ 05391057) 105 756 (сто п’ять тисяч сімсот п’ятдесят шість) грн. 00 коп. – передплати, 34 (тридцять чотири) грн. 77 коп. –3% річних, 1 057 (одну тисячу п’ятдесят сім) грн. 91 коп. - державного мита та 187 (сто вісімдесят сім) грн. 69 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

16.04.2010 року